АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ ДЛЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Читайте также:
  1. Heraeus. Відсутність філій таких компаній в Україні стримує вільний
  2. I. Визначення здібностей школяра шляхом спостереження.
  3. IV. ДЕЯКІ ІНШІ ОЗНАЧЕННЯ ГРУПИ
  4. А) визначення повинно бути співмірним; б) визначення не повинно робити кола; в) визначення має бути чіткім.
  5. Алгоритм призначення ДМПА
  6. Аналіз освітлення робочої зони розробника проекту з метою визначення та забезпечення його оптимального значення.
  7. Аналізатори, їх значення для життєдіяльності і забезпечення захисту людини від небезпек.
  8. Аноректальні вади розвитку.
  9. БНМ 5.1.5 Діючі значення напруги і сили струму
  10. Будинки і споруди. Будинки адміністративного та побутового призначення
  11. БУДІВНИЦТВА ТА АВТОТРАНСПОРТУ» З МЕТОЮ ВИЗНАЧЕННЯ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ УЧНІВ 31
  12. В експерименті у жаби було зруйновано гіпофіз. Внаслідок цього через деякий час її шкіра посвітлішала. Відсутність якого гормону викликала таку реакцію шкірного покриву?

ТЕМА: ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ

ПЛАН

СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ ДЛЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ.

2. ДЕРЖАВНЕ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ

3. СПОСОБИ ТА ФОРМИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ.

МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНІ ІНСТИТУТИ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ НА ІНВЕСТИЦІЙНОМУ РИНКУ.

5. СПЕЦІАЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ.

СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ ДЛЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ.

Права на пільги та гарантії щодо іноземних інвесторів проголошені в Законі України «Про режим іноземного інвестування».

Під іноземними інвестиціями в світовій практиці розуміють вкладення за кордоном, які передбачають тією чи іншою мірою контроль інвестора за підприємством, в яке вони вкладені.

Розмежовують державні та приватні інвестиції.

Державні інвестиції - це позики, кредити, які одна держава або група держав надає іншій державі. У цьому випадку мова йде про відношення між державами, що регулюються міжнародними договорами і до яких застосовуються норми міжнародного права. Можливі і «діагональні відносини», коли консорціум (група) приватних банків надає інвестиції державі.

Приватніінвестиції – це ті, які надають приватні фірми, компанії чи громадяни однієї країни відповідним суб'єктам іншої країни.

Значну частку загального обсягу іноземних інвестицій займають прямі іноземні інвестиції - вкладення ресурсів, яке забезпечує створення або розширення постійної участі у підприємстві, завдяки якому інвестор може здійснювати, в певній мірі, управлінський контроль іноземного інвестора над вибором об'єкту та реалізацією інвестицій. При цьому, окрім матеріальних та фінансових ресурсів, за кордон переводяться такі специфічні активи, як компетенція управляючих і технічні знання.

Іноземні інвестори - це суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території, резидентами якої вони не є. Відповідно до законодавства України іноземними інвесторами можуть бути юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України;

– фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності;

– іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

– інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України.

Іноземні інвестиції на території України можуть здійснюватися у вигляді:

– іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;

– валюти України - при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи): будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних із ним майнових прав;

– акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

– грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

– будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

– прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

– інших цінностей відповідно до законодавства України.

 

2. ДЕРЖАВНЕ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ

З метою створення належних умов для ефективного залучення іноземного капіталу в економіку та збільшення його обсягів значна увага приділяється в Україні питанням удосконалення законодавчої і нормативної бази щодо державного регулювання процесів іноземного інвестування.

Закон України «Про іноземні інвестиції» від 13.03.1992р. – перший нормативний акт, який регламентував процес іноземного інвестування в Україні. Декретом Кабінету Міністрів від 20.05.1993 р. «Про режим іноземного інвестування» дію Закону було призупинено через низку його недоліків. Зокрема, у Законі не визначалися вид і мінімальний розмір іноземної інвестиції, для якої встановлювалися пільги. За деякими підрахунками, за період дії цього Закону до 42 % усіх іноземних інвесторів вклали в українську економіку менше 1 тис. амер. дол., були й спільні підприємства з іноземними інвестиціями розміром 7 амер. дол. Таким чином, Закон надавав право оминати податкове законодавство й у своїх країнах у разі існування угоди про уникнення подвійного оподаткування між Україною та відповідною країною. Існував завуальований імпорт товарів під виглядом внесків у статутні фонди спільних підприємств з подальшою реалізацією третім особам. Нагальною стала потреба у диференціації пільгового режиму для інвестицій у конвертованій валюті, у формі майна, майнових прав, нових технологій тощо.

Декрет КМУ «Про режим іноземного інвестування» ввів поняття «підприємство з іноземною інвестицією», до якого стали відносити підприємство з кваліфікаційною інвестицією.

Кваліфікаційна іноземна інвестиція – це інвестиція, що становить не менше 20 % статутного капіталу. Підприємства з іноземною інвестицією звільнялися від сплати податків на прибуток (доходи) протягом п'яти років з моменту внесення такої інвестиції. Якщо підприємство діяло у пріоритетних напрямах розвитку, що визначалися державними програмами заохочення іноземних інвестицій, то встановлювалися додаткові пільги щодо оподаткування, передбачені цими програмами.

19 березня 1996 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про режим іноземного інвестування», який відмінив дію зазначеного вище Декрету. В цілому Закон містить як положення Декрету, так і багато нових елементів.

Найважливішим моментом є те, що для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної діяльності, тобто надані рівні з вітчизняними інвесторами умови діяльності. Крім цього, в Законі містяться положення про те, що підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки згідно із законодавством України. Разом із тим, для окремих суб'єктів інвестиційної діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної діяльності.

Крім того, відповідно до Закону «Про режим іноземного інвестування» спеціальний режим інвестиційної діяльності може бути встановлений на територіях спеціальних (вільних) економічних зон. Створення таких зон є одним із елементів інвестиційної політики, що передбачає на основі збільшення надходжень інвестицій, у тому числі іноземних, до окремих регіонів України прискорення соціально-економічного розвитку цих територій, поліпшення використання природно-господарського потенціалу, залучення та впровадження нових технологій, насичення внутрішнього ринку високоякісною продукцією тощо.

Позитивним можна вважати визначення моменту набуття підприємством статусу підприємства з іноземними інвестиціями. Таким моментом вважається день зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства. Державна реєстрація іноземних інвестицій за Законом здійснюється лише після фактичного їх внесення, тоді як Декрет дозволяв реєстрацію і до моменту фактичного внесення, тобто реєструвалися наміри здійснення іноземної інвестиції.

Законом України «Про режим іноземного інвестування» збережено у повному обсязі державні гарантії захисту іноземних інвестицій, що надавалися іноземним інвесторам на території України відповідно до попередньої нормативної бази. Зокрема, іноземні інвестиції не підлягають націоналізації. Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи посадовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо іноземного інвестора. У разі припинення інвестиційної діяльності іноземному інвестору гарантується повернення його інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі. Держава також гарантує безперешкодний і негайний переказ за кордон прибутків та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій. Якщо в подальшому спеціальним законодавством про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, то протягом 10 років з дня набрання чинності таким законодавством, на вимогу іноземного інвестора, застосо­вуються гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені Законом України “Про режим іноземного інвестування”.

Іноземні інвестори можуть здійснювати інвестиції в Україну у вигляді будь-яких цінностей, зокрема конвертованої валюти, будь-якого рухомого або нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав, акцій, облігацій, інших цінних паперів, прав інтелектуальної власності, включаючи авторські права, права на винаходи, “ноу-хау” тощо.

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України. При цьому іноземні інвестори самі визначають найбільш прийнятну для них форму здійснення інвестицій: шляхом створення юридичної особи, що повністю належить іноземному інвестору, чи за їх частковою участю, або на підставі договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність, укладених з українськими підприємствами.

Підприємствами з іноземними інвестиціями вважаються будь-які підприємства чи організації, створені відповідно до законодавства України, у статутному фонді яких іноземна інвестиція становить не менше 10 %.

До переваг українського інвестиційного законодавства можна віднести таке:

1. Оподаткування підприємств з іноземним капіталом здійснюється в національному режимі.

2. Практично не існує обмежень на розмір іноземних інвестицій.

3. Створено сприятливі умови для репатріації капіталів та переказу прибутків.

4. Іноземні інвестиційні проекти мають пільги: застосування норм прискореної амортизації основних фондів і зниження ставки оподаткування прибутку на 15 % при його репатріації.

5. Пільговий режим інвестиційної діяльності встановлюється для іноземних інвестиційних проектів, що реалізуються у важливих для економіки України секторах.

6. Урегульовано відносини щодо розподілу продукції, одержаної від видобування корисних копалин на території України.

7. Визначено умови концесії державного та комунального майна.

3. СПОСОБИ ТА ФОРМИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ.

На сьогодні можна виділити велику кількість різноманітних способів входження на світові ринки, які, переважно, трансформувалися з таких основних стратегій виходу на іноземні ринки.

1. Експорт, що являє собою сукупність заходів, які реалізуються між контрагентами з різних економічних та валютних зон з приводу купівлі товару одним контрагентом з країни походження іншого контрагента. Перевагою даного способу виходу є те, що він несе мінімум ринкового та політичного ризику для інвестора, але дає й мінімум контролю за ринковими операціями. Перевагою цієї форми для приймаючої країни є збереження контролю та підтримка виробництва в країні. Основним недоліком слід відзначити вразливість перед зарубіжними протекціоністськими бар'єрами.

2. Контрактні коопераційні угоди, що передбачають укладення угод з іноземними компаніями, відповідно до яких фірма надає свої активи (патен­ти, торгові секрети, ноу-хау, фабричні марки тощо) в обмін на різноманітні форми платежів. Перевага цього способу криється у подоланні митних бар'єрів. Разом з тим, суттєвим недоліком є відсутність контролю над планами та програмами маркетингу в країні реалізації. Проблема даного способу полягає у здатності фірми забезпечити юридичний захист прав характеризується незначними потребами інвестицій.

3. Створення за кордоном власної виробничої філії, що реалізується через здійснення прямих іноземних інвестицій, їх суттєвою перевагою є більш повне використання конкурентних переваг фірми на іноземному ринку, забезпечення повного контролю та локалізація виробництва. Але цей метод потребує більших витрат ресурсів на входження до іноземного ринку і пов'язаний з більшим ризиком, оскільки можлива непопулярність з політичної точки зору. Риси, що характерні для прямих інвестицій:

- при прямих іноземних інвестиціях інвестори, як правило, втрачають можливість швидкого виходу з ринку;

- більший ступінь ризику та більша сума, ніж за портфельного інвестування;

- більш високий термін освоєння капіталу, характерних для країн-імпортерів іноземних інвестицій.

Прямі іноземні інвестиції спрямовуються в приймаючі країни двома шляхами:

- організація нових підприємств;

- придбання або поглинання вже діючих компаній.

З точки зору прямих витрат та їх необхідного обсягу, перший шлях дешевше другого, однак при порівнянні за критерієм «втраченої вигоди» дру­гий шлях доцільніше.

4. Спільні підприємства - перевагами цього способу проникнення капіталу на інші ринки є мінімізація ризиків, необхідність меншого обсягу витрат, ніж у разі створення власної виробничої філії. Недоліком є необ­хідність високодеталізованої контрактної роботи та складність реалізації управлінських функцій.

Основними традиційними формами здійснення іноземних інвестицій є:

– часткова участь у підприємствах, що створюються спільно з іноземними юридичними й фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

– створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

– придбання не забороненого законами нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

– придбання самостійно чи за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

– придбання інших майнових прав;

– господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції;

– в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

Для традиційних форм іноземного інвестування є характерною спіль­ність володіння капіталом, управління та організаційного і технологічного досвіду. Нові форми іноземного інвестування розбивають цю спільність на окремі економічні угоди.

 


1 | 2 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.)