Помірний ступінь розумової відсталості (легка імбецильність)

Помірна розумова відсталість характеризується несформованими пізнавальними процесами. Мислення у таких дітей є кон­кретним, непослідовним, інертним; діти є практично не здатними ми до утворення абстрактних понять. Вони не вміють своєчасно користуватись вже засвоєними діями, не обдумують свої вчинки, не передбачають результат. Ці діти повільно утворюють логічні зв'язки і зазвичай краще запам'ятовують те, що безпосередньо пов'язується з задоволенням їхніх фізіологічних потреб.

Особи з таким ступенем розумової відсталості мають знач­ний недорозвиток мовлення. Словниковий запас досить бідний, наявні аграматизми. Активний словник с значно меншим, ніж пасивний, але використання з пасивного словника слів дітьми даної групи спостерігається досить рідко. Ці діти краще розумі­ють звернене мовлення. Самостійно побудувати складну мовлен­нєву конструкцію не можуть; хоча й здатні повторити мовленнє­ві висловлювання інших.

Пам'ять у дітей цієї категорії формується досить повільно, матеріал запам'ятовується лише після багаторазових повторень, швидко забувається. Знання погано використовуються на прак­тиці. Поряд з цим у деяких імбецилів відмічають випадки над­звичайно розвиненої пам'яті на цифри, дати, події, імена тощо (так звана гіпертрофія пам'яті).

Спостерігаються й значні порушення уваги. Вона швидко розсіюється, діти повільно концентруються, часто відволікають­ся на другорядні ознаки, не вміють довго її утримувати на од ній діяльності. Слабка активна увага перешкоджає досягненню будь-якої поставленої мети, навіть елементарної.

Розпиток навичок самообслуговуваннята функцій рухового апарату також відстає, таким людям впродовж всього життя по­трібна допомога і контроль. Рухи є уповільненими, вайлуватими; моторна недостатність спостерігається практично у всіх дітей да­ної групи. Вони мають значні труднощі при переключенні рухів, швидкій зміні поз і дій. Найчастіше виникають труднощі при виконанні дій, які вимагають диференційованих рухів пальців.

Досить яскраво недоліки пізнавальних процесів прояв­ляються у цієї категорії дітей при формуванні у них навичок читання, письма, рахунку. Вихованці не здатні зрозуміти про­читане (хоча інколи навчаються технічно правильно відтворю­вати текст), допущені помилки ними не помічаються, і, отже, не виправляються. Вони можуть навчитись рахувати у межах 10, інколи в межах 100 на наочному матеріалі, але абстрактний рахунок, навіть у межах першого десятка, є для них переважно недоступним.

У процесі спеціальної корекційно-виховної роботи діти мо­жуть оволодіти деякими базовими навичками самообслуговуван­ня. Спеціально розроблені навчальні програми відповідають спо­вільненому характеру навчання з невеликим обсягом матеріалу, який потрібно засвоїти. У зрілому віці люди з помірною розумо­вою відсталістю зазвичай спроможні виконати просту практичну роботу, якщо при ньому їм даються доступні вказівки і організо­вується контроль її виконання. Повністю незалежне проживання дорослої людини з помірною розумовою відсталістю здебільшого є неможливим. Проте такі люди є цілковито мобільними та фі­зично активними. Більшість з них здатні встановлювати контак­ти, спілкуватись з іншими людьми, бути залученими до простих соціальних дій.

Поиск по сайту: