Майно та майнові права у господарському товаристві 15 страница

- 314 -

- 315 -

керуючому санацією. Органи управління боржника протягом трьох днів із дня прийняття рішення про санацію та призна­чення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу ке­руючому санацією бухгалтерської та іншої документації борж­ника, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей;

- арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржни­
ка щодо розпоряджання його майном можуть бути накладені
лише в межах процедури санації, у разі, якщо вони не пере­
шкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтере­
сам конкурсних кредиторів.

Здійснення санації боржника організовує керуючий сана­цією, правовий статус якого визначено положеннями ст. 17 Закону. Зокрема, керуючий санацією має право:

- розпоряджатися майном боржника з урахуванням обме­
жень, передбачених Законом;

- укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-пра­
вові, трудові та інші угоди;

- подавати заяви про визнання угод, укладених боржни­
ком, недійсними.

Керуючий санацією в тримісячний строк із дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання до­говорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо:

- виконання договору завдає збитків боржнику;

- договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахова­
ним на одержання позитивних результатів для боржника в
довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції
з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника;

- виконання договору створює умови, що перешкоджають
відновленню платоспроможності боржника.

Крім цього, за заявою керуючого санацією господарський суд може визнати недійсною угоду боржника, що укладена або виконана боржником з окремим кредитором чи іншою особою після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом шести місяців, що передували дню порушення про­вадження у справі про банкрутство, якщо:

- відповідно до такої угоди кредитору чи на його користь
здійснено оплату його вимог, які виникли до укладення зазна­
ченої угоди, або в рахунок оплати зазначених вимог передано
(відчужено) майно боржника, за умови, якщо угоду укладено
на день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищу­
вала вартість його майна, та якщо внаслідок реалізації угоди

- 316 -

кредитор отримав більше, ніж він отримав би у разі ліквідації боржника, якби реалізація такої угоди не відбулася;

- відповідно до такої угоди боржником відчужено або при­
дбано майно за цінами, що є відповідно нижчими або вищими
за ринкові, за умови, якщо до дня укладення угоди або внас­
лідок її виконання майна боржника було (стало) недостатньо
для задоволення вимог кредиторів.

За угодою, що визнана господарським судом недійсною з вищезазначених підстав, кожна із сторін зобов'язана поверну­ти іншій стороні все, що отримано за угодою, а у разі немож­ливості повернути отримане в натурі — відшкодувати його вартість у грошовій формі за ринковими цінами, що існували на день укладення угоди.

У разі оспорювання зазначених угод господарський суд має виходити з презумпції недостатності майна боржника для за­доволення вимог кредиторів. Обов'язок доказування плато­спроможності (достатності майна для задоволення вимог кре­диторів) покладається на боржника.

Угода боржника, що укладена або виконана боржником— юридичною особою після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом шести місяців, що передували дню порушення провадження у справі, що пов'язана з випла­тою (виділенням) долі (частки) в майні боржника учасникові боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників борж­ника, за заявою арбітражного керуючого або кредитора ви­знається господарським судом недійсною, а все отримане за цією угодою повертається боржникові.

Одним з основних обов'язків керуючого санацією є під­готовка і подання комітету кредиторів для схвалення плану санації боржника. Якщо у майні підприємства-боржника час­тка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків, ке­руючий санацією зобов'язаний попередньо погодити план санації боржника з органом, уповноваженим управляти дер­жавним майном.

План санації повинен містити:

- заходи щодо відновлення платоспроможності боржника
(перелік таких можливих заходів містить ч. 2 ст. 18 Закону);

- умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або
частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом пе­
реведення боргу (частини боргу) на інвестора;

- строк та черговість виплати боржником або інвестором
боргу кредиторам;

- 317 -

- умови відповідальності інвестора за невиконання взятих
згідно з планом санації зобов'язань.

План санації повинен передбачати строк відновлення пла­тоспроможності боржника, яка вважається відновленою за відсутності ознак банкрутства, визначених Законом.

План санації може містити умови про:

- виконання зобов'язань боржника третіми особами;

- обмін вимог кредиторів на активи боржника та (або) його
корпоративні права;

- задоволення вимог кредиторів іншим способом, що не
суперечить закону.

План санації розглядається комітетом кредиторів, який скли­кається керуючим санацією в чотиримісячний строк із дня винесення господарським судом ухвали про санацію, і вва­жається схваленим, якщо за нього таке рішення було підтри­мано більшістю голосів кредиторів—членів комітету кредиторів.

Комітет кредиторів може відхилити план санації і зверну­тися до господарського суду з клопотанням: а) про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або б) про звільнення керуючого санацією від виконання ним обо­в'язків і призначення нового керуючого санацією.

Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію до господарського суду не буде поданий план санації боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

За п'ятнадцять днів до закінчення санації, а також за наяв­ності підстав для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов'язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт і повідомити членів комітету кредиторів про час і місце проведення засідання комітету кредиторів.

Звіт керуючого санацією має бути розглянутий комітетом кредиторів не пізніше десяти днів від дати його надходження.

За наслідками розгляду звіту керуючого санацією комітет кредиторів приймає рішення про звернення до господарського суду з клопотанням щодо:

- припинення процедури санації у зв'язку з виконанням
плану санації і відновленням платоспроможності боржника;

- продовження встановленого строку процедури санації;

- припинення процедури санації, визнання боржника банк­
рутом і відкриття ліквідаційної процедури;

- припинення процедури санації і укладення мирової угоди.

У разі виникнення обставин, що є підставою для припи­нення процедури санації, комітет кредиторів може прийняти відповідне рішення за відсутності звіту керуючого санацією.

Якщо комітетом кредиторів не прийнято жодне з цих рішень або таке рішення не подано до господарського суду протягом п'ятнадцяти днів із дня закінчення санації чи ви­никнення підстав для її дострокового припинення, господарсь­кий суд розглядає питання про визнання боржника банкру­том і відкриття ліквідаційної процедури в порядку, передба­ченому Законом.

Припинення провадження у справі про банкрутство. Відпо­відно до ст. 40 Закону господарський суд припиняє прова­дження у справі про банкрутство, якщо:

1) боржник не включений до Єдиного державного реєстру
підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів
підприємницької діяльності;

2) подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або
реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юри­
дичної особи;

3) у провадженні суду є справа про банкрутство того ж
боржника;

4) затверджено звіт керуючого санацією боржника в поряд­
ку, передбаченому Законом;

5) затверджено мирову угоду;

6) затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому
ст. 32 Закону;

7) боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами;

8) кредитори не висунули вимог до боржника після пору­
шення провадження у справі про банкрутство за заявою борж­
ника.

Про припинення провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала, яка може бути перевірена в апеляційному порядку.

Провадження у справах про банкрутство може бути припи­нено у випадках, передбачених пунктами 1, 2 та 5 ч. 1 ст. 40 Закону, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство, тобто як до, так і після визнання боржника банкрутом; у ви­падках, передбачених пунктами 3, 4, 7 і 8, — лише до визнан­ня боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому п. 6, — лише після визнання боржника банкрутом.

- 318 -

- 319 -

§ 5. Ліквідаційна процедура

Відповідно до Закону господарський суд приймає постано­ву про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру у разі, якщо:

- комітет кредиторів відхилив план санації і звернувся до
господарського суду з клопотанням про визнання боржника бан­
крутом і відкриття ліквідаційної процедури (ч. 5 ст. 18 Закону);

- протягом шести місяців із дня винесення ухвали про са­
націю боржника до господарського суду не подано план са­
нації боржника (ч. 6 ст. 18 Закону);

- якщо суми, вирученої від продажу майна боржника як
цілісного майнового комплексу, недостатньо для задоволення
вимог кредиторів у повному обсязі і мирова угода кредитора­
ми не укладена (ч. 12 ст. 20 Закону);

- за результатами розгляду звіту керуючого санацією збори
кредиторів приймають рішення про звернення до суду з кло­
потанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквіда­
ційної процедури (ч. 5 ст. 21 Закону);

- за результатами розгляду звіту керуючого санацією збо­
рами кредиторів не прийняте жодне рішення або таке рішення
не подано до господарського суду протягом п'ятнадцяти днів
із дня закінчення санації чи виникнення підстав для її достро­
кового припинення (ч. 6 ст. 21 Закону);

- господарський суд відмовив у затвердженні звіту керую­
чого чи такий звіт не був поданий в установлений строк (ч. 11
ст. 21 Закону);

- в установлені господарський судом строки (не більше ше­
сти місяців із дня прийняття господарським судом ухвали про
припинення провадження у справі про банкрутство) не прове­
дені розрахунки з кредиторами (ч. 15 ст. 21 Закону).

Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати два­надцяти місяців, проте цей строк може бути продовжений гос­подарським судом на шість місяців.

Наслідки визнання боржника банкрутом. Із дня прийняття гос­подарським судом постанови про оголошення боржника банкру­том і відкриття ліквідаційної процедури боржник юридично пе­реходить у новий правовий статус — статус банкрута, що перед­бачає низку особливих юридичних положень:

- підприємницька діяльність банкрута завершується закін­
ченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі
можливості її продажу;

- строк виконання усіх грошових зобов'язань банкрута та
зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових пла­
тежів) вважається таким, що настав;

- припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), про­
центів та інших економічних санкцій щодо всіх видів заборго­
ваності банкрута;

- відомості про фінансове становище банкрута перестають
бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

- укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкру­
та чи передачею його майна третім особам, допускається в
порядку, передбаченому Законом;

- скасовується арешт, накладений на майно боржника, ви­
знаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпоряджання
майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших
обмежень щодо розпоряджання майном банкрута не допус­
кається;

- вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкру­
том, що виникли під час проведення процедур банкрутства, мо­
жуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

- виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом,
здійснюється у випадках і порядку, передбачених Законом.

У постанові про визнання боржника банкрутом господарсь­кий суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквіда­тора, яким може бути особа, яка виконувала повноваження розпорядника майна або (та) керуючого санацією боржника.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює відповідно до ст. 25 Закону такі повноваження:

- приймає до свого відання майно боржника, вживає за­
ходів щодо забезпечення його збереження;

- виконує функції з управління та розпорядження майном
банкрута;

- здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно
з законодавством;

- аналізує фінансове становище банкрута;

- виконує повноваження керівника (органів управління)
банкрута;

- очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

- пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебі­
торської заборгованості банкруту;

- має право отримувати кредит для виплати вихідної допо­
моги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банк­
рута, який відшкодовується, в першу чергу, згідно зі ст. 31

- 320 -

21—4-2636

- 321 -

Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна бан­крута;

- з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквіда­
ційної процедури повідомляє працівників банкрута про
звільнення та здійснює його відповідно до законодавства Ук­
раїни про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим пра­
цівникам банкрута провадиться ліквідатором, у першу чергу,
за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або
отриманого для цієї мети кредиту;

- заявляє в установленому порядку заперечення за заявле­
ними до боржника вимогами поточних кредиторів за зобов'я­
заннями, які виникли під час провадження у справі про банк­
рутство, і є неоплаченими;

- з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 Закону, подає до госпо­
дарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника;

- вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та по­
вернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

- передає у встановленому порядку на зберігання докумен­
ти банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підля­
гають обов'язковому зберіганню;

- реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включе­
них до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому
Законом;

- повідомляє про своє призначення державний орган з пи­
тань банкрутства в десятиденний строк із дня прийняття рішення
господарським судом та надає державному органу з питань
банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо
підприємств-банкрутів;

- здійснює інші повноваження, передбачені Законом.

До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, фінансових органів, а в разі необхідності — також представники державного органу у справах нагляду за страхо­вою діяльністю, Антимонопольного комітету України, держав­ного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом визнано державне підприємство, та представник органів місцевого са­моврядування.

Усі види майнових активів (майно та майнові права) банк­рута, які належать йому на праві власності або повного госпо­дарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів державного житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих до-

шкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, вста­новленому законодавством, до комунальної власності відповід­них територіальних громад без додаткових умов і фінансують­ся в установленому порядку.

Майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній про­цедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, вста­новленому законодавством України. Для майна, яке продаєть­ся на аукціоні, оціночна вартість є початковою.

Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший по­рядок продажу майна банкрута.

Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації опо­віщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з ко­мітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про приватизацію дер­жавного майна» та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.

У разі надходження двох і більше пропозицій щодо прид­бання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відпо­відно до законів України.

Черговість спрямування коштів, одержаних від продажу майна банкрута, на задоволення вимог кредиторів встановлена ст. 31 Закону:

У першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банк­
рута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого для
цього;

в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що
пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, — у
розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;

- 322 -

21*

- 323 -

г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрут­ство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

- витрати на оплату державного мита;

- витрати заявника на публікацію оголошення про пору­
шення справи про банкрутство;

- витрати на публікацію в офіційних друкованих органах
інформації про порядок продажу майна банкрута;

- витрати на публікацію в засобах масової інформації про
поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з
визнанням мирової угоди недійсною;

- витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна,
керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і
збереженням майнових активів банкрута;

- витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит про­
водився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів;

- витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпо­
рядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комі­сією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено Законом.

У другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобо­в'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, вста­новленому Кабінетом Міністрів України, а також вимоги гро­мадян—довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кош­ти) довірителів (вкладників).

У третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати по­датків і зборів (обов'язкових платежів), а також вимоги цент­рального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.

У четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі й вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.

У п 'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства.

У шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що нале­жить кожному кредиторові однієї черги.

У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в уста­новленому порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними. Так само вважаються погашеними вимоги, не задоволені за недостатністю майна.

У разі, якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств — відповідному органу приватизації для наступ­ного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спря­мовуються до Державного бюджету України.

Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквіда­тор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс з відповідними додатками.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквіда­ційного балансу.

Ліквідатор повідомляє державний орган з питань банкрут­ства про завершення ліквідаційної процедури.

§ 6. Мирова угода

Під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредитора­ми боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії про­вадження у справі про банкрутство.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів креди-

- 324 -

- 325 -

торів—членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна борж­ника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.

Рішення про укладення мирової угоди від імені боржника приймається керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повнова­ження органів управління та керівника боржника і підпису­ють її.

Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова коміте­ту кредиторів.

Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, за­безпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визна­чених ст. 31 Закону.

Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені за­ставою, кредиторів другої та наступних черг. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається.

Мирова угода має містити положення про розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи роз­строчку або прощення (списання) боргів чи їх частини.

Крім цього, мирова угода може містити умови про вико­нання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не супе­речать закону.

Арбітражний керуючий протягом п'яти днів із дня укла­дення мирової угоди повинен подати до господарського суду заяву про затвердження мирової угоди.

Господарський суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди у разі порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого Законом або якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.

Затвердження господарським судом мирової угоди є підста­вою для припинення провадження у справі про банкрутство. З дня затвердження господарським судом мирової угоди припи­няються повноваження арбітражного керуючого (розпорядни­ка майна, керуючого санацією, ліквідатора).

За заявою будь-кого із конкурсних кредиторів мирова уго­да може бути визнана господарським судом недійсною, якщо існують підстави для визнання угоди недійсною, передбачені цивільним законодавством України.

Визнання мирової угоди недійсною є підставою для понов­лення провадження у справі про банкрутство, про що госпо­дарським судом виноситься ухвала, яка може бути оскаржена.

Мирова угода може бути розірвана за рішенням господарсь­кого суду у разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів.

У разі винесення господарським судом ухвали про відмову в затвердженні мирової угоди мирова угода вважається неук-ладеною.

- 326 -

РОЗДІЛ VI

Особливості правового

регулювання в окремих галузях

господарювання

Поиск по сайту: