АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ЕТИМОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК ЛАТИНСЬКИХ НАЗВ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН

Читайте также:
  1. Алелі самостерильності і несумісності у рослин (алелі гена S)
  2. АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК ЛАТИНСЬКИХ НАЗВ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН
  3. АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК РОСІЙСЬКИХ НАЗВ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН
  4. АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК УКРАЇНСЬКИХ НАЗВ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН
  5. БIОЛОГIЧНО АКТИВНI ЧИННИКИ ЛIКАРСЬКИХ РОСЛИН
  6. БІОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК
  7. БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ ХАРЧОВІ ДОБАВКИ З ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ
  8. БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ(ХІМІЧНІ) СКЛАДОВІ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН
  9. Вегетаційні досліди на прикладі водних рослин
  10. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад, і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь, 2001.
  11. Верхівковий і базисний розвиток деревних рослин
  12. Види внутрішньоаптечного контролю якості лікарських засобів.

А

Аскійеа тШе/оІіит Ь. — деревій звичайний. Назва Аскіїїеа по­ходить від імені грецького міфічного героя Ахілла, учня кентавра Хірона. За міфом Ахілл уперше використав цю траву, яка має кро­воспинну і знеболювальну властивості, для лікування ран. Міііе- /оііит — деревій (від латинського тійе — тисяча, /оіііит— листя). Назва вказує на сильно розсічене листя.

Асогш саіатш Ь. — аїр тростинний; родова латинська назва пов'язана з грецьким словом "Асогоп"; Коге — очне яблуко, оскіль­ки рослину використовували при очних хворобах. Лат. саіатш (ім.) —від грецького каїатоз — очерет, що походить у свою чергу від староіндійського каїата і арабського каїеі — очерет, а також назва тростинки для письма. Як і очерет, аїр росте по берегах, у воді і часто поряд з очеретом.

АйопІ8 юегпаїіз Ь. — адоніс весняний, горицвіт, чорногірка, ста­родубка. Назву АйопІ8 дано рослині за красу квітки на честь прекрасного юнака Адоніса, улюбленця Афродіти. За міфом, він був убитий на полюванні розлюченим вепром. Засмучена богиня з краплин його крові виростила квітку — втілення краси юнака. Міф про Адоніса символізує вмирання та оживання рослинного цар­ства. Зародившись у Сирії, міф проник до Єгипту, звідки через Кіпр потрапив до Греції, а потім — до Риму. Уегпаїш (прикм.) — весняний, оскільки адоніс цвіте ранньої весни.


АІІіит сера Ь. — цибуля звичайна. Назва аіііит пов'язана, віро­гідно, з кельтським аіі — пекучий (за смаком цибулини). Можли­во, аШит походить від латинськ. каїіит (каїаге — пахнути), оскіль­ки рослина має сильний запах. У давніх римлян аіііит (аііит) — часник. Сер (або сар) — від кельтськ. голова, назва сера — цибу­лина, пов'язана з формою голови.

АІІіит заііюит Ь. — часник посівний; заіїшт {-а, -ит; прикм.) — посівний.

Аіпш §Іиіїпо$а Ь. — вільха чорна, або клейка. Аіпш — назва вільхи у давньоримських письменників (Вітрувія, Плінія). Назва походить від кельтськ. аі — при, Іап — берег (пов'язано з місцем зростання рослини); фіііпозш {-а, -ит; прикм.) — клейкий. Мо­лоде листя цього виду дуже клейке.

Аіпиз іпсапа Ь. — вільха сіра; іпсапш (-а, -ит; прикм.) — си­вий (у цього виду листя сірувато-зелене).

Аіое агЬогезсет Міїї. — алое деревовидне. Назва цієї рослини згадується в працях Діоскорида, Плінія, Цельса. АгЬогезсет (прикм.) — деревовидний.

Аіое юега Ь. — алое справжнє; юегиз (-а, -ит; прикм.) — істин­ний, справжній. Сухий, згущений сік листків алое називають са- буром. Ця назва походить від арабського слова заЬг — терпіння, оскільки рослина, вирвана з землі, може тривалий час залишатися живою (до півроку). Тому в арабів алое — символ терпіння.

Аіікаеа о$гсіпаІі$ Ь. — алтея лікарська. Назва Аіікаеа похо­дить від грецьк. аіікаіа, аіікоз (ім.) — лікарський засіб, аіікотаг (дієсл.) — зцілююсь, виліковуюсь. Назва пов'язана з лікарським застосуванням рослини. Діоскорид пише: "Вона називається аіікаіа за свої численні лікувальні властивості". О^гсіпаїіз (-е; прикм.) — аптечний, лікарський.

Атті ьізпа^а Ь. — амі зубна. Атті — грецька назва цієї росли­ни у працях Діоскрида пов'язана, мабуть, зі словом аттоз — пі­сок, у зв'язку з місцем зростання більшості видів. Уізпа£а (Ьізпа- §а, або Ьизпа£а) — від італійської народної назви.

Апітт юиІ§аге Сгаеііп. — аніс звичайний. Назва апізит похо­дить від грецького апізоп — аніс. Назва зустрічається у працях Діоскорида, Галена, Плінія. Корінь грецького слова апізоп потра­пив до багатьох європейських і азіатських мов. УиІ§аге (прикм.) — звичайний.

Агсіозіаркуіоз июа-игзі Ь. — мучниця звичайна. Назва агсіо- зіаркуіоз походить від грецьк. агкіоз — ведмідь, зіаркуіе — вино­градне гроно. Латинською июа — також виноградне гроно, игзиз — ведмідь. Отже, родова і видова назви перекладаються однаково — ведмежий виноград. Ведмеді охоче поїдають ці ягоди.

Агтепіса юиІ§агІ8 Ьат. — абрикос звичайний. Агтепіса — від

прикм. агтепісш (-а, -ит) — вірменський. Плоди абрикоса впер­ше потрапили до Риму з Вірменії (лат. — Агтепіа). УиІ§агІ8 (~е; прикм.) — звичайний.

Агпіса топіапа Ь. — арніка гірська, баранник. Назва Агпіса походить від грецьк. ріагтіке — чхальна трава (від дієсл. ріаіго — чхаю). Рослину почали називати Агпіса у XVII ст. Мопіапш {-а, -ит; прикм.) — гірський, за місцезростанням.

Агіетізіа аЬзіпікіит Ь. — полин гіркий. Агіетша — так нази­вали полин античні автори. Можливо, назва пов'язана з ім'ям грець­кої богині Артеміди (Агіетк). Пліній вважає, що назва дана на честь Артемізії Галікарнаської, дружини Мавзола, короля Карії (IV ст. до н. е.), яка вилікувалась за допомогою цієї рослини. Мож­ливо також, що в основі назви лежить грецький прикм. агіете8 — неушкоджений, здоровий, у зв'язку з лікувальними властивостя­ми рослини. Іменник аЬзіпікіит походить від грецьк. а — не, рзіпікоа — задоволення, тобто рослина, яка не дає задоволення через свій гіркий смак.

Азіга^аіиз йазуапікж Раїї. — астрагал шерстистоквітковий. Азіга§аІо$ (від грецького) — гральна кістка з баранячих щиколо­ток. Насіння астрагалу нагадує за формою ці кістки. Оазуапікт (-а, -ит; прикм.) — шерстистоквітковий.

Аігора Ьеііайоппа Ь. — красавка, беладона або соннота. Аігора — таку назву дав цьому роду К. Лінней через отруйні його власти­вості, що пов'язано з ім'ям грецької богині — Атропи, яка нібито перерізує нитку життя кожного смертного (від грецьк. аігороз — неминучий, невідворотний, безповоротний). Іменник ЬеІІаАоппа — від італійськ. Ьеііа — гарна, Лоппа — жінка. Жінки соком ягоди цієї рослини натирали як рум'янами щоки і капали його в очі, унаслідок чого розширювались зіниці й очі мали блискучий виг­ляд і ставали темними.

В

Вег§епіа сгаз8І/оІіа Ь. — бадан товстолистий. Назву Вег£епіа дано на честь професора анатомії, патології, терапії і ботаніки К.А. юоп Вег§еп (Німеччина, XVIII ст.). Сга$$і/оІіа (-а, -ит; прикм.) — товстолистий (від сгаааш (-а, -ит) — товстий, /оііит — листя).

Веіміа риЬе8сеп8 Екгк. — береза пухнаста. Назва Веіміа зустрі­чається в давньоримських авторів (Пліній). Пов'язано, очевидно, з кельтським Ьеіи — береза; риЬезсет (дієприкм.) — опушений, пухнастий. Вид розпізнається за густим опушенням молодих лис­точків та гілочок.

Веіиіаюеггисоза Екгк. — береза бородавчаста; ьеггисозиз (-а, -ит; прикм.) — бородавчастий. Гілочки цього виду вкриті боро­давками.

Війепз ігірагіїіа Ь. — череда трироздільна. Назва Війепз похо­дить від Віз — двічі; йепз — зуб. Це пов'язано з тим, що у плодів є два зубчастих вістря. ТгірагШш (-а, -ит; дієприкм.) — трирозд­ільний.

Вгаззіса їипсеа Сгегп. (зуп. Зіпаріз іипсеа Сгегп.) — гірчиця сарептська. Вгаззіса —давньолатинська назва капусти, яка нале­жить до того самого роду; походить від кельтськ. Ьгезіс — капуста. Можливо, є зв'язок з грецьким Ьгахеіп — варити, готувати. ]ипсет (-а, -ит, прикм.) — ситниковий, комишевий (від^иисия — ситник, комиш). Зіпаріз походить від грецького зіпарі — гірчиця (у Діос- корида — зіпері, у Плінія — зіпаріз).

с

Саіепйиіа о^ісіпаїіз нагідки лікарські. СаІепЛиІа — змен­шене від саіепйае — назва першого дня кожного місяця в римлян; пов'язано з тим, що нагідки цвітуть протягом тривалого часу; о^ісіпаїіз\-е; прикм.) — аптечний, лікарський.

Сарзеїіа Ьигза разіогіз Ь. — грицики звичайні. Сарзеїіа — ма­ленька коробочка, зменшене від латинськ. сарзиіа — коробочка. Вигза від латинського — сумка, разіогіз — пастух; таким чином, Ьигза разіогіз — пастуша сумка, оскільки трикутна форма плодів нагадує маленьку коробкоподібну сумку пастуха.

Сарзісит аппиит Ь. — перець однорічний. Назва сарзісит, можливо, пов'язана з грецьким дієсл. каріо (майбутній час — карзо) — кусаю, печу, через жалючий смак плоду. Можливо, є зв'язок з ла­тинським словом сарза — коробка, футляр, тому що насіння рос­лини знаходиться в оболонці. Аппииз (-а, -ит; прикм.) — одно­річний.

Саззіа асиіі/оііа Оеі. — касія гостролиста. Назва Саззіа зустрі­чається у працях Діоскорида, Плінія. Походить від єврейськ. ке- гіоік. Тільки у Ліннея використано як родову назву для сучасної касії. Асиіі/оііиз (-а, -ит; прикм.) — гостролистий (асиіиз, -а, -ит — гострий,/оііит — листя). Назва сировини: Роїіит Зеппае — листя сени, олександрійське листя. Зеппае — від арабської назви листа запа або зипа. Завдяки арабам сену застосовують у євро­пейській медицині.

Сепіаигеа суапш Ь. — волошка синя. Назва Сепіаигеа похо­дить від грецьк. кепіаигеа — кентавр, зустрічається у творах Арі- стотеля; назва пов'язана з міфічним кентавром Хіроном, який широко використовував у лікуванні трави (за повідомленням Плінія); суапш — від грецьк. куапоз — темно-синій.

Сепіаигіит итЬеІаіит ОіІіЬ. (зуп. Егуікгаеа сепіаигіит) — золототисячник зонтичний, або звичайний. Назва сепіаигіит по­ходить від лат. сепіит — сто, аигит — золото (тобто рослина, яка коштує сто золотих монет). Тим самим зазначається цінність цієї рослини, яка має лікувальні властивості. ІІтЬеІаіит (-а, -ит; прикм.) — зонтичний, за формою суцвіття. Егуікгаеа — від грецьк. егуікгоз — червоний, за забарвленням квіток.

СкеШопіит та)ш Ь. — чистотіл великий. Назва СкеШопіит походить від грецьк. скеїійоп — ластівка (мабуть, тому що росли­на з'являється з прилітом ластівок і в'яне з їхнім відльотом). У працях Діоскорида є ще одне народне повір'я про цю траву: "Роз­повідають, якщо пташеня ластівки осліпне, ластівка-мати прино­сить цю траву і виліковує його". Ма]из —порівняльний ступінь від прикм. та&пиз (-а, -ит) — великий.

Сіаюісерз ригригеа Тиіапзе — ріжки. Сіахлсерз походить від лат. сіаюіз — булава, серз — від сариі, сарійз — голова; ригригеиз {-а, -ит; прикм.) — пурпуровий, червоний. Спорові тільця ріжок при проростанні мають булавоподібну форму і червоний колір. Назва сировини: Зесаіе согпиіит — точний переклад "рогате жито". Гриб паразитує переважно на житі (Бесаіе сегеаіе — жито) у вигляді зігнутих, схожих на ріг, утворень. Согпиіш (-а, -ит; прикм.) — рогатий (від лат. согпи — ріг). Французька назва маткових ріжок — ег§оі (ерго). Звідси походить назва алкалоїдів ріжок: ерготамін, ерготоксин та ін.

Сопоаііагіа таіаїїз Ь. — конвалія звичайна. Назва Сопюаііагіа походить від лат. сопюаіііз — долина, грецьк. Іеігіоп — лілія (тобто лілія долин, у зв'язку з місцезростанням і приємним запахом); та^аііз {-е\ прикм.) — травневий, оскільки рослина цвіте у травні.

Согіапйгит заішит Ь. — коріандр посівний. Зустрічається у творах Аристофана, Теофраста та ін. авторів як слово когіаппоп. Походить від грецьк. когіз — клоп, через те що недозрілі плоди мають запах клонів. Заіюиз (-а, -ит; прикм.) — посівний.

Сгаіае&ш охусапіка Ь. — глід колючий, або звичайний. Назва Сгаіае§из походить від грецьк. кгаіоз — сила, а£еіп — вести, дія­ти; можливо, внаслідок міцності й твердості деревини або через наявність твердих колючок, які слугують засобом захисту. Охусапіка — від грецьк. охуз — гострий, асапіка — колючка (рос­лина гостроколюча).

СисигЬііа реро £,. — гарбуз звичайний. Назва СисигЬііа похо­дить від лат. сиситіз — огірок, огЬіз — коло. Гарбуз і огірок нале­жать до однієї родини; плід гарбуза має кулясту форму. Видова назва реро походить від грецьк. рероп — стиглий.

В

Ваіига зігатопіит Ь. — дурман звичайний. Назва Иаіига — від арабськ. іаіогак (іаі — колоти, оскільки ця рослина з колючими плодами). Походження зігатопіит нез'ясовано, але є припущен­ня, що слова зігатопіит і йаіига мають спільний корінь.

БщИаИз сіїіаіа Тгаиіге. — наперстянка війчаста. Ощііаііз — буквально: те, що належить до пальця (від лат. йщііаііз — палець, йщііаЬиІит — наперсток). Назви, як латиною, так і українською, пов'язані з наперсткоподібною формою квітки. Сїііаіш (-а, -ит; — війчастий, від сіїіа — вії). Край листя цього виду війчастий.

Вщііаііз /егги§іпеа Ь. — наперстянка іржава; /еггифіеиз (-а, -ит; прикм.) — іржавий, кольору іржі. На квітках цього виду є плями іржавого забарвлення.

Вщііаііз £гапйфога МШ. — наперстянка великоквіткова; ^гапйфогиз {-а, -ит; прикм.) — великоквітковий.

Ощііаііз Іапаіа Екгк. — наперстянка шерстиста; Іапаіш (-а, -ит; прикм.) — шерстистий, від лат. Іапа — шерсть. Квіткова вісь цього виду повністю опушена.

ОІ£ІіаІіз ригригеа Ь. — наперстянка пурпурова; ригригеиз (-«, -ит; прикм.) — пурпуровий, червоний (за забарвленням квіток).

Огуоріегіз£1іхтаз Ь. — щитовник чоловічий. Назва йгуоріеггз походить від грецьк. йгуз — дуб, ріегіз — папороть; тобто папо­роть, що росте в дубових лісах; від лат. /іііх — папороть, таз (прикм.) — чоловічий.

Е

Ескіпорах еіаіит Макаї. — ехінопанакс високий. Назва Ескіпорах походить від грецьк. ескіпоз — їжак, що пов'язано з великою кількістю колючок, які покривають рослину; рапах — від грецьк. рапакеіа — панацея; засіб, який все виліковує (грецьк. рап — все, акеотаі — виліковую), еіаіш (-а, -ит; прикм.) — високий.

Еркейга ециізеііпа В§е. — ефедра хвощова. Еркейга — назва цього роду зустрічається у стародавніх авторів. Походить, можли­во, від грецького ері — на, кейга — сідниця, сидіння (тому що здається, що рослина сидить на скелі). Едиізейпш (-а, -ит; прикм.) — хвощовий, оскільки рослина нагадує хвощ (Едиізеіит).

Ециіьеіит агюеше Ь. — хвощ польовий. Назва Едиізеіит похо­дить від лат. ециш — кінь; зеіа — щетина, жорстке волосся (у цьому випадку має значення "хвіст"); уперше вжито Плінієм для одного виду хвоща, який своїми тонкими гілочками нагадав йому хвіст коня. Агюепш (-е; прикм.) — польовий (за місцезростанням).

Еисаіуріш §ІоЬиІж ЬаЬіІІ. — евкаліпт кулястий, або блакит­ний. Назва Еисаіуріш походить від грецьк. еи — добре, каїуріоз — зачинений. У рослини добре закриті кришечкою бутони, §ІоЬиІш — кулька (пов'язано з формою плоду).

Р

Ра&оругит ш&Шаіит СіїіЬ. — гречка посівна. Назва/а§оругит походить від лат. /а£ш — бук і грецьк. ругоз — пшениця, тобто букова пшениця. Плоди гречки нагадують за зовнішнім виглядом тригранні букові горішки і з них також виробляють борошно, як і з пшениці. 5а§ііїаіит (-а, -ит; прикм.) — стрілоподібний (за фор­мою листків).

Роепісиїит ьиі^аге Мііі. — фенхель звичайний, кріп аптечний.

Роепісиїит — зменшене від лат. /оепит — сіно. Назва пов'язана або з духмяним, як у сіна, запахом, або з травоподібним тонкороз- січеним листям, яке нагадує сіно. УиІ§агіз (-е; прикм.) — звичай­ний.

Рга§агіа юезса Ь. — суниці лісові. Давня латинська назва суни­ці — Рга£а. Згадується в працях Вергілія, Овідія і Плінія, але тільки Апулей детально описує її лікувальні властивості. Рга^агіа — від /га§а; можливо, є зв'язок з дієсловом /гадгаге — пахнути, оскіль­ки плоди суниці мають приємний запах; юезсш (-а, -ит; прикм.) — дрібний.

Ргап£иІа аіпж Мііі. — крушина вільхоподібна, або ламка. На­зва Ргащиіа походить від лат./гап^еге — ламати, оскільки в круши­ни ламка деревина, аІпи$ — вільха; тут вжито в значенні "вільхо­подібна" (за формою листків).

О

Сіусуггкіга §ІаЬга Ь. — солодка гола. Назва Сіусуггкіга озна­чає "солодкий корінь" (від грецьк. §1укуз — солодкий, гкіга — корінь), коріння рослини має солодкий смак. Від цього слова ви­никло пізньолатинське Іідиігііїа, яке вживається для визначення сировини: Еайіх Ііциігіїіае — коріння солодки. СІаЬег (-а, -ит; прикм.) — голий, гладенький (поверхня бобів гола, на відміну від деяких інших видів).

Спаркаїіит иіщіпозит Ь. — сухоцвіт багновий. Назва Спаркаїіит походить від грецьк. ріаркаїоп — повсть, за повстис­тим опушенням рослини; иіщіпозиз (-а, -ит; прикм.) — багнис­тий, вологий (за місцезростанням рослини).

н

Неііапікж аппит Ь. — соняшник однорічний. Назва Неііапікш походить від грецьк. кеііоз — сонце, апікоз — квітка, оскільки рослина повертає квітковий кошик за сонцем; аппш {-а, -ит, прикм.) — однорічний, від лат. аппш — рік (рослина живе лише один рік).

Неііскгузит агепагіит Ь. — цмин пісковий, безсмертник по­льовий, сухоцвіт. Назва Неііскгузит походить від грецьк. кеііоз — сонце, скгузоз — золото. Назва пов'язана з золотисто-жовтим за­барвленням квіток. Агепагіш (-а, -ит; прикм.) — пісковий, від лат. агепа — пісок (за місцезростанням рослини).

НеІІеЬогиз ригригазсет ШіШ. — морозник червонуватий. НеІІеЬогш — латинська транскрипція давньогрецької назви рос­лини кеІІеЬогоз. Походить від грецьк. кеііеіт — віднімати життя, вбивати і Ьога — їжа, харчі, тобто рослина, яка вбиває, якщо її з'їсти (це свідчить про її отруйність); ригригазсеш — трохи пур­пуровий, червонуватий (за забарвленням квіток).

Нірроркае гкатпоійез Ь. — обліпиха крушиноподібна. Нірро- ркае — від давньогрецької назви рослини кірроркаез. Походить від грецьк. кірроз — кінь, ркаоз — світло (ркаеіпоз — блискучий, сяючий). У Давній Греції обліпихою лікували коней, внаслідок чого їх шерсть набувала блискучого чорного забарвлення. Екатпо- Шез (прикм.) — крушиноподібний (від гкатпиз — крушина, оиїез — схожий), від грецьк. еійоз — зовнішній вигляд.

Нитиіиз Іириіиз Ь. — хміль. Походження назви цієї рослини пояснюють по-різному. Можливо, вона походить від китиз — ґрунт, оскільки рослина витка, і якщо немає підпорки, вона стелиться по землі; можливо, за тих самих причин — китіїіз — низький; Іириіш — від італ. Іириіо — назва хмелю. Можливо, Іириіш є зменшуваль­ним від лат. Іириз — вовк, оскільки хміль обвиває інші рослини і душить їх (наприклад, верби). Тому Пліній називає хміль "Ьириіиз заіісіагіиз" — "вовк для верби" (верба — заііх).

Нуозсуатиз пщег Ь. — блекота чорна. Нуозсуатиз — від дав- ньогрецьк. назви рослини куозкуатоз (куоз — свиня, куатоз — біб). Назву дано Діоскоридом, який помітив, що свині, які поїдали рослину з плодами, падали в судомах і гинули. Швейцарський фармакогност Чирх вважає, що префікс куоз- використаний зне­важливо — "свинячий біб", очевидно, через те що блекота росте на смітниках. №§ег (-а, -ит; прикм.) — чорний (зів квітки чорно- фіолетовий).

Нурегісит рег/огаімт Ь. — звіробій продірявлений, або звичай­ний. Нурегісит — від давньогрецьк. курегісоп (курег — над, по­над; егеіке — верес, тобто схожий на верес); рег^огаіиз (-а, -ит; дієприкм.) — продірявлений, оскільки чорні крапки на листках справляють враження, що вони проколоті.

І

Іпиіа кеііпіит £. — оман високий. Іпиіа — лат. назва рослини; кеііпіит утворено від імені Неіепе — Олена ("виросло зі сліз Оле­ни"). Можливо, слово кеііпіит пов'язано з грецьк. кеіоз — баг­нисті луки (оман росте по березах річок і на вологих луках).

5

]ипіреги$ соттипіз Ь. ялівець звичайний. Назва зустрічаєть­ся у Віргілія і Плінія. Вважають, щозипірегиз походить від кельт­ського слова)епергиз — колючий (через колючі голки хвої). Лікар Кангіссер вважає, що в основі назви лежать корені слів їиьепіз — молодий, юний і рагеге ~ народжувати. Рослина вічнозелена і на ній постійно з'являються нові молоді голки. Соттипія (-е; прикм.) — звичайний.

ь

Ьатіпагіа }аропіса Агезск. — ламінарія японська. Назва Ьатіпагіа походить вщ іатіпа — тонке листя, пластинка, оскіль­ки ця водорость має слань у вигляді довгої листоподібної плас­тинки; іаропісиз {-а, -ит, прикм.) — японський (географ.).

Ьатіпагіа засскагіпа Ь. — ламінарія цукрова; засскагіпиз (-а, -ит, прикм.) — цукристий (від засскагит — цукор).

ЬеЛит раїшіге Ь. — багно звичайне. Назва Ьейит пов'язана, очевидно, з лат. дієсл. Іайеге — шкодити (внаслідок сильного за­паху рослини, що викликає запаморочення); раїизіег {-із, -е; прикм.) — багнистий (від раїиз — багно) — за місцезростанням.

Ьеопигиз сагЛіаса Ь. — кропива собача. Назва Ьеопигиз похо­дить від лат. Іео, род. відм. Іеопіз — лев і грецьк. ига — хвіст, тобто левохвістник (назва пов'язана з тим, що суцвіття дещо схоже на кінчик левового хвоста); сагйіаса походить від грецьк. кагйгакоз — серцевий (кагйіа — серце), за медичним призначенням.

Ьеопигиз ^иіп^ие^оЬаіиз СіІіЬ. — кропива собача п'ятилопате­ва; циіщиеІоЬаіиз (-а, -ит; прикм.) — п'ятилопатевий, від лат. диіщие — п'ять, Іоразі — лопать (за формою листків).

Ьіпит изііаііззітит Ь. — льон звичайний. Ьіпит — від грецьк. Ііпоп, що походить у свою чергу від кельтськ. Ііп — нитка, оскільки із стебел роблять нитки і тчуть полотно; изііайззітит (-а, -ит; прикм.) — звичайний, той, що найчастіше використовується (за широким використанням рослини).

м

Маігісагіа скатотіїїа Ь. — ромашка звичайна, або аптечна. Назва Маігісагіа походить від лат. таігісх, род. відм. таігісіз — матка, тобто маточна трава (у давнину рослину використовували при жіночих хворобах); скатотіїїа походить від грецьк. скатаі — на землі, внизу (вказує на низькорослість трави) і теїоп — яблуко (круглі квіткові головки нагадують за формою маленькі яблука).

Маігісагіа таігісагіоійез Рогіег. — ромашка зелена; таігіса- гіоійез (прикм.) — подібний до ромашки, від таігісагіа (див. ви­ще) й оійез — подібний (від грецьк. еійоз — зовнішній вигляд).

Меіііоіиз о^гсіпаїіз Ь. — буркун лікарський. Меіііоіиз — лати­нізоване грецьке слово теїііоіоз від теїі — мед, іоіоз — солодка, кормова трава, конюшина (тобто "медова конюшина"). Квітки бур­куну приваблюють бджіл і є добрим медоносом, а трійчасті лист­ки нагадують конюшину. ОЦ/ісіпаІіз (-е; прикм.) — лікарський, аптечний.

Меіізза о$ісіпаІіз Ь. — меліса лікарська. Назва Меіізза похо­дить від грецьк. теїізза — бджола (рослина приваблює бджіл); о$ісіпаІі$ \-е; прикм.) — лікарський, аптечний.

Мепіка рірегііа Ь. — м'ята перцева. Мепіка— від давньогрец. тепіка, або тепіке. За міфом, ця назва походить від імені німфи Мінти, яку Прозерпіна перетворила на рослину. Рослина згадується у творах Плінія. Рірегііиз (-а, -ит; прикм.) — перцевий (через пекучий смак).

Мепуапікез ігЩоііаіа Ь. — бобівник трилистий. Назва Ме­пуапікез (у Теофраста — тепуапікоз) походить від грецьк. те- пупіка —небагато, недовго і апікоз — квітка (за рожевими квітками цієї рослини можна впізнати багнисті місця). Тгі/Іойаіа {-а, -ит; прикм.) — трилистий (листя рослини трійчасті).

О

Оіеа еигораеа Ь. — маслина, оливкове дерево. Оіеа — назва оливкового дерева в римлян, походить від грецьк. еіаіа — оливко­ве дерево; вигораєш {-а, -ит; прикм.) — європейський.

Опопіз агюетіз Ь. — вовчуг польовий. Опопіз — від грецьк. колюча рослина, молоді пагони якої вживали в їжу як салат. Мож­ливо, назва пов'язана з грецьк. опоз — віслюк (за Діоскоридом віслюки охоче поїдають цю рослин). Агюепзіз (-е; прикм.) — по­льовий.

Огі§апит юиІ£аге Ь. — материнка звичайна. Назва Огі§апит походить від грецьк. огоз — гора, §апоз — прикраса, тобто "при­краса гори", гарна гірська рослина (назва зустрічається у Діоско- рида, Теофраста); юиІ§агіз {-е; прикм.) — звичайний.

Огікозіркоп зіатіпеш Вепїк. — нирковий чай. Назва Огіко- зіркоп походить від грецьк. огікоз — прямий, зіркоп — трубка (дво­губий віночок у вигляді трубки); зіатіпеиз {-а, -ит; прикм.) — тичинковий. Видова назва пов'язана з тим, що квітки рослини мають довгі, дуже помітні тичинки.

Р

Райиз гасетоза СіїіЬ. — черемха звичайна. Райш — від лат, назви річки По в Північній Італії; гасетозш {-а, -ит; прикм.) — волотеподібний.

Рапах зскітещ С.А.М. — женьшень. Назву Рапах запропону­вав у 1753 р. К. Ліннєй. Походить від грецьк. рапакеіа — панацея, засіб від усіх хвороб (рай — все, акеотаі — виліковую); зскіпзещ (§іпзеп§) — китайська назва коріння женьшень ("жень" — люди­на, "шень" — корінь (корінь, схожий на фігуру людини)).

Рараюег зотпі/егит Ь. — мак снодійний. Рараюег — стародавня назва рослини від лат. раюаз — молочко, оскільки всі органічні рослини містять молочний сік. Уег — від прикм. юегиз (-а, -ит) — справжній. Сік маку підмішували маленьким дітям у їжу, щоб вони краще спали. 5отпі/ег,/ега,/егит (прикм.) — снодійний, присип­ляючий (за снодійною дією маку) від зотпиз — сон,/егге — нести, приносити (дослівно — той, що приносить сон).

Ріпиз зііюезігіз Ь. — сосна звичайна, або лісова. Ріпиз — давня назва сосни. Вважають, що назва пов'язана з кельтським ріп — гора. 5ііюезіег (-із, -е; прикм.) — лісовий, від лат. зііьа — ліс.

РІапіа§о тщог Ь. — подорожник великий. Назва Ріапіа^о по­ходить від лат. ріапіа — підошва, стопа, а§еге — водити, йти; по­в'язано з тим, що листя деяких видів (у тому числі й подорожника великого), які прилягають до землі, схожі на сліди ніг. Індійці так і називають подорожник — "слід білої людини". Ма)Ог (прикм.) — буквально "великий".

Роїетопіит соегиіеит Ь. — синюха блакитна. Назва Роїетопіит походить від грецьк. роїетоз — війна, суперечка; через те що між двома правителями — Полемоном з Понта і Філетайром з Каппа- докії — виникла суперечка з приводу того, хто відкрив лікувальні властивості цієї рослини. Можливо, назва пов'язана з ім'ям одно­го з цих правителів (Роїетоп). Соегиіеиз (-а, -ит; прикм.) — бла­китний (квітки рослини блакитні).

РоІу§опит аюісиїаге Ь. — спориш, гірчак пташиний. РоІу£опит — від давньогрецьк. назви рослини роІу§опоп — гірчак. Походить від роїу — багато, §опу — род. відм. §опа!оз — коліно, вузол (у багать­ох видів рослин різко виділяються вузли на стеблах). Аюісиїаиз (-е; прикм.) — пташиний.

РоІу£опит Ьізіогіа Ь. — гірчак зміїний. Назва Ьізіогіа похо­дить від лат. Ьіз — двічі, іогіа — скручена (кореневище рослини двічі зігнуте).

Роїщопит куйгорірег Ь. — гірчак перцевий, водяний перець. Назва куйгорірег походить від грецьк. куйгорірегі — водяний пе­рець (куйог — вода, ререгі — перець). Рослина росте у воді і має пекучий смак.

Роїу^опит регвісагіа Ь. — гірчак почечуйний; рег$ісагіа (від лат. регвіса— персик) — давня назва рослини пов'язана з тим, що листки схожі на листки персикового дерева.

РоіепШІа егесіа Ь. ($уп. РоіепШІа іогтепШІа) — перстач пря­мостоячий. РоіепШІа— зменшене від лат. роіепііа — сила (росли­на хоч і дрібна, але справляє сильну дію); егесіш (-а, -ит, прикм.) — прямостоячий, прямий; іогтепШІа (ім.) походить від лат. іогтеп- іит — страждання, сильний біль. Таку назву мала в середні віки хвороба з сильним болем у животі — кишкові кольки. Рослину вже тоді використовували при шлункових кольках і проносах.

й

Оиегсш гоЬигЬ. — дуб черешковий, або звичайний. Назва зус­трічається у Цицерона та інших давніх авторів. Можливо, ця на­зва походить від грецьк. кеікеіп — бути шорстким, шершавим (за властивостями кори дуба); гоЬиг (ім.) — дуже тверда дубова дере­вина, тверде дерево взагалі.

к

Каиг&оі/га яегрепііпа Вепік. — раувольфія зміїна. Каишої/іа отримала назву на честь німецького лікаря і ботаніка XVI ст. Л. Ра- увольфа, який першим описав цю рослину; зегрепііпш (-а, -ит\ прикм.) — зміїний. Давнє народне використання коренів цієї рос­лини в Індії — від укусів змій та скорпіонів.

Вкатпш саікагііса Ь. — жостір проносний. Ккатпт походить від давньогрецьк. гкатпоз — таку назву мали деякі колючі кущі, можливо, види крушини; саікагіісш (-а, -ит; прикм.) — пронос­ний, той, що очищує (від грецьк. каікаігеіп — очищати) — за вла­стивостями плодів рослини як проносного засобу.

ВкаропИсит сагікатоіііез (ОС) Щіп. (зуп. Ьеигеа сагікатоійев Ь.) — великоголовник сафлороподібний, левзея сафлороподібна, маралій корінь. Назва ВкаропИсит походить від грецьк. Вка — Волга і лат. ропіісив {-а, -ит, прикм.) — понтійський, тобто рос­лина, яка росте вздовж берегів Волги або по інший бік Понту (Чор­ного моря); сагікатоійез (прикм.). Листя левзеї схожі на листя сафлори. Ьеигеа — левзея, від імені французького ботаніка сіє Ьеиге (1753 — 1835). Народна назва "маралів корінь" пов'язана з тим, що олені (марали) лікуються цим коренем.

Вкеит іащиїісит Махіт. — ревінь тангутський. Ккеит похо­дить від давньогрец. назви рослини — гкеоп. Лінней пояснює по­ходження цієї назви від грецьк. дієслова гкееіп — текти (за по- слаблювальною дією коренів рослини). Російське "ревень" — від давньоперс. геїюепй, арабськ. гаюесі, оскільки ревінь завозили в Москву бухарські купці. Тап£ийсиз (-а, -ит; прикм.) — тангутсь­кий (географ.), за назвою місцевості Тангут у Тибеті, звідки Прже- вальський уперше привіз цю рослину.

КіЬез пщгит Ь. — смородина чорна. КіЬез — латинізоване арабсь­ке гіЬаз — назва виду ревеня (Ккеит гіЬез) з кислим смаком, який зустрічається в Палестині. Коли араби в VII ст. завоювали Іспа­нію, то перенесли назву знайомого їм ревеню на аґрус, який має такий самий кислий смак (від іспанськ. гіЬезіо, лат. КіЬез £гоззиІагіа). Сучасний рід КіЬез включає в себе не лише аґрус, а й смородину. М£ег (-а, -ит; прикм.) — чорний (за кольором ягід).

Кісіпиз соттипіз Ь. — рицина звичайна. Кісіпиз, можливо, пов'я­зане з давньоєгипетською назвою рослини кікі, що зустрічається в Діоскорида. За іншою думкою, оскільки насіння рицини схоже за формою, розмірами і кольором на кліща Іхойех гісіпиз, — назву кліща перенесено на назву рослини. Соттипіз (-е; прикм.) — зви­чайний.

Коза сапіпа Ь. — шипшина собача. Назва Коза походить від давньогрецької гкойоп — троянда (очевидно, пов'язано з кельтсь­ким гкойй— червоний); сапіпиз (-а, -ит; прикм.) — собачий, від лат. сапіз — собака. Назва зневажлива, оскільки вказує на гірший вид шипшин; справді, у наш час стало відомо, що цей вид бідний на вітаміни.

Коза сіппатотеа Ь. — шипшина корична; сіппатотеиз (-а, -ит; прикм.) — коричний, від лат. сіппатотит — кориця. Назва пов'язана з коричневим забарвленням гілок.

КиЬиз Шаеиз Ь. — малина звичайна. КиЬиз — давньолат. назва рослини "ожина"; Шаеиз (-а, -ит; прикм.) походить від грецьк. ійаіоз — індійський, за Плінієм, за назвою гори їда на острові Крит, де росла сучасна малина або рослина схожого виду.

5аШа о$ісіпаІіз Ь. — шавлія лікарська. Назва 8аІгпа походить від лат. заЬиз (-а, -ит; прикм.) — здоровий, оскільки багато видів цієї рослини використовують як лікарські; о^гсіпаїіз (-е; прикм.) — аптечний, лікарський.

ЗатЬисиз пщга Ь. — бузина чорна. Назва БатЬист походить від грецьк. ттЬих — червоний барвник, а також рослина, яку за­стосовують для фарбування в червоний колір (за кольором ягід іншого виду — бузини червоної). Крім того, можливий зв'язок із грецьк. затЬуке, перс. затЬиса — трикутний струнний інструмент (рід арфи), який виготовляють із деревини цього дерева. М£ег (-а, -ит; прикм.) — чорний, за кольором ягід цього виду.

ЗапдиізогЬа о//ісіпаІІ8 Ь. — родовик лікарський. Назва ЗащиізогЬа походить від лат. шщиіз — кров, зогЬеге — всмокту­вати (за кровоспинними властивостями рослини); о$гсіпаІІ8 {-е; прикм.) — аптечний, лікарський.

Зскігапйга скіпетіз Ваіі. — лимонник китайський. Назва Зскігапйга походить від грецьк. зскігеіп колоти, розколювати, апег, род. відм. апйго8 — чоловік. Названа рослина так тому, що пелюстки відокремлені від квітколожа щілиною. Скіпепш (прикм.) — китайський, від Скіпа, або Зіпа — Китай (за місцезростанням).

Зоркога раскусагра — софора товстоплода. Зоркога — латинізо­вана арабська назва рослини 8о/ега; раскусагрш (-а, -ит; прикм.) — товстоплодий, від грецьк. раскуз — товстий, кагроз — плід. Рос­лина має характерні короткі й товсті плоди.

ЗогЬиз аисирагіа Ь. — горобина звичайна. Назва ЗогЬиз похо­дить від кельтськ. 8ог — терпкий (за смаком ягід). Можливо, є зв'язок з лат. дієсловом вогЬеге — їсти, оскільки більшість видів можна вживати в їжу. Аисирагіш (-а, -ит; прикм.) від лат. аисирагі — ловити птахів (аюіз — птах, сареіе — ловити).

т

Тапасеіит юиІ§аге Ь. — пижмо звичайне. Тапасеіит — серед­ньовічна народна назва пижма; юиі^агіз (-е; прикм.) — звичайний.

Тагахасит о^гсіпаїе ]УеЬ. — кульбаба лікарська. Назва похо­дить, мабуть, від арабськ. іагаскакит, тобто рослина, схожа на цикорій. Можливо, що арабські вчені середньовіччя утворили це слово від грецького іагахія — хвороба очей і акеотаі — лікую, зціляю, оскільки кульбабу і цикорій використовували для ліку­вання хвороб очей. О^ісіпаїіа (-е; прикм.) — аптечний, лікарсь­кий.

Ткеа 8ІпешІ8 Ь. (,щп. Сатеїііа §іпепш) — чай китайський. Ткеа — латинізоване китайське іе — назва чайної рослини; зіпетіз (-е;

прикм.) — китайський, від 8іпа (або Скіпа) — Китай. Назву Сатеїііа зустрічаємо в Ліннея ("Сгійса Ьоіапіса", 1737): "Сатеїіш/оз. Апфіз 1770", тобто англійцю ^зерішз Сагаеііиз рослина стала відома в 1700 р. Вірогідно, що мається на увазі Сеог§ ^зерЬ Катеї, латині­зоване Сеощїш ]озерки$ Сатеїіш (1661—1706).

ТкеоЬгота сасао Ь. — шоколадне дерево. Назва ТкеоЬгота походить від грецьк. ікеоз — бог,: Ьгота — їжа, тобто "їжа богів". Лінней дав таку назву дереву; сасао — перекручена мексиканська народна назва насіння — какакиаіі. Індіанська назва шоколаду "шоколатл" походить від слів "шоко" — піниться, "атл" — вода (індіанці готували шоколад так: розтирали насіння какао, додава­ли маїсове борошно і збивали в піну).

Ткегторзіз Іапсеоіаіа К. Вг. — термопсис ланцетоподібний, мишатник. Назва Ткегторзіз походить від грецьк. ікегтоз — вов­чий біб і орзіз — зовнішній вигляд, зовнішність; Іапсеоіаіш (-а, -ит; прикм.) — ланцетоподібний (за формою часток листка), по­ходить від Іапсеоіаіа (зменшене від Іапсеа — піка, спис).

Ткутиз зегруїіит Ь. — чебрець звичайний, тім'ян повзучий. Назву Ткутиз пов'язано, очевидно, з грецьк. ікуто — дух, мужність, сила (за збуджувальною, зміцнювальною дією). Можливо, ця на­зва походить від давньоєгипет. ікт, або ікат — назва духмяної рослини, схожої на чебрець. 5'егруїіит — від грецьк. назви цієї рослини кегруїіоп, що пов'язано з дієсловом кегреіп — повзти (рос­лина стелеться по землі).

Тіїіа согйаіа Мііі. — липа серцелиста. Назва Тіїіа походить від грецьк. Іііеіа — липа, що пов'язано зі словом ріііоп — пір'я, крило. Квітконоси липи мають крилоподібний приквітковий листок. СогАаіиз (-а, -ит, прикм.) — серцелистий (від лат. согйіз — сер­це), що пов'язано з формою листка липи.

ТиззіІа§о /ат/ага Ь. — підбіл звичайний, мати-й-мачуха. Назва ТіззіІа§о походить від лат. іїззиз — кашель, а§еге — вести, виводи­ти. Назву дано за лікувальною дією рослини (відхаркувальна); /афіга (ім.) походить від лат./аг — мука,/егге — нести (зісподу листок — мучнисто-білий).

о

ІІгііса йіоіса Ь. — кропива дводомна. ІІгіїса — лат. назва росли­ни, яка походить від дієсл. игеге — пекти (за пекучою дією листків на шкіру). Назва зустрічається в Горація. Оіоісая (-а, -ит; прикм.) — дводомний, від грецьк. йуо — два, оікоз — дім (маточкові і тичин­кові квітки кропиви розвиваються на різних екземплярах).

V

Уассіпіит тугііііж Ь. — чорниця. Уассіпіит — давня назва рослини від Ьассіпіит — ягідний кущ (Ьасса — ягода); тугіШш (ім.) — зменшене від тугіш (грецьк. тугіоз) — мирт, миртовий кущ, тобто маленький мирт (за формою листків).

Уаіегіапа о^гсіпаїіз Ь. — валеріана лікарська. Уаіегіапа — се­редньовічна назва рослини; походить, очевидно, від дієсл. юаіеге — бути здоровим (за лікарською дією рослини). Дехто вважає, що це слово не романського походження, а запозичене, можливо, з арабсь­кої мови, тому що з'явилося вперше в латинському перекладі з арабської. 0$гсіпа1із (-е; прикм.) — аптечний, лікарський.

УіЬигпит ориіш Ь. — калина звичайна. УіЬигпит — давня на­зва рослини, яка походить, можливо, від дієсл. ггіеге — плести (моло­ді гілочки можна використовувати для плетіння кошиків); ориіш (ім.) — латинська назва клена (листя калини нагадують листя клена).

Уіоіа ігісоїог Ь. — фіалка триколірна. Уіоіа — назва левкої у давніх римлян; зменшене від грецьк. іоп — фіалка (корінь цього слова топ); ігісоїог (прикм.) — триколірна (за забарвленням квіток).

Уізсит аІЬш Ь. — омела біла. Уізсит походить від грецьк. іхоз, що пов'язано з дієсл. ізскеіп — тримати, утримувати (у м'якоті плодів міститься каучукова клейка маса, що утримує насіння). Звідси походить і значення слова ьі$сит — пташиний клей (вико­ристовують для ловлі птахів). АІЬш (-а, -ит; прикм.) — білий (у рослини білі ягоди).

2еа тщш Ь. — кукурудза звичайна, маїс. Назва 2еа походить від грецьк. геіа — хліб (дієсл. геп — жити), тщш (ім.) — від мек­сиканської народної назви рослини такіг. Українська назва рос­лини "кукурудза" походить від ісп. Сисигиско.


ю

аГ

В _ \о л 'Я- я*

Iе-

ч я « XI в я \о 'ч о в ч я о м А о а

§

М в

У В

О [і ч

о н

«а

о в

& з

я 5

а & «

«$>

а> ш

8 Й \0 я!

«в К л о я В а 2 н

' В

О

н о в 8 &
. л 8" X
.3 я

ч

§

в.

з °

Д =В Я

я о* в в в н о
ч о и Я В Я З О а оГ и.3 а, аГ « н о Он о

О «и

Ич та

я о к ~ 5 я"

1 м

§ 8 § і

Р

її*? ■д

™ М --

0-1 о Ч

м я

Он н о в

<и Я

№ н

О) 2

\о а ° о

^ іА

Он ®

А м

В к

я е

З й

Й и

I-

§ £

п о

■-Н Н

к 8

\о Р

•гі >>

8 Я в о

о й

и я

Он.-г

в ч Я Е

о Я

у

о>

Он

О)

в о в • І—І

я \о

Ч

ч о

в

§1

Я У

Я Р о

м

О І

ч •і—І. а

я" к в в н

«

Г& в

В І

4

5 Щ

о а

5

О

• т—І

ч

я" ч я

X о

и

о


 

 


Й М § о УО й

О. • т-Н

а ом я В і

■ ^ й^н Я.» ^ч

си зк _

* 1 §

0 о я а-Я *

1 <и со

о к о

.3' ч

•В V Я

О» н о Он о и я \о 'ч о. в ..О ' м о Я: -ч
ю І аГ 5 \о § в 'В
(в м Я о £ «
<и В Я Й X & я

го^ «і Н О я

0 «

я

1-І ш

Он

щ

\о я"

ч

1 а'

З 'В Я Ч


 

 


я 0

>» - £ «

я а н сі 9. м
§ ■ й та
я « о ч И
я сч о

О я


Відмінні ознаки різних видів подорожника
Ознаки Подорожник великий Подорожник середній Подорожник ланцетоподібний
Листя Широкоовальне або ши- рокоеліптичне, цілокрає, голе, з 5-9 поздовжніми жилками, які після су­шіння виступають з че­решка темними нитка­ми. Черешки коротші за пластинку або майже дорівнюють їй. Довжи­на - 10-12 см, шири­на - 6-7 см Форма і жилкування такі самі, ли­стя вкрите з обох боків шорсткими волосками, колір сіро-зелений. До­вжина - 8-10 см, ширина - 5-6 см Листя ланцетоподібне або вузь- коланцетоподібне, гостре, з 3-7 поздовжніми жилками, майже голе або вкрите більш- менш довгими волосками
Суцвіття Колосок з дрібних, плі­вчастих квіток Те саме Те саме
Плід Коробочка   а ..
Відмінні ознаки підбілу звичайного від інших подібних видів
Ознаки Підбіл звичайний, або мати-й-мачуха Підбіл повстистий Підбіл білий Підбіл гібридний
Стеблові листки Лускоподібні, яй- цеподібно-ланцето- подібні Лускоподібні, широ- коланцетоподібні Лускоподібні, видов- жено-яйцеподібні Лускоподібні, широкояй- цеподібні
             
о
і)

 

 

Продовження додатка 2
Прикоре­неві лис­тки Круглясто- серцеподібні, звер­ху зелені, голі, зни­зу білоповстисті 3 трьома пучками жилок, відходять віялом Трикутно- серцеподібні, зверху 3 шерстистими віхти­ками, зісподу сніжно- біло-повстисті, жил­кування перисте Кулясто-яйцеподібні, зверху яскраво-зелені, зісподу сірувато- шерстисто-повстисті, жилкування перисте Круглясто-яйцеподібні, зверху клочкувато- павутинисті (пізніше майже голі), зісподу сіру- вато-павутинчасто- шерстисті, жилкування перисте
Суцвіття Кошики з цилінд­ричною обгорткою й золотисто- жовтими квітками, поодинокі на верхі­вках стебла Кошики з дзвонико­подібною обгорткою і білими або жовтува­тими квітками, зібра­ними у двостатевих екземплярів у волоті, у жіночих - у щитки Кошики з дзвонико­подібною обгорткою та жовтувато-білими квітками, зібраними у двостатевих екземп­лярів в густі волоті, у жіночих - у щитки Кошики з дзвоникоподіб­ною обгорткою і брудну­вато-червонуватими квіт­ками, зібраними у двоста­тевих екземплярів у густі китиці, у жіночих - у рі­дкі довгасті китиці
Відмінні ознаки кропиви дводомної від інших подібних видів
Ознаки Кропива дводомна Кропива жалка Кропива глуха біла
Опушення Густе, з жалкими і коротшими нежалкими (простими) волос­ками Густе, з сильно жалкими волосками, простих волос­ків немає Прості й головчасті волоски, ефіроолійні залозки
Стебло Чотиригранне, пряме або ви­східне, заввишки 50-150 см Чотиригранне, пряме, роз­галужене, заввишки 15-60 см Чотиригранне, заввишки 15- 50 см
Листя Серцеподібно-яйцеподібне, ве­лике (до 17 см завдовжки), зу- бчастопилчасте, із загорнутими догори великими зубцями Еліптичне або яйцеподібне, дрібне (до 4-5 см завдов­жки), по краю гострозубча- сте Черешкове, широкояйцеподібне або ниркоподібне, край двічі- пилчасторозсічений, верхівка загострена
             


 

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.05 сек.)