Кейнсіанська та неокласична функція інвестицій: графічний та математичний аналіз

Кейнсіанська функція інвестицій.

В основі кейнсіанського підходу до функції інвестицій в основний капітал лежать три передумови.

По-перше, коли хтось інвестує, то він орієнтується не на валовий, а чистий прибуток від інвестування. При цьому під чистим прибутком Кейнс розумів чисту виручку, яка залишається після відшкодування поточних витрат та амортизаційних відрахувань.

По-друге, оскільки інвестиції приносять результати не в тому періоді, в якому вони здійснюються, а в майбутньому періоді, то Кейнс виходить із необхідності спиратися на прибуток який очікується отримати протягом всього строку служби основного капіталу.

По-третє, метою інвестування є збільшення прибутку, і це передбачає співставлення інвестиційних витрат і вигод від інвестування. Попит виникає лише на такі інвестиції, вигоди від яких у формі прибутку перевищують інвестиційні витрати. При їх співставленні Кейнс використовує категорію, яка має назву «гранична ефективність капіталу» – це така ставка дисконту, що урівноважує дисконтовану вартість прибутків, які очікується отримати від використання капітального майна.

де К – вартість капітального майна (інвестиційного проекту), PR – очікуваний прибуток (чистий), R*– гранична ефективність капіталу,t – роки, протягом яких має використовуватися капітальне майно (реалізується інвестиційний проект).

Якщо і = R*, то в цьому випадку забезпечується проста окупність інвестицій без будь-якої вигоди для інвестора. Якщо і < R*, то проект вигідний.

Якщо і> R*. То проект збитковий.

. Графік сукупного попиту на інвестиції.

Неокласична функція інвестицій. Прихильники неокласичної функції інвестицій в основний капітал спирається на дві передумови.

Перша – попит підприємців на інвестиції залежить від розриву між бажаним і наявним обсягами основного капіталу, який потрібно усувати за рахунок інвестицій. Друга – підприємці не можуть миттєво усувати розрив між наявним і бажаним обсягами основного капіталу. Тому їх попит на інвестиції залежить не лише від розриву між наявним і бажаним обсягами капіталу, а й від швидкості, з якою вони мають намір нарощувати основний капітал.

Бажаний обсяг основного капіталу (К^f).

Згідно з неокласичним підходом бажаний обсяг основного капіталу залежить від граничних витрат на капітал і обсягів виробництва, очікуваних у майбутньому періоді, норми амортизації, податкового тиску та відсотку на капітал.

Граничні витрати на капітал (МСК) відображають витрати підприємців, пов’язаних з використанням у виробництві додаткової одиниці основного капіталу. Отже, граничні витрати на капітал можна визначити за формулою: , де d – норма амортизації, nt – податковий тиск.

Очікуваний обсяг виробництва (Y^e) – це середньорічний обсяг виробництва, який відповідає очікуванням підприємств щодо майбутнього попиту на їх продукцію. Але на цей попит впливає і поточний обсяг виробництва та тенденції (постійний компонент), які сформувалися у попередній період.

Позначимо наявний основний капітал на початок поточного періоду через К_t-1, а частку, на яку усувається розрив між наявним і бажаним обсягами капіталу, через k. Звідси приріст основного капіталу в поточному періоді (DK_t) визначиться так:

Якщо врахувати ще попит на відновлювальні інвестиції, то поточний попит на влові інвестиції в неокласичній функції інвестицій в основний капітал можна визначити такою формулою:

Поиск по сайту: