АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

І. Кант

Читайте также:
  1. E. Диоген
  2. IV. Формы контроля
  3. Авторські педагогічні ідеї
  4. Адаптація
  5. Александр Егорович Варламов
  6. АМЕРИКА
  7. Ансельм Кентерберіиський
  8. Аристотель
  9. Бессознательное и сознательное
  10. БИБЛИОГРАФИЧЕСКИЙ СПИСОК
  11. Билет № 3 Структура философского знания. Основные проблемы философии.
  12. Билет № 37 Проблема истины в философии и в науке. Ложь, дезинформация и заблуждение в познании.

 

 

Метою даної теми є: ввести студентів у предмет етики, показати відмінність етики від інших галузей філософського знання, особливості етичних питань порівняно з іншими формами духовної культури. Досягненню мети сприятиме прояснення ключових понять, які характеризують своєрідність морального мислення людини: етика, мораль, моральна свідомість, чеснота.

 

Етика є філософською наукою. Це означає, що її предметну область не можна зафіксувати в особистому досвіді, за допомогою спостереження. Виникнення етики як систематизованої дисципліни зв'язано з ім'ям Арістотеля. Термін “етика” входить у назву всіх трьох творів Арістотеля, присвячених проблемам моральності, і несе в них основне змістовне навантаження. Ці твори називаються: “Нікомахова етика”, “Евдемова етика”, “Велика етика”. Поняття “етичний”, від якого походить етика, утворено Арістотелем на основі слова “етос”, що позначало колись звичне місце проживання, а потім - звичку, вдачу, характер, темперамент, звичай. Цим словом філософ називав особливий зріз людської реальності – визначений клас індивідуальних якостей, співвіднесених з визначеними звичними формами суспільного поводження. Ці якості, названі Арістотелем етичними чеснотами, і складають, на його думку, предметну область етики. За аналогією з терміном “етичний” і для його точного перекладу Цицероном (див. «Про долю». Кн. 1, гл. 1) було утворене слово “моральний” (moralis). Пізніше від прикметника “моральний” був утворений іменник “мораль” (moralitas), що і є латинським еквівалентом терміну “етика”.

Терміни “мораль” і “моральність” входять у назви відповідних філософських здобутків майже так само часто, як і термін “етика” (наприклад, “Моралії” Григорія Великого, “Метафізика моральності” І. Канта, “Про основу моралі” А. Шопенгауера). Використання двох або трьох слів для позначення того самого феномена є надлишковим і доставляє значних труднощів. Учбово-академічна традиція намагається їх термінологічно розлучити, розуміючи під етикою область знання, а під мораллю (або моральністю) - її предмет. У суспільному досвіді і живій мові таке розмежування дотепер не закріпилося. Так, наприклад, в українській мові немає стійких словосполучень, де слова “етика”, “мораль”, “моральність” не були б взаємозамінними, хоча і є відтінки, коли почуття мови вимагає віддавати перевагу якомусь одному з них (наприклад, “мораль цієї байки така”, “висока моральність”, “етика вчителя”).

Безпосереднє виділення етики як особливого аспекту філософії зв'язано з відкриттям софістів (V в. до н.е.), відповідно до якого функціонування культури істотно відрізняється від законів природи. Софісти стверджували, що закони, звичаї, вдачі людей мінливі і різноманітні. На відміну від необхідності природи, що скрізь є тією самою, вони є випадковими і довільними. Постала проблема зіставлення різних законів, вдач, щоб з'ясувати, які з них є кращими. Джерелом їхньої легітимації (узаконення) визнавався розум.

Цю ідею запозичив Сократ, їхній сучасник і опонент. Сократ поставив знак рівності між досконалістю людини, його чеснотами і знанням. Його учень Платон пішов далі. На його думку, для того щоб підвести під вдачі й інститути полісу правову основу, необхідно пізнати ідею блага і керуватися цим знанням, довіривши керування суспільством філософам-мудрецям.

Ототожнення чеснот з науками Арістотель вважав помилкою. Метою етики є не знання, а вчинки, вона має справу не з благом самим по собі, а зі здійсненим благом. Питання про те, що таке благо, в етиці нерозривно зв'язаний із питанням про те, як досягти його. Тим самим етика як практична філософія була відділена від теоретичної філософії (метафізики). Вихідним пунктом етики є не принципи, а досвід громадського життя, тому у ній не можна досягти того ступеня точності, що властива, наприклад, математиці; істина в ній установлюється “приблизно і загалом” (Нікомахова етика, Кн. 1, гл. 1–1094 в).

Арістотель констатує, що людина діє доцільно, що в кожної діяльності – своя мета, що різні цілі взаємозалежні й ієрархічно організовані. Далі він доходить висновку про необхідність допустити існування вищої (кінцевої) мети. Без такого припущення доцільна діяльність, у рамках якої різні цілі зчеплені між собою у такий спосіб, що одна мета є засобом стосовно до іншої мети, а та, у свою чергу, стосовно до третьої мети і т.д.. Остання мета повинна бути бажана заради неї самої і ніколи не може бути зведена до рівня засобу стосовно до якої-небудь іншої мети. Вона буде благом у власному змісті слова або вищим благом, що визначає міру досконалості людини, вдач і інститутів поліса.

Загальновизнаним позначенням вищого блага є щастя. Щастя припускає наявність зовнішніх благ, прихильність долі, але у кінцевому підсумку залежить від діяльності душі, згідної з чеснотами. Чесноти як якісні характеристики душі в її діяльному вираженні і складають, згідно з Арістотелем, предмет етики.

Людина є розумною істотою. Міра досконалості її діяльності залежить від міри її розумності. Людська душа, однак, не тотожна розумові. Вона має ще і нерозумну частину. Відповідно Арістотель говорить про чесноти подвійного роду. По-перше, про чесноти розуму як вищого початку в людині. Вони називаються діаноетичними чеснотами. По-друге, про чесноти розуму, що кориться, тобто розуму в його співвіднесеності з нерозумною частиною душі. Вони називаються етичними чеснотами. Співвідношення двох рівнів розуму, що дають два типи чеснот, можна уявити собі як співвідношення хазяїна маєтку і керуючого маєтком.

Етичні чесноти позначають таке співвідношення розуму й афектів, при якому останні підкоряються першому подібно до того, як дитина додержується вказівок батька. Далі, вони є серединою між небезпечними крайностями, що виникають як через недолік, так і через надлишок. Ще одне важливе визначення етичних чеснот полягає в тому, що вони формуються в досвіді власного життя і відносяться до придбаних властивостей, навичок, звичок, стійкому складові душі. Чесноти ведуть до щастя й одночасно складають його основний зміст. Вони мають самоцінне значення і супроводжуються особливими, тільки їм властивими задоволеннями. Чесноти людини співвіднесені зі звичними формами, прийнятими зразками полісного життя. Тільки реалізуючи себе як розумну істоту, людина стає істотою політичною (полісною).

Етичні чесноти і відповідна їм практика полісного життя ведуть до власне людського і тому недосконалого щастя («евдемонії»). Вище ж щастя сполучене з чеснотами розуму і філософсько-споглядальною, теоретичної діяльністю, яка відрізняється від почуттєвої і практичної діяльностей тим, що є самоцільною, самодостатньою. Стан щастя – велика рідкість, і людина досягає його не тому, що вона людина, а тому, що в ній є щось божественне, тобто розум.

Арістотелеве розуміння етики вплинуло на візантійську філософію, середньовічну арабсько-мусульманську та християнську католицьку філософію. Але яким би великим не був вплив Арістотеля на історію європейської етики, він не був ані безумовним, ані єдиним.

 

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)