АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Теорія і практика побудови «соціальної ринкової економіки» (досвід повоєнної Німеччини)

Читайте также:
  1. II. НОЧНАЯ ПРАКТИКА
  2. V. ОСНОВНАЯ ПРАКТИКА ЯСНОГО СВЕТА
  3. XV.5. Теорія водневої перенапруги
  4. Альтернативы развития России и социально-политическая практика весной-летом 1917 г.
  5. Астральное Каратэ: Принципы и практика
  6. Види і принципи екологічної політики. Теорія зовнішніх ефектів
  7. Визначення ринкової рівноваги.
  8. Виховання та навчальна практика у країнах Стародавнього Сходу
  9. Вопрос 46. Практика обучения, воспитания и помощи лицам с выраженной интеллектуальной недостаточностью
  10. Глава 13 Практика достоверного определения полной восстановительной стоимости
  11. Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА
  12. Глава 2. Теория и практика психологии менеджмента: исторический аспект

Формування теорії соціального ринкового господарства відбувалось на основі неоліберального напрямку економічної думки, який розвинувся в першій третині XX ст., і виникнення на його основі ордолібералізму - теоретичної основи неоліберальної економічної політики, ідеал якої конкретизується у вигляді концепції соціального ринкового господарства.

Методологічною основою і найважливішими елементами концепції соціального ринкового господарства стали наукові здобутки трьох груп неолібералів.

Найстаршу групу очолювали В. Репке та А. Рюстов, їх важливим внеском стала розробка основ теорії і політики неоліберального ладу та аналіз його соціальних функцій. На їх думку економічний лад суспільства повинен розв'язати дві проблеми, по-перше забезпечити надійний господарський порядок, а по-друге створити умови і стимули для участі населення у суспільному виробництві.

Представники фрайбурзької школи В. Ойкен та Ф. Сьома класифікували національні господарства, виділили спільні стадії господарського розвитку для різних країн. Під час своїх досліджень вони дійшли висновку, що ні центрально кероване, ні ринкове господарство не спроможні забезпечити господарський розвиток. В якості ідеального господарського ладу вони пропонують „конкурентний порядок", в якому існує повна конкуренція, а державне втручання жорстко обмежене. Така форма господарства є основою для вирішення соціальних проблем та проведення політики „соціальної компенсації”, яка забезпечує перерозподіл доходів, соціальне страхування та розвиток соціальної інфраструктури. „Конкурентний порядок” має своїм економічним розвитком створити умови для вирішення соціальних проблем. Модель ринкового господарства В. Ойкена включає економічну та соціальну політики.

Економічна політика охоплює дві галузі: галузь, яка займається створенням та удосконаленням економічного порядку та галузь, яка займається розробкою політики економічного росту та розвитку.

Соціальна політика включає політику соціальних гарантій, політику ефективності праці, політику самозабезпечення та політику перерозподілу доходів та власності.

Основоположники кельнської школи А. Мюллер-Армак та Л. Ерхард є розробниками теорії соціального ринкового господарства на основі здобутків неоліберального напрямку економічної думки. Вони дали основне визначення соціального ринкового господарства та розробили комплекс конкретних економіко-політичних заходів щодо адаптації ринкової економіки до вирішення соціальних проблем.

На думку представників даної школи, зміст соціального ринкового господарства полягає у поєднанні економічної свободи та соціального вирівнювання. Економічна свобода полягає у можливостях людини діяти відповідно до своїх економічних інтересів і мети, самостійно обирати сферу застосування своїх здібностей, знань, професій, способів розподілу доходів, споживання матеріальних і духовних благ. Соціальне вирівнюваннябазується на забезпеченні такого механізму розподілу національного доходу, який виключив би надмірне збагачення незначної частини населення та надмірне зубожіння значної частини населення.

Факторами розвитку соціального ринкового господарства є:

- ефективність господарського порядку;

- створення системи соціального захисту;

- існування конкуренції та вільного регулювання ринку;

- впровадження сильної державної економічної політики на основі захисту конкуренції.

Відповідно до цих положень, концепція соціального ринкового господарства передбачає побудову особливої соціальної структури, яка має відповідати конкурентному ладу. Політика стабілізації грошового обігу та фінансів направлена на збереження валютної стабільності. Соціальна політика базується на принципах страхування, забезпечення і допомоги. Державні витрати на соціальні потреби включають:

- систему соціального страхування, яка обслуговує сферу класичних ризиків, нещасні випадки та у випадку хвороби;

- забезпечення через соціальну допомогу, яка включає індивідуальну допомогу, грошові виплати та не грошову допомогу;

- форми соціальної допомоги (житлове будівництво, допомога сім'ям та допомога для отримання освіти).

Пенсійна реформа 1957 р. створила систему забезпечення старості, виходячи з прибутків працюючих. Вона створила умови для пенсійного забезпечення робітників і службовців та надала можливість доступу до пенсійного забезпечення осіб, які не працюють за наймом серед яких -ремісники, зайняті у сільському господарстві та особи, які займаються вільними професіями (юристи, архітектори, інженери, науковці, викладачі, лікарі та художники). Така соціальна політика водночас забезпечила соціальний захист і вільне розгортання особистої ініціативи.

Основними елементами структури соціального ринкового господарства є:

- конкурентний лад, який базується на приватній власності;

- ринок, який є регулятором суспільного господарства;

- господарюючі суб'єкти – домогосподарства, підприємства, організації тощо;

- держава, яка створює нормативно-правову базу, сприяє зміцненню конкуренції, забезпечує функціонування ринку та підтримує соціальне вирівнювання.

Необхідність конкуренції у соціальному ринковому господарстві викликана її наступними соціальними функціями: вона виявляє, який інститут найкращим чином досягнув соціальної цілі, стимулює оптимальний розв'язок соціальних проблем; сприяє досягненню максимальних соціальних результатів.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)