Вплив фіскальної політики на пропозицію

Припустимо, що держ знизила рівень податкових ставок. Згідно з кейнсіанською теорією цей захід вплине на сукупний По і викличе його збільшення. Внаслідок цього крива сукупного По переміст-ся вгору із СПо₁ до СПо₂. Таке її переміщення збільшить рівноважну величину реального ВВП з О₁ до О₂ й одночасно підвищить рівноважну ціну з Ц₁ до Ц₂ тобто викличе інфляцію.

Але згідно з теорією ек-ки Пр податковий варіант стимулюючої фіскальної політики не обмеж-ся Цими наслідками, а доповнюється збільшенням сукупної Пр. Логіка прихильників теорії ек-ки Пр виглядає так:

1) зниження особистих податків збільшить величину безподаткового доходу. У зв'язку з цим збільшаться заощадження домогосп-в, які перетвор-ся в інвестиції.

2) зменш податку на прибуток підпр-в підвищить чисту прибутк-ть інвестицій, що за даної %-вої ставки викличе зростання інвестиційного По. В кінцевому підсумку це підвищить норму нагромадження капіталу й створить передумови для зростання вир-ва.

Водночас зниження особистих та продукт-х податків збільшить реальну з/п і таким чином посилить стимули до праці Так, тимчасово безробітні збільшать Пр на ринку праці, а уже зайняті робітники отримають стимули працювати більш інтенсивно і якісно що позитивно вплине на прод-сть праці.

Перелічені чинники викличуть збільшення сукупної Пр, що спричинить переміщення ц кривої вправо і вниз в положення СПр₂. У результаті цього відбудеться подальше зростання реального ВВП, тобто від О₂ до О₃. Одночасно знизяться ціни з Ц₂ до Цз.

На думку економіста Артура Лаффера, за певних умов зменшення рівня оподаткування до певної межі може викликати збільшення ВВП як податкової бази і тим самим забезпечить навіть зростання податкових надходжень до бюджету. Графічна модель отримала назву кривої Лаффера, яеа відбиває зв'язок між податковими ставками (ПоС) і податковими надходженнями (ПН).

Основна ідея Лаффера полягає в тому, що за умови зростання податкової ставки від 0 до 100 % податкові надходження спочатку збільшуються від нуля до певної макс величини (ПН₂), а потім зменш-ся знову до нуля. Згідно з кривою Лаффера, точка ПоС, відображає такий стан в ек-ці, коли діючі податкові ставки є надмірними. Це означає, що вони стримують ділову активність, т.б. не створюють необхідних стимулів для збільшення ВВП як податкової бази до такого рівня, за яким податкові надходження могли б досягти свого макс. значення.

Крім надмірної податкової ставки, тобто ПоС₁ в інтервалі від 0 до 100 % є також оптимальна податкова ставка, за якої забезпечується макс величина податкових надходжень. На даному рис такою податковою ставкою є ПоС₂. Згідно з кривою Лаффера, якщо податкові ставки знизити до оптимального рівня, то це викличе сприятливе для бюджету ек-не зростання.

Нижчі податкові ставки створюють більш високі стимули до праці, заощаджень, інвестицій і прийняття ділових ризиків, внаслідок чого збільш-ся ВВП як податкова база. Причому за цих умов податкова база збільш-ся швидше, ніж зменш-ся рівень податкових ставок. Тому, незважаючи на зниження податкових ставок, податкові надходження не зменш-ся, а зростають до свого макс. значення, тобто до ПН₂.

При зниженні податкових ставок нижче ПоС, стимулюючий ефект, який справляє на ек-ку зниження податкових ставок порівняно з оптимальним рівнем істотно зменш-ся. Внаслідок цього податкова база зростає повільніше, ніж зменшуються податкові ставки. Тому податкові надходження зменш-ся.

Отже, згідно з кривою Лаффера, якщо діючі податкові ставки є надмірними, то їхнє оптимальне зниження дозволить збільшити вир-во за умов незмінності або навіть зростання податкових надходжень. Але такий подвійний ефект від зниження податкових ставок — це лише гіпотеза, певне логічне припущення. Для перетворення цієї гіпотези в теорію потрібно дістати відповідь на декілька принципових питань: як знайти ту точку на кривій Лаффера, де знаходиться економіка в даний момент; як визначити той оптимальний рівень податкових ставок, який здатний забезпечити максимальну величину податкових надходжень.

Застосування кривої Лаффера на практиці є певним політичним ризиком, на який політикам слід зважуватися лише за умов, якщо існують тверді переконання, що діючі податкові ставки дійсно є надмірними і стримують ділову активність.

Поиск по сайту: