Місце адміністративного права в системі права України

Поняття, риси та завдання адміністративного права.

Адміністративне право - це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що формуються під час забезпечення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також в процесу державного і самоврядного управління в сферах соціально-економічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадянського порядку.

Адміністративне право є самостійною галуззю права, яка характеризується комплексним характером. Вона посідає своє чільне місце в системі права й відрізняється від інших галузей права предметом і методом правового регулювання.

Управлінська природа адміністративного права наповнюється такими рисами:

1) виконавчо-розпорядчий характер;

2) підзаконність;

3) масштабність і універсальність;

4) ієрархічність;

5) безпосередньо організуючий характер;

6) обов'язковістю її рішень для будь-якої іншої влади;

7) моноцентричністю (тобто наявністю єдиного центру прийняття владних рішень)

8) легальністю застосування сили у межах держави

Таким чином, основними завданнями адміністративного права є:

1) забезпечення публічних суб’єктивних прав, свобод та законних інтересів приватних фізичних і юридичних осіб;

2) забезпечення нормального функціонування публічних інститутів;

3) поетапне приведення стандартів публічного управління в Україні до вимог правової системи Європейського Союзу;

4) забезпечення розвитку засад громадянського суспільства в Україні – одночасно як мети та засобу функціонування всієї державно-правової дійсності;

5) розвиток конституційно-правових засад із надання адміністративних сервісних послуг;

6) розвиток адміністративно-правових засад запобігання та протидії корупції;

7) забезпечення попередження (профілактики) правопорушень засобами адміністративного права;

8) сприяння фізичним та юридичним особам у публічному забезпеченні безпечними продуктами харчування, якісними промисловими товарами та послугами;

9) створення належних умов для організації та функціонування органів виконавчої влади і місцевого самоврядування;

10) виключення в діяльності виконавчих органів бюрократизму, свавілля, зловживань, недбалості та некомпетентності.

Місце адміністративного права в системі права України.

Правова система - органічно ціле правове явище, що включає в себе наступні структурні елементи:

• галузі права;

• інститути права;

• норми права.

Основним елементом системи права є галузь права, відносно самостійна сукупність його норм, об’єднаних загальністю предмета і методу правового регулювання. Правові норми, які регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення виконавчої влади, утворюють таку галузь як адміністративне право.

Галузь права підрозділяється на правові інститути – це таке угрупування норм права певної галузі чи підгалузі, що регулюють конкретний вид, або сторону однорідних суспільних відносин. Для адміністративного права як приклад можна назвати інститути адміністративної відповідальності і адміністративного процесу.

Галузь адміністративного права займає одне з чільних місць у галузевій системі українського права, але предмет адміністративного права не охоплює всі суспільні відносини, що виникають у сфері державного управління. Ці відносини регулюються іншими галузями права. Так виникає його взаємодія з наступними правовими галузями:

• конституційним правом, яке закріплює основні принципи організації й функціонування виконавчої влади, місце її суб'єктів у державному механізмі, правові основи їхнього формування, взаємовідносин із суб'єктами інших гілок державної влади; права й свободи громадян, частина яких реалізується в сфері державного управління.

• цивільним правом, оскільки обидві галузі регулюють відносини майнового характеру. Норми цивільного права регулюють відносини по володінню, користуванню і розпорядженню майном, а нормами адміністративного права регулюються правила руху майна(передача, вилучення і т.п.) в сфері державного управління;

• кримінальним правом. Норми адміністративного права визначають, які діяння є адміністративними правопорушеннями, та міри стягненнь, які застосовуються до осіб, що їх скоїли. Кримінальне право встановлює, які діяння є злочинами і види покарання за їх скоєння. В певних умовах окремі діяння, які відносяться до провин можуть переростати в злочини і навпаки, що свідчить про «рухливість» границь між адміністративним і кримінальним правом;

• фінансовим правом, яке власне своїм народженням зобов’язане державному, адміністративному і частково цивільному праву. Воно регулює відносини у сфері фінансової діяльності держави. Для регулювання відносин, які при цьому виникають, використовується адміністративно-правовий метод. Адміністративне право регулює управлінські відносини в галузі фінансів, а фінансове – самі фінансові відносини як особливий різновид економічних відносин;

• земельним правом. Значна частина відносин, віднесених до предмету земельного права регулюється нормами адміністративного права;

• трудовим правом. Діяльність державних службовців є суміжною областю регулювання трудовим і адміністративним правом. Державні службовці діють від імені й за дорученням держави. У процесі своєї діяльності вони виконують організаційні функції. Тому діяльність державних службовців регулюється нормами адміністративного права. Трудові відносини службовця з адміністрацією (оплата, нормування, охорона праці) до управління не відносяться і регулюються нормами трудового права;

кримінально-процесуальним і цивільно-процесуальним правом. Розгляд справ про адміністративні правопорушення в суді ґрунтується на загальних процесуальних засадах.

Поиск по сайту: