Принципи неокласичного аналізу

До принципів неокласичного аналізу належать:

1) макроекономічна виробнича функція;

2) використання маржинальних величин.

Виробнича функція показує максимальний обсяг виробництва ВВП при даній кількості факторів виробництва і їх певному сполученні. Вона є зростаючою функцією.

Макроекономічна виробнича функція являє собою багатофакторну модель, в якій ВВП виступає функцією взаємодії таких факторів, як капітал (K), праця або трудові ресурси (L), земельні угіддя (B), підприємницькі здібності (PZ).

Вона має такий вигляд:

Згідно з підходом неокласиків, макроекономічну виробничу функцію для національної економіки в цілому можна отримати (одержати) шляхом підсумовування аналогічних мікроекономічних моделей кожного з підприємств.

Мікроекономічна функція:

де - кількість підприємств в країні;

- максимальний обсяг капіталу, витраченого на виробництво всіх товарів і послуг в макроекономічній системі;

де - це максимальний обсяг трудових ресурсів, що витрачається на виробництво всіх товарів і послуг в макроекономіці;

де - це максимальний обсяг землі, що використаний на виробництво всіх товарів і послуг.

Ізокванта – це геометричне місце точок, яке відображає різні комбінації двох факторів виробництва (в основному капіталу і праці) для створення одного і того ж максимального обсягу виробництва.

Характеристики виробничої функції:

1. Збільшення обсягу використання будь-якого фактора призводить до зростання обсягів випуску ВВП.

2. Гранична продуктивність факторів виробництва, тобто приріст випуску в результаті використання кожної додаткової одиниці ресурсу, є величиною додатною (>0).

3. Обсяг випуску ВВП (Y) залежить не тільки від кількості і наявності факторів, але і від того, в якій пропорції вони знаходяться.

Окремий випадок виробничої функції – це функція Кобба-Дугласа, вона є найпростішим варіантом, бо розглядає лише 2 фактори – працю і капітал. Вона має вигляд:

де

- коефіцієнти, що характеризують техніку або технологію виробництва;

- коефіцієнт пропорційності, який характеризує рівень НТП;

- коефіцієнти еластичності зміни Y в залежності від зміни факторів виробництва (L і K).

Наприклад,

Якщо

Виходячи з виробничої функції Кобба-Дугласа, можливо розрахувати потребу в трудових ресурсах:

Потреба в капіталі (основних фондах) знаходиться з виразу:

Середня фондоозброєність праці знаходиться з виразу:

Гранична норма заміщення ресурсів (граничної норми заміщення витрат праці):

Відповідь: темп приросту капіталу збільшиться на 18%

Технічний рівень виробництва в даний момент визначається сполученням A, α і β у виробничій функції. Він відображає взаємодію факторів K і L. Якщо відбувається зміна коефіцієнтів A, α і β, то змінюється технічний рівень виробництва.

Якщо співвідношення між параметрами A, α, β призводить до зростання реального обсягу ВНП (ВВП), то має місце технічний прогрес, якщо до зменшення обсягу реального ВНП – технічний регрес.

Потрібно розрізняти також економічне зростання і економічний розвиток.

Економічне зростання знаходить прояв в збільшенні кількісних величин основних макроекономічних показників.

Економічний розвиток відбувається тоді, коли кількісне зростання ВНП або інших показників призводить до нової якості продуктивних сил, яка виявляється через:

1) появу нової за професійним і освітнім рівнем робочої сили;

2) використання нової сировини, нових матеріалів та енергетичних ресурсів;

3) впровадження нових технологій виробництва;

4) зростання життєвого рівня населення і нову якість життя.

Розглянемо принцип маржинальних (граничних) величин. Прояв виробничої функції має певні особливості, виражені законами спадної продуктивності факторів виробництва і спадної доходності.

MP – граничний продукт, тобто додатковий продукт, на який збільшується сукупний продукт (ВНП, ВВП) в результаті збільшення ресурсу на одиницю.

MR – граничний доход, тобто додатковий доход, на який збільшується сукупний доход, в результаті продажу додаткової одиниці продукції.

Закон спадної граничної продуктивності факторів виробництва: По мірі зростання будь-якого фактора виробництва досягається така точка, після якої введення додаткового фактора виробництва веде до зниження продуктивності факторів виробництва і відповідно доходності виробництва.

Граничний продукт MP у короткому періоді має тенденцію до спаду.

Поиск по сайту: