Адаптації ряду Напівтвердокрилі до техногенно-природних біотопів степового Криворіжжя

Топологічні адаптації, тобто схильність до надання переваги певній просторовій частині екосистеми, у комах степу виражені так яскраво, як у рослин і ссавців. Більше 95% комах, у тій чи іншій мірі, пов’язані у своїй життєдіяльності з верхнім шаром ґрунту, де амплітуда коливань провідних екологічних факторів найбільш значна. Таку прихильність цій просторовій ділянці степових екосистем відчувають і представники ряду Напівтвердокрилі. Так, використовують верхній шар ґрунту 7,6%, підстилку і надземний трав’янистий ярус – 66% видів Клопів, представлених на території центрального і північного Криворіжжя. Це один із проявів відомого екологічного правила «зміна ярусів існування», сформованого М.Гіляровим. Потяг цих комах до ґрунту у процесі еволюції степових екосистем залишив відбиток на їх морфології. Саме тому вони мають помірно сплощену округлу форму тіла. Щоб проникнути в гумусовий шар ґрунту, деякі види клопів набули копальні ноги, які характеризуються гомілками з чисельними зубцями і шипами, деформацією стегон і гомілок до наближення форми лопати. Це дає їм перевагу в боротьбі за існування тому, що вони ширше можуть заселяти степовий простір, або навпаки - концентруватися на сприятливих ділянках у кормовому та мікрокліматичному відношенні.

Здатність змінювати ярус проживання в залежності від умов середовища призвела в процесі еволюції до відбору комах з імаго, що мають дуже чутливі до погоди ритми активності. Так, у спекотні літні місяці імаго більшості степових видів ряду Напівтвердокрилі найбільш активні в ранкові та вечірні години.

Хітиновий покрив клопів за міцністю мінливий: від м’якого і ніжного (род. сліпняки) до міцного шкірястого (род. червоноклопи). Це пов’язано з проживанням більшості у трав’янистому ярусі, де вони можуть поповнити витрати вологи.

Факультативність у живленні, тобто здатність поєднувати хижацтво з фітофагією, а останню з сапрофагією, - найважливіший допоміжний засіб степових комах у боротьбі за дефіцит вологи. Часто вживання великої кількості рослинної їжі в степу визначається потребою не в енергії, а в воді. Прикладом факультативності у живленні слугують представники родин сліпняки, лігеїди, червоно клопи. Але більшість клопів мають чітку спеціалізацію живлення (фітофагію, хижацтво), а деякі види навіть схильні до олігофагії.

Забарвлення тіла клопів – ще одна з адаптивних властивостей степових комах. Переважна більшість видів ряду Напівтвердокрилі у степу має забарвлення відповідне місцю існування – найчастіше сірого, бурого відтінку. Виключення з екологічного правила є забарвлення у зелені, червоні, чорні кольори. Такі види переважно мешкають у селитебних зонах, де у них немає природних ворогів.

Специфіка адаптацій організмів до мінливості екологічної ситуації у степу поєднує найрізноманітніші пристосування. По-перше, більшість адаптацій тварин полі функціональні, і тому універсальні. По-друге, більшість адаптацій степових комах мають колосальний запас міцності в розрахунку на межові навантаження. По-третє, адаптації, якими володіють комахи-степняки здатні вмикатися і вимикатися майже миттєво.

Характерною адаптивною особливістю степових комах є жага до запасання енергії, поживних речовин і води.

Поиск по сайту: