АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Анкетування - це найбільш поширений у соціології метод

Читайте также:
  1. А)Равномерный метод.
  2. Бактериологический метод.
  3. Бактериоскопический (микроскопический) метод.
  4. В західній соціології часто використовується семикласна вертикальна стратифікація:
  5. Взаємозв'язок соціології з іншими науками
  6. Визначити зміст «соціології молоді» – 15 б.
  7. Визначте зміст соціології молоді – 15 б.
  8. Визначте поняття і структуру особистості в соціології
  9. Виникнення та становлення соціології як самостійної науки
  10. Випишіть три партії, що на виборах 1994 р. набрали найбільшу кількість голосів, зазначте прізвища їх лідерів і яку ідеологію вони сповідують.
  11. Висвітлить класичний етап в розвитку соціології – 15 б.

Анкета - це документ, у якому міститься впорядкований перелік питань, що дають змогу отримати нову інформацію.

Створенню анкети передує довга копітка розробка програми дослідження у зв'язку з тим, що в анкету закладаються гіпотези, сформульовані завдання, котрі потрібно вирішити під час соціологічного дослідження. Перекласти мову науки на запитання до респондентів - процедура складна, але необхідна. Існує різ­ниця між науковими термінами й буденною мовою, тому поняття можуть мати для простих людей і вчених різні значення.

Анкета починається зі вступної частини — звернення до респондента. У ньому визначається мета дослідження, спосіб заповнення анкети. Далі йде основна частина анкети з блоками запитань до опитуваних і третя частина - "пас-портичка", тобто демографічні відомості про опитуваних (може виноситися на початок).

Структура та послідовність запитань в анкеті передбачає розвиток комунікації соціолога з респондентом: завоювання довіри, пробудження зацікавленості, бажання продовження бесіди та ін. Логіка побудови запитань в анкеті відповідає меті дослідження й отримання інформації, що перевіряє гіпотези.

Питання слід формулювати максимально конкретно та точно, не допускати неясності й неоднозначності.

Усі за­питання поділяють на два основні типи:

· відкриті;

· закриті.

Відкриті запитання - це ті, щодо яких дослідник не про­понує респондентові переліку підготовлених відповідей, а за­лишає місце для відповідей у довільній формі. Ознайомлення з відповідями на відкриті запитання дають можливість соціо­логові відчути проблеми людей, що стоять за цифрами звіту. Однак досвід показує, що на відкриті запитання відповідає лише третина респондентів, при цьому відповіді чи надто стереотипні, чи дуже конкретні, малоінформативні. Окрім цього, такі запитання важко обробляти.

Закриті запитання — це ті, в яких після тексту запитання пропонується віяло відповідей. Досить часто при формуванні переліку відповідей трапляються логічні помилки - порушення принципу відповідності запитання та відповідей. Це від­бувається тоді, коли варіанти відповідей не відповідають ключовому слову запитання і є варіантами відповідей на інше запитання.

До анкети також включають запитання-фільтри. Завдання таких запитань - відсіяти тих респондентів, яких не стосується наступне запитання.

Запитання, які стосуються соціально-демографічних характеристик респондента, зазвичай, завершують анкету. Опитування проводяться анонімно й соціально-демографіч­ний блок передбачає взяття до уваги таких позицій:вік;стать;рід занять;національність, місце проживання, освіта (якщо проб­лема дослідження передбачає їх важливість).

При формулюванні запитань анкети необхідно викону­вати такі правила:

однозначність - мова йде про однакове розуміння змісту запитання респондентами. Дуже важливим є визначеність понять та їхня конкретність. Іноді запитання анкети містять у собі два, а то й більше запитань, що є недоцільним і за­важає отримати об'єктивну інформацію;

стислість - досвід проведення соціологічних досліджень свідчить, що чим довше запитання, тим важче респондентові зрозуміти його зміст. Якщо запитання довге, то поки респон­дент дочитає його до кінця, він забуде початок;

валідність - міра відповідності запитання анкети проб­лемі, що вивчається. Запитання можуть бути прямі та непрямі. Валідність запитання визначається точністю переведення показника в запитання.

В соціології існує також метод вибіркового анкетування. Він застосовується тоді, колинеможливо проанкетувати усіх членів певної групи. Ця процедура полягає у спробі зробити висновки щодо усієї групи шляхом вибіркового аналізу. Це типовий вид анкетування для усіх користувачів публічної бібліотеки. Якщо група користувачів невелика, можна проанкетувати її всю (шляхом перепису). Це застосовується для малих груп користувачів зі специфічними потребами, наприклад, інвалідів.

У зв’язку з дефіцитом паперу інколи використовують метод так званого стандартизованого інтерв’ю за допомогою анкети, розробленої для письмового опитування.

Проведення інтерв’ю потребує належного вміння. Інтерв’юєр повинен добре вміти розговорити людей. Він або вона мають говорити якнайменше і зосередитися на слуханні. Важливо зафіксувати ті питання, що порушує респондент, а також ті, які він не порушує.

Існують три різновиди інтерв’ю:

1. Сплановане (направлене, невільне). У його основі – заздалегідь підготовлений список питань, від якого не відхиляються. Тут дії інтерв’юєра чітко визначені та обмежені рамками інструкції інтерв’юєра (див. додаток №1).

2. Напівсплановане інтерв’ю (вільне) або бесіда. Інтерв’юєр працює, відштовхуючись від заздалегідь підготовленого списку проблем.

Він може вести бесіду вільну, невимушену ставити додаткові, уточнюючі, чи підготовчі питання. Таким способом можна отримати найбільш глибокий матеріал, але тут необхідні високий професіоналізм, кваліфікація інтерв’юєра і досвід побічної роботи.

3. Несплановане інтерв’ю: у цьому випадку визначається лише загальна тема інтерв’ю, і інтерв’ю є неформальним.

Розрізняють також інтерв’ю:

· індивідуальне – один інтерв’юєр і один респондент (це найбільш поширена форма);

· групове – один інтерв’юєр і невелика група людей (наприклад, робітнича бригада, шкільний клас, група студентів);

· колегіальне – бесіда кількох дослідників з одним опитуваним.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)