АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Промова прокурора Української РСР Р. Руденка

Читайте также:
  1. Акты реагирования прокурора на нарушения закона
  2. Аналіз результатів учнів 8 класу на ІІІ етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з географії у Житомирській області 2014 року
  3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад, і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь, 2001.
  4. Видатні діячі української діаспори та їх внесок
  5. Випишіть, тих військових діячів УНР, із чиїм ім’ям пов’язують опір окупації України військами більшовицької Росії в останні роки Української революції.
  6. Витоки російської та української філософської думки та особливості її становлення.
  7. Витоки української протосоціології
  8. Внесок харківської школи романтиків у розвиток української літературної критики. М. І. Костомаровяк критик
  9. Вопрос№23: Характерні риси розвитку української літератури в другій половині XVII - XVIII ст.
  10. Гетьманство Івана Мазепи. Нищення української державності російським царизмом у ХУ111 ст.
  11. Гетьманщина як особлива форма української держави в ХVІІ–ХVІІІ стст. (1648-1781 рр.)
  12. ДЕЯКІ ПИТАННЯ ДЕРЖАВОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ (1917-1918)

у справі головних німецьких військових злочинців на Нюрнберзькому процесі *

20 листопада 1945 року було розпочато і 1 жовтня 1946 закінчено судовий процес над головними німець­кими військовими злочинцями, який проходив у старовинному німецькому місті Нюрнберзі. Свого часу він був перетворений гітлерівцями в місто портейтагів— збіговисько фашистської партії.

Міжнародний Військовий Трибунал було створено за угодою чотирьох союзницьких держав — СРСР, США, Великої Британії і Франції— 8 серпня 1945 року.

На лаву підсудних у Нюрнберзі були посаджені ті, хто підготував і органі­зував, очолив і керував здійсненням тяжких, нечуваних в історії людства зло­чинів. Серед 24-х головних німецьких злочинців, відданих суду Міжнародного Військового Трибуналу, в Нюрнберзі були:

— колишній рейхсмаршал «Великої Німеччини» Герман Герінг;

— один з керівників нацистської партії Рудольф Гесс;

— колишній міністр закордонних справ Іоахим фон Ріббентроп;

— колишній фельдмаршал і військовий радник Гітлера Вільгельм Кейтль та інші, злочини яких детально викладені в промові.

Гітлер і Гіммлер (глава СС) не були віддані суду, оскільки покінчили з собою ще до суду; Роберт Лей, керівник так званого трудового фронту, по­вісився, перебуваючи в Нюрнберзькій в'язниці.

Справа про підручного Гітлера по нацистській партії Мартина Бормана розглядалася заочно у зв'язку з тим, що про його долю не було достовірних даних. 1, насамкінець, справа Густава Круппа, німецького монополіста і про­мисловця, не розглядалася через його тяжку хворобу (був розбитий паралічем) і неможливість участі у судовому процесі.

У складі Міжнародного Військового Трибуналу були представлені чоти­ри союзні держави — по одному члену Трибуналу і одному його заступнику від кожної сторони. Обвинувачення на процесі також підтримували чотири голов­них обвинувачі — від СРСР, США, Великої Британії і Франції.

У процесі брала участь велика група адвокатів, які захищали всіх підсудних.

Протягом майже одинадцяти місяців Міжнародний Військовий Трибунал з винятковою старанністю і скрупульозністю розглядав справу про тяжкі зло­чини гітлерівців. Головні обвинувачі та їх помічники в ході процесу подали до Міжнародного Військового Трибуналу численні документальні та інші докази, які встановлювали здійснені гітлерівцями злочини, безпосередню участь в них і відповідальність підсудних за їх здійснення.

Міжнародний Трибунал провів 403 відкритих судових засідання, було до­питано близько 100 свідків. Крім того, Трибуналу було подано десятки тисяч інших письмових показань. Стенограми судових засідань Трибуналу склали 42 томи.

Пане головуючий!

Панове судді!

Ми підбиваємо підсумки судового слідства щодо головних німецьких військових злочинців. Протягом дев'яти місяців найретельнішому, найдетальнішому дослідженню були піддані всі обста­вини справи, всі докази, надані Суду обвинуваченням і захистом. Жодне діяння, інкриміноване підсудним, не залишилося без пере­вірки, жодна обставина, яка мала значення, не була пропущена при розгляді цієї справи.

Уперше в історії злочинці проти людства несуть відповідальність за свої злочини перед Міжнародним Кримінальним Судом, вперше народи судять тих, хто рясно залив кров'ю величезні простори землі, хто знищив мільйони невинних людей, зруйнував культурні цінності, запровадив, як систему, вбивства, тортури, винищення людей по­хилого віку, жінок, дітей, хто заявив дику претензію на панування над світом і втягнув світ у безодню нечуваних поневірянь. Дійсно, такий судовий процес уперше проводиться в історії правосуддя.

Людство закликає до відповіді злочинців і від його імені ми, обвинувачі, звинувачуємо в цьому процесі. І які жалюгідні спроби заперечити право людства судити ворогів людства. Які неспроможні спроби позбавити народи права судити тих, хто зробив своєю ме­тою закабалення і винищення народів і цю злочинну мету багато років підряд здійснював злочинними засобами.

Нинішній процес проводиться таким чином, що підсудним, які звинувачуються у найтяжчих злочинах, були надані всі можли­вості захисту, всі необхідні законні гарантії. У своїй країні, перебу­ваючи біля керма правління, підсудні знищили всі законні форми правосуддя, відкинули всі засвоєні культурним людством принци­пи судочинства. Але їх самих судить Міжнародний Суд з дотриман­ням усіх правових гарантій, із забезпеченням підсудним усіх закон­них можливостей для захисту.

Ми підбиваємо зараз підсумки судового слідства, робимо вис­новки із розглянутих на Суді доказів, зважуємо всі дані, на яких побудоване звинувачення. Ми запитуємо: чи підтвердилося на Суді пред'явлене звинувачення, чи доказана їхня вина. На ці запитання можна дати лише одну відповідь: судове слідство повністю підтвер­дило обвинувачення. Ми ставимо підсудним у вину тільки те, що на Суді доказано з повною безперечністю й достовірністю, а дока­зані всі страхітливі злочини, які протягом багатьох років готувала банда знавіснілих злочинців, які захопили в Німеччині державну владу, і впродовж багатьох років її здійснювали, не рахуючись ні з принципами права, ні з елементарними нормами людської моралі.

Ці злочини доказані, їх спростувати не могли ні показання підсудних, ні потуги захисту, їх спростувати не можна тому, що не можна спростувати істину, а саме істина є результатом цього про­цесу, надійним підсумком наших тривалих і наполегливих зусиль.

Звинувачення доведено в усіх його елементах. Доведено, що існував загальний план або змова, в якій брали участь підсудні для підготовки агресивних воєн, які порушували норми міжнародного права, для поневолення і винищення народів. Наявність такого плану або змови є безсумнівним, як безсумнівною є керівна роль у ньо­му підсудних у цій справі. В цій частині звинувачення підтверджено всіма даними судового слідства, беззаперечними документами, показаннями свідків і самих підсудних. Вся діяльність підсудних була спрямована на підготовку і розв'язання агресивних воєн.

Уся їхня так звана ідеологічна робота полягала в культивуванні звірячих інстинктів, у впровадженні у свідомість німецького народу безглуздої ідеї расової зверхності і практичних завдань винищення й поневолення людей «неповноцінних рас», придатних нібито для «добрива для проростання, раси панів». Їхня «ідеологічна робота» полягала в закликах до вбивств, грабунків, руйнування культури, винищення людей.

Підсудні готувалися до цих злочинів давно, а потім їх здійсню­вали, нападаючи на інші країни, захоплюючи чужі території, зни­щуючи людей.

Коли ж виник цей план?

Звичайно, встановити точну дату, день його і час, коли підсудні домовилися здійснити свої злочини, навряд чи можливо.

Ми не можемо і не будемо будувати свої висновки і тверджен­ня на догадках і припущеннях. Але з певною безсумнівністю слід вважати установленим, що з моменту, коли фашисти захопили в Німеччині державну владу, вони приступили до реалізації своїх зло­чинних планів, використовуючи владу для підготовки агресивної війни.

Вся діяльність підсудних була спрямована на підготовку Німеч­чини до війни. Тут самі факти говорять за себе: це — ті війни, які спричинили невидимі жертви, спустошення й агресивний характер яких установлений беззаперечно.

Вина підсудних у здійсненні злочинів проти світу повністю до­ведена.

Доведене повністю обвинувачення в здійсненні військових зло­чинів, яке полягає у веденні війни методами, які суперечать зако­нам і звичаям війни. Ні підсудні, ні їхні захисники нічого не могли заперечити проти самих фактів здійснення таких злочинів. Все, що вони могли сказати з цього приводу, це те, що підсудні самі безпо­середньо не здійснювали цих звірств — знищення людей у «душо­губках» і концентраційних таборах; своїми руками не винищували євреїв і навіть не знали окремих подібних фактів, а що ці факти були — проти цього не заперечують і підсудні. Підсудні визнають ці факти.

Даремний спосіб захисту!

Звичайно, підсудним, які обіймали вищі державні посади в гітлерівській Німеччині, не було ніякої потреби самим, своїми ру­ками розстрілювати, вішати, душити, заморожувати живих людей У вигляді експерименту. Це робили за їхніми вказівками їхні підлеглі кати, які виконували, так би мовити, чорну роботу, а підсудним потрібно було лише давати накази, які виконувалися беззаперечно.

Тому марне намагання підсудних розірвати свій зв'язок з цими катами, відмежуватися від них. Цей зв'язок безсумнівний і незапе­речний. І якщо комендант Освенціма Рудольф Гесс видирав золоті зуби у мерців, то імперський міністр Вальтер Функ відкривав для зберігання цих золотих зубів спеціальні сейфи у підвалах імперсь­кого банку.

Якщо підлеглі Кальтенбруннера умертвляли людей у «душогуб­ках», то будували ці «газвагони» на заводах Зауера, Даймлера і Бенца, підпорядкованих підсудному Шпеєру.

Якщо військовополонених винищували професійні кати із з'єднань «Тотен копф» («Мертва голова») і табірна охорона, то на­кази про знищення підписувалися фельдмаршалом німецької армії Кейтелем; якраз підсудні намічали терміни знищення, віддавали накази про створення спеціальної техніки умертвіння, ідеологічно обґрунтовували «право вищих рас» на знищення, ліквідацію «не­повноцінних народів».

Це вони спокійно і без жалю спостерігали за замордованими жертвами і, як Ганс Франк, проголошували парадні промови «про ще новий крок», пройдений німецьким фашизмом на шляху очи­щення «життєвого простору» від «нижчих рас».

За кожне вбивство, за кожну краплю невинної крові, проли­тої гітлерівськими катами, несуть відповідальність підсудні, оскіль­ки між ними і безпосередніми виконавцями злочинів, убивств, тор­тур різниця лише в рангах і масштабах діяльності: ті — безпосе­редні кати, а вони — головні кати, начальники катів, кати вищого ґатунку. Вони в багато разів небезпечніші, ніж ті, яких вони вихо­вували в дусі людиноненависті і звірства і від яких, рятуючи себе, тепер зрікаються.

Повністю доказана вина підсудних у здійсненні військових зло­чинів, у тому, що вони організували систему знищення військово­полонених, мирного населення, жінок, стариків і дітей; у тому, що з їхньої вини всюди, де ступала нога німецького солдата, зали­шались гори убитих і закатованих людей, руїни і згарища, спусто­шені міста і села, опоганена і залита кров'ю земля.

Доказані повністю злочини проти людства, які здійснили підсудні.

Ми не можемо пройти повз злочини, які підсудні здійснили в самій Німеччині за час свого панування в ній; масові винищення всіх тих, хто бодай якоюсь мірою виявляв незадоволення нацистсь­ким режимом; рабська праця і винищення людей у концентрацій­них таборах; масове знищення євреїв, а потім та ж рабська праця і те ж знищення людей в окупованих країнах — все це доказано, й обвинувачення непохитне. Які ж засоби захисту були використані підсудними та їхніми захисниками, які докази й аргументи вони могли протиставити обвинуваченню?

Засоби захисту підсудних можна розділити на дві основні гру­пи. Це, по-перше, ряд свідків, викликаних захисниками. Ці свідки повинні були своїми показаннями пом'якшити вину підсудних, зменшити їхню роль у здійсненні злодіянь, будь-що обілити їх.

Про яку об'єктивність і достовірність показань таких свідків за­хисту можна говорити, якщо невинуватість підсудного Функа по­винен підтвердити його заступник і співучасник, член СС з 1931 року, Хойлер, який має чин групенфюрера СС; якщо на ко­ристь Зейсс-Інкварта був запрошений давати свідчення злочинець Рейнер — член фашистської партії з 1930 року, гаулейтер Зальц­бурга, а потім Карінтіні,

Ці так звані свідки, такі, наприклад, як Бюлер — права рука підсудного Франка і співучасник його в усіх злочинах — або Боле— один із основних керівників шпигунсько-диверсійної діяльності гітлерівців за кордоном і завідувач закордонним відділом фашист­ської партії, — приходили сюди для того, щоб, здійснивши пору­шення присягання, намагатися вигородити своїх колишніх госпо­дарів і зберегти своє власне життя.

І все ж більшість свідків захисту під час їхнього допиту неми­нуче перетворювалися у свідків обвинувачення. Їх самих викривали «німі свідки» — документи, до тогож переважно німецькі, і вони самі вимушені були викривати тих, кого вони бажали виправдати.

Друга група засобів захисту — це докази і міркування юридич­ного порядку.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)