Комплексні порушення декількох функцій

Ця категорія дітей характеризується поєднанням двох чи на­віть декількох виразних психофізичних порушень: зору, слуху, мовлення, рухового й пізнавального розвитку. Наприклад, слі­поглухі діти; діти, в яких вади зору, слуху чи опорно-рухового апарату поєднуються із розумовою відсталістю або затримкою психічного розвитку.

Класифікації дитячих аномалій набувають вагомого значен­ня для визначення закладу та планування індивідуальної про­грами спеціальної корекційно-педагогічної допомоги.

У всіх вище означених категорій дітей с специфічні труд­нощі й проблеми розвитку, обумовлені характером і ступенем виразності наявних відхилень, умовами соціально-педагогічного оточення дитини на ранніх етапах її розвитку. Водночас власти­вими для всіх категорій дітей з вадами психофізичного розвитку є наступні проблеми розвитку О. Л. Венгер, О. А. Єкжанова, Н. М. Назарова, О. А, Стрєбслєва):

• соціальна дезадаптованість дитини;

• уповільнене й обмежене сприймання;

• недоліки розвитку моторики;

• вади мовленнєвого розвитку;

• недоліки розвитку мисленнєвої діяльності;

• недостатня у порівнянні із звичайними дітьми пізнаваль­на активність;

• прогалини у знаннях і уявленнях про навколишній світ, міжособистісні стосунки;

• недоліки у розвитку особистості (невпевненість у собі, невиправдана залежність під оточуючих, низька кому­нікабельність, егоїзм, песимізм, занижена або завищена самооцінка, невміння керувати власною поведінкою).

Ці особливості призводять до суттєвої затримки розвитку психічних новоутворень на кожному піковому етапі становлення особистості дитини. Вище означені не­доліки можуть проявлятись у дітей неоднаковою мірою, у різних комбінаціях.

2. Причини порушень психофізичного розвитку

Відхилення у розвитку дітей можуть бути обумовлені різними несприятливими факторами, які поділяються на ендогенні (генетичні або внутрішні впливи) і екзогенні (середовищні або зовнішні) впливи. Найчастіше фахівці групують патологічні фактори залежно від періоду впливу на здоров'я дитини; пренатальні - причини, що діють па зародок і плід у період внутрішньоутробного розвитку; натальні у період пологової діяльності; постнатальні - після народження дитини.

У внутрішньоутробному (пренатальному) періоді відхи­лення у розвитку дитини можуть викликати наступні фактори:

- спадкові захворювання (наприклад, міопатія - порушення обміну речовин у м'язовій тканині, галактоземія - незасвоєння галактози, що входить у грудне молоко- дефект ферменту підшлункової залози, певні типи пору­шень зорового та слухового аналізаторів, ринолалія та ін.);

- генетичні захворювання (наприклад, фенілкетонурія, тиро­зином хвороби, пов'язані з порушенням ферментної діяль­ності організму);

- хромосомні порушення (хвороба Дауна, синдром «котячого крику» та ін.);

- порушення харчування зародку і плоду ця причина обу­мовлена неправильним харчуванням вагітної жінки (хаотич­ним, нераціональним, незбалансованим), в разі якого зародку і плоду не вистачає поживних речовин (білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин тощо);

- інтоксикації (хімічний вижив) безконтрольний прийом ва­гітною жінкою ліків, алкоголізм майбутньої матері, куріння, наркотичний вплив, радіація тощо;

- інфекційні захворювання вагітної жінки токсоплазмоз, вірусні інфекції(герпес, грип, цитомегалія, гепатит);

- травми зародку і плоду (механічний вплив);

- температурний вилив — переохолодження чи перегрівання вагітної

жінки;

- соматичні та психічні захворювання вагітної жінки ревма­тизм, хвороби серця, гіпертонія, цукровий діабет та ін.;

- несумісність груп крові чи резус-фактору матері та плоду.

Вагітній жінці слід пам'ятати, що самолікування, без­контрольне вживання ліків, голодування, неправильне і нера­ціональне харчування, хронічні та гострі захворювання важли­вих органів негативно відображаються на внутрішньоутробному розвитку плоду і можуть призвести навіть до його загибелі. При чому існує прямий зв'язок між часом дії патологічного фактору і негативними наслідками — чим раніше у внутрішньоутробному розвитку пошкоджується ембріон, тим важчими виявляють­ся наслідки.

У період пологової діяльності неспри­ятливими можуть бути такі фактори:

стрімкі пологи;

затяжні пологи;

некваліфікована акушерська допомога.

Дія цих факторів призводить до асфіксії (кисневе голоду­вання) або травм дитини.

У постнатальному періоді розвитку можуть діяти як біологічні, так і соціальні фактори:

^ інфекційні захворювання (грип, кір, скарлатина, менінгіт, енцефаліт, поліомієліт, отит та ін.);

^ інтоксикації (передозування лікарських препаратів (особли­во антибіотиків), радіація, алкоголізм чи паління матері, яка годує дитину грудним молоком та ін.);

^ травми;

^ порушення харчування дитини;

^ тривалі соматичні захворювання;

^ соціальні фактори (соціально-психологічні причини):

• тяжкі переживання дитини, обумовлені несприятливим становищем у сім'ї чи школі, постійними стресами, хро­нічними соматичними і фізичними дефектами;

• несприятливі соціально-побутові умови;

• недостатність мовленнєвого спілкування;

• наслідування неправильного мовлення;

• психічні травми;

• педагогічна занедбаність.

Наголосимо, що окремі соціальні фактори виливають передусім на дітей із ослабленою нервовою системою, вразливих, І мнимих, із певними характерологічними особливостями (замкнутість, сором'язливість, несамостійність), тощо.

Правильне виховання у сім'ї, емоційний контакт із близьки­ми людьми с джерелом повноцінного розвитку дитини.

3. Особливості процесу аномального розвитку

Л. С. Виготський дослідив, що діти з порушеннями психофізичного розвитку розвиваються за тими ж закономірностями, що й нормальні, зокрема: психічний розвиток мас поетапний характер, і кожен етап завершується формуванням новоутворень, які є основою для подальшого розвитку. Динаміка розвитку нормальної та аномальної дитини підпорядковується єдиним загальним закономірностям, при цьому кожен вид психофізичних порушень характеризується свої ми специфічними особливостями. Проте є й загальні особливості процесу аномального розвитку.

Л. С. Виготський розробив теорію складної структури аномального розвитку, яка означає, що дефект не призводить до випадіння чи порушення якоїсь однієї функції, а відображається на всьому розвитку дитини. Структура аномального розвитку складається із первинного дефекту (ядра), викликаного певним хворобливим фактором, і вторинних та супутніх порушень, що виникають під впливом первинного дефекту у процесі розвитку дитини.

Вчені виділяютьтакі закономірності:

• на рівень розвитку дитини суттєво впливає ступінь і якість первинного дефекту (тотальне чи часткове, органічне чи функціональнеураження);

• від ступеня вираження та якості первинного дефекту зале­жить не лише кількісна, а і якісна своєрідність вторинних відхилянь у розвиткові аномальної дитини;

• своєрідність розвитку аномальної дитини залежить від часу виникнення первинного дефекту: чим раніше хворобливий фактор, тим важчим с ступінь порушення;

• особливості розпитку аномальної дитини визначаються і середовищними факторами, особливо педагогічними умовами;

• чим далі від першопричини знаходиться порушення, тим більшевоно піддасться виховному і лікувальному впливу (Л. С. Виготський);

• відсутність педагогічних умов, що враховують специфічні особливості дитини, обумовлені первинним дефектом, призводить до дивергенції (розходження біологічного та со­ціального розвитку), внаслідок чого виникають складні вторинні відхилення;

• чим раніше створюються спеціальні умови для розвитку і виховання дитини з психофізичними вадами, тим менше виникає вторинних ускладнень;

• у корекційній роботі слід враховувати не лише порушення дитини, а і наявні позитивні можливості (опора на збережені функції або «пуди здоров'я» за Л. С. Виготським);

• вагомого значення у розвитку та соціалізації дітей набуває мовлення оточуючих (членів родини, педагогів);

• процес навчання дітей з психофізичними порушеннями має: враховувати не лише рівень актуального розвитку, а й ґрунтуватись на потенційних можливостях дитини, тобто зоні найближчого розвитку (навчання має вести за собою розвиток за Л. С. Виготським);

• закономірністю психічного розпитку аномальних дітей є труднощі їхньої соціальної адаптації, складність взаємодії із соціальним середовищем;

• виховання і навчання дітей з Психофізичними порушеннями має бути корекційно спрямованим, корекційний вплив має поєднуватись із формуванням практичних навичок і вмінь.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняттю «аномальна дитина» та наведіть сучасні наукові синоніми.

2. У чому полягає внесок Л. С. Виготського у дефектологію?

3. Назвіть основні категорії" порушень психофізичногорозвитку у дітей.

4. Охарактеризуйте причини порушень психофізичного розвит­ку у дітей.

5. У чому сутність складної структури аномального розвитку?

6. Заповніть таблицю:

7. Обґрунтуйте необхідність знань про дітей з порушеннями психофізичного розвитку для вихователя дошкільних закла­дів та вчителя загальноосвітньої школи.

Тема 1.2

КОРЕКЦІЙНА ПЕДАГОГІКА ЯК НАУКА

План

1. Предмет, завдання та понятійно-категоріальний апарат корекційної педагогіки.

2. Галузі корекційної педагогіки.

3. Перспективи розвитку корекційної педагогіки в Україні.

Література

1. Бородулина С. Ю. Коррекционная педагогика: психолого-педагогическая коррекция отклонений в развитий й пове­дений школьников / С. Ю. Бородулина. — Ростов н/Д: Феникс, 2004. - 352 с.

2. Лапшин В. А. Основи дефектологии: учеб. пособие для пед. ин-тов / В. А. Лапшин, Б. П. Пузанов. — М.: Просвещение, 1991. 143с.

3. Миронова С. П. Олігофренопедагогіка. Компактний навчальннй курс: навчальний посібник / С. П. Миронова. -Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний університет, редакційно-видавничий відділ, 2008. 204 с.

1.Предмет, завдання та понятійно-категоріальний апарат корекційної

педагогіки

Корекційна педагогіка це педагогічна наука про сутність та закономірності освіти, навчання і виховання дітей з психічними і (або) фізичними порушеннями, шляхи корекції порушень їхнього психофізичного розвитку.

З огляду на це визначення, предметом корекційної педаго­гіки є освіта, навчання і виховання дітей з психічними і (або) фізичними порушеннями; зміст та методика корекційної роботи з ними.

Корекційна педагогіка як наука розв'язує такі завдання:

• вивчення сутності та закономірностей розвитку особистості дітей з психічними і (або) фізичними порушеннями;

• удосконалення існуючих та розробка нових шляхів і засобів корекції порушень психофізичного розвитку у дітей та до­рослих;

• удосконалення змісту й методів корекційної роботи з дітьми при різних типах порушень психічного і (або) фізичного роз­витку;

• удосконалення типів і структури спеціальних освітніх закла­дів для дітей з психічними і (або) фізичними порушеннями;

• розробка стандартів корекційної освіти для дітей з психіч­ними і (або) фізичними порушеннями різного віку і різних ступенів виразності вади;

• удосконалення форм і методів навчання і виховання дітей.І психічними і (або) фізичними порушеннями;

• розробка теоретичних засад підготовки фахівців для роботи з різними категоріями осіб з психічними і (або) фізичними порушеннями

Для реалізації цих завдань корекційна педагогіка використовує сучасні методи педагогічних досліджень.