Майно та майнові права у господарському товаристві 9 страница

Облігації, запропоновані для відкритого продажу з наступ­ним вільним обігом (крім безпроцентних облігацій), повинні містити купонний лист.

Як встановлено ч. 2 ст. 164 ГК, право на випуск акцій та облігацій підприємства виникає у суб'єкта господарювання з дня реєстрації цього випуску у відповідному органі державної влади.

Реєстрація випуску цінних паперів (акцій і облігацій під­приємств) здійснюються відповідно до вимог чинного законо­давства. Зокрема, відповідно до Положення про порядок реє­страції випуску акцій відкритих акціонерних товариств і об­лігацій підприємств, затвердженого наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20 вересня 1996 р. № 210 (в редакції від 9 лютого 2001 р. № 18), реєстрація випуску цінних паперів, інформації про їх випуск (емісію) (далі — випуск) та звіту про наслідки підписки на акції здійснюється уповноваженими особами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних органів (далі — реєструвальний орган) відповідно до встановленого порядку і є підставою для внесення випуску цінних паперів до Загального реєстру випуску цінних паперів.

Не пізніше 60 календарних днів з дати державної реєстрації статуту або змін до статуту товариства, пов'язаних із зміною розміру статутного фонду, акціонерне товариство повинно по­дати до реєструвального органу документи для реєстрації ви­пуску акцій.

Реєстрація випуску акцій, інформації про випуск акцій, а також реєстрація випуску та інформації про випуск облігацій підприємств здійснюється протягом 30 календарних днів з дати подання заяви та всіх необхідних документів до реєструваль­ного органу.

Після реєстрації випуску цінних паперів емітенту видаєть­ся свідоцтво, яке є підставою для друкування бланків серти­фікатів цінних паперів, якщо цінні папери випускаються у документарній формі. Якщо цінні папери випускаються у без-документарній формі, то свідоцтво є підставою для оформлен-

ня глобального сертифіката. Реєстрація інформації про випуск акцій є підставою для оформлення тимчасового глобального сертифіката.

Певні особливості має реєстрація випуску акцій у разі ство­рення відкритих акціонерних товариств у процесі корпорати­зації та приватизації, що знайшло відображення в Положенні про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі при­ватизації та корпоратизації, затвердженому рішенням ДКЦПФР від 11 квітня 2000 р. № 39. Відповідно до п. 2 цього Поло­ження при випуску акцій у зв'язку зі створенням відкритого акціонерного товариства із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації відкритий продаж акцій не здійснюється, інформація про випуск акцій обов'язковій реє­страції та публікації не підлягає (проте ДКЦПФР здійснює реєстрацію першого випуску таких відкритих акціонерних то­вариств).

Порядок реєстрації випуску акцій закритими акціонерними товариствами регулюється Положенням про порядок реєст­рації випуску акцій закритих акціонерних товариств, затверд­женим рішенням ДКЦПФР від 11 червня 2002 р. № 167.

Акції і облігації випускаються суб'єктами господарюван-ня-юридичними особами з метою залучення інвестицій. Проте законодавство (ч. З ст. 164 ГК, ч. 2 ст. 7 та ч. 7 ст. 11 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу») забороняє суб'єк­ту господарювання випускати акції та облігації підприємств для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяль­ністю.

Інвестиційні сертифікати, як вид цінних паперів, мають право випускати суб'єкти господарювання, виключною діяль­ністю яких є діяльність, пов'язана з випуском та обігом цінних паперів. Це, зокрема, компанія з управління активами пайово­го інвестиційного фонду.

Правовий режим інвестиційних сертифікатів пайових інве­стиційних фондів визначається низкою статей Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпора­тивні інвестиційні фонди)». Зокрема, як встановлено ч. 1 ст. 26 цього Закону, емітентом інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду виступає компанія з управління актива­ми цього фонду.

Інвестиційний сертифікат надає кожному його власникові однакові права.

- 238 -

- 239 -

Інвестиційні сертифікати можуть розміщуватися шляхом відкритого продажу або приватного розміщення. Випуск ком­панією з управління активами похідних цінних паперів на основі інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду, активами якого ця компанія управляє, не допус­кається.

Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційного фонду не нарахову­ються і не сплачуються.

Кількість проголошених інвестиційних сертифікатів пайо­вого інвестиційного фонду зазначається у проспекті емісії.

Порядок розміщення та обігу інвестиційних сертифікатів пайових інвестиційних фондів встановлюється нормами Роз­ділу VI (статті 38—47) Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», а також нормативно-правовими актами ДКЦПФР. Зокрема, рішеннями ДКЦПФР від 8 січня 2002 р. затверджені Поло­ження про порядок реєстрації випуску інвестиційних сертифі­катів пайового інвестиційного фонду при їх розміщенні шля­хом прилюдної пропозиції і Положення про порядок реєст­рації випуску інвестиційних сертифікатів пайового (венчурно­го, недиверсифікованого) інвестиційного фонду при їх приватному розміщенні.

Ощадні сертифікати — це письмові свідоцтва, які засвідчу­ють право вкладників на одержання після закінчення встанов­леного строку депозиту і відсотків по ньому. Ощадні сертифі­кати видаються установами банків, що приймають на депону­вання кошти від юридичних осіб та громадян. Розрізняють такі види сертифікатів: строкові (під певний договірний про­цент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх про­даж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Ощадні сертифікати повинні мати такі реквізити: наймену­вання цінного паперу — «ощадний сертифікат», найменування банку, що випустив сертифікат, та його місцезнаходження; порядковий номер сертифіката, дату випуску, суму депозиту, строк вилучення вкладу (для строкового сертифіката), найме­нування або ім'я держателя сертифіката (для іменного серти­фіката); підпис керівника банку або іншої уповноваженої на це особи, печатку банку.

Доход по ощадних сертифікатах виплачується при пред'яв­ленні їх для оплати в банк, що їх випустив.

- 240 -

У разі коли власник сертифіката вимагає повернення депо­нованих коштів по строковому сертифікату раніше обумовле­ного в ньому строку, то йому виплачується понижений про­цент, рівень якого визначається на договірних умовах при внесенні депозиту.

Як встановлено ч. 6 ст. 164 ГК, суб'єкти господарювання мають право в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, випускати в обіг векселі — цінні папери, що засвід­чують безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити визначену суму грошей власнику векселя.

Посилання на «порядок, встановлений Кабінетом Міністрів» дещо не відповідає положенням Закону України від 5 квітня 2001 р. «Про обіг векселів в Україні»¹, згідно зі ст. 1 якого законодавство України про обіг векселів складається із Же­невської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікова­ний закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуван­ням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Же­невської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно пере-казних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запровад­жено Уніфікований закон про переказні векселі та прості век­селі», Закону України «Про приєднання України до Женевсь­кої конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій за­конів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих век­селів», Закону України «Про обіг векселів в Україні» та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України. Саме цими актами законодавства і встановлено порядок випуску та обігу векселів в господарському обороті України.

Цінні папери (або їх бланки) виготовляються лише на дер­жавних підприємствах, що мають ліцензію Міністерства фінан­сів України та охороняються.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 283 «Про встановлення порядку виготов­лення бланків цінних паперів і документів суворого обліку»²

¹ Відомості Верховної Ради України. — 2001.

² Урядовий кур'єр. — 1993. — 29 квітня.

- 241 -

Міністерство фінансів України, Служба безпеки України та Міністерство внутрішніх справ затвердили Правила виготов­лення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, якими встановили вимоги до підприємств, на яких виготовля­ють бланки цінних паперів і документи суворого обліку, по­рядок оформлення замовлення на їх виготовлення, вимоги до поліграфічного виконання, порядок виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, вимоги до прий­мання тиражу на склад тощо.

Чинним на сьогодні Указом Президента України від 25 трав­ня 1994 р. (із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 2 березня 1996 р.) «Про облік прав власності на іменні цінні папери та депозитарну діяльність»¹ було встановлено, що випуск цінних паперів може здійснюва­тися як у паперовій, так і в безпаперовій формі (у вигляді записів в електронних базах даних).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну де­позитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» зараз вживається термін «бездокументарна форма цінного паперу» під яким розуміється здійснений збе-рігачем обліковий запис, який є підтвердженням права влас­ності на цінний папір.

Особливості випуску цінних паперів у бездокументарній формі встановлені, зокрема, ч. 4 ст. 4 зазначеного Закону.

У разі емісії цінних паперів у бездокументарній формі емі­тент оформляє глобальний сертифікат, що відповідає загаль­ному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на збе­рігання в обраний ним депозитарій.

На період передплати на певний випуск (емісію) цінних паперів емітент оформляє тимчасовий глобальний сертифікат, який підлягає заміні на постійний після державної реєстрації цього випуску Державною комісією з цінних паперів та фон­дового ринку або анулюється в разі визнання випуску таким, що не відбувся.

Глобальний сертифікат, оформлений після державної реє­страції та визнання випуску таким, що відбувся, зберігається в депозитарії протягом усього періоду існування цінних па­перів у бездокументарній формі.

Вимоги до оформлення і ведення обліку глобальних серти­фікатів та їх реквізити встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Урядовий кур'єр. — 1994. — 28 травня.

- 242 -

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 165 ГК, суб'єк­ти господарювання можуть придбавати цінні папери за раху­нок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит. Це ж правило міститься в ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 12, ст. 19 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу». Винятки з загального правила можуть бути встановлені законом.

Частина 2 ст. 165 ГК встановлює валюту платежу у разі придбання цінних паперів суб'єктами господарювання. За за­гальним правилом (ч. 1 ст. 192 ЦК) законним платіжним засо­бом, обов'язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України — гривня.

Оплата цінних паперів в іноземній валюті здійснюється лише у випадках, передбачених законом та умовами їх випус­ку в обіг.

Так, акції оплачуються в іноземній валюті у випадках, пе­редбачених статутом акціонерного товариства (ч. 1 ст. 8 Зако­ну України «Про цінні папери і фондову біржу»), а облігації зовнішніх державних позик України оплачуються виключно в конвертованій іноземній валюті відповідно до умов їх випуску (ч. 4 ст. 14-1 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»). Проте незалежно від виду валюти, якою проведено оплату цінних паперів, їх вартість виражається у гривнях.

Коло осіб, які можуть здійснювати операції купівлі-прода-жу цінних паперів, встановлене ч. З ст. 165 ГК. По-перше, це емітенти цінних паперів (наприклад, акціонерне товариство не лише продає акції у ході їх відкритої підписки, але і має право викупити у акціонера оплачені ним акції для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників). По-дру­ге, операції купівлі-продажу цінних паперів вправі здійснюва­ти їх власники (наприклад, громадянин або юридична особа може продати або купити у іншого акціонера акції товариства, акціонером якого він є). По-третє, операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють торговці цінними паперами — по­середники у сфері випуску та обігу цінних паперів.

При цьому купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи, визнається комісійною діяльністю по цінних паперах, а купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок — комерційною діяльністю по цінних папе-

243 -

pax (частини 4, 5 ст. 26 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»).

Умови здійснення операцій купівлі-продажу цінних паперів торговцями цінними паперами встановлені, зокрема, статтями 26—30 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу».

§ 3. Державне регулювання ринку цінних паперів

Державне регулювання ринку цінних паперів — це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контро­лю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запо­бігання зловживанням і порушенням у цій сфері (ст. 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів»).

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою:

- реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та
обігу цінних паперів та їх похідних;

- створення умов для ефективної мобілізації та розміщення
учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з ура­
хуванням інтересів суспільства;

- одержання учасниками ринку цінних паперів інформації
про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінан­
сово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод
з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на фор­
мування цін на ринку цінних паперів;

- забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів,
інвесторів і посередників на ринок цінних паперів;

- гарантування прав власності на цінні папери;

- захисту прав учасників фондового ринку;

- інтеграція в європейський та світовий фондові ринки;

- дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів
законодавства;

- запобігання монополізації та створення умов розвитку добро­
совісної конкуренції на ринку цінних паперів;

- контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних па­
перів (ст. 2 Закону).

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Дер­жавна комісія з цінних паперів та фондового ринку, яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним стату­сом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Вер­ховній Раді України.

До системи цього органу входять Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, її центральний апарат і терито­ріальні органи (управління та відділення).

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку утво­рюється у складі Голови Комісії та шести членів Комісії. Голо­ва Комісії, її члени призначаються та звільняються Президен­том України за погодженням з Верховною Радою України.

Термін повноважень Голови Комісії та членів Комісії — сім років. Одна й та ж особа не може бути членом Комісії більше двох термінів підряд.

Звільнення Голови Комісії та членів Комісії протягом тер­міну повноважень може мати місце лише за власним бажан­ням, а також у разі вчинення злочину та у зв'язку з неможли­вістю виконання обов'язків за станом здоров'я.

Основною формою роботи Комісії є засідання, які прово­дяться за рішенням Голови Комісії у разі потреби, але не рідше одного разу на місяць. Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше п'яти осіб.

Рішення Комісії вважається прийнятим, якщо за нього по­дано не менше п'яти голосів.

Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформацій­не, матеріально-технічне та інші види забезпечення діяльності Комісії організовує Виконавчий секретар. Виконавчого секре­таря призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра Ук­раїни та звільняє з посади Президент України. Виконавчий секретар підконтрольний Голові Комісії і підзвітний Комісії.

При Державній комісії з цінних паперів та фондового рин­ку створюється Консультаційно-експертна рада, яка розроб­ляє рекомендації щодо політики на ринку цінних паперів та бере участь у підготовці та обговоренні проектів актів законо­давства, які розробляються та розглядаються Комісією.

Склад Консультаційно-експертної ради та положення про неї затверджуються Комісією.

Основними завданнями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку є:

1) формування та забезпечення реалізації єдиної державної
політики щодо розвитку і функціонування ринку цінних па­
перів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національ­
ного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;

2) координація діяльності державних органів з питань функ­
ціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних;

244 -

- 245 -

3) здійснення державного регулювання та контролю за ви­
пуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території
України, додержання вимог законодавства у цій сфері;

4) захист прав інвесторів шляхом здійснення заходів щодо
запобігання і припинення порушень законодавства на ринку
цінних паперів, застосування санкцій за порушення законо­
давства у межах своїх повноважень;

5) сприяння розвитку ринку цінних паперів;

6) узагальнення практики застосування законодавства Ук­
раїни з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні,
розроблення пропозицій щодо його вдосконалення;

7) здійснення державного регулювання та контролю у сфері
спільного інвестування.

Повноваження Державної комісії з цінних паперів та фон­дового ринку визначені ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» та ст. 5 Положення про державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, зат­вердженого Указом Президента України від 14 лютого 1997 р.

Контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах повноважень, визначених законом, здійснюють і інші, крім Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, органи державної влади (державні органи, що здійснюють кон­троль за цінами, органи Антимонопольного комітету тощо).

Форми державного регулювання ринку цінних паперів вста­новлені ст. З Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів». До них відносяться:

- прийняття актів законодавства з питань діяльності учас­
ників ринку цінних паперів;

- регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та
обов'язків учасників ринку цінних паперів;

- видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення про­
фесійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення
контролю за такою діяльністю;

- заборона та зупинення на певний термін (до одного року)
професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсут­
ності спеціального дозволу (ліцензії) на цю діяльність та при­
тягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності
згідно з чинним законодавством;

- реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації
про випуск (емісію) цінних паперів;

- контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації
випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних па-

перів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбаче­них такою інформацією;

- створення системи захисту прав інвесторів і контролю за
дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами,
які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних па­
перів;

- контроль за достовірністю інформації, що надається емі­
тентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на
ринку цінних паперів, контролюючим органам;

- встановлення правил і стандартів здійснення операцій на
ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням;

- контроль за дотриманням антимонопольного законодав­
ства на ринку цінних паперів;

- контроль за системами ціноутворення на ринку цінних
паперів;

- контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та
обіг цінних паперів;

- проведення інших заходів щодо державного регулювання
і контролю за випуском та обігом цінних паперів.

До професійної діяльності на ринку цінних паперів відно­сяться:

а) діяльність по випуску та обігу цінних паперів, зокрема:

- діяльність по випуску цінних паперів;

- комісійна діяльність по цінних паперах;

- комерційна діяльність по цінних паперах;

б) депозитарна діяльність депозитарію цінних паперів;

в) депозитарна діяльність зберігача цінних паперів;

г) розрахунково-клірингова діяльність за угодами щодо
цінних паперів;

д) діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних
паперів;

є) діяльність по організації торгівлі на ринку цінних па­перів;

є) діяльність з управління активами ІСІ.

Порядок здійснення суб'єктами господарювання зазначе­них видів професійної діяльності на ринку цінних паперів встановлений, зокрема, Законами України «Про цінні папери і фондову біржу», «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», а також Ліцензійними умовами провадження професійної діяль­ності на ринку цінних паперів, затвердженими наказом Дер­жавного комітету з питань регуляторної політики та підприєм-

- 246 -

- 247

ництва, рішенням Державної комісії з цінних паперів та фон­дового ринку від 14 березня 2001 р. № 49/60¹.

Відповідальність суб'єктів господарювання за порушення правил професійної діяльності на ринку цінних паперів вста­новлена ст. 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів», відповідно до якої Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку накладає на юридичних осіб штрафи:

- за випуск в обіг та розміщення незареєстрованих цінних
паперів відповідно до чинного законодавства — у розмірі до
10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або в
розмірі до 150% прибутку (надходжень), одержаних в резуль­
таті цих дій;

- за діяльність на ринку цінних паперів без спеціального
дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено чинним зако­
нодавством, — у розмірі до 5000 неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян;

- за ненадання, несвоєчасне надання або надання завідомо
недостовірної інформації — у розмірі до 1000 неоподатковува­
них мінімумів доходів громадян;

- за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання
розпоряджень, рішень про усунення порушень щодо цінних
паперів — у розмірі до 500 неоподатковуваних мінімумів до­
ходів громадян.

Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладення штрафу може бути оскаржено в суді.

Штрафи, накладені Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, стягуються у судовому порядку.

Про накладення штрафів на комерційні банки Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку інформує Націо­нальний банк України у триденний термін.

¹ Офіційний вісник України. — 2001. — № 16. — Ст. 706.

- 248 -

РОЗДІЛ IV

Господарські зобов'язання

ГЛАВА 13

Загальні положення щодо господарських зобов'язань

§ 1. Поняття, види та підстави виникнення господарських зобов'язань

Категорія господарського зобов'язання своєму виникнен­ню зобов'язана науці господарського права, яка розглядає гос­подарські зобов'язання як одну з фундаментальних господарсь­ко-правових категорій, що відображає зміст особливої право­вої форми господарських відносин. Сформульоване спочатку доктринально в юридичній літературі, а тепер закріплене (з деякими модифікаціями, викликаними змінами в економічній системі) в ст. 173 ГК, визначення поняття господарського зо­бов'язання дозволяє з'ясувати його основні ознаки, за якими воно відрізняється від зобов'язання цивільно-правового.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК господарське зобов'язання — це зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарю­вання з підстав, передбачених Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'я­заний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-гос­подарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управ-нена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

- 249 -

З цього визначення випливають наступні ознаки госпо­дарського зобов'язання:

а) особливий суб'єктний склад учасників господарського зо­
бов'язання. Господарське зобов'язання виникає між суб'єктом
господарювання й іншим учасником (учасниками) відносин у
сфері господарювання. Суб'єкти господарського зобов'язання —
зобов'язана сторона і управнена сторона — це не лише борж­
ник і кредитор, які традиційно характерні для цивільно-пра­
вових (майново-господарських — за ГК) зобов'язань, а й суб'єк­
ти організаційно-господарських повноважень;

б) особлива сфера суспільних відносин, в якій виникають
господарські зобов'язання — сфера господарювання;

в) особливі підстави виникнення господарських зобов'язань.
Господарське зобов'язання виникає з підстав, передбачених ГК;

г) особливий характер дій, що їх зобов'язаний вчинити
(або утриматися від певних дій) один суб'єкт на користь іншо­
го. Це дії господарського чи управлінсько-господарського ха­
рактеру.

Господарські зобов'язання поділяються на два види:

- майново-господарські зобов'язання;

- організаційно-господарські зобов'язання.
Майново-господарські зобов'язання — це цивільно-правові

зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторо­ни виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками гос­подарських відносин, регулюються Цивільним кодексом Ук­раїни з урахуванням особливостей, передбачених Господарсь­ким кодексом.

Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути:

а) суб'єкти господарювання, зазначені у ст. 55 ГК;

б) негосподарюючі суб'єкти—юридичні особи;

в) органи державної влади і органи місцевого самовряду­
вання, наділені господарською компетенцією.

Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарю­вання і негосподарюючими суб'єктами—юридичними особа­ми, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

- 250 -

Частина 3 ст. 175 ГК містить застереження, згідно з яким зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб­'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами-гро-мадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства (ЦК тощо).

Суб'єкти господарювання у випадках, передбачених ГК та іншими законами, можуть добровільно брати на себе зобов'я­зання майнового характеру на користь інших учасників госпо­дарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Поиск по сайту: