АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ПЕДАГОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ

Читайте также:
  1. Автоматизовані банки даних (АБД), їх особливості та структура.
  2. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
  3. Бар'єри спілкування
  4. В чому полягають особливості концепції особистості Ч.Кулі – 15 б.
  5. Валютні системи та валютна політика. особливості формування валютної системи України
  6. ВИДИ І ФОРМИ СПІЛКУВАННЯ
  7. Види рядів динаміки та їх особливості
  8. Види спілкування
  9. ВИДИ ТЕКСТІВ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ РЕДАГУВАННЯ
  10. Види Типи спілкування Форми
  11. Види трудових договорів. Особливості окремих видів трудових договорів.
  12. Види, типи і форми професійного спілкування

Основи педагогічної майстерності

2013-2014н.р.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ № 2.

Культура педагогічної взаємодії у навчально-виховному процесі.

Лекція №2

Тема: Сутність педагогічного спілкування

План.

1. Педагогічне спілкування та його особливості

2. Бар'єри спілкування

3. Стилі педагогічного спілкування

4. Засоби комунікації

4.1. Вербальні

4.2. Невербальні

5. Функції мовлення вчителя

6. Техніка мовлення

 

Література:

  1. Бабіч Л.В., Кондратенко Г.М. Основи педагогічної майстерності: Навчальний посібник для студентів педагогічних університетів. – Херсон: Айлант. 2002. – 81 с.
  2. Вердіна С.В. Секрети педагогічної майстерності. Уроки для вчителя / Вердіна С.В., Панченко А.Г. – Х.: Вид. група «Основа», 2008. – 111 с.
  3. Занина Л. В., Меньшикова Н. П. Основы педагогического мастерства./Серия «Учебники, учебные пособия». — Ростов н/Д: Феникс, 2003. – 288 с.
  4. Марченко О.Г. Основи педагогічної майстерності. – Х.: Вид. група «Основа», 2009. – 112 с.
  5. Педагогічна майстерність: підруч. / І. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, І. Ф. Кривонос та ін.; За ред. І. А. Зязюна. – [2-ге вид., допов. і переробл.]. – К.: Вища шк., 2004. – 422 с.
  6. Педагогічна майстерність. Хрестоматія: навч. посіб. / Упоряд. Зязюн І. А. та ін.; за ред. Зязюна І. А. – К.: Вища шк., 2006. – 606 с.
  7. Педагогічна майстерність: Підручник / І. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін.; За ред. І. А. Зязюна. — 2-ге вид. допов. і переробл. — К.: Вища шк., 2004. — 422 с.
  8. Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості: Підручник. – К.: Міленіум, 2006. – 344 с.
  9. Федорчук В.В. Основи педагогічної майстерності. – Кам`янець-Подільський: Видавець Зволейко Д., 2008. – 140 с.

 

ПЕДАГОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ

 

Педагогічне спілкування як феномен навчально-виховного процесу існує стільки, скільки існує школа, займаючи особливе місце в діяльності вчителя. Завдяки комунікації педагог повідомляє учням необхідну інформацію, здійснює виховний вплив, організовує учнів, вирішує різноманітні проблемні ситуації, взаємодіє з батьками, колегами, адміністрацією і т.п. Крім цього, характер взаємин вчителя з учнями досить сильно впливає на результативність педагогічного процесу.

Основними суб’єктами педагогічного процесу шкільної освіти є вчитель та учень, які взаємодіють між собою. Найчастіше ця взаємодія відбувається вербально, на рівні слова.

Коли вчитель спілкується з учнями в школі на уроці та в позаурочній діяльності, вирішує професійні проблеми тощо, то його спілкування є педагогічним, тобто професійним за своїм змістом і сферою функціонування.

Очевидно, що педагогічне спілкування відрізняється від звичайного, повсякденного спілкування вчителя за межами школи та поза професійною діяльністю. Особливостями педагогічного спілкування є:

1) учителю в процесі спілкування належить провідна роль; саме від нього залежить, як складуться взаємини з учнями, успішність чи неуспішність цього процесу;

2) вплив учителя на учнів завжди є виховуючим, тобто таким, що сприяє формуванню в учнів тих чи інших якостей і рис;

3) професійний характер спілкування вимагає постійного аналізу побудованої системи взаємин з учнями для запобігання помилок у здійсненні педагогічного впливу.

У той же час педагогічне спілкування може складатися краще чи гірше, ефективно чи неефективно, інакше кажучи, бути професіональним або не професіональним.

Професіональне педагогічне спілкування – комунікативна взаємодія педагога з учнями, батьками, колегами, що забезпечує встановлення сприятливого психологічного клімату, ефективної взаємодії та оптимальних стосунків.

Непрофесіональне педагогічне спілкування – навпаки, породжує страх, невпевненість, спричиняє зниження працездатності, викликає негативне ставлення до вчителя, до навчання. Тому таке спілкування можна назвати нерезультативним, недосконалим, на відміну від професіонального.

Отже, спілкування вчителя з учнями може відбуватись по-різному. Успішність цього процесу великою мірою залежатиме від того, як вчитель розглядає учня: як пасивний об’єкт чи активний суб’єкт педагогічного процесу. Сучасна психолого-педагогічна наука вважає за необхідне будувати педагогічну взаємодію на суб’єкт-суб’єктній основі, де і вчитель, і учень виступають активними учасниками педагогічного процесу, здійснюють вплив один на одного, де визнається право учня на власну думку, позицію. Натомість суб’єкт-об’єктні стосунки передбачають відносини підпорядкування, коли активним є лише вчитель, який впливає на учнів, керує їхньою діяльністю, нав’язує свою точку зору, а учням при цьому відводиться пасивна роль. Залежно від того, реалізовано принцип суб’єкт-об’єктної чи суб’єкт-суб’єктної взаємодії, спілкування може бути функціонально-рольовим або особистісно орієнтованим.

Функціонально-рольове - суто ділове, стандартизоване, обмежене вимогами рольової позиції спілкування. За такого спілкування особисте ставлення педагога й учня один до одного не враховується і не виявляється.

Особистісно орієнтоване - передбачає виконання нормативно заданих функцій з виявом особистого ставлення, почуттів. У ході такого спілкування вчитель дає можливість учням висловлювати свої думки і почуття, відвертий з дітьми, не байдужий до їхніх справ і проблем, відчуває внутрішній світ кожної особистості.

Навіщо потрібне педагогічне спілкування? В чому його призначення? Щоб відповісти на ці запитання, варто розглянути функції педагогічного спілкування:

1) інформаційна (вчитель повідомляє учням необхідну інформацію на уроках і в позаурочний час, сприймає інформацію від учнів);

2) пізнання особистості (спілкуючись з учнями, педагог має можливість більше про них дізнатися, краще пізнати кожну дитину);

3) самоствердження (завдяки висловленню власних міркувань, оцінці явищ, доведенню своєї точки зору на певні питання відбувається усвідомлення учнем та вчителем свого “Я”, тобто, самоствердження);

4) організація взаємодії (у процесі спілкування педагог має можливість організувати учнів на роботу на уроці, на участь в позаурочних заходах);

5) експресивна (учасники спілкування співпереживають один одному, що сприяє встановленню ефективних взаємовідносин, суб’єкт-суб’єктної, особистісно орієнтованої взаємодії між вчителем та учнем).

Структура, тобто основні етапи педагогічного спілкування, відповідають логіці педагогічного процесу. В.А.Кан-Калик виділяє чотири основні етапи педагогічного спілкування:

1) прогностичний (вчитель моделює майбутнє спілкування з класом, уявляє, як клас і окремі учні сприймуть його і викладений матеріал, продумує варіанти взаємодії; на цьому етапі важливими є прогностичні здібності, тобто вміння вчителя передбачати результату своєї діяльності);

2) “комунікативна атака” (це організація спілкування на початку взаємодії; тут важливі уміння педагога швидко включати клас в роботу, привертати до себе увагу, а перцептивні здібності вчителя допоможуть йому правильно сприймати учнів, зрозуміти їхній емоційний стан, настрій тощо);

3) управління спілкування м в ході педагогічного процесу (найважливіший етап; власне процес спілкування);

4) аналіз здійсненої системи спілкування і моделювання наступної діяльності (після завершення процесу спілкування вчитель визначає, чи вдалося йому досягти своєї мети, здійснити задумане, чи були допущені помилки, в чому їх причина, як можна запобігти подібним недолікам у майбутньому).

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)