Модель кругообігу в закритій економіці без державних дій

Тема 3. Теорія економічного кругообігу

Поняття економічного кругообігу. Схеми кругообігу в закритій і відкритій економіці без державних дій та за участю держави.

Система рівнянь для визначення макропоказників у відкритій економіці за участю держави.

Валовий національний продукт і валовий внутрішній продукт, способи їх вимірювання. Номінальний, реальний, фактичний і потенційний ВНП (ВВП).

Питання 1.Економічний кругообіг у найширшому значенні відображає процес постійного відтворення економіки.

Економічний кругообіг в макроекономіці – це безперервний рух ресурсів, товарів і доходів.

Перша схема економічного кругообігу була запропонована Леоном Вальрасом. Її особливост і полягали в наступному:

По-перше, усі суб’єкти господарської діяльності він розділив на 2 сектори:

1) фірми (підприємства), які виступають виробниками продукції, а також споживачами ресурсів;

2) домогосподарства, які в моделі кругообігу, з одного боку, є споживачами продукції фірми, а з іншого, є постачальниками ресурсів.

По-друге, взаємодія між двома секторами здійснюється через ринок.

По-третє, кругообіг досліджується в закритій економіці, яка зорієнтована на внутрішній ринок. Тому Вальрас абстрагується від існування в реальній економіці сектора „закордон”.

По-четверте, в цій моделі відбувається абстрагування від існування державного сектора. Саме тому така модель кругообігу не передбачає державних дій.

По-п’яте, не розглядається внутрішньосекторний обіг капіталу.

Модель кругообігу в закритій економіці без державних дій

(Л. Вальраса), тобто в умовах чистого ринку

Закрита економіка – це економіка без будь-яких зв’язків із зовнішнім світом.

Ринок є не монолітною, а структуризованою системою, яка складається з окремих видів ринку.

На ринках товарів (розташовані внизу схеми) домогосподарства купують вироблені підприємствами товари та послуги. На ринках ресурсів (зверху) підприємства купують у домашніх господарств ресурси, необхідні їм для виробництва: робочу силу, капітал і природні ресурси.

Потоки товарів і ресурсів циркулюють між фірмами і домогосподарствами через вищеназвані ринки супроти годинникової стрілки. Вони балансуються зворотними потоками грошових платежів, спрямованих за годинниковою стрілкою.

За допомогою ринку ресурсів домогосподарства постачають свої ресурси підприємствам за ринковими цінами. В результаті купівлі-продажу ресурсів домогосподарства одержують грошові доходи, тобто заробітнуплату, дохід на власність в формі ренти, %.

Підприємства при цьому несуть виробничі витрати. Це означає, що витрати з боку підприємств перетворюються у доходи з боку домогосподарств.

Умовою рівноваги моделі (неокласичної) є рівність між витратами ідоходами:

∑ доходів = ∑ витрат.

На ринок товарів підприємства (фірми) постачають товари і послуги, а домогосподарства купують їх за ринковими цінами. В зворотному напрямку рухаються грошові доходи підприємств, що дорівнюють споживчим витратам домогосподарств.

Таким чином, в процесі ринкових відносин підприємства і домогосподарства виступають почергово як продавці або покупці. На ринку ресурсів підприємства є покупцями, а домогосподарства – продавцями. На ринку товарів навпаки – фірми є продавцями, а домогосподарства – покупцями.

Через механізм цих ринків ресурси обмінюються на продукти, а грошові потоки лише обслуговують цей обмін.

В ході постійного відтворення в економіці відбувається забруднення навколишнього середовища. Отже, кількість і якість ресурсів зменшується.

В ідеальному варіанті рух відбувається безперервно.

Розвиток схеми кругообігу здійснили послідовники Вальраса. Він йшов шляхом відмови від деяких обмежень Вальраса, а саме:

1) економісти ввели до схеми сектор „закордон”.

Для побудови схеми використаємо умовні позначки:

С – споживання;

S – заощадження;

А – амортизація;

І_В – валові інвестиції;

І_Ч – чисті інвестиції;

a – Україна;

ά – закордон;

Zά → a – перерахунок грошових коштів із-за кордону до країни (посилки, перекази);

Z a → ά – перерахунок грошових коштів з країни за кордон (посилки, перекази);

ΔZ – сальдо зовнішньоекономічних операцій.

де ∑ доходів (від зовнішньоекономічних операцій) – це притік коштів з-за кордону до країни (грошовий потік розрахунків за експорт + перерахунок грошових коштів із-за кордону до країни);

∑ витрат (по зовнішньоекономічним операціям) – це відтік коштів з країни за кордон (грошовий потік розрахунків за імпорт + перерахунок грошових коштів з країни за кордон).

Якщо ΔZ › 0, то платіжний баланс держави активний, вона розміщує свої цінні папери.

Якщо ΔZ ‹ 0, то платіжний баланс держави пасивний, економіка залучає кошти з-за кордону.

Поиск по сайту: