Порушення слухової функції

За ступенем виразності та складністю порушення слухової функції поділяються на такі види:

• глухота — глибоке стійке двостороннє порушеная слу­ху, вроджене або набуте у ранньому віці до того, як у дитини сформувалось мовлення;

• туговухість — часткова слухова недостатність з різним ступенем виразності, яка е причиною порушень мовлен­нєвого розвитку;

• пізньооглухлість — втрата слуху після того, як мовлення було сформованим.

Важкі мовленнєві порушення

Порушеннями мовлення вважаються відхилення від норми, загальноприйнятої у певному мовленнєвому середовищі, які пов­ністю або частково перешкоджають мовленнєвому спілкуванню та обмежують можливості соціальної адаптації людини.

Специфіка та ступінь відхилень залежать від часу їх виник­нення, рівня психічного та інтелектуального розвитку дитини, впливу соціального середовища. Порушення можуть виявлятись в усному чи писемному мовленні у різних його компонентах (звукова сторона, лексика, граматика та ін.) або функціях (ко­мунікативна, мотиваційна, регулююча тощо).

Порушення мовлення можуть бути самостійними, у різних сполученнях, а можуть проявлятись при інших аномаліях, як наслідок основного захворювання,

Порушення інтелектуального розвитку

Поняття «розумова відсталість» в українській спеціальній пси­хології розглядається як стійке порушення пізнавальної діяльності на основі органічного ураження центральної нервової системи.

Розумова відсталість поділяється на два види: олігофренія і деменція, що відрізняються за часом виникнення та протіканням.

За складністю й виразністю порушення розумову відста­лість поділяють на три ступені, ідіотія; імбецильність, де­більність.

Згідно сучасної міжнародної класифікації хвороб (МКХ — 10) розумова відсталість поділяється таким чином: розумова відсталість легкого ступеня (дебільність); помірна розумова від­сталість (легка імбецильність); важка розумова відсталість (ви­разна імбецильність); глибока розумова відсталість (ідіотія).

Затримка психічного розвитку (ЗПР)

ЗПР виражається в уповільненому темпі дозрівання різних психічних функцій. ЗПР може бути зумовлена як біологічними, так і соціальними факторами, а також різними варіантами їх по­єднання. Особливості психічного розвитку цієї категорії дітей пе­решкоджають повноцінному засвоєнню ними навчальної програми загальноосвітньої школи без спеціальностворених умов. Проте ці літи істотно відрізняються від розумово відсталих, оскільки здатні оволодіти ширшим і глибшим обсягом знань, єспромож­ними самостійно узагальнювати й застосовувати засвоєнні знання, сприймають допомогу. Основними типами ЗПР є наступні:

• ЗПР конституційного походження (психічний та психофізичнийінфантилізм);

• ЗПР соматогенного ґенезу;

• ЗПР психогенного ґенезу;

• церейроастенічна ЗПР.

Ці типи ерізними за характеристикою, а діти, відповідно, потребують неоднакової допомоги, часто водночас з педагогіч­ною - психологічної, медичної.

Поиск по сайту: