АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Конкуренція і монополія

Читайте также:
  1. Внутрішньогалузева конкуренція і утворення ринкової, або суспільної, вартості
  2. Досконала конкуренція. Максимізація прибутку конкурентною фірмою.
  3. Конкуренція і ринок. Монополія і конкуренція
  4. Конкуренція, її сутність і функції.
  5. Міжгалузева конкуренція і утворення середньої (загальної) норми прибутку
  6. Монополістична конкуренція: суть, особливості, приклади.
  7. Монополія в ринковій економіці: визначення, ознаки. Умови максимізації прибутку.
  8. Монополія приватної власності на землю і абсолютна рента
  9. Нецінова конкуренція
  10. Фінансова конкуренція на ринку споживчого кредитування України та пошук нових сегментів діяльності кредитних спілок
  11. ЧИСТА КОНКУРЕНЦІЯ ТА її ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ. ВИЗНАЧЕННЯ ОБСЯГУ ВИРОБНИЦТВА ЗА ЧИСТОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Під конкуренцією розуміють перш за все змагання, боротьбу в досягненні кращих результатів, суперництво фірм за здобуття більш вигідних умов виробництва і збуту товарів, змагання між країнами за джерела сировини, ринку збуту і сфери вкладання капіталу.

Конкуренція - невід’ємний атрибут товарного виробництва та обігу, зорієнтованого на споживача, це об’єктивний економічний закон, що виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між відособленими товаровиробниками і споживачами їх продукції.

Конкуренція має такі функції:

-змушує товаровиробника підвищувати якість продукції, розширювати асортимент товарів та послуг, що пропонуються;

- забезпечує тенденцію до постійного зниження цін;

-стимулює впровадження науково-технічних досягнень і зростання продуктивності праці;

- веде до виведення з ринку неефективних підприємств, сприяє раціональному перерозподілу ресурсів;

- охороняє споживача від диктату виробника.

Конкуренція є головною рушійною силою ринку, найсуттєвішим інструментом його самореалізації.

Розрізняють внутрішньогалузеву і міжгалузеву конкуренції. Внутрішньогалузева - це конкуренція виробників однієї галузі, що виробляють стандартизований (однорідний) продукт. Її результатом стає формування єдиної ринкової вартості, або ціни, товару.

Міжгалузева - це боротьба за найприбутковіші сфери прикладання капіталу. Її механізм полягає у вільному переливанні (переміщенні) капіталів з менш прибуткових у більш прибуткові галузі (за вільної конкуренції не існує для цього особливих перешкод). Результатом такої конкуренції стає утворення рівноважної (середньої) норми прибутку, тобто на рівний капітал одержують рівний прибуток, незалежно від галузі його прикладання. Завдяки цього вартість набуває форми ціни виробництва, яка дорівнює сумі середніх витрат та середнього прибутку.

Конкуренція між окремими, відособленими товаровиробниками, породжує монополію. З метою одержати перемогу в конкурентній боротьбі, підприємства об’єднуються, створюючи більш крупні фірми, яким легше боротися “за місце під сонцем” на ринку.

Монополія - це найбільші капіталістичні підприємства або їх об’єднання, які зосереджують під своїм контролем виробництво переважної (або суттєвої) частини певного виду (видів) продукції, що дає їм змогу регулювати виробництво цієї продукції, визначати монопольні ціни і одержувати монопольно високі прибутки.

Монополії проявляються в різноманітних формах. Найпоширенішими є:

Картель - це відносно тривка монополістична угода власників підприємств певної галузі, які зберігають свою комерційну, виробничу і фінансову самостійність.

Синдикат - це монополістична угода між власниками підприємств однієї галузі, учасники якої зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність.

Трест - монополістична угода між власниками підприємств однієї чи кількох галузей господарства, учасники якої позбавлені як виробничої, так і комерційної самостійності.

Концерн - це монополістичне об’єднання капіталу підприємств різних галузей за допомогою встановлення між ними контролю єдиного фінансового центру, який скуповує їх акції. Таким чином, концерн - це об’єднання підприємств різних галузей промисловості, торгівельних, банківських, транспортних, страхових та інших компаній на основі фінансової залежності від однієї компанії - холдінг-компанії.

Сучасна економічна теорія вважає, що монополія, порівняно з конкуренцією, володіє суттєвими недоліками, які негативно впливають на стан суспільної економіки. Серед них - зниження обсягів виробництва та підвищення цін.

Антимонопольна діяльність – це комплекс заходів, розроблених і впроваджених у багатьох країнах світу, які спрямовані на обмеження діяльності монополій. Таке обмеження випливає з того, що монополія, підвищуючи ціни та зменшуючи обсяги виробництва, негативно впливає на суспільну економіку. Вперше антимонопольні заходи були прийняті наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. у США, Канаді, Австралії, оскільки монополізація у цих країнах відбувалася найінтенсивніше.

Існують американська та європейська системи антимонопольного права. Перша бере свій початок від закону Шермана (1890 р.) і з доповненнями 1914, 1936, 1950 рр. залишається єдиним антитрестівським законом Америки. Він забороняє не лише різні форми монополій, а й саму спробу монополізувати торгівлю.

Наступні закони забороняли злиття компаній, якщо воно вело до істотного послаблення конкуренції або до встановлення монополій.

Антимонопольні закони втілюють у життя спеціально створені органи. У США – Федеральна торговельна комісія й Антитрестівське управління Міністерства юстиції. Головною метою антимонопольних законів є обмеження монополій та їх влади, створення конкурентного середовища, підтримка дрібного бізнесу та сприяння йому.

Європейська та японська системи антимонопольного права забороняють не саму монополію, а лише її зловживання владою.

Більшість антимонопольних законів у європейських країнах забороняють такі види монопольних угод, як угоди про поділ ринків, фіксовані ціни тощо. У Німеччині монополією вважається компанія, яка зосередила у своїх руках третину обігу, в Японії – коли частка однієї компанії перевищує 50%, а двох – 75% і більше.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)