АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Характерні риси ринку монополістичної конкуренції

Читайте также:
  1. Аналіз ринку металів в умовах світової економічної кризи
  2. Б) яка буде ситуація на ринку морозива, якщо держава встановить ціну
  3. Вимірювання монополістичної влади.
  4. Вопрос№23: Характерні риси розвитку української літератури в другій половині XVII - XVIII ст.
  5. Вопрос№24: Характерні риси розвитку театрального мистецтва і музичної культури українського народу в другій половині XVII - XVIII ст.
  6. Господарський механізм 8. Структура ринку
  7. Грошова маса і її вимірювання. Механізм здійснення монетарної політики: регулювання обігової ставки, банківських резервів, операції на відкритому ринку.
  8. Грошовий мультиплікатор та принципи його дії. Рівновага грошового ринку
  9. Держава як суб’єкт ринкового господарства.недоліки ринку .
  10. Дуктів праці на ринку на товар.
  11. Економічна конкуренція. Місце конкуренції в системі елементів ринку. Умови виникнення конкуренції
  12. Економічні вчення періоду монополістичної конкуренції.

Монополістична конкуренція – це така ринкова структура, що відображає положення фірми в умовах, у яких поєднуються економічні ознаки фірм-монополістів і конкуренції. Ринок монополістичної конкуренції характеризується досить великим ступенем конкурентної боротьби, що доповнюється невеликою часткою монопольної влади. На ньому відносно велика кількість товаровиробників пропонує, як правило, схожу, але неоднакову продукцію. У цій ринковій ситуації кількість фірм необов'язково може складати тисячі, як при чистій конкуренції, досить присутності, декількох десятків середніх чи малих підприємств.
Серед основних ознак монополістичної конкуренції, варто виділити наступні:
Кожна окрема фірма володіє відносно невеликою часткою всього ринку, тому має обмежений контроль над ринковою ціною.
Для існування монополістичної конкуренції кількість продавців повинна бути:
- не дуже великою, щоб попит не перетворився в абсолютно еластичний, що властиво чистій конкуренції;
- не дуже малою, щоб кожна фірма володіла незначною часткою ринку і мала обмежений контроль над ціною;
- досить значним, щоб уникнути таємних угод, погоджених дій окремих фірм із метою обмеження обсягів виробництва і штучного підвищення цін;
- достатнім, щоб фірми галузі не відчували взаємної залежності, мали можливість визначати власну політику, не зважаючи на реакцію конкурентів.
Диференціація продукту означає, що кожна фірма продає на цьому ринку свій специфічний тип продукції, що відрізняється від інших якістю, оформленням, престижністю і т.п. В умовах чистої конкуренції такої диференціації продукту фірми немає. На ринку монополістичної конкуренції кожне підприємство виступає свого роду монопольним виробником власної торгової марки. Від диференціації продукту, тобто від можливості фірми вийти на ринок монополістичної конкуренції з товаром, який має певні переваги в порівнянні з товарами, котрі реалізуються всіма іншими фірмами, залежить її економічний успіх, монопольна влада. Завдяки існуючій диференціації товару на ринку монополістичної конкуренції переважають методи нецінової конкуренції суперників, що продають близькі за споживчими якостями продукти. Значна роль належить й умовам реалізації, а не тільки якості пропонованого товару або послуги. Наприклад, до важливих аспектів диференціації продукту відносяться ввічливість і люб'язність службовців магазина, репутація фірми з боку покупців, можливість обміну її товарів і т.п. Продукція фірми може бути також диференційована на основі розміщення. Багато фірм акцентують свою увагу на торгових знаках, як засобах переконання споживача в тому, що їхня продукція краще, ніж у конкурентів. З цією метою здійснюється рекламна діяльність.
Вступ на ринок монополістичної конкуренції і вихід з нього є відносно легким. Новим фірмам нескладно ввійти в галузь зі своїми фірмовими марками, а існуючим так само неважко вийти, якщо їхні товари з якоїсь причини втратили стабільний попит споживачів. Але, на відміну від ринку чистої конкуренції, на цьому ринку існують певні фінансові та інші бар'єри, пов'язані з вимогою випускати товар, відмінний від товару конкурента, і необхідністю виділяти кошти на рекламу свого продукту. На ринку монополістичної конкуренції фірми також намагаються захистити свій товар від копіювання його конкурентом за допомогою придбання патенту й авторських прав на своє фабричне клеймо і торгові знаки.
Таким чином, ринок монополістичної конкуренції передбачає функціонування великої кількості порівняно невеликих фірм, що випускають диференційовані товари, не вступаючи між собою в таємну змову. Цінова конкуренція на цьому ринку супроводжується неціновою. В умовах монополістичної конкуренції діють переважно магазини роздрібної торгівлі у великих містах, авто заправки, перукарні, хімчистки, магазини, що продають одяг, взуття і т.п.

 

40. Основні типи економічних систем: планова, ринкова.

Економічна система — це об’єктивна єдність закономірно пов’язаних одне з одним явищ і процесів економічного життя.

Командна, або планова система: всі ресурси, як правило, становлять власність держави, яка й здійснює централізоване управління на всіх його рівнях. Тут держава вирішує, що, як і для кого виробляти.

Характерними рисами даної системи є:

- суспільна (державна) власність практично на всі фактори виробництва (ресурси), які відокремлено нікому не належать, навіть господарюючим суб’єктам (підприємствам);

- колективне прийняття господарських рішень шляхом централізації планування економічної діяльності;

- централізоване виділення підприємствам ресурсів для виконання державних планів та централізоване ціноутворення;

- практично відсутня конкуренція, оскільки планом передбачається виробництво рівно такої кількості продукції, яка необхідна для задоволення потреб на відповідний період.

Звідси — монополізм виробників і панування їх над споживачами.

Суттєвим недоліком такої економіки є те, що вона не створює дійових економічних стимулів на мікрорівні, не чутлива до запитів конкретного споживача. Ця система ґрунтується на обмеженій диференціації доходів для більшості споживачів, що є гальмом економічного розвитку країни в цілому, оскільки недостатньо стимулюється високопродуктивна праця.

Разом з цим такій економіці притаманний і цілий ряд достоїнств (переваг): по-перше, вона має великі можливості оперативного нагромадження виробничих ресурсів і концентрації, перерозподілу їх у пріоритетні галузі та сфери; по-друге, такий перерозподіл ресурсів дозволяє забезпечити повну (хоч і не завжди раціональну) зайнятість населення, уникнути хронічного масового безробіття та зубожіння; по-третє, держава, враховуючи суспільні потреби та інтереси, забезпечує за рахунок централізованих коштів усім громадянам певний рівень освіти, медичного обслуговування, вирішує цілий ряд інших соціальних проблем.

Ринкова економіка ці питання вирішує через ринок, ціни, прибуток, витрати. Серед характерних рис ринкової економіки можна виділити такі:

- панування приватної власності на виробничі і трудові ресурси;

- ринкова (стихійна) система координації та управління господарською діяльністю людей;

- дотримання принципу свободи підприємництва і вибору сфери діяльності, свобода вкладення капіталу туди, коли і де бажано його власнику. Аналогічне стосується і споживача у разі наявності в нього коштів;

- поведінка учасників (суб’єктів) ринкових відносин в основному диктується особистими, егоїстичними інтересами. Але саме таким чином, через погоню за власними інтересами, досягається в суспільстві досить висока реалізація суспільних економічних інтересів;

- кожен господарюючий суб’єкт прагне до отримання максимуму прибутку, самостійно приймає рішення і діє на свій страх і ризик;

- економічна влада окремих виробників і споживачів так «розсіяна», що деякі з них не мають реальної можливості, щоб якось відчутно змінити ситуацію на ринку. Тут діє так звана вільна конкуренція «всіх проти всіх», а також припускається, що немає необхідності державі втручатися у функціонування системи «вільного» ринку.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)