Майно та майнові права у господарському товаристві 14 страница

Відповідно до ч. 1 ст. 214 ГК та п. 1 ст. 2 Закону державну політику щодо запобігання банкрутству, забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом щодо державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної влас­ності перевищує двадцять п'ять відсотків, а також суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності у випад­ках, передбачених Законом, здійснює державний орган з пи­тань банкрутства, який діє на підставі положення, затвердже­ного у встановленому порядку.

Указом Президента України від 17 червня 1996 р. «Про утворення Агентства з питань запобігання банкрутству під­приємств та організацій» було утворене зазначене Агентство (назву його в 1998 р. було змінено) та визначено його основні завдання. Деякий час Агентство з питань банкрутства діяло на підставі Положення про нього, затвердженого постановою Ка­бінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р.

Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» Агент­ство з питань банкрутства як центральний орган виконавчої влади ліквідується, а виконання його функцій покладається на державну госпрозрахункову установу (агентство), яка підпо­рядковується Міністерству економіки України¹. Відповідно до Положення про Міністерство економіки України, затвердже­ного Указом Президента України від 23 жовтня 2000 p., Міністерство економіки, зокрема:

1) здійснює повноваження державного органу з питань бан­крутства відповідно до Закону України «Про відновлення пла­тоспроможності боржника або визнання його банкрутом»:

- 302 -

¹ Таке Агентство було утворене наказом Міністерства економіки Украї­ни від 24 травня 2000 р. № 92.

- 303 -

г

- проводить державну політику щодо запобігання банкрут­
ству, а також забезпечення умов реалізації процедур віднов­
лення платоспроможності боржника або визнання його банк­
рутом стосовно підприємств та інших суб'єктів підприємницької
діяльності у випадках, передбачених Законом;

- сприяє створенню організаційних, економічних, інших
умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платос­
проможності боржника або визнання його банкрутом;

- пропонує господарському суду кандидатури арбітражних
керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквіда­
торів) для державних підприємств, щодо яких порушено справу
про банкрутство, та в інших випадках, передбачених Законом¹;

- організовує систему підготовки арбітражних керуючих (роз­
порядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

- здійснює ліцензування діяльності фізичних осіб—суб'єктів
підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність як ар­
бітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, лік­
відатори);

- забезпечує реалізацію процедури банкрутства щодо відсут­
нього боржника;

- здійснює ведення єдиної бази даних про підприємства,
щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство,
встановлює та затверджує форму подання арбітражним керу­
ючим інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних
про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі
про банкрутство;

- організовує у передбачених Законом випадках проведен­
ня експертизи фінансового становища підприємств при підго­
товці справи про банкрутство до розгляду або під час її розг­
ляду господарським судом у разі призначення судом експерти­
зи та надання відповідного доручення;

- готує у передбачених Законом випадках на запити суду,
прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про
наявність ознак приховуваного, фіктивного банкрутства або
доведення до банкрутства;

- готує та подає на затвердження Кабінету Міністрів Украї­
ни у встановленому порядку типові документи щодо здійснен-

¹ Див.: Порядок подання пропозицій арбітражному суду щодо канди­датур арбітражних керуючих. Затверджений наказом Мінекономіки Ук­раїни від 25 квітня 2001 р. № 87 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 20. - Ст. 917.

ня процедур банкрутства, здійснює методологічне забезпечен­ня у цій сфері;

2) утворює державну госпрозрахункову установу (агентство)
з питань банкрутства:

- затверджує положення про державну госпрозрахункову
установу (агентство) з питань банкрутства;

- призначає на посаду та звільняє з посади керівника дер­
жавної госпрозрахункової установи (агентства) з питань банк­
рутства, укладає та розриває з ним контракт;

3) проводить за участю міністерств, інших органів вико­
навчої влади аналіз фінансово-господарського становища суб'єк­
тів підприємницької діяльності, що перебувають у державній
власності, з метою виявлення серед них боржників та запобі­
гання їх банкрутству, розробляє за участю органів виконавчої
влади відповідні заходи:

- вносить пропозиції щодо проведення досудової санації
суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають у дер­
жавній власності, погоджує в установленому порядку умови
участі інвесторів і кредиторів у проведенні досудової санації
стосовно таких суб'єктів підприємницької діяльності, в тому
числі з питань набуття права власності на майно підприєм­
ства, розпоряджання частиною його продукції, оренди майна
підприємства, задоволення вимог кредиторів шляхом переве­
дення боргу (частини боргу) на інвестора;

- забезпечує в установленому порядку фінансування за­
ходів щодо проведення досудової санації, погоджує умови до­
судової санації суб'єктів підприємницької діяльності, які пе­
ребувають у державній власності;

4) веде в установленому порядку реєстр суб'єктів підприєм­
ницької діяльності, які мають грошові зобов'язання перед кре­
диторами, в тому числі зобов'язання перед бюджетами та
державними цільовими фондами:

- проводить у встановленому порядку експертизу проектів,
програм оздоровлення фінансового становища суб'єктів під­
приємницької діяльності, включених до реєстру;

- забезпечує разом з міністерствами, іншими органами ви­
конавчої влади дотримання інтересів держави під час прове­
дення суб'єктами підприємницької діяльності, включеними до
реєстру, розрахунків, які здійснюються шляхом заліку забор­
гованості, вимог, зобов'язань, у тому числі перед бюджетами
та державними цільовими фондами;

- 304 -

20 — 4-2636

- 305 -

- погоджує проведення викупу у суб'єктів підприємниць­кої діяльності, включених до реєстру, боргових зобов'язань перед бюджетами всіх рівнів;

5) формує та веде єдину базу даних про боржників, визна­
них у встановленому порядку банкрутами;

6) бере участь у підготовці пропозицій щодо продажу части­
ни майна боржника—державного підприємства у процедурі са­
нації, майна державного підприємства—банкрута, стосовно яко­
го господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію;

7) розробляє разом з міністерствами, іншими центральни­
ми органами виконавчої влади пропозиції щодо створення но­
вих робочих місць, соціального захисту і перепідготовки пра­
цівників, які вивільняються у зв'язку зі здійсненням заходів
щодо відновлення платоспроможності суб'єктів підприємниць­
кої діяльності—боржників, із визнанням суб'єктів підприєм­
ницької діяльності—боржників банкрутами;

8) формує навчально-методичну базу підготовки фахівців з
питань банкрутства, організовує їх навчання, підвищення ква­
ліфікації.

Наказом Міністерства економіки від 5 грудня 2000 р. № 266 затверджено Типове положення про регіональне (обласне) управ­ління з питань банкрутства.

Регіональне (обласне) управління з питань банкрутства відповідно до покладених на нього завдань:

1) аналізує стан дотримання законодавства з питань банк­
рутства та інформує про результати аналізу Мінекономіки;

2) здійснює контроль за діяльністю суб'єктів підприєм­
ницької діяльності щодо додержання ними умов і правил про­
вадження діяльності арбітражного керуючого (ліцензійних
умов);

3) забезпечує в регіонах реалізацію процедур банкрутства
щодо відсутнього боржника;

4) організовує у передбачених Законом випадках проведен­
ня експертизи фінансового становища державних підприємств
при підготовці справи про банкрутство до розгляду або під час
її розгляду господарським судом у разі призначення судом
експертизи та надання відповідного доручення;

5) бере участь у проведенні аналізу фінансово-господарсь­
кого становища суб'єктів підприємницької діяльності, що пе­
ребувають у державній власності, з метою виявлення серед них
боржників та запобігання їх банкрутству;

6) вносить пропозиції щодо проведення досудової санації
суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають у дер­
жавній власності;

7) пропонує господарському суду кандидатури арбітражних
керуючих для державних підприємств та підприємств, у ста­
тутному фонді яких частка державної власності перевищує двад­
цять п'ять відсотків, щодо яких порушена справа про банкрут­
ство, та в інших випадках, передбачених Законом;

8) надає консультаційну, інформаційну та іншу допомогу
підприємствам, установам, організаціям та громадянам з пи­
тань банкрутства;

9) звітує перед Мінекономіки про свою роботу;

10) забезпечує систематичне інформування населення, місцеві
органи виконавчої влади про свою діяльність.

Обов'язок вживати своєчасні заходи щодо запобігання банк­рутству підприємства-боржника, крім вже названого Агентства та його регіональних (обласних) управлінь, ч. 1 ст. 211 ГК та Законом покладено також на засновників (учасників) боржника— юридичної особи, власника майна, центральні органи виконав­чої влади, органи місцевого самоврядування, наділені госпо­дарською компетенцією, в межах їх повноважень.

Законодавством передбачено два види позасудових проце­дур, які можуть провадитися з метою запобігання банкрут­ству: фінансова допомога і відновлення платоспроможності боржника (досудова санація).

Фінансова допомога боржнику в розмірі, достатньому для погашення зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів, може бути надана власником майна державного (комунального) або при­ватного підприємства, засновниками (учасниками) боржника— юридичної особи, кредиторами боржника, іншими особами. Як встановлено ч. З ст. 211 ГК, подання фінансової допомоги боржнику передбачає його обов'язок взяти на себе відповідні зобов'язання перед особами, які подали допомогу, в порядку, встановленому законом.

Досудова санація — це система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення

- 306 -

20*

- 307 -

провадження у справі про банкрутство. Досудова санація дер­жавних підприємств провадиться за рахунок коштів держав­них підприємств та інших джерел фінансування. Обсяг коштів для проведення досудової санації державних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щорічно вста­новлюється законом про Державний бюджет.

Умови проведення досудової санації державних підприємств за рахунок інших джерел фінансування погоджуються з орга­ном, наділеним господарською компетенцією щодо боржника, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 211 ГК).

Санація боржника може застосовуватися не тільки як досу­дова, а й як судова процедура (у разі порушення провадження у справі про банкрутство). Оскільки порядок її проведення регламентується процесуальними нормами, це питання доцільно розглянути у відповідному параграфі цієї теми.

§ 3. Підстави для застосування банкрутства

Підставою для застосування банкрутства до суб'єкта підпри­ємництва є економічний фактор, визначений ст. 1 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» — неспроможність суб'єкта підприємницької діяль­ності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі із заро­бітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати по­датків і зборів не інакше як через відновлення платоспромож­ності. Суб'єкт, неспроможний виконати зазначені грошові зо­бов'язання протягом трьох місяців після настання встановле­ного строку їх сплати, визнається Законом боржником.

Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» досить детально визначає поняття та склад грошових зобов 'язань, під якими розуміються зобов'я­зання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відпо­відно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кре­дитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити борж­ник, визначаються на день подачі до господарського суду зая­ви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено зазначеним Законом. До складу грошових

зобов'язань боржника не зараховуються неустойка (пеня, штраф), визначена на день подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, зобов'язання щодо ви­плати авторської винагороди, зобов'язання перед засновника­ми (учасниками) боржника—юридичної особи, що виникають з такої участі.

Фактичною підставою для порушення справи про банкрут­ство може бути лише письмова заява до господарського суду, яка називається «заява про порушення справи про банкрут­ство» (п. 1 ст. 7 Закону). З такою заявою до господарського суду може звернутися будь-хто з кредиторів. Кредитори ма­ють право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією заявою, що підписується всіма кредиторами, які об'єднали свої вимоги (п. 9 ст. 7).

Із заявою про порушення справи про банкрутство до госпо­дарського суду може звернутися боржник з власної ініціативи. Боржник реалізує таке право за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено Законом.

Разом з тим, боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:

- задоволення вимог одного або кількох кредиторів призве­
де до неможливості виконання грошових зобов'язань боржни­
ка в повному обсязі перед іншими кредиторами;

- орган боржника, уповноважений відповідно до установ­
чих документів або законодавства прийняти рішення про лік­
відацію боржника, прийняв рішення про звернення до госпо­
дарського суду з заявою боржника про порушення справи про
банкрутство;

- при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банк­
рутства встановлено неможливість боржника задовольнити ви­
моги кредиторів у повному обсязі;

- в інших випадках, передбачених Законом (п. 5 ст. 7).
Справа про банкрутство порушується господарським судом,

якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом (п. З ст. 6). Тут слід враховувати, що:

- 308 -

- 309 -

по-перше, безспірні вимоги кредиторів — це вимоги креди­торів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтвер­джені виконавчими документами чи розрахунковими докумен­тами, за якими відповідно до законодавства здійснюється спи­сання коштів з рахунків боржника;

по-друге, мінімальний розмір заробітної плати періодично змінюється, а тому змінюється і розмір безспірних вимог¹.

Законом встановлені окремі особливості щодо розмірів без­спірних вимог і строку їх непогашення. Наприклад, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань (п. 1 ст. 52); підста­вою для визнання банкрутом селянського (фермерського) гос­подарства є його неспроможність задовольнити протягом шес­ти місяців після закінчення відповідного періоду сільськогоспо­дарських робіт вимоги кредиторів (п. 1 ст. 50).

§ 4. Провадження у справах про банкрутство

Провадження за цією категорією справ здійснюють органи правосуддя в господарських відносинах — господарські суди. Підвідомчість цих справ господарським судам встановлює п. 1 ст. 6 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з яким справи про банкрут­ство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника, та ст. 12 Господарського процесу­ального кодексу України, а провадження у справах про банкрут­ство регулюється Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Господарським проце­суальним кодексом України, іншими законодавчими актами.

Провадження у справах про банкрутство можна поділити на кілька стадій:

- порушення провадження у справі;

- підготовче засідання господарського суду;

- виявлення кредиторів та інвесторів;

- попереднє засідання господарського суду;

- проведення зборів кредиторів і утворення комітету креди­
торів;

¹ Так, з 1 грудня 2003 року розмір мінімальної заробітної плати складає 205 гривень на місяць.

- винесення ухвали про санацію;

- визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної
процедури;

- припинення провадження у справі про банкрутство.
Розглянемо зазначені стадії детальніше.

На стадії порушення провадження у справі господарський суд розглядає заяву на предмет того, чи підлягає вона прий­няттю, а справа — порушенню.

Заява про порушення справи про банкрутство подається у письмовій формі і повинна містити відомості, зазначені в ст. 7 Закону. Крім того, до заяви мають бути додані документи, перелік яких визначений ст. 7 Закону залежно від особи заяв­ника (кредитор, боржник, орган державної податкової служ­би). Із заяв про порушення справи про банкрутство справ­ляється державне мито відповідно до закону.

Суддя господарського суду приймає заяву про порушення справи про банкрутство, якщо вона подана з дотриманням вста­новлених вимог.

Згідно з п. 2 ст. 8 Закону суддя відмовляє в прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, виносячи при цьому відповідну ухвалу, якщо:

- боржник не включений до Єдиного державного реєстру
підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів
підприємницької діяльності;

- подано заяву про порушення справи про банкрутство
ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі
перетворення) юридичної особи;

- стосовно боржника юридичної чи фізичної особи—суб'єкта
підприємницької діяльності вже порушено справу про банк­
рутство;

- якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення
справи про банкрутство, в сумі складають менше трьохсот
мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передба­
чено Законом;

- вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.
Суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає

заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо мають місце порушення, передбачені п. 1 ст. 9 Закону. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до госпо­дарського суду в загальному порядку після усунення допуще­ного порушення.

- 310

- 311 -

Заява про порушення справи про банкрутство може бути відкликана заявниками до опублікування в офіційному друко­ваному органі оголошення про порушення справи про банк­рутство або після такого опублікування, якщо протягом місяч­ного строку не надійшло інших заяв кредиторів щодо задово­лення вимог.

При позитивному вирішенні питання щодо прийняття зая­ви суддя виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство. Ухвала має бути винесена не пізніше 5 днів з дня надходження заяви. В ухвалі вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату про­ведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше, ніж на тридцятий день із дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих доку­
ментів та інших документів, за якими здійснюється стягнення
відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосову­
ються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання
грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і
зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виник­ли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому ч. 10 ст. 17 Закону.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поши­рюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодуван­ня шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на вимоги кредиторів, які виникли після порушення провадження у справі.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кре­диторів, що здійснюється боржником у порядку, встановлено­му ст. 14 Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановлено­му ст. 31 Закону.

Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобо­в'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадить-

ся з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, в провадженні якого знаходить­ся справа про банкрутство боржника.

Ухвала направляється сторонам та державному органу з питань банкрутства.

Підготовче засідання господарського суду необхідне для:

- оцінки поданих документів;

- заслуховування пояснення сторін;

- розгляду обгрунтованості заперечень боржника;

- призначення розпорядника майна, якщо при прийнятті
заяви про порушення справи про банкрутство призначити його
було неможливо;

- розгляду та вирішення інших питань, передбачених Законом.
З метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які висловили

бажання взяти участь у санації боржника, суддя у підготовчо­му засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника пода­ти до офіційних друкованих органів (газети Верховної Ради України «Голос України» та газети Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», друкованих видань відповідної обласної ради за місцезнаходженням боржника) у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банк­рутство визначеного змісту.

За результатами розгляду заяви кредитора та відзиву борж­ника у підготовчому засіданні виноситься ухвала, в якій, зок­рема, мають бути визначені розмір вимог кредиторів, дата скла­дання розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, дата попереднього засідання суду, дата скликання перших загаль­них зборів кредиторів, дата засідання суду, на якому буде ви­несено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання його банкрутом, чи припинення провадження у справі (п. 11 ст. 11 Закону).

Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення грошових ви­мог кредиторів згідно з Господарським процесуальним кодек­сом України та п. 1 ст. 12 Закону, а також вводити мораторій на задоволення вимог кредиторів.

З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів гос­подарський суд вводить процедуру розпорядження майном

- 312 -

- 313 -

боржника і призначає з числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, розпо­рядника майна. Правовий статус розпорядника майна визначе­ний, зокрема, ст. 13 Закону.

Виявлення кредиторів здійснюється шляхом подання кон­курсними кредиторами у місячний строк із дня опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство до госпо­дарського суду письмових заяв про грошові вимоги до борж­ника та документів, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановлено­го для їх подання, або не заявлені взагалі, — не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначе­ний строк є граничним і поновленню не підлягає.

Інвестори (фізичні та юридичні особи, які виявлять бажан­ня взяти участь у процедурі санації боржника) подають розпо­ряднику майна заяву про участь у санації боржника та свої пропозиції щодо санації (план санації).

Попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідан­ня суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторо­ни, а також інші учасники провадження у справі про банкрут­ство, до яких, крім сторін, згідно з Законом належать: арбіт­ражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених Зако­ном, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самовря­дування, представник працівників боржника.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були запере­чення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду госпо­дарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір ви­знаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядни­ком майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Протягом десяти днів після винесення ухвали за результа­тами попереднього засідання господарського суду розпоряд­ник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кре-

диторів про місце і час проведення зборів кредиторів та органі­зує їх проведення.

До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішен­ня про:

- вибори членів комітету кредиторів;

- визначення кількісного складу комітету кредиторів, виз­
начення його повноважень, дострокове припинення повнова­
жень комітету кредиторів або окремих його членів;

- інші питання, передбачені Законом.

Обраний на час дії процедур банкрутства зборами креди­торів комітет кредиторів (у складі не більше семи осіб) прий­має рішення про:

- вибори голови комітету;

- скликання зборів кредиторів;

- підготовку та укладення мирової угоди;

- внесення пропозицій до господарського суду щодо про­
довження або скорочення строку процедур розпорядження май­
ном боржника чи санації боржника;

- звернення до господарського суду з клопотанням про від­
криття процедури санації, визнання боржника банкрутом і від­
криття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбіт­
ражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією,
ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючо­
го (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), на­
дання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод
боржника, чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість;

- інші питання, передбачені Законом.
Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у

строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, установленого відповідно до Закону, має право вине­сти ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією.

Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців, який може бути продовжений ще до шести місяців або скоро­чений.

З дня винесення ухвали про санацію:

- керівник боржника відсторонюється від посади у поряд­
ку, визначеному законодавством про працю, управління борж­
ником переходить до керуючого санацією, крім випадку, пе­
редбаченого ст. 53 Закону;

- припиняються повноваження органів управління боржника—
юридичної особи, повноваження органів управління передаються

Поиск по сайту: