АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Загальна характеристика. За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язу­ється зберігати річ, яка передана їй другою стороною (покла-жодавцем)

Читайте также:
  1. III.2. Преступление: общая характеристика
  2. XV. 1. Загальна характеристика електрохімічних процесів
  3. А) Статическая вольт-амперная характеристика
  4. А. Понятие и общая характеристика рентных договоров
  5. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
  6. Активные операции коммерческих банков: понятие, значение, характеристика видов
  7. Альтернативные системы растениеводства и их краткая характеристика
  8. АМПЛИТУДНО-ЧАСТОТНАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА, ПОЛОСА ПРОПУСКАНИЯ И ЗАТУХАНИЕ
  9. Аналитическая часть. Характеристика и анализ состояния объекта исследования
  10. Анатомо-физиологическая характеристика периода новорожденности.
  11. Аномалии развития нервной системы. Клиническая характеристика микроцефалии, гидроцефалии.
  12. Архитектурные школы XII в. на территории Беларуси. Общая характеристика.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язу­ється зберігати річ, яка передана їй другою стороною (покла-жодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 ЦК).

Як випливає з цього визначення, вказаний договір належить до групи реальних договорів, тобто він вважається укладеним з моменту фактичної передачі речі. Водночас в тих випадках, коли послуги надає професійний зберігач, тобто особа, яка здій­снює зберігання на засадах підприємницької діяльності, цей договір може набувати ознак консенсуальності, оскільки в ньому може бути встановлений обов'язок зберігача прийняти від поклажодавця річ, яка буде передана на зберігання в майбут-


ньому (наприклад, елеватор зобов'язується прийняти на збері­гання зерно після збирання врожаю).

Зобов'язання із зберігання можуть виникати не лише із до­говору, а й із закону. Так, безпосередньо на підставі закону виникають обов'язки із зберігання знахідок, речових доказів, охорони спадкового майна тощо.

Договір зберігання може бути як основним, так і додат­ковим до основного (зберігання речей в ломбардах, в гарде­робах).

Предметом договору зберігання є послуги поклажодавця, спрямовані на збереженість речей, а об'єктом — речі, які без­посередньо зберігаються.

Договір зберігання може бути публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах) загального користування.

Об'єктом договору можуть бути як індивідуально визначені речі, так і речі, що мають родові ознаки (іррегулярне зберіган­ня). Якщо на зберігання передається індивідуально визначена річ, то власником її залишається поклажодавець. При передачі на зберігання речі, визначеної родовими ознаками, вона пере­ходить у власність зберігача, якщо інше не передбачено умо­вами договору, який повинен повернути таку само кількість родових речей (такої ж ваги, розміру, сорту тощо).

Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прий­няти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.

Договір зберігання — це єдиний договір, при порушенні форми укладення якого сторони можуть посилатися на пока­зання свідків. Йдеться про випадки, коли договір зберігання укладався за надзвичайних обставин.

Професійний зберігач, який зберігає речі на складах (у ка­мерах, приміщеннях) загального користування, не має права відмовитися від укладення договору зберігання за наявності у нього такої можливості.

Зберігач зобов'язаний вживати усіх необхідних заходів для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути поверне­на поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята


на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов'язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі.

Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили або через такі властивості речі, про які збе­рігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Збері­гач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

31.2. Зберігання на товарному складі

Товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані із зберіганням, на засадах підприємницької діяльності.

Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.

Порядок надання послуг сертифікованими складами (тобто складами, які можуть зберігати товари виключно після одержан­ня сертифіката про відповідність надання послуг із зберігання товарів і тільки на ті групи товарів, які зазначені в сертифікаті), регламентується спеціальним нормативним актом — Законом України від 23 грудня 2004 р. "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва".

За договором складського зберігання товарний склад зо­бов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажо-давцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір склад­ського зберігання, укладений складом загального користуван­ня, є публічним договором. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прий­няття товару на товарний склад посвідчене складським докумен­том. На підтвердження прийняття товару товарний склад видає один із наступних складських документів:

• складську квитанцію;

, • просте складське свідоцтво;

• подвійне складське свідоцтво.

Якщо товарний склад має право розпоряджатися речами, визначеними родовими ознаками, до відносин сторін засто-


совуються положення про договір позики, а час та місце по­вернення товарів визначаються загальними положеннями про зберігання.

31.3. Спеціальні види зберігання

Зберігання речі у ломбарді. Договір зберігання речі, прийня­тої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції. Ціна речі визначається за домовленістю сторін. Річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду після спливу трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, може бути продана ломбардом у порядку, встановленому законом.

Зберігання цінностей у банку. Банк приймає від поклажо-давця на зберігання документи, цінні папери, дорогоцінні метали, каміння, інші коштовності та цінності.

Укладення договору зберігання цінностей у банку засвідчу­ється видачею банком поклажодавцеві іменного документа, пред'явлення якого є підставою для повернення цінностей покла­жодавцеві. Банк може передати поклажодавцеві індивідуальний банківський сейф (його частину або спеціальне приміщення) для зберігання у ньому цінностей та роботи з ними.

Якщо банк надає особі в користування сейф без відповідаль­ності банку за вміст сейфа, до цих правовідносин застосовуються відповідні положення ЦК про майновий найм (оренду).

Зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств транспорту. Камери схову загального користування, що пере­бувають у віданні організацій, підприємств транспорту, зо­бов'язані приймати на зберігання речі пасажирів та інших осіб незалежно від наявності у них проїзних документів, оскільки цей договір є публічним.

На підтвердження прийняття речі на зберігання до камери схову (крім автоматичних камер) поклажодавцеві видається квитанція або номерний жетон.

Строк зберігання речей встановлюється транспортними ко­дексами та статутами. Збитки, завдані поклажодавцеві внаслідок втрати, нестачі або пошкодження речі, зданої до камери схову, відшкодовуються протягом доби з моменту пред'явлення ви­моги про їх відшкодування у розмірі суми оцінки речі, здій­сненої при переданні її на зберігання. Якщо сторона не забрала річ у встановлені строки, камера схову зобов'язана зберігати її протягом трьох місяців. Зі спливом цього строку річ може бути продана у порядку, встановленому законом. У разі втрати квитанції або номерного жетона річ, здана до камери схову,


видається поклажодавцеві після надання доказів належності йому цієї речі.

Зберігання речей у гардеробі організації. Якщо річ здана у гардероб організації, зберігачем є ця організація. Зберігач речі, зданої до гардеробу, незалежно від того, здійснюється зберігання за плату чи безоплатно, зобов'язаний вжити усіх необхідних заходів щодо забезпечення схоронності речі.

Зберігання речей у готелі. Готель відповідає за схоронність речей, внесених до готелю особою, яка проживає у ньому. Річ вважається такою, що внесена до готелю, якщо вона передана працівникам готелю або знаходиться у відведеному для особи приміщенні.

Ще в грудні 1962 р. Радою Європи була прийнята Конвен­ція про відповідальність власників готелів за майно постояль­ців. В ст. 6 Конвенції прямо зазначено, що будь-які угоди щодо звільнення готелю від відповідальності є недійсними. Готель зобов'язаний забезпечити зберігання особистих речей громадянина, що знаходяться в номері, за винятком випадків, коли зберігання не забезпечене з вини громадянина (наприклад, коли той "забув" ключа в дверях, залишив відчиненим вікно тощо).

За втрату грошей, інших цінностей (цінних паперів, кош­товностей) готель відповідає лише за умови, що вони були окремо передані готелю на зберігання. У разі втрати чи пошкод­ження речі особа зобов'язана негайно повідомити про це готель. Якщо до закінчення строку проживання особа не пред'явила свої вимоги до готелю, вважається, що її речі не були втрачені чи пошкоджені.

Зберігання речей, що є предметом спору (секвестр). Особи, між якими виник спір стосовно права на річ, можуть передати цю спірну річ на зберігання третій, незаінтересованій стороні, яка зобов'язана після вирішення спору повернути цю річ особі, якій вона буде присуджена. Цей вид зберігання був відомий ще римському приватному праву.

Річ, яка є предметом спору, може бути передана на збе­рігання як за погодженням сторін, так і за рішенням суду.

Зберігання в порядку секвестру має такі особливості:

а) предметом зберігання можуть бути лише рухомі речі;

б) незалежно від того, є секвестр договірним чи судовим,
має бути згода зберігача взяти річ на зберігання;

в) виникає презумпція зберігача на нагороду та відшкоду­
вання витрат, пов'язаних із зберіганням, за рахунок сторін,
між якими виник спір.


Судовий секвестр може мати місце:

• при арешті майна;

• при поділі спільного майна подружжя;

• при поділі спільної власності;

• при поділі майна господарського товариства та ін.

За однією із справ подружжя після розлучення не дійшли згоди щодо поділу автомобіля, який зберігався в гаражі у колишньої дру­жини. Після того, яка справа була розв'язана на користь чоловіка, з'ясувалося, що автомобіль повністю розукомплектований (відсут­ні колеса, скло, складові двигуна тощо). Транспортний засіб було оцінено в суму, еквівалентну 180 доларам США. Цих прикростей чоловік міг би уникнути за допомогою судового секвестру.

Глава 32 Договір охорони

32.1. Загальні положення

За договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприєм­ницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату (ст. 978 ЦК).

Охорона належить до видів підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню. Договір охорони має багато спільного з договором зберігання.

Але на відміну від договору зберігання, договір охорони завжди консенсуальний, оплатний, двосторонній. Договір охорони потребує обов'язкової письмової форми.

За договором зберігання послуги надаються безперервно, за договором охорони — можуть бути епізодичними, наприклад, в нічний час чи в певні години. Обов'язки охорони, як правило, обмежуються обов'язком не допустити крадіжку, розбій, грабіж на об'єкті, а професійний зберігач повинен вживати всіх не­обхідних заходів до забезпечення збереженості майна, навіть якщо про це безпосередньо в договорі не зазначено (періодично провітрювати, трусити, змазувати, перекладати, ставити мишо­ловки тощо).

Охорона діяльність є видом підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню, тому і договір потребує спеціаль-


ного суб'єктного складу — Державна служба охорони, відповід­ний підрозділ міліції або охоронна фірма, яка має відповідну ліцензію.

Суб'єкт підприємницької діяльності, який надає охоронні послуги, може бути позбавлений ліцензії за грубе порушення правил та умов надання послуг, пов'язаних з охороною, а саме:

• надання послуг не за договором;

• протидія правоохоронним органам при виконанні ними
службових обов'язків із забезпечення правопорядку та громад­
ської безпеки;

• надання послуг, пов'язаних з охороною вантажів, що виво­
зяться (ввозяться) в Україну без експортної (імпортної) ліцензії;

• використання приладів та систем охоронної сигналізації,
що не мають отриманого в установленому порядку сертифіката
на їх застосування в Україні та ін.

Водночас Кабінет Міністрів України затверджує Перелік об'єктів, які підлягають обов'язковій охороні підрозділами державної служби охорони (державні архіви; державні підпри­ємства по випуску зброї, вибухівки; пункти поховання радіо­активних відходів; склади мобілізаційного резерву; спецвідді-лення лікарень (де проводять судово-психіатричну експертизу осіб, які підозрюються у вчиненні злочину); особливо важливі мости на залізничних та автомобільних магістралях; об'єкти в зоні безумовного відчуження тощо).

ЦК дає лише загальне визначення договору охорони. За­лежно від суб'єктного складу договору детально права і обо­в'язки сторін визначаються або підзаконними нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України, або безпосеред­ньо в договорі.

Найбільш поширеними видами договорів охорони є догово­ри на охорону: об'єктів, квартир, вантажів, готівки, фізичних осіб.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)