Альтернативні теорії макроекономічного регулювання

4.1. Монетаристська теорія

Монетаризм базується на таких основних положеннях:

- ринкова економіка в своїй основі є збалансованим господарством, здатним до автоматичного саморегулювання. І єдине, що може зруйнувати цю здатність, – диспропорція між темпом росту продукції і темпом зростання грошової маси в обігу;

- загальний стан економіки залежить від пропозиції грошей, тому

початкова рівність рівноважної макроекономічної моделі виражається рівнянням обміну (кількісної теорії грошей):

ГМ х ШОГ = PЦ х ВВП р., де:

ГМ – грошова маса;

ШОГ – швидкість обігу грошей;

РЦ – рівень цін;

ВВП – фізичний обсяг вироблених товарів і послуг.

Зазначимо, що кейнсіанці спираються на рівняння сукупних витрат (ВВП = СВ+ВІ+ДЗ+ЧE).

Зростання пропозиції грошей має дієвий вплив на сукупний попит і сукупну пропозицію.

Фіскальна політика неефективна, оскільки виштовхує приватні інвестиції з виробництва, а використання грошово-кредитної політики може прискорити дестабілізацію у виробництві у зв’язку з непередбаченістю її реального впливу на економіку. Держава повинна лише регулювати темпи приросту грошової маси згідно з реальним приростом ВВП і рівнем цін (правило монетаристів) у довгостроковому періоді.

Теорія економіки пропозиції.

Прихильники даної теорії стверджують, що дискреційна фіскальна і грошово-кредитна політика, яку проводять кейнсіанці, не може здолати стагфляцію саме тому, що центральною є проблема підтримання сукупної пропозиції. У довгостроковому періоді боротьба з безробіттям і інфляцією має орієнтуватися безпосередньо на стимулювання сукупної пропозиції, зростання виробництва й зайнятості. Головна ідея прихильників даної теорії – стимулювати пропозицію капіталів і робочої сили.

Пропонують відмовитися від системи прогресивного оподаткування, знизити податкові ставки на підприємництво, на заробітну плату й дивіденди.

Оскільки зниження податків веде до скорочення державних доходів, пропонуються різні способи вирішення проблем бюджетного дефіциту. Для цього передбачається: а) зменшити соціальні програми; б) скоротити апарат державного управління; в) відмовитися від малоефективних державних витрат (дотацій промисловим підприємствам, витрат на розвиток інфраструктури тощо).

Теорія раціональних очікувань розроблена американським вченим Р.Лукасом, за що він отримав у 1995 р. Нобелівську премію у галузі економіки.

Економічними передумовами теорії раціональних очікувань є такі

положення: люди приймають раціональні рішення; очікування мають перспективний характер; люди діють обороняючись, захищаючи себе від наслідків державної політики. Господарюючі суб’єкти досить розумні, і можна очікувати, що вони будуть приймати у розрахунок наслідки державної політики при прийнятті рішень відносно своєї поведінки.

Дана теорія базується на двох фундаментальних висновках: а) споживачі, підприємці та працівники розуміють, як функціонує економіка; вони здатні оцінити майбутні результати політичних та інших змін і вибрати лінію поведінки, відповідну їхнім власним інтересам; б) ринки є висококонкурентними, а ціни і ставки заробітної плати швидко пристосовуються до змін у попиті та пропозиції.

Саморегульована здатність економічних суб’єктів до раціональних дій може бути реалізована на практиці лише через ринковий механізм, тобто без державного втручання.

ВИСНОВКИ

1. Згідно з класичною теорією, завдяки механізму процентної ставки та гнучких товарних і ресурсних цін ринок здатний автоматично підтримувати повну зайнятість у економіці. За цих умов виключається необхідність втручання держави в економіку.

2. Згідно з кейнсіанською теорією, ринковий механізм не здатний самостійно відновлювати повну зайнятість і тому повинен доповнюватися державним регулюванням. При визначенні об’єктів державного впливу на економіку кейнсіанці виходять з того, що головною причиною падіння виробництва є недостатність сукупного попиту.

3. Згідно з монетаристською теорією, ринкова економіка в своїй основі є збалансованим господарством, здатним до автоматичного саморегулювання. І єдине, що може зруйнувати цю здатність, – диспропорція між темпом росту продукції і темпом зростання грошової маси в обігу. Держава повинна збільшувати щорічно пропозицію грошей на 3-5% і більше нічого не робити для регулювання економіки.

4. Відповідно до теорії економіки пропозиції ціни, зайнятість та безробіття залежать не просто від сукупного попиту, а від його співвідношення із сукупною пропозицією. В умовах стагфляції сукупна пропозиція має бути пріоритетним об’єктом державного регулювання економіки.

5. Неможливо ігнорувати також теорію раціональних очікувань, оскільки поведінка економічних суб’єктів залежить не лише від реальних змін у економічній кон’юнктурі, а й від того, як вони сприймають ці зміни та можуть їх передбачити.

6. Альтернативні теорії макроекономічного регулювання не зменшують значення кейнсіанської теорії, а доповнюють її, поглиблюючи уявлення про складний механізм функціонування економіки. Світова практика свідчить, що в процесі державного регулювання економіки найбільший ефект досягається лише за умов раціонального поєднання фіскальної та грошово-кредитної політики.

Поиск по сайту: