АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Організація роботи з науковою літературою

Читайте также:
  1. I. Організація та проведення модульного і підсумкового контролю
  2. IV. Організація. Контроль.
  3. Автоматизация и роботизация
  4. Алгоритм роботи командирiв щодо попередження та подолання конфлiктних ситуацiй
  5. Алгоритми роботи посадових осіб щодо профілактики суїцидальних проявів
  6. Аналіз ефективності роботи основних засобів та довгострокових інвестицій
  7. Аналіз роботи системи
  8. Б. Аварійний режим роботи трьохфазної мережі з ізольованою нейтраллю.
  9. Ваговий бал – 6 . Максимальна кількість балів за якість виконання текстової частини курсової роботи дорівнює 6 балів.
  10. Варіанти питань до модульної контрольної роботи
  11. Варіанти питань до модульної контрольної роботи
  12. Варіанти питань до модульної роботи

 

Важливим елементом творчої роботи є цілеспрямоване вивчен­ня наукової літератури. Вміння працювати злітературою — складний творчий процес. Вивчення наукової літератури дозволяє:

· виявити здобутки науки, її досягнення і недоліки;

· визначити основні тенденції у поглядах фахівців па проблему, з огляду на те, що вже досягнуто в науці;

· визначити актуальність і рівень вивченості проблеми;

· допомагає вибрати напрям, аспекти дослідження;

· забезпечує достовірність висновків і результатів науковця, зв'я­зок його концепції із загальним розвитком науки.

При роботі із літературою обов'язково слід робити виписки, ано­тації і конспекти, за допомогою яких виділяють найбільш цінну інформацію, стисло викладають зміст інформації в цілому.

Необхідно переглянути всі види джерел інформації, зміст яких пов'язаний з темою дослідження. До них належать матеріали, опуб­ліковані в різних вітчизняних і іноземних виданнях, звіти науково- дослідної роботи, дисертації, офіційні документи.

Вивчення літератури з обраної теми слід починати з загальних робіт, щоб отримати уявлення про основні питання, а пізніше вже вести пошук нового матеріалу.

Роботу з літературою рекомендовано проводити поетапно:

· загальне ознайомлення з матеріалом в цілому за його змістом;

· швидкий перегляд усього змісту;

· проробка в порядку послідовності розміщення матеріалу;

· вибіркове читання будь-якої частини монографії, посібника дисертації, статті;

· виписка матеріалу, що належить до теми і є цікавим;

· критична оцінка записаного, його редагування, чистовий за­пис, як фрагмент тексту майбутньої роботи.

При вивченні літератури за обраною темою використовується не вся інформація, що міститься в ній, а лише та, яка має безпосе­реднє відношення до теми. Критерієм оцінки прочитаного є мо­жливість його практичного використання в роботі. Вивчаючи літе­ратурні джерела, слід ретельно стежити за оформленням виписок, щоб можна було ними користуватись у майбутньому. Частина отри­маних даних не буде використовуватись в роботі, тому потрібен їх ретельний відбір та оцінка. Необхідно збирати тільки наукові фак­ти, а не будь-які.

Під науковими фактами розуміють елементи, що складають ос­нову наукового знання, які відображають об'єктивні властивості ре­чей та процесів. Їм характерні такі властивості:

· новизна,

· точність,

· об'єктивність,

· достовірність.

Новизна наукового факту свідчить про принципово новий, не­відомий дотепер предмет, явище, процес. Точність наукового факту визначається об'єктивними методами та характеризує сукупність найбільш суттєвих ознак предметів, явищ, подій, їх кількісних та якіс­них визначень.

Відбір фактів повинен бути науково об'єктивним. Достовірність наукового факту характеризує його безумовне реальне існування, яке підтверджується при аналогічних ситуаціях. За відсутності підтверд­ження факту немає і його достовірності. Достовірність інформації, її цільове призначення і характер дають основу для достовірності нау­кових фактів.

Слід уважно ставитись до матеріалів, які використовуються в ро­боті: офіційні дані, опубліковані від імені державних або громадсь­ких організацій, не повинні викликати сумніву; практично абсолют­ною достовірністю володіє опис винаходів як у монографії, так і в інформаційній статті.

Наукові статті мають знаходитись в залежності від достовірності вихідної інформації, що використовується. У них можуть міститися результати незакінчених наукових досліджень, тому їх необхідно особливо ретельно аналізувати й оцінювати. Подібно статтям, різного

ступеня достовірності, відповідають доповіді, зроблені на наукових конференціях, симпозіумах тощо. Деякі з них можуть містити обгрун­товані,, доказові, апробовані відомості, інші - включати питання про­блемного характеру, пропозиції та інше.

Про достовірність вихідної інформації може свідчити не тільки характер першоджерел, а й науковий, професійний авторитет його автора, його приналежності до тієї чи іншої наукової школи, а також чинник часу. Для ідентифікації поглядів при зіставленні різних то­чок зору, а також для передачі без перекручування думки автора пер­шоджерела можна використовувати цитати. Їх використання визна­чається проблемами розробки теми. Поряд з прямим цитуванням, часто застосовують першоджерело, обов'язково звіряючи його з ори­гіналом. На таких виписках обов'язково вказується джерело запози­чення. Залежно від назви і наукового значення теми обсяг інформації може бути в межах 100—200 найменувань літературних джерел.

Особливо уважно потрібно користуватись цитатами, щоб без пе­рекручень передати думку автора першоджерела. При цитуванні слід дотримуватись таких правил:

· цитати повинні бути точними;

· не можна перекручувати основний зміст поглядів автора;

· використання цитат має бути оптимальними, тобто визнача­тись потребою наукової теми;

· слід точно зазначити джерело цитування;

· цитати мають вписуватись у контекст теми дослідження.

Вивчення і аналіз літератури вимагає певної культури дослідни­ка. Всі прізвища авторів, які дотримуються єдиної точки зору з того чи іншого питання, необхідно вказати в алфавітному порядку.

Алфавітний порядок підкреслює однакове ставлення дослідни­ка до наукових концепцій учених.

На завершальному етапі роботи з літературою доцільно зробити порівняльний аналіз отриманої інформації. Цс дозволить оцінити ак­туальність, новизну і перспективність інформації. За даними критич­ного аналізу слід зробити висновки. Їх узагальнення дозволить мето­дологічно правильно поставити і сформулювати тему дослідження, намітити цілі і конкретні завдання.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)