АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Відповідно до цього під змістом Світового Розуму стали розуміти Христа, Світової

Читайте также:
  1. XX съезд КПСС. Процесс политической реабилитации и десталинизации во второй половине 1950 – начале 1960-х гг. и его значение.
  2. А) преодоление культа личности Сталина и его последствий
  3. Автоматные стали
  4. Аналіз ринку металів в умовах світової економічної кризи
  5. Апогей сталинского тоталитаризма (1945-53 гг.)
  6. Борьба за власть в высшем руководстве СССР после смерти И.В.Сталина (1953-1955гг.)
  7. Бути моральним — означає жити відповідно до звичаїв своєї країни». М.Гегель
  8. Взаємозв'язок етапів аналізу з метою і змістом робіт
  9. Випишіть військові операції часів Першої світової війни (укажіть хронологічні межі), які відбувалися на Україні. Зазначте час їх проведення.
  10. Влияние нагрева и скорости охлаждения углеродистой стали на ее структуру
  11. Вместе мы делаем то, чего не стали бы делать в одиночку

Душі — Святого Духа, Космосу — взагалі всього природного. В античному світогляді панує

універсалізм, космоцентризм і політеїзм, у середньовічному - геоцентризм і монотеїзм. В

епоху Відродження було зроблено рішучий крок у бік суб'єктивного, і в центр світобудови

було поставлено людину (антропос). Використовуючи методологію неоплатонізму,

філософи епохи Відродження формально в центр світобудови ставили Бога, але по суті

головну увагу звертали на людину. Тобто філософською основою ренесансного мислення

стає антропоцентричний неоплатонізм.

Філософське мислення цього періоду характеризується як антропоцентричне. У

центрі - не Бог, а людина. Якщо Бог - начало світу, то людина — його центр. Вона у своїй

діяльності та помислах нічим не обмежена, спроможна на все саме завдяки власним

зусиллям. Формується певний рівень самосвідомості; визначальними є такі якості, як

гордість, самоствердження, усвідомлення власної сили і таланту, життєрадісності та

вільнодумства Завдяки цьому епоха Відродження дала світу видатних особистостей,

різнобічно освічених, з яскравим темпераментом, вольовою цілеспрямованістю, величезною

енергією.

Гуманістичний характер світогляду епохи Відродження проявляється в розумінні

людини як вільної істоти. Бог, на думку мислителів того часу, створивши світ і людину,

дав їй свободу волі, і тепер вона повинна діяти сама, визначати свою долю та відвойовувати

своє місце у світі. Філософія цієї епохи орієнтує людину не на божественну «благодать», а на

власні сили. Звідси - оптимізм, віра в свої безмежні можливості.

Гуманізм — погляд, згідно з яким визначається цінність людини як особистості, її

права на свободу, щастя і розвиток. В епоху Відродження гуманізм стає широким

суспільним рухом, знаменує собою переворот у всій культурі та світогляді. Одна з форм

цього перевороту - критика схоластики. Суперечка була принциповою - про новий

моральний ідеал і шляхи його втілення в життя. Християнська етика вбачала вершину

моральної досконалості в належності до Бога, в зв'язку з чим пропагується аскетизм,

пригнічення природних прагнень людини.

На думку італійських гуманістів (М. Фічіно, П. Помпонацці, А. Валла та ін.), природа

людини є найвищим критерієм для оцінки людських пристрастей. На першому плані —

світське життя, діяльність людини і досягнення нею щастя. Відроджуються ідеали

античних епікурейців, але замість пасивності стверджується активність, благородство,

доблесність духу, культ творчої діяльності. Все це потрібно не тільки для задоволення

земних потреб, а й для самовдосконалення, створення нового світу.

Мрії про справедливе влаштування суспільно-державного життя (для яких не було

на той час відповідних соціально-політичних умов) приводять до утопій (від англ. Utopia -

неіснуюче місце). З утопічними теоріями виступають Т. Мор (1478-1535 pp.) і Т. Кампанелла

(1568-1639 pp.).

Орієнтації гуманістів: критика догматизму і поклоніння авторитетам; доказ права

людини на пошук істини; послідовний захист приватного індивідуалізму, відстоювання

ідеалів помірного утилітаризму (вчення, в якому мета життя і доброчинність

ототожнюються з корисністю); пропаганда любові та доброти як основи людських стосунків.

Ідеологія гуманізму є найвищим досягненням філософської думки Ренесансу і надалі стане

найбільш суттєвою характеристикою кожної філософської системи.

Важливим складником гуманістичного світогляду є культ творчої діяльності. В

античності панував елітарний підхід до людської діяльності, найвищою формою якої

вважалися теоретичні пошуки - роздуми і споглядання, оскільки вони залучали людину до

вічного, до сутності Космосу, а матеріальна діяльність (у тому числі мистецька) нібито

занурювала в мінливий світ уявлень. Християнство вважало найвищою формою ту діяль-

ність, яка веде до «спасіння» душі: молитву, богослужбові ритуали, читання Святого письма

та ін. Усі види такої діяльності мали пасивний, споглядальний характер, що в результаті

робило людину одномірною. В епоху Відродження особистість переважно є творчою, вона

немовби переймає на себе творчу функцію Бога, уособлює творче начало в мистецтві,

політиці, релігії, науці. Свої творіння людина реалізує в єдності духовного і тілесного.

Людина епохи Ренесансу - це не просто творець, але й художник (живописець, музикант) і

творець в естетичному розумінні. Так, Леонардо да Вінчі (1452-1519 pp.) був художником і

винахідником, Мікеланджело (1475-1564 pp.) - художником і поетом Разом з тим обидва

зробили суттєвий внесок у розвиток філософії.

• Домінуючим аспектом філософії Відродження стає естетичне, оскільки прекрасне

висувається на перший план. Причому на чільне місце ставиться не наслідування природи, а

сама творчість художника. Об'єктом цієї творчості стає краса людського тіла. Для

естетики Ренесансу характерне злиття духовного і особистісно-тілесного. Максимального

естетичного ефекту можна досягнути двома шляхами: опорою на біблійні сюжети;

зображенням самого себе, оскільки автопортрет найбільш яскраво виражає духовність

художника, його ставлення до епохи.

Вчителем для художника передусім повинен бути він сам, а для цього потрібно бути

освіченим у богослов'ї, філософії, математиці У мистецтві Відродження математика

оформляє суб'єктивне, що особливо яскраво виявляється у виробленні геометричної

концепції лінійної перспективи. Вона полягає в тому, що предмети зображуються на

площині так, як їх бачить суб'єкт. Це відповідає особистісно-тілесному принципу


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)