Які саме?

Пол Кук: Я не знаю. Ми були просто трохи наївні. Ми тоді грали пісні Beatles. Він сказав, перестати грати це лайно і писати свій власний матеріал.

Ми не знали, що нам грати і тому грали що не будь. Спочатку ми перегравали пісні вибираючи навмання. Але потім ми вирішили грати всі речі, які ми любили, такі гурти як Small Faces, The Who, і все це спрямовували в один канал. Потім почали підбирати свої власні але ми їх писали під керівництвом Малькольма.І не зважаючи на це всетаки це був наш власний матеріал.

New York Dolls - це група яка найбільше впливала на мене і Стіва, виходячи з усього лайна, що тоді було. Ми побачили їх випадково коли пішли подивитися на Faces at Wembley і New York Dolls були на розігріві - це було приблизно в час виходу їх першого альбому. А потім я бачив їх по телевізорі. Вони просто винесли мені мізки.

В основному їх ставлення я думаю. Було це програма на BBC - я не міг у це повірити, вони мали довге волосся, постійно стукали одне одного і на них були одягнуті великі черевики на платформі,вони постійно спотикалися і падали. Вони були смішними.

ВВС ніколи не показували таке гавно, ну ви розумієте. І Боб Харріс в кінці говорить: "ай, ай, ай, безглуздий рок" ну щось таке. Я думаю, це було здорово,я ніколи такого не бачив.

Стів Джонс: Так Воллі пішов під три чорти, і я почав займатися гітарою. Я міг грати – знаючи лише декілька акордів, і тому ми почали шукати вокаліста. Малькольм тримав очі відкритими в магазині, і він нам знайшов його нам, він був гірший за мене.

Джон заходив до магазину без будь-якої причини... Я бачив його протягом шести місяців там, він виглядав досить дивно і мав зелене волосся і я сказав про нього Малкольму. І коли він прийшов в магазин Малкольм запитав його чи не хоче той співати? І він був не проти.

Так ми домовилися зустрітися з ним у пабі за рогом від магазину. Потім ми пішли до нього,він був трохи дивакуватий. Ми говорили близько години, і він сказав: «добре, коли ви мене хочете прослухати?» І ми домовилися на наступний вечір.

Наступного вечора ми поїхали до магазину і він поставив на музичному автоматі один із записів Еліса Купера і почав співати. Це було просто сечею. Ми не могли нічого розібрати, що він співає. Хоча він був дуже смішним, але мені здавалося що у нього істерика.

Він також більш всього на нас думав, що ми купка ідіотів. Але все таки ми пішли далі і почали разом репетирувати.

Поиск по сайту: