Сцена 1. «Аеропорт»

ВИПУСК 2015

«А ти пам’ятаєш, як…?»

Дійові особи:

Вступ.

Театральне оголошення – Руснак Д.

Сцена 1. «Аеропорт»

Хлопець А. (хлопець в аеропорту) – Захарченко В.

Дівчина А. (дівчина в аеропорту) – Свиридюк М.

Диспетчер (закулісний голос) – Руснак Д.

Сцена 2. «Флешмоб»

Хореограф 1. – Алексеєв М.

Хореограф 2. – Савченко М.

Танцюрист.

Танцюристи.

Сцена 3. «Аеропорт»

Хлопець А.

Дівчина А.

Музичний продюсер (далі МП) – Числов О. (Саша)

Сцена 4. «Музичний виступ»

Музичний гурт (Петренко, Киричков, Гебрич, Вєрьовка)

Сцена 5. «Аеропорт»

Хлопець А.

Дівчина А.

Музичний продюсер

Журналіст – Пштика І.

Фотограф – Лосєв А.

Сцена 6. «Церемонія»

Закадровий голос – Киричков Н.

Музичний виступ – Череватенко О.

Ведуча – Ковальова Д.

Ведучий – Міхненко Я.

Номінанти: Н. Бабенко, В. Цуркан, В. Астахова, Д. Руснак

«Амбіція» - Гурова Т.

Сцена 7. «Аеропорт»

Хлопець А.

Дівчина А.

Музичний продюсер

Журналіст

Фотограф

Сцена 8. «Вручення атестатів»

Сцена 9. «Аеропорт»

Хлопець А.

Дівчина А.

Музичний продюсер

Журналіст

Фотограф

Філантроп – Зворикін О. (Санька)

Сцена 10. «Благодійний бал» (вальс)

Гості: Киричков Н., Галасун І., Зайцев Р., Сливинська М., Єремченко А., Бабенко О.

М13/14

Сцена 11. «Аеропорт» (слово випускника)

Хлопець А.

Дівчина А.

Корогод Б. – слово випускника

Сцена 12. «Фінальна пісня»

Додатково

Пасажири

Вступ

Гості займають свої місця.

Лунають три дзвінки.

Руснак Д. (за сценою) Просимо глядачів зайняти свої місця у залі, вимкнути телефони, ноутбуки, айпеди, айподи, все, що починається на «ай», і що може видавати відволікаючі звуки (сусідів зліва і справа теж іноді можна вимикати), сховати попкорн під сидіння, поки цього не побачила адміністрація театру. Під час вистави суворо дозволяється здійснювати відео- та фотозйомку. Велике прохання – порушувати тишу виключно своїми оплесками, викликаними ейфорією від постановки. Дякуємо.

Руснак Д. Звучить гімн України.

Лунають три дзвінки.

Сцена 1. «Аеропорт»

На екрані два зображення: перше – «2025 рік Аеропорт Шарля де Голля, Париж, Франція», друге – інформаційне табло з рейсами в аеропорту.

Зал очікування. Лавки. Каса аеропорту. Близько центру сцени стоїть дві валізи.

Грає фонова музика. Сценою ходять пасажири. Хтось сидить читає газету, купляють квитки.

Музика вимикається. На сцені всі завмирають. Гасне світло. З-за куліс, з двох сторін з’являються двоє: Маша та Віталік (на них наводять прожектори). Підходять до валіз.

(звертаючись до зали)

Маша. Випускний рік. Чи буває час більш невизначений і лякаючий?

Віталік. Більш непередбачуваний, шалений, коли здається, що весь світ на твоїх долонях?

Маша. Настільки переповнений амбіціями, мріями та прагненнями?

Віталік. Ну правда, чи буває? Бо ми тут взагалі щось не в курсі справ. (сміється)

Маша. Не в курсі, що буде завтра, а далі й страшно заглядати. (звертається до Хлопця) Тільки подумай: ми закінчуємо Ліцей. Прямо зараз. У цей момент…До речі, Віталіку, а ким-от ти себе бачиш у майбутньому?

Віталік. Машо, Черчіль казав, що «занадто далеко загадувати наперед – недалекоглядно», знаєш?

Маша. Друже, ми здатні змінити цей світ, чом би тоді і не помріяти?

Віталік. А й дійсно… Може, сьогодні і присвятимо день мріям?

Маша. Найнезвичнішим?

Віталік. Абсолютно нереальним!

Маша. (до публіки) Що ж, тоді сьогодні ми запрошуємо вас у світ майбутнього. Нашого майбутнього.

Віталік. Уявіть: світ у 2025-ому році. Кожен з нас самореалізувався, у когось вже є свої сім’ї, своє щастя і…

Маша. І раптом світ втрачає глузд і зводить нас усіх разом в найбільш непередбачуваних ситуаціях.

Віталік. Забудьте де ви, котра година і що зараз відбувається. Ласкаво просимо в майбутнє!

Вмикається загальне світло, звучить фон аеропорту (звук літаків, оголошення і т.д.). На сцені всі оживають.

Маша бере валізу, обходить сцену з однієї сторони. Сідає на лавку. Дістає газету.

Віталік бере валізу, обходить сцену з іншої сторони. Підходить до табло. Шукає свій рейс.

На екрані змінюється друге зображення на інформаційне табло з відміненими рейсами.

Диспетчер. Приносимо свої вибачення усім пасажирам за незручності, та в зв’язку з раптовим погіршенням погодних умов усі рейси скасовано на невизначений термін. Дякуємо, що користуєтеся нашими послугами.

На сцені пожвавлення. Актори стають в чергу до каси, скаржачись. Маша складає газету, байдуже спостерігає за натовпом. Віталік сміючись відходить від табло, дивиться на годинник, сідає поряд з Машою.

Віталік помічає Машу.

Віталік. Бачу, ви теж не поспішаєте?

Маша. (повертається, всміхаючись) Чого ж, поспішаю. Але ж я не чарівниця, хмари-то все одно не розжену.

(сміються)

Віталік раптом випростовується, пильно дивиться на Машу.

Віталік. Божечки, не може цього бути!...

Маша. (жартуючи) О, то ви все ж таки вважаєте мене чарівницею?

Віталік. (розгублено) Так…Тобто, ні. Тобто, не в цьому справа. Ви мене не впізнаєте? Ліцей «КПІ». 11 клас. Історичний брейн-ринг…Ще всі семикласники зазубрили відповіді, які заздалегідь десь стирили!

Маша. (різко встаючи з місця) Божечки, не може цього бути! Віталік!

Віталік встає одразу за Машою. Сміються, обіймаються.

Маша. Скільки років! Цілих…Дай згадаю…10 років! Рівно 10 років!

Віталік. А ти все ж таки чарівниця, Машо! Он як виглядаєш! Як твоє життя склалось?

Сідають назад на лавку.

Маша. Я…Я навіть не знаю, з чого почати. От повертаюсь з презентації своєї книги тут, у Парижі. А ти як? Як доля сюди докинула?

Віталік. (сміється) Теж з презентації, але не книги, правда, а свого винаходу. До речі, ти не зустріла в Парижі Макса Алексеєва та Марину Савченко? Пам’ятаєш, ви познайомились на репетиціях випускного. В них з трупою зараз гастролі Європою.

Маша. Гастролі Європою? Я гадала Макс став медиком, а Марина - програмістом…

Віталік. Так, але хто забороняв таким шикарним людям займатись ще й танцями? Макс досі консультує своїх пацієнтів, а Марина і не кидала свою фірму з розробки комп’ютерних програм. Та вони все одно вчора виступали тут, а завтра, здається, - в Берліні.

Маша. Цікаво, як же вони там зараз…

Гасне світло. Сцена звільняється. Починає грати мелодія наступної сцени.

Сцена 2. «Флешмоб»

На екрані зображення: «2025 рік Берлінський драматичний театр, Берлін, Німеччина».

На сцені необхідний інвентар до флешмобу.

Грає гучна танцювальна музика. На сцену виходять танцюристи, танцюючи. Доходять до центру сцени і стає чутно гучні різкі хлопки.

З-за куліс виходить Макс, аплодуючи, щоб перебити музику.

Макс. Стоп, стоп, стоп, зупиніть це!

Стає по центру сцени, показує до радіорубки знак «СТОП», щоб вимкнули музику. Вимикається музика. Танцюристи спиняються, всі втомлені, тримаючись одне за одного.

Макс. (звертаючись до танцюристів) Я б спитав, хто вас навчив так рухатись, але тоді ображу сам себе. Тому спитаю інше. Ви що подуріли? У нас нема часу на ваші цацки!

Виходить Марина з пляшкою води. Кидає її Максу. Останній робить ковток води.

Марина. Я віддала звукорежисеру новий запис. Можемо відпрацювати наш останній номер.

Танцюрист. (з натовпу благально) Може, ми відпочинемо? До виступу ще півдня…

Макс і Марина здивовано переглядаються.

Марина. Думаєш, ми б тут опинились, звичайна київська трупа танцюристів, що гастролює всією Європою, якби відпочивали щоразу, коли стомлювались?

Макс. Пристрасть не терпить відпочинку. Особливо якщо це, наприклад, пристрасть до лабораторних з фізики Довженка.

Марина. (сміється) Або тестів Ніни Григорівни по підготовці до ЗНО. Зате, друзі (звертається до танцюристів), 200 балів були мої!

Макс. Тому взяли себе в руки.

Макс і Марина розступаються перед танцюристами по різні сторони.

Марина. (йдучи в одну сторону куліс) І згадали, нащо ми тут, і скільки ще попереду.

Актори займають свої місця.

Макс. (йдучи до інших куліс спиною) І… (пауза) Поїхали!

Світло гасне. Макс і Марина зникають зі сцени.

Номер флешмоб.

…

Після номеру гасне світло, починають з тихого до голосного наростати звуки аеропорту.

Зміна експозиції на аеропорт.

Поиск по сайту: