АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Особливості оформлення тексту

Читайте также:
  1. Автоматизовані банки даних (АБД), їх особливості та структура.
  2. В чому полягають особливості концепції особистості Ч.Кулі – 15 б.
  3. Введення та редагування тексту
  4. Види рядів динаміки та їх особливості
  5. Види трудових договорів. Особливості окремих видів трудових договорів.
  6. Визначте особливості концепції З. Фрейда – 15 б.
  7. Виклад тексту документів
  8. Вимоги до оформлення будівельних креслень
  9. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ЗВІТУ
  10. Вимоги до тексту документа
  11. Вимоги до тексту документа
  12. Вимоги щодо змісту та оформлення документів

Закріплення за реквізитами постійних місць робить до­кументи зручними для зорового сприймання, спрощує оформ­лення їх, дає можливість використати при цьому технічні засоби. Реквізити в документі розміщують з урахуванням послідовності операцій його підготовки, оформлення й вико­нання.

Бланк — це аркуш паперу з відтвореними на ньому рек­візитами, які містять постійну інформацію. Найпоширені­шими є бланки службових листів, довідок, актів, наказів та ін.

Текст — головний елемент документа, який складається й логічних елементів: вступ, доказ, закінчення. У вступі ад­ресат готується до сприйняття теми (обґрунтовуються причи­на укладання документа, історія питання та ін.). У доказі роз­кривається суть питання. У закінченні формулюється мета, заради якої складено документ.

Текст документа, що складається з одного закінчення, називається простим, а той, що містить інші логічні елемен­ти, — складним.

Членування тексту на складові частини, графічне розме­жування частин, а також використання заголовків, нумерації та ін. називають рубрикацією. Рубрикація є зовнішнім ви­раженням композиційної побудови ділового документа.

Найпростіша рубрикація — поділ на абзаци. Абзац — це підступ праворуч на початку першого рядка кожної частини документа. Словом абзац позначається також частина тек­сту між двома такими відступами. Абзац вказує на перехід під однієї думки до іншої. Він може складатися з одного речення, якщо цьому реченню надається особливе значення, а також охоплювати групу речень, які послідовно розкрива­ють складну думку.

Послідовність розташування складових частин тексту позначається числовою (а також буквеною) нумерацією. Нумерація підкреслює необхідність самостійного розгляду кожного з нумерованих елементів тексту

Є дві системи нумерації: традиційна і нова. Традиційна базується на використанні різноманітних типів позначок — римських і арабських цифр, великих літер, поєднаних з абза­цами відступами. Нова використовує лише арабські цифри, розміщені у певній послідовності. Вибір того чи іншого кон­кретного варіанта нумерації залежить від змісту тексту, від його обсягу та складу. У простіших випадках використову­ються тільки однотипні знаки — звичайні арабські цифри або малі літери.

Документи складного характеру часто вимагають засто­сування комбінованих способів членування та нумерації. Як правило, великими літерами користуються рідко: значні за обсягом частини тексту нумеруються найчастіше римськи­ми цифрами; підрозділи — арабськими, пункти всередині розділів — малими літерами.

Більші за абзац рубрики можуть набувати і словесних найменувань (параграф §, розділ, частина та ін.), які теж ну­меруються.

Нова система нумерації широко застосовується у науко­во-технічній літературі й діловодстві. Це суто цифрова сис­тема нумерації частин тексту без словесних найменувань частин (розділ, підрозділ, пункт, підпункт) і без заголовків до частин тексту*

Базується система на таких правилах:

n кожна складова частина тексту, яка відповідає понят­тям частина,розділ, пункт, підпункт, наділяється своїм номером;

n номери позначаються лише арабськими цифрами;

n після кожної цифри ставиться крапка;

n номер кожної складової частини містить всі номери відповідних складових частин вищих ступенів поділу: так, розділи нумерують 1., 2., 3. (це — перший, другий,третій);
підрозділи

— 1.1.; 1.2.; 1.3. (перший підрозділ першого роз­ділу; другий підрозділ першого розділу; третій підрозділ першого розділу); пункти нумерують так: 1.1.2.; 3.1.2. (другий
пункт першого підрозділу першого розділу; другий пункт
першого підрозділу третього розділу);

— номери найбільших за обсягом частин тексту — пер­
ший, найвищий ступінь поділу — складаються з однієї цифри (І.);

— на другому ступені поділу складові частини мають номери з двох цифр (1.2.);

— на третьому ступені поділу складові частини мають
номери з трьох цифр (1.3.5.) і т. д.

Вказані вимоги до складання й оформлення текстів до­кументів стосуються усіх видів документів, про які йтиме мова в наступних розділах.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)