АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Договір підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт

Читайте также:
  1. I. Організація та проведення модульного і підсумкового контролю
  2. Агентський договір
  3. Безробіття населення: види, структура, причини
  4. Безробіття та зайнятість
  5. В) становлять зміст соціального захисту безробітних.
  6. Взаємозв'язок етапів аналізу з метою і змістом робіт
  7. Види безробіття
  8. Визначення заробітної плати
  9. Визначення фонду заробітної плати на підприємстві
  10. Випишіть військові операції часів Першої світової війни (укажіть хронологічні межі), які відбувалися на Україні. Зазначте час їх проведення.
  11. Відпустки без збереження заробітної плати.
  12. Вплив матеріально-технічного забезпечення на собівартість ремонтно-будівельних робіт

Будівництву об'єкта має передувати його проектування (вклю­чає розробку передпроектних документів, що обґрунтовують тех-ніко-економічні показники об'єкта будівництва, та проектно-кошторисної документації") і проведення досліджувальних робіт (наприклад, щодо дослідження геологічних, гідрогеологічних умов будівельного майданчика). Проведення подібних робіт зазвичай здійснюється на підставі відповідного договору - підряду на про­ведення проектних і досліджувальних робіт. За цим договором підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проект­ну документацію або виконати обумовлені договором роботи (проектні, досліджувальні), а замовник зобов'язується надати не­обхідні для виконання таких робіт відомості та/або документацію (дозволи), прийняти та оплатити їх (ст. 324 ГК). Регулювання від­носин, які виникають у процесі виконання проектних та досліджу­вальних робіт, може здійснюватися із застосуванням відповідних положень ст. 318 ГК, а також інших нормативно-правових актів, що визначають особливості проведення таких робіт: законів Укра­їни «Про інвестиційну діяльність», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про основи містобудування», «Про архітек­турну діяльність», «Про планування і забудову територій»; поста­нов Кабінету Міністрів України: від 25 листопада 1999 р. № 2137


г


«Про затвердження Порядку проведення архітектурних та місто­будівних конкурсів», від 11 квітня 2002 р. № 483 «Про порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та за­твердження їх комплексної державної експертизи» та ін.

На підрядника за цим договором покладається обов'язок відпо­відальності за недоліки проекту. Якщо останні стосуються питань, що відповідно до ч. 1 ст. 8 і ст. 15 Закону «Про інвестиційну дія­льність» підлягають обов'язковій державній експертизі (санітар­ного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охо­рони праці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надій­ності та необхідної довговічності будинків і споруд, архітектурних вимог), то вони зазвичай виявляються у процесі проведення такої експертизи і відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 483 такий проект не може отрима­ти позитивного висновку комплексної державної експертизи, без якого він не повинен затверджуватися та реалізовуватися. Відтак, вчасне усунення підрядником таких недоліків необхідно для реалі­зації інвестицій і відповідно - для укладання договорів з виконав­цями будівельних і пов'язаних з ними робіт.

Виявлені в процесі реалізації проекту та експлуатації побудо­ваного за даним проектом об'єкта недоліки, що не були зафіксовані в процесі проведення комплексної державної експертизи, також підлягають усуненню підрядником. Переробка проекту з метою усунення виявлених недоліків здійснюється підрядником за власний рахунок, що не звільняє його від обов'язку відшкодування замовни­кові збитків, спричинених недоліками проекту.

Тривалість строків позовної давності для подання позову про відшкодування замовникові збитків, спричинених недоліками про­екту, залежить від ступеня тяжкості негативних наслідків реалізо­ваного проекту. За загальним правилом, строк позовної давності становить десять років, а якщо збитки замовникові завдано проти­правними діями підрядника, що призвели до руйнувань, аварій, обрушень,- тридцять років. Перебіг строку позовної давності по­чинається з дня прийняття побудованого об'єкта.

2.3. Договір на створення і передачу науково-технічної продукції

Договір на створення і передачу науково-технічної продукції застосовується зазвичай при здійснення інноваційної діяльності і тому положення про цей договір (ст. 331 ГК) містяться в главі 34


«Правове регулювання інноваційної діяльності». Відповідно до цього договору одна сторона (виконавець) зобов'язується вико­нати обумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), а замов­ник зобов'язується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх.

Предметом цього договору є науково-технічна продукція, в т. ч. її модифікація. До категорії такої продукції належить і інно­ваційний проект. Інноваційним проектом вважається комплект документів, який визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту - результату науково-дослідної та/або дослідно-конструкторської розробки, що відповідає встановле­ним законом вимогам (ст. 1 Закону від 04.07.2000 р. «Про інно­ваційну діяльність»).

Науково-технічною продукцією (матеріальним результатом ви­конання договору на створення та передачу науково-технічної про­дукції") відповідно до ч. З ст. 331 ГК визнаються завершені роботи та/або послуги науково-технічного характеру: науково-дослідні, проектні, конструкторські, технологічні, а також створення дослід­них зразків або партій виробів, необхідних для проведення науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт згідно з встанов­леними вимогами (тобто відповідно до стандартів, будівельних норм і правил та умов договору). Стороною-виконавцем за цим договором може бути суб'єкт господарювання (науково-дослідні, конструкторські, проектно-конструкторські і технологічні устано­ви та організації, а у разі наявності відповідних повноважень - та­кож науково-дослідні і конструкторські підрозділи підприємств, установ і організацій).

Предметом договору може бути весь комплекс науково-тех­нічних (дослідних) робіт, його частина або навіть вся сукупність робіт, що забезпечують завершений технологічний цикл — від про­ведення досліджень до впровадження їх результатів (науково-технічної продукції") у виробництво і навіть подальше технічне су­проводження (обслуговування) виробництва.

Виготовлення науково-технічної продукції може мати місце за ініціативою відповідної організації, що виконує науково-дослідні, проектно-конструкторські та пов'язані з ними роботи. Реалізація такої продукції здійснюється на підставі договору про їх передачу, включаючи (у разі необхідності) надання послуг на її впроваджен­ня та освоєння.


3. Договори на користування чужим майном

3. 1. Договір оренди

Договори на користування чужим майном - нечисленні. Осно­вними різновидами цих договорів є договір оренди та договір лі­зингу, хоча елементи оренди є в складних договорах (зокрема, в концесійному договорі).

Правове регулювання відносин, що складаються в процесі укладення та виконання цієї категорії господарських договорів, здійснюється за допомогою таких нормативно-правових актів, як:

Кодекси:

Господарський кодекс України (параграф 5 «Оренда та лізинг» глави ЗО);

Цивільний кодекс України (глава 58 «Найм (оренда)»);

Закони:

від 14.03.1995 р. «Про оренду державного та комунального майна»;

від 04.03.1992 р. (в редакції Закону від 19.02.1997 р.) «Про приватизацію державного майна» (серед неконкурентних способів приватизації державного майна передбачає оренду з правом вику­пу, що застосовується лише за наявності певних умов);

від 21.09.1991 р. «Про господарську діяльність в Збройних Си­лах України» (передбачає можливість передання на конкурсних засадах та в передбаченому законом порядку військового майна, крім бойового та спеціального, юридичним та фізичним особам за умови, якщо це не шкодить бойовій мобілізаційній готовності);

від 07.02.2002 р. «Про особливості правового режиму майново­го комплексу Національної академії наук України» (закріплює право НАН України щодо передачі в оренду закріплених за нею цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна з метою одержання коштів на забезпечення своєї статутної діяль­ності);

декрети Кабінету Міністрів:

від 29.12.1992 р. «Про укладення договорів оренди приміщень підприємствами й організаціями торгівлі, громадського харчуван­ня та сфери послуг»;

від 31.12.1992 р. «Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допус­кається»;


від 20.05.1993 р. «Про приватизацію цілісних майнових ком­плексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зда­них в оренду»;

постанови Кабінету Міністрів:

від 10.08.1995 р. № 629 «Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів оренди, Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та Порядку надання в кредит орендареві грошових коштів та цінних паперів»;

від 29.10.2003 р. № 1682 «Про затвердження зразка повідом­лення про нотаріальне посвідчення договору оренди нерухомого майна» та ін.;

відомчі нормативно-правові акти:

Порядок проведення конкурсу на укладання договору оренди ці­лісного майнового комплексу державного підприємства, його струк­турного підрозділу: затв. наказом ФДМ України від 04.03.1998 р. № 396;

Примірний договір фінансового лізингу та Примірний іннова­ційний договір, який передбачає застосування фінансового лізин­гу: затверджено наказом Міністерства у справах науки та техніки від 03.03.1998 р. № 59 (зареєстровано в Міністерстві Юстиції 26.03.1998 р. №203/2643);

Типовий договір оренди цілісного майнового комплексу дер­жавного підприємства (структурного підрозділу підприємства): затверджено наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 р. № 1774.

Найбільш поширеним у сфері господарювання договором на користування чужим майном є договір оренди.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає дру­гій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 ГК). У користування за договором оренди відповідно до ч. 2 ст. 283 ГК України може передаватися індивідуально визначене майно вироб­ничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості.

Об'єктом оренди можуть бути:

- цілісні майнові комплекси підприємств чи їх структурних підрозділів, тобто господарські об'єкти, що забезпечують завер­шений цикл виробництва продукції (робіт, послуг), з відокремле­ною земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автоном­ними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; проте оренда структурних підрозділів державних та комунальних


підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цілі­сність, технологічну єдність даного підприємства;

- нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

- інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-тех­
нічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Умови договору оренди:

- істотні умови (відповідно до ч. 1 ст. 284 ГК): об'єкт оренди
(склад і вартість майна з урахуванням її індексації"); строк, на який
укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індек­
сації; порядок використання амортизаційних відрахувань; віднов­
лення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Сторони договору оренди:

Орендар (основні права та обов'язки визначені ст. 285 ГК):

- має переважне право перед іншими суб'єктами господарю­
вання на продовження строку дії договору оренди;

- зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов
договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню; здійс­
нювати поточний ремонт орендованого майна (якщо інше не пе­
редбачено договором оренди), своєчасно і в повному обсязі спла­
чувати орендну плату, відшкодувати орендодавцю вартість орен­
дованого майна у разі його втрати, знищення чи псування з вини
орендаря; може бути зобов'язаний використовувати об'єкт оренди
за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяль­
ності підприємства, майно якого передано в оренду.

Орендодавець:

- має права: на отримання орендних платежів, повернення
майна у разі припинення чи розірвання договору оренди, відшко­
дування збитків за рахунок орендаря у разі втрати, псування чи
знищення об'єкта оренди з вини орендаря;

- зобов'язаний: передати об'єкт оренди орендареві у встанов­
лений договором строк та у належному стані; здійснювати капіталь­
ний ремонт переданого в оренду майна (якщо інше не встановлено
законом та договором оренди).

Орендна плата (фіксований платіж, який орендар сплачує орен­додавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) встановлюється у грошовій формі (залежно від специфіки виробни­чої діяльності орендаря за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі); розмір орендної пла­ти може бути змінений за погодженням сторін, а також у передба­чених законодавством випадках (зокрема, орендар має право вима­гати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за


які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови гос­подарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди); строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Припинення та розірвання договору оренди:

- договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на
який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди;
ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення)
об'єкта оренди.

- Договір оренди може бути розірваний:

 

• за згодою сторін;

• на вимогу однієї із сторін з підстав, передбачених Цивільним
кодексом України для розірвання договору найму (статті 783-784),
в порядку, встановленому статтею 188 ГК України (загальний по­
рядок зміни та розірвання господарських договорів). Так, відповід­
но до ст. 783 Цивільного кодексу, дострокове розірвання договору
на вимогу наймодавця можливе у випадках, якщо наймач:

• користується річчю (майном) всупереч договору або призна­
ченню майна;

• без дозволу наймодавця передав річ (майно) у користування
іншій особі;

• своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження
речі (майна);

• не приступив до проведення капітального ремонту речі, як­
що обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на
наймача.

Згідно із ст. 784 Цивільного кодексу наймач має право вимага­ти дострокового розірвання договору, якщо наймодавець:

- передав у користування річ (майно), якість якого не відпові­
дає умовам договору або призначенню речі (майна);

- не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального
ремонту речі (майна).

У разі, якщо предметом договору оренди є державне або комуна­льне майно, такий договір має певні особливості, а саме:

І. Спеціальне правове регулювання відносин, які складаються в процесі укладення та виконання договору оренди державного та ко­мунального майна: ГК України (статті 287-289), Закон 14.03.1995 р. «Про оренду державного та комунального майна», Декрет від 31.12.1992 р. «Про перелік майнових комплексів державних під­приємств, організацій, їх структурних підрозділів основного вироб­ництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається», низка підзаконних нормативно-правових актів (Методика оцінки


вартості об'єктів оренди, затверджена постановою Кабінету Мініс­трів України від 10 серпня 1995 р. № 629; Перелік документів, які подаються орендодавцеві для укладання договору оренди держав­ного майна, затверджений наказом Фонду державного майна Украї­ни від 17.-04.2001 р. № 649; Порядок проведення конкурсу на укла­дання договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства, його структурного підрозділу, затверджений нака­зом Фонду державного майна від 04.03.1998 р. № 396, та ін.);

II. Орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділен­ня - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структур­них підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу національної академії наук України;

2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Респуб­
ліки Крим або місцевими радами управляти майном,- відповідно
щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних
підрозділів та нерухомого майна, яке належить Автономній Рес­
публіці Крим або є у комунальній власності;

3) державні (комунальні) підприємства — щодо окремого індивіду­
ально визначеного майна та нерухомого майна прощею до 200 кв. м,
а з дозволу орендодавців, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї статті,-
також щодо цілісних майнових комплексів їх структурних підроз­
ділів та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

 

III. Обмеження щодо об'єкта оренди на підставі закону (такі
обмеження встановлені Декретом Кабінету Міністрів України від
31.12.1992 р. «Про перелік майнових комплексів державних підпри­
ємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробни­
цтва, приватизація або передача в оренду яких не допускається»)
та ч. 2 ст. 4 Закону «Про оренду державного і комунального майна».

IV. Спеціальний порядок укладення договору оренди, що пе­
редбачає кілька етапів: а) подання претендентами на укладення
договору орендодавцеві заяви, проекту договору оренди та ком­
плекту необхідних документів згідно з Переліком документів, які
подаються орендодавцеві для укладання договору оренди держав­
ного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна Ук­
раїни від 17.04.2001 р. № 649; б) у разі надходження однієї заяви -
прийняття орендодавцем за погодженням (у передбачених законом
випадках) із заінтересованими органами рішення про укладення


договору оренди або про відмову за наявності передбачених зако­ном підстав (прийняття рішення компетентним органом про при­ватизацію відповідного об'єкта; включення об'єкта до переліку підприємств, що потребують залучення іноземних інвестицій згід­но з рішенням Кабінету Міністрів України чи місцевих органів влади; відсутність згоди органу Антимонопольного комітету Укра­їни на оренду; відсутність згоди органу, уповноваженого управля­ти відповідним майном, на виділення структурного підрозділу; інші передбачені законом підстави); в) організацію та проведення орендодавцем в установленому порядку конкурсу на визначення орендаря - у разі надходження заяв від двох і більше претендентів і за умови відсутності поданої в установлений термін заяви госпо­дарського товариства, створеного членами трудового колективу підприємства/його структурного підрозділу, якому надається пріо­ритетне право на укладення договору оренди);

V. Істотними умовами договору оренди відповідно до ст. 10 Закону «Про оренду державного та комунального майна» є:

- об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індек­
сації). Оцінка об'єкта оренди здійснюється відповідно до порядку,
визначеного низкою нормативно-правових актів (Положенням про
інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизують­
ся, а також майна державних підприємств та організацій, яке пере­
дається в оренду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів
України від 2 березня 1993 р. № 158; Методикою оцінки вартості
об'єктів оренди, затвердженою постановою Кабінету Міністрів
України від 10 серпня 1995 р. № 629; Методикою оцінки вартості
майна під час приватизації, затвердженою постановою Кабінету
Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. № 1554; Порядком прове­
дення експертної оцінки майна при приватизації, затвердженої на­
казом Фонду державного майна України від 02.02.1995 р. № 100;

- термін, на який укладається договір оренди, що визначається
за погодженням сторін; у разі відсутності заяви однієї зі сторін про
припинення або зміну договору оренди протягом одного місяця
після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим
на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені
договором; після закінчення терміну договору оренди орендар,
який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне
право на продовження договору оренди на новий термін;

- орендна плата - платіж (зазвичай у грошовій формі), який
вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господар­
ської діяльності; розмір визначається відповідно до Методики роз-


рахунку і порядок використання плати за оренду державного май­на, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовт­ня 1995 р. № 786;

- порядок використання амортизаційних відрахувань: викори­
стовуються на відновлення орендованих основних фондів;

- відновлення орендованого майна та умови його повернення:
у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та
відмови від його продовження або банкрутства орендаря останній
зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах,
зазначених у договорі оренди; якщо орендар допустив погіршення
стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшко­
дувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або
загибель майна сталися не з його вини; орендар має право залиши­
ти за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійс­
нені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокрем­
лені від майна без заподіяння йому шкоди; якщо орендар за раху­
нок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення
орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без за­
подіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати
йому зазначені кошти, якщо інше не визначено договором оренди;
вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без
згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для май­
на, компенсації не підлягає;

VI. Підстави припинення договору оренди, передбачені ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»:

- закінчення строку, на який було укладено договір оренди;

- приватизація об'єкта оренди орендарем (за участю оренда­
ря); у разі переходу права власності на орендоване майно до інших
осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника;

- банкрутство орендаря;

- загибель об'єкта оренди.

- розірвання договору за погодженням сторін;

- дострокове розірвання договору на вимогу однієї із сторін
(за наявності передбачених законом підстав) відповідно до рішен­
ня суду (господарського суду) та інших підстав, передбачених ак­
тами законодавства; так, згідно з Декретом Кабінету Міністрів
України від 11 січня 1993 р. № 5-93 «Про впорядкування викорис­
тання адміністративних будинків і нежитлових приміщень, що
перебувають у державній власності», договори найму (оренди) з
користувачами будинків і приміщень, що є в державній власності
та належать підприємствам, установам і організаціям на праві пов-


ного господарського відання або оперативного управління, вва­жаються розірваними з моменту прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про розміщення в них центральних державних органів, дипломатичних представництв і консульств іноземних держав.

VII. Суборенда державного та комунального майна: щодо ціліс­
них майнових комплексів - заборонена, а щодо індивідуально ви­
значеного майна (окремих об'єктів) - допускається, якщо інше не
передбачено законом або договором оренди (ст. 288 ГК).

VIII. Викуп (приватизація) об'єкта оренди: згідно із ч. 1 ст. 289
ГК орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право
передбачено договором оренди; умови викупу орендованого дер­
жавного (комунального) майна (цілісного майнового комплексу)
визначаються відповідно до закону (зокрема, Закону «Про прива­
тизацію державного майна», який передбачає оренду з правом ви­
купу як один з неконкурентних способів приватизації"); приватиза­
ція цілісних майнових комплексів, зданих в оренду, здійснюється у
випадках і порядку, передбачених цим законом (ст. 17) — шляхом
створення на базі орендного підприємства відкритого акціонерного
товариства за участю держави та орендного підприємства).

3.2. Договір лізингу

Договір лізингу також спрямований на забезпечення користу­вання чужим майном за відповідну плату, проте за можливої наявності при застосуванні фінансового лізингу ознак договору купівлі-продажу (поставки), технічного обслуговування лізинго­вого майна.

Регулювання відносин, що складаються в процесі укладення та виконання договору лізингу, здійснюється за допомогою відповід­них положень ГК України (ст. 292 «Лізинг у сфері господарюван­ня»), ЦК України (статті 806-809), Закону України від 16 грудня 1997 р. (в редакції Закону від 11.12.2003) «Про фінансовий лізинг», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ві­домчих нормативно-правових актів, зокрема: Примірного договору фінансового лізингу та Примірного договору, який передбачає за­стосування фінансового лізингу (затверджених наказом Міністер­ства у справах науки та техніки від 03.03.1998 р. № 59).

Поняття договору лізингу закріплене в ч. 1 ст. 806 ЦК України.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингодержувачеві) у ко-


ристування майно, що належить лізингодавцеві на праві власності чи праві господарського відання і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника), відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Предметом договору лізингу може бути майно з такими озна­ками: неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, що відповідно до законодавства належить до основних фондів, не за­боронена законом до вільного обігу на ринку і щодо якої немає обмежень про передачу в лізинг.

Господарський кодекс (ст. 292) містить положення про види (фінансовий та оперативний) та форми (зворотний, пайовий, між­народний тощо) лізингу, проте без визначення цих понять.

Цивільний кодекс (ст. 806) розрізняє два види лізингу - прямий і непрямий; останній має основні ознаки фінансового лізингу.

Договір фінансового (непрямого) лізингу має значно більше відмінностей від договору оренди, ніж договір прямого лізингу, зокрема:

- правове регулювання договірних відносин фінансового лізингу
здійснюється за допомогою спеціального закону - «Про фінансовий
лізинг», ст. 1 якого містить визначення договору фінансового лізин­
гу: «За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується
набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до
встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати
її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше
одного року за встановлену плату (лізингові платежі)»;

Суб'єктами фінансового лізингу можуть бути:

- лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння
та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

- лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отри­
мує право володіння та користування предметом лізингу від лізин-
годавця;

- продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в
якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як
предмет лізингу лізингоодержувачу;

- інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатосто­
роннього договору лізингу.

Істотними умовами договору фінансового лізингу є:

- предмет лізингу;


 

- строк, на який лізингоодержувачу надається право користу­
вання предметом лізингу (строк лізингу);

- розмір лізингових платежів (можливість включення до них:

а) суми, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платежу як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг
майно; в) компенсації відсотків за кредитом; г) інших витрат лі-
зингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору
лізингу);

- інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має
бути досягнуто згоди (наприклад, умови ремонту і технічного об­
слуговування предмета лізингу, про прискорену амортизацію пред­
мета лізингу та ін.).

Права сторін договору відповідно до Закону: Лізингодавця:

1) інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і
залучені та позичкові кошти;

2) здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем
умов користування предметом лізингу та його утримання;

3) відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених
договором лізингу або законом;

4) вимагати розірвання договору та повернення предмета лізин­
гу у передбачених законом та договором випадках;

5) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у
безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

6) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків від­
повідно до закону та договору;

7) вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових
зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі
невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань
лізингоодержувачем за договором лізингу.

Лізингоодержувача:

1) обирати предмет лізингу та продавця або встановити специ­
фікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю;

2) відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не від­
повідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям;

3) вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від
нього у передбачених законом та договором лізингу випадках;

4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих
невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу;

інші права відповідно до умов договору лізингу та нормативно-правових актів.


Обов'язки сторін відповідно до Закону:

Лізингоодержувача:

1) прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно
до його призначення та умов договору;

2) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі
виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, під­
тримувати його у справному стані;

3) своєчасно сплачувати лізингові платежі;

4) надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забез­
печувати можливість здійснення перевірки умов його використання
та утримання;

5) письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і
продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей
предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі;

6) письмово повідомляти про порушення строків проведення або
непроведения поточного чи сезонного технічного обслуговування
та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися
на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не піз­
ніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених по­
дій чи фактів, якщо інше не встановлено договором;

7) у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового
розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового
повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані,
в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормаль­
ного зносу, або у стані, обумовленому договором;

інші обов'язки відповідно до умов договору лізингу та норма­тивно-правових актів. Лізингодавця:

1) у передбачені договором строки надати лізингоодержувачеві
предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умо­
вам договору;

2) попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі
властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити
небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших
осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під
час користування ним;

3) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі
виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу;

4) відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення
предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у по­
рядку та випадках, передбачених законом та/або договором;


5) прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування пред­метом лізингу;

інші обов'язки відповідно до умов договору лізингу та норма­тивно-правових актів.

Форма договору фінансового лізингу — повна письмова та обо­в'язковість реєстрації предмета лізингу у передбачених законом випадках і порядку;

Строк лізингу - відповідно до умов договору, але не менше од­ного року.

Можливість відмови від договору лізингу:

Лізингоодержувачем в односторонньому порядку, якщо має мі­сце значне (зазвичай понад 30 днів) прострочення передачі предме­та лізингу, за умови письмового повідомлення про це лізингодавця;

Лізингодавцем - якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати ста­новить більше 30 днів; при цьому лізенгодавець має право вимага­ти повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспір-ному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Гарантії майнових прав сторін договору щодо предмета лізингу:

- у разі переходу права власності на предмет лізингу від лізин­
годавця до іншої особи відповідні права та обов'язки лізингодавця
за договором лізингу переходять до нового власника предмета лі­
зингу;

- якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-
продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу
переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним
визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше;

- предмет лізингу не може бути конфісковано, на нього не може
бути накладено арешту у зв'язку з будь-якими діями або бездіяльні­
стю лізингоодержувача.

4. Транспортні договори

4.1. Поняття та види транспортних договорів

Різновидом договорів за критерієм економічного змісту та пра­вових ознак є транспортні договори.

Транспорт - одна з найважливіших галузей економіки, покли­кана задовольняти потреби населення та учасників господарського життя у перевезеннях та пов'язаних з ними послуг.


Єдину транспортну систему України становлять:

• транспорт загального користування (залізничний, морський,
річковий, автомобільний, авіаційний, міський електротранспорт);

• промисловий залізничний транспорт;

• відомчий транспорт;

• трубопровідний транспорт;

• шляхи сполучення загального користування.

За своїм значенням та широким використанням провідне місце в транспортній системі Україні належить транспорту загального користування. Він являє собою складну господарську систему, до якої входять:

• органи, що забезпечують організацію певного виду транспорту;

• шляхи сполучення;

• транспортні підприємства;

• спеціалізовані господарські організації, що забезпечують
функціонування транспорту (машинобудівні, ремонтні, конструк­
торські тощо).

Функціонування єдиної транспортної системи та її складових значною мірою забезпечується через транспортні договори.

Транспортні договори - це такі господарські договори, які спрямовані на організацію та/або забезпечення перевезень вантажів надання інших транспортних послуг учасникам господарських відно­син. Транспортні договори укладаються, як правило, за обов 'язковоі участі транспортних підприємств або (незначною мірою) індивідуаль­них підприємців, які спеціалізуються на перевезеннях.

Транспортні договори класифікуються за різними ознаками:

А) за видом транспорту, який використовується для надання транспортних послуг на: транспортні договори на залізничному транспорті; транспортні договори на морському транспорті; транс­портні договори на внутрішньому водному транспорті; транспорт­ні договори; на повітряному транспорті; транспортні договори на автомобільному транспорті; транспортні договори на трубопровід­ному транспорті; і в недалекому майбутньому - транспортні дого­вори на космічному транспорті (у ч. З ст. 306 ГК України зазнача­ється космічний транспорт як один з видів транспорту), а також транспортні договори, що передбачають використання кількох ви­дів транспорту (в т. ч. змішані перевезення);

Б) за ознакою домінування в договорі організаційних чи майно­вих елементів на: (1) організаційні (забезпечують організацію пе­ревезень та надання інших транспортних послуг) та (2) договори про надання транспортних послуг;


В) за характером транспортних послуг, надання яких перед­бачається договором, на: (а) договори перевезення вантажів або організованих груп пасажирів, якщо договір укладається, напри­клад, туристичною фірмою; (б) договори про надання інших транс­портних послуг або комплексу послуг (зазвичай віддзеркалюють специфіку певного виду транспорту).

Організаційні договори у сфері транспорту найчастіше спрямо­вані на узгодження обсягів перевезень та забезпечення сприятливих умов для перевезень. Такі договори віддзеркалюють планові заса­ди перевезень у сфері господарювання, що зумовлено специфікою транспорту (виробничих можливостей) та необхідністю забезпе­чення його ефективності (ст. 6 Закону України «Про транспорт»). В організаційних договорах зазначаються обсяги та умови переве­зень, що не передбачаються актами законодавства (кодексами, за­конами, статутами) та інші умови з урахуванням специфіки транс­портування певного виду вантажів, конкретних вантажовідправ­ників, місцевих особливостей тощо.

Організаційним договором є передбачений частинами 3 і 4 ст. 307 ГК та ст. 914 ЦК України довгостроковий договір, який укладаєть­ся між перевізником та вантажовідправником (власником чи воло­дільцем вантажу). За таким договором перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу -передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. В до­говорі також передбачаються інші умови перевезень, включаючи й порядок розрахунків, умови надання транспортних заходів тощо.

Залежно від виду транспорту, яким передбачається здійснення систематичних перевезень вантажів, довгострокові (організаційні) договори можуть мати інші назви: навігаційний - на річковому транспорті, спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті (власне назва «довгостроковий договір» застосовується на залізничному та морському транспорті) — ч. 4 ст. 307 ГК України, ст. 128 Кодексу торговельного мореплавства, ст. 60 Статуту внутрішнього водного транспорту). В таких догово­рах зазначаються обсяги та умови перевезень, їх періодичність, порядок розрахунків, раціональні маршрути, схеми вантажопото­ків, взаємна майнова відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань. Відповідно до орга­нізаційних транспортних договорів укладаються договори про на­дання транспортних послуг.

Різновидом організаційних транспортних договорів є так звані вузлові угоди, що укладаються на тривалий термін (зазвичай на


п'ять років) і визначають умови роботи залізничних станцій та інших транспортних організацій, які беруть участь у прямому змі­шаному сполученні (перевезенні вантажів кількома видами транс­порту за єдиним перевізним документом). Вузлові угоди є обо­в'язковими до укладення транспортними організаціями, що беруть участь у прямому змішаному сполученні, а відтак, будь-яка із заін­тересованих сторін може звернутися до господарського суду із заявою про спонукання до укладення такої угоди. Відповідно до цього різновиду транспортного договору організаційного характеру транспортні організації, що беруть участь у прямому змішаному сполученні, зобов'язуються за плату переміщувати вантажі з одного виду транспорту на інший з метою забезпечення процесу доставки від вантажовідправників до вантажоодержувачів.

Організаційні договори на транспорті є консенсуальними, а отже, вважаються укладеними в момент, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договори про надання транспортних послуг досить різноманіт­ні, що зумовлено характером таких послуг, специфікою певного виду транспорту, використанням різних їх видів тощо. Найбільш поширеними (відомими) є договори:

перевезення вантажів;

транспортного експедирування;

на подачу і прибирання вагонів;

на експлуатацію залізничної під'їзної колії;

буксирування;

чартеру (фрахтування);

каботажу

та ін.

4.2. Транспортне законодавство

Договірні відносини у сфері транспорту регулюються Госпо­дарським кодексом України (гл. 32 «Правове регулювання переве­зення вантажів», статті 306-316), Цивільним кодексом України (щодо перевезень - глава 64, транспортного експедирування - гла­ва 65), а також актами спеціального транспортного законодавства.

Спеціальне транспортне законодавство регулює відносини, які складаються щодо організації та безпосереднього здійснення гос­подарської діяльності на транспорті. До системи цього законодав­ства входять:

- транспортні кодекси: Повітряний кодекс України від 4 травня


1993 p.; Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р.;

- закони України: «Про транспорт» від 10 листопада 1994 p.;
«Про трубопровідний транспорт» від 15 травня 1996 р.; «Про заліз­
ничний транспорт» від 4 липня 1996 р.; «Про функціонування єди­
ної транспортної системи України в особливий період» від 20 жовт­
ня 1998 р.; «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 р. від
05.02.2004 р. «Про Державну спеціальну службу транспорту»;

- акти уряду, серед яких низка транспортних статутів (Статут
внутрішнього водного транспорту СРСР, Статут автомобільного
транспорту УРСР, Статут залізниць України);

- відомчі нормативно-правові акти: Правила перевезень ван­
тажів автомобільним транспортом в Україні, затверджено наказом
Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363;
Положення про порядок підготовки та надання інформації про ва­
нтаж для його безпечного морського перевезення (затверджено
наказом Мінтрансу України від 14.12.1998 р. № 497 та ін.

Крім того, щодо практики розгляду договірних спорів у сфері транспорту була прийнята низка роз'яснень та листів Вищим гос­подарським судом (його Президією), в т. ч.:

Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 21 липня 1992 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів автомобільним транспортом»;

Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 20 листопада 1992 р. № 01-6/1395 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів залізницею»;

Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 17 квітня 1998 р. № 01-8/142 «Про Статут залізниць».

4.3. Учасники договірних відносин у сфері транспорту

Участь у договірних відносинах у сфері транспорту беруть різ­ні категорії осіб, які мають необхідний для цього обсяг право-суб'єктності.

Учасників договірних відносин у сфері транспорту умовно можна поділити на дві категорії: (1) безпосередні учасники (як сторони відповідних договорів); (2) опосередковані учасники (здійснюють регулювання договірних відносин, координацію дій безпосередніх учасників договірних відносин).

Безпосередніми учасниками договірних відносин у сфері транс-


порту є транспортні підприємства (індивідуальні підприємці, що здійснюють перевезення) та суб'єкти господарювання, інші учас­ники господарських відносин, на користь та/або на замовлення яких надаються відповідні транспортні послуги.

Відповідно до ст. 6 Закону України від 10 листопада 1994 р. «Про транспорт», перевезення вантажів, надання інших транспорт­них послуг, експлуатація і ремонт шляхів сполучення здійснюється залізницями, пароплавствами, портами (пристанями), автомобіль­ними, авіаційними, дорожніми підприємствами та організаціями, якщо це передбачено їхніми статутами. В ч. З ст. 306 ГК України згадується, крім вищезазначених організацій, космічний, трубо­провідний транспорти та інші види транспорту.

Транспортні організації (індивідуальні підприємці - у випад­ках, не заборонених законом) повинні мати відповідні ліцензії на здійснення перевезень відповідним видом транспорту, порядок отримання яких регулюється Законом України від 1 червня 2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Опосередкованими учасниками транспортно-договірних відно­син є органи державної виконавчої влади, що забезпечують реалі­зацію державної політики у галузі транспорту. До складу системи цих органів входять:

- Міністерство транспорту України (Мінтранс) як головний
(провідний) орган цієї системи;

- підпорядковані Мінтрансу: Державна адміністрація залізнич­
ного транспорту України (Укрзалізниця), Державний департамент
авіаційного транспорту, Державний департамент автомобільного
транспорту, Державний департамент морського і річкового транс­
порту, Державна спеціальна служба транспорту.

Відповідно до Положення про Міністерство транспорту Ук­раїни (затверджено Указом Президента від 11 травня 2000 р.) ос­новними завданнями Мінтрансу України є:

• державне управління транспортним комплексом і дорожнім
господарством України, використанням повітряного простору
України, навігаційно-гідрографічним забезпеченням мореплав­
ства та забезпечення реалізації державної політики у сфері
транспорту;

• організація безпечної роботи транспортного комплексу і до­
рожнього господарства України;

• забезпечення взаємодії та координації роботи основних видів
транспорту, дорожнього господарства, здійснення заходів щодо
розвитку єдиної транспортної системи;


 

• створення рівних умов для розвитку господарської діяльнос­
ті підприємств транспорту всіх форм власності;

• створення умов для інтеграції транспортного комплексу і
дорожнього господарства України до європейської та світової
транспортної системи.

Відповідно до покладених завдань Мінтранс України:

- здійснює державне управління автомобільним, авіаційним,
залізничним, морським і річковим транспортом, а також коорди­
націю роботи підприємств та організацій цих видів транспорту та
дорожнього господарства;

- здійснює нагляд за додержанням вищезгаданими підприєм­
ствами та організаціями всіх форм власності (за деякими винятками)
вимог нормативно-правових актів щодо безпеки польотів, судно­
плавства, руху відповідно на авіаційному, морському і річковому,
залізничному та автомобільному транспорті;

- затверджує галузеві стандарти, в межах повноважень, визна­
чених законодавством, організовує, координує та контролює здійс­
нення сертифікації в галузі;

- забезпечує у випадках, передбачених законодавством, ліцен­
зування окремих видів господарської діяльності;

- організовує розроблення проектів нормативно-правових ак­
тів з питань функціонування та безпечної роботи транспортного
комплексу і дорожнього господарства України, навігаційно-гідро­
графічного забезпечення мореплавства, використання повітряного
простору України;

- здійснює загальне керівництво проведенням державної реєст­
рації морських суден, цивільних повітряних суден, дипломування
спеціалістів морського флоту, роботою рятувальної, лоцманської та
гідрографічної служб морського і річкового транспорту;

- здійснює інші повноваження, визначені вищезгаданим По­
ложенням, та виконує інші функції, що випливають з покладених
на нього (Мінтранс) завдань.

4.4. Договір на перевезення вантажів

Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 1 ст. 909 ЦК України договором перевезення вантажу є договір, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (ванта­жовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваже­ній на одержання вантажу особі (одержувачеві), а вантажовід-


правник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встано­влену плату.

Цей вид договорів укладається, як і інші господарські догово­ри, в письмовій формі, до якої пред'являються спеціальні вимоги. Так, згідно із ч. 2 ст. 307 ГК та ч. З ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транс­портної накладної (коносамента або іншого документа, встановлено­го транспортними кодексами (статутами). Перевізник зобов'язаний забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних докумен­тів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Сторони договору: перевізник та відправник, проте участь у ви­конанні договірних зобов'язань (однією із зобов'язаних сторін) є отримувач вантажу - особа, визначена відправником, яка може і не брати участі в укладенні договору перевезення вантажу, однак повинна мати договірні відносини з відправником (скажімо, бути покупцем за договором поставки, укладеним з відправником).

Договір про перевезення вантажу є реальним (він вважається укладеним у момент здачі вантажу транспортній організації для перевезення), оплатним та двостороннім.

Особливості цього виду договору полягають не лише в його предметі, айв наявності інших специфічних ознак. Насамперед, це особливий суб'єктний склад — однієї із сторін договору, яка виконує обов'язки перевізника, виступає особа (юридична, в окремих випадках - фізична) зі спеціальною правосуб'єктністю, що випливає із Закону України від 10 листопада 1994 року «Про транспорт». Відповідно до ст. 6 цього Закону перевезення ванта­жів, надання інших транспортних послуг, експлуатація і ремонт шляхів сполучення здійснюються залізницями, пароплавствами, портами (пристанями), автомобільними, авіаційними, дорожніми підприємствами та організаціями, якщо це передбачено їх стату­тами. Господарська діяльність суб'єкта з надання послуг вироб­ничого характеру має ту особливість, що надання перелічених послуг становить зміст такої діяльності, є невіддільним від цієї діяльності. Таким чином, перевізником зазвичай є орган транспо­рту (залізниця, пароплавство, порт (пристань), автомобільне, авіаційне, дорожнє підприємство та організація), якому надано право укладати договори перевезення безпосередньо або через свої підрозділи транспортними статутами та кодексами, тобто суб'єкт господарської діяльності, який має спеціальну право-суб'єктність. Ліцензії на здійснення транспортної діяльності ви­даються Міністерством транспорту України та іншими уповно-


важеними на це органами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правові основи ліцензування перевезення вантажів визначено статтями 12, 14 Господарського кодексу України, Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Умови та порядок ліцензування окремих видів вантажних перевезень ре­гулюються:

- Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності
з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобіль­
ним транспортом, затвердженими Наказом Державного комітету
України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міні­
стерством транспорту України 16.01.2001 №6/18;

- Ліцензійними умовами провадження господарської діяльнос­
ті з надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним
транспортом, затвердженими Наказом Державного комітету Укра­
їни з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністер­
ством транспорту України 07.12.2001 № 1010/6201;

- Ліцензійними умовами провадження господарської діяльнос­
ті з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим,
морським транспортом, затвердженими Наказом Державного ко­
мітету України з питань регуляторної політики та підприємництва,
Міністерством транспорту України 30.01.2002 № 11/50;

- Ліцензійними умовами провадження господарської діяльнос­
ті щодо надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів заліз­
ничним транспортом, затвердженими Наказом Державного коміте­
ту України з питань регуляторної політики та підприємництва,
Міністерством транспорту України 08.06.2001 № 85/363;

- Ліцензійними умовами провадження розроблення, випробу­
вання, виробництва, експлуатації ракет-носіїв, космічних апаратів
та їх складових частин, наземної космічної інфраструктури та її
складових частин, обладнання, що входить до складу космічного
сегмента супутникових систем, затвердженими Наказом Держав­
ного комітету України з питань регуляторної політики та підпри­
ємництва, Національного космічного агентства України 19.12.2000
№79/215;

- іншими нормативно-правовими актами.

Здійснення перевезень (окремими видами транспорту) можли­ве й індивідуальними підприємцями, які отримали відповідні ліцен­зії, сертифікати та дозволи (хоча перевезення значних вантажів на систематичній основі, на значні відстані та з використанням кількох видів транспорту більше відповідає можливостям транс-


"


портних підприємств, ніж індивідуальних підприємців, що пов я-зано зі складністю організації перевезень).

Транспортні кодекси та статути встановлюють специфічні ви­моги до перевізників на залізничному, повітряному, морському та внутрішньому водному транспорті, аналіз положень яких дозволяє визначити особливість правового статусу цих перевізників:

- повітряним вантажним перевізником є такий суб'єкт госпо­
дарювання, власник або судновласник повітряного судна, який
здійснює експлуатацію повітряного судна для вантажних переве­
зень на підставі ліцензії, сертифіката експлуатанта та дозволу, що
регулює доступ на ринок авіаційних перевезень;

- перевізниками на залізничному транспорті вантажів є заліз­
ниці - статутні територіально-галузеві об'єднання, до складу яких
входять підприємства, установи та організації залізничного транс­
порту і які, при централізованому управлінні, здійснюють пере­
везення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної
мережі (ст. 1 Закону України «Про залізничний транспорт» від
04.07.1996 p.); в Україні функціонує 6 залізниць: Південно-Західна,
Придніпровська, Донецька, Львівська, Одеська, Південна;

- вантажним перевізником на морському та внутрішньому вод­
ному транспорті є такий суб'єкт господарювання, судновласник або
власник морського судна/судна внутрішнього плавання, який здійс­
нює експлуатацію цього судна для вантажних перевезень морськи­
ми або внутрішніми водними шляхами на підставі ліцензії;

- вантажним перевізником на автомобільному транспорті є
суб'єкт господарювання (автотранспортне підприємство, індивіду­
альний підприємець), який на підставі отриманих ліцензій здійс­
нює експлуатацію власних та/або орендованих транспортних засо­
бів (автомобілів) з метою перевезення вантажів.

Відправником вантажу є зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє ван­таж органу транспорту для його перевезення і якій цей вантаж на­лежить на законних підставах.

Якщо перевезення відбуваються у прямому або прямому змі­шаному сполученні, договір перевезення укладає та організація, яка сама або через свої підрозділи приймає вантаж у пункті від­правлення.

У відносинах перевезення беруть участь також одержувачі ван­тажу - зазначені у документі на перевезення вантажу юридичні чи фізичні особи, які за дорученням вантажовідправника отримують вантаж. Як правило, такі особи перебувають у договірних відноси-


нах із відправником вантажу (купівлі-продажу, контрактації, по­ставки тощо).

Якщо у відносинах перевезення бере участь одержувач ванта­жу, договір на перевезення вантажу є договором на користь тре­тьої особи, для якої виникають певні права (зокрема, вимагати ви­дачі вантажу) та обов'язки (зокрема, прийняти вантаж).

Договори перевезення вантажу на певному виді транспорту можуть бути різних видів, що пов'язано з технологією перевезень тим чи іншим видом транспорту. Так, відповідно до Положення про порядок підготовки та надання інформації про вантаж для його безпечного морського перевезення (затверджено наказом Мінтрансу України від 14.12.1998 р. № 497), договори морського перевезення вантажу залежно від виду останнього (вантажу) по­діляються на такі різновиди:

• договори перевезення генеральних вантажів;

• договори перевезення навалочних вантажів;

• договори перевезення небезпечних вантажів;

• договори на ліхтерні перевезення;

• договори перевезення контейнерів.

Кодекс торгового мореплавства України (статті 131, 132) розріз­няє такі види договорів за критерієм сфери перевезень (всередині країни чи за її межі):

• договори на каботажні перевезення (перевезення вантажів
між портами України);

• договори на міжнародні перевезення (перевезення вантажів
між портами України та іноземними портами).

Умови договору перевезення вантажу поділяються на універ­сальні (притаманні перевезенням будь-яким видом транспорту) та специфічні (характерні для перевезень певним видом транспорту).

Універсальні умови визначаються Господарським кодексом та Цивільним кодексом України, а специфічні - транспортними кодек­сами (статутами) чи на їх підставі - договором.

Умовами договору перевезень є:

- предмет договор - надання послуг перевезення вантажу, для чого перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під заван­таження у передбачений договором строк (ч. 1 ст. 917 ЦК Украї­ни), а відправник повинен пред'явити у встановлений строк при­значений для перевезення вантаж в належній тарі та/або упаковці, замаркований відповідно до встановлених вимог (ч. 2 ст. 917 ЦК України). При порушенні однією із сторін своїх зобов'язань щодо предмета договору (надання перевізником непридатних транспорт-


них засобів для перевезення вантажу; надання відправником ван­тажу в тарі та/або упаковці, що не відповідає встановленим вимо­гам, а також у разі відсутності або неналежного маркування ван­тажу) інша сторона вправі відмовитися від виконання свого зо­бов'язання (перевізник - від прийняття вантажу без відповідного пакування та маркування; відправник - від непридатного для пе­ревезення транспортного засобу);

- умови перевезення вантажу зазвичай є специфічними (пе­
редбачаються транспортними кодексами (статутами) чи на їх під­
ставі - договором); зміна цих умов вантажовідправником можлива
з дотриманням встановленого (згаданими правовими документа­
ми) порядку (ч. 1 ст. 309 ГК України); проте перевізник (незалежно
від виду транспортного засобу) зобов'язаний повідомити одержу­
вача про прибуття вантажу на його адресу; одержувач зобов'я­
заний прийняти вантаж, який прибув на його адресу (ч. 1 ст. 310
ГК України);

- провізна плата (ст. 916 ГК України) встановлюється за по­
годженням сторін, якщо інше не встановлено актами законодав­
ства; перевезення вантажу транспортом загального користування
зазвичай здійснюється за встановленими тарифами. Роботи чи
послуги, що виконуються на вимогу власника (володільця) ван­
тажу і не передбачені тарифами, оплачуються додатково за домов­
леністю сторін;

- завантаження та вивантажування вантажу (ст. 918 ЦК Украї­
ни) здійснюється відправником чи перевізником відповідно до до­
мовленості сторін, якщо інше не передбачено транспортними ко­
дексами та статутами; розподіл зазначених обов'язків між сторо­
нами може здійснюватися відповідно до моделей договору на
реалізацію майна (правила ІНКОТЕРМС), які застосовуються у
відповідному договорі між відправником та одержувачем; строки
завантаження та вивантаження встановлюються договором, якщо
інше не встановлено актами законодавства; про прийняття ванта­
жу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті
відправлення належним чином оформлений документ (ч. 5 ст. 308
ГК України);

- строки доставки вантажу - передбачаються в договорі за до­
мовленістю сторін, якщо інше не передбачено актами законодав­
ства (в т. ч. транспортними статутами та кодексами); якщо догово­
ром, актами законодавства не встановлені строки доставки, то ван­
таж має бути доставлений у розумний термін (ч. 1 ст. 919 ЦК
України);


 

- відповідальність за порушення сторонами договірних зобо­
в'язань:

- відшкодування збитків (статті 224—229 ГК України, статті 923,
924 1166 ЦК України); при цьому розмір заподіяної шкоди визнача­
ється за правилами ч. З ст. 314: (а) у разі втрати або нестачі вантажу -
у розмірі вартості втраченого вантажу (втраченої частини вантажу);
(б) у разі пошкодження вантажу - у розмірі суми, на яку зменшилась
його вартість; (в) у разі втрати вантажу, зданого для перевезення з
оголошенням цінності,- у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде
доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу;

- штрафні санкції, передбачені законом (ч. 2 ст. 231 ГК Украї­
ни, інші акти законодавства) та договором перевезення вантажу
(встановлена за домовленістю сторін);

- оперативно-господарські санкції (притримання перевізником
переданих йому для перевезення вантажів для забезпечення внесення
провізної плати та інших платежів - ч. 4 ст. 916; відмова відправника
від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для пере­
везення, а також відмова перевізника від прийняття вантажу, що по­
дається у невідповідній тарі/упаковці та/або не відповідає вимогам
щодо маркування - частини 1 і 3 ст. 917 ЦК України; відмова вантажо­
одержувача від прийняття вантажу, що був пошкоджений під час пе­
ревезення або втратив свою якість - частини 4 ст. 314 ГК України.

Порядок вирішення спорів, що виникають з перевезень, має свої особливості (ст. 315 ГК України; ст. 925 ЦК України):

• обов'язковість претензійного порядку врегулювання такого
спору - ч. 1 ст. 315 ГК, ч. 1 ст. 925 ЦК;

• строки пред'явлення претензій: за загальним правилом —
протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій —
протягом сорока п'яти днів;

• строки для відповіді перевізником на претензію вантажові­
дправника: за загальним правилом - протягом трьох місяців; що­
до претензій з перевезення у прямому змішаному сполученні -
протягом шести місяців; щодо претензій про сплату штрафу чи
премії протягом сорока п'яти днів (ч. З ст. 315 ГК України); щодо
претензій з міждержавних перевезень — протягом строків, вста­
новлених транспортними кодексами/статутами чи міжнародними
договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Ра­
дою України;

• строки для звернення до суду: за позовом до перевізника (за­
гальне правило) - протягом шести місяців з дня одержання відповіді
на претензію або закінчення строку для відповіді; для пред'явлення


перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позо­вів, що випливають з перевезення, - протягом шести місяців; щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів,-протягом строків, встановлених транспортними кодексами/стату­тами чи міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Транспортні кодекси та статути також містять низку положень про відповідальність сторін за неналежне виконання договорів пе­ревезення вантажів, які значною мірою збігаються з регулюванням договірних відносин з перевезення вантажів відповідно до Госпо­дарського кодексу України (статті 313-314).


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.061 сек.)