АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Створення нового типу розвивальних середовищ і системи психолого-

Читайте также:
  1. CASE-технологія створення інформаційних систем
  2. I. Анализ конечных результатов нового учебного года
  3. I. Вивчення нового матеріалу
  4. I. Вивчення нового матеріалу
  5. I. Сприйняття нового матеріалу.
  6. II. Вивчення нового матеріалу
  7. II. ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ, ВИВЧЕННЯ НОВОГО
  8. II. Сприйняття нового матеріалу
  9. III. Вивчення нового матеріалу
  10. III. Вивчення нового матеріалу
  11. III. Изучение нового материала.
  12. III. ОПЛАТА ПРАЦІ, ВСТАНОВЛЕННЯ ФОРМИ, СИСТЕМИ, РОЗМІРІВ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ Й ІНШИХ ВИДІВ ТРУДОВИХ ВИПЛАТ

Психологічний стан людини, її соціальне самопочуття є наслідком і причиною тих глибинних змін, що відбуваються в різних сферах життя суспільства, позначених рисами нестабільності й невизначеності. А тому життєвою ситуацією особистісного сприйняття умов життя, соціального середовища є стан непевності у значної частини населення щодо свого нинішнього і майбутнього, свого місця в процесі суспільних змін.

Подальший перебіг суспільних трансформацій значною мірою за­лежить від того, наскільки кожен індивід як особистість, з одного бо­ку, інтеріоризує нові умови середовища, а з іншого — самовизна­чається, ідентифікується в своїй позиції, в своєму "Я", наскільки гли­боко й адекватно здійснює власну самооцінку і як це впливає на міру його життєвитривалості та життєвої активності [3, с. 4—5].

Вміння жити в нових суспільних умовах безпосередньо пов'язане з особистісною активністю, а значить, з упевненістю в своїх силах, своїх можливостях. Якщо їх бракує, то, певна річ, важко адаптуватися до нових умов і нових вимог.


За умов трансформації українського суспільства особливої значу-1 щості набувають питання формування людиною нових життєвих страте-1 гій, компетентності, посилення гнучкості та мобільності соціальної по- \ ведінки. Чим потужніший життєвий ресурс людини, чим ширші його со- і ціальні можливості, тим легше їй здолати кризові настрої, оволодіти | конструктивно-перетворювальною позицією.

Процес творчої побудови особистістю свого життя передбачає: формування образу світу, в якому живе людина, і її самої як складо­вого елемента цього світу; відбиття у свідомості цілісної картини її життя як індивідуальної історії в часовій і просторовій перспективі та ретроспективі як індивідуально-особистісного життєвого шляху; розроблення стратегії життя, планів і життєвої програми, в яких інте­груються цілі, очікування, мрії, прагнення особистості; корекцію її планів з урахуванням реальних обставин життя й особистісних мож­ливостей, подолання кризових ситуацій як прояву суперечностей життя і "незавершеності" самої особистості.

Життєтворчість як спосіб самопрограмування та творчого здійснення / особистістю свого життя є унікальним надбанням людини як зрілої осо-1 бистості. Замислюючись і творчо реалізуючи своє життя, особистість тим самим отримує статус суб'єкта життя, господаря своєї долі. Без сумніву, мистецтво життя є найвищою розвиненою здатністю до жит-тєтворчості. Ось чому так важливо "вчити людину мистецтва жити і співпрацювати зі своїм життям. Якщо це реалізується, життя для лю­дини стає мистецтвом, красою, добром, задоволенням" [4, с. 73].

За умов, коли українське суспільство переживає системну кризу, теоретичної і практичної значущості набуває дослідження проблем формування життєвої стратегії особистості. Це зумовлено, по-перше, необхідністю з'ясування соціальних факторів екзистенційної кризи, кризи життєвих цінностей і смислів, в якій опинилась особистість на етапі пе­реходу до ринкової економіки і демократичної організації суспільства; по-друге, потребою в осмисленні існуючих в українському суспільстві типів (моделей) поведінки особистості і відповідно до них життєвих стратегій; по-третє, відсутністю чітко обгрунтованих підходів до вияв­лення (ідентифікації) і побудови життєвих орієнтацій особистості; по-четверте, неготовності соціальних працівників, педагогів подавати прак­тичну допомогу молоді у розробленні технологій формування життєвої стратегії.

Одним із найнапруженіших проявів людського життя є життєві кризи, що належать до сутності життя як соціокультурного явища, а значить, тією чи іншою мірою гостроти обтяжують життя кожної лю­дини на різних етапах її життєвого шляху. У цьому контексті спра-


 


ведливим видається вислів: "У кожної людини під капелюхом свій те­атр, де розгортаються драми, часто складніші, ніж ті, що показують у театрі" (Т. Карлейль).

У психології розкриваються складні, неоднозначні впливи жит­тєвих криз на саморозвиток особистості, які залежать як від життєвих обставин, в яких перебігає життєдіяльність особистості, так і від фак­тора суб'єктивного порядку — загального психологічного складу осо­бистості, її реакції на ті чи інші стресові ситуації, індивідуального стресового досвіду, загальної та психологічної культури, поінформо­ваності у межах сучасних наукових уявлень відносно психології жит­тєвих криз особистості тощо.

Проблема кризового стану особистості набула сьогодні особливої"] гостроти через нестабільність розвитку та стану загальної кризи нашоп^ суспільства, в якому воно нині знаходиться, що позначається і на становищі, і на самопочутті громадян суспільства. Ось, наприклад, як виглядає картина стресових ситуацій, в яких довелося перебувати респондентам впродовж останніх років (див. таблицю). Дані подано у відсотках до чисельності опитаних [2, с. 95].

 

Стресові ситуації 1994 р. 1995 р. 1996 р. 1997 р.
Зазнати тяжкої хвороби, операції 14,2 16,9 12,4 11,3
Переживати тяжку хворобу близьких 24,9 26,8 26,1 23,9
Перебувати у стані, близькому до само­губства 2,6 2,9 2,9 1,9
Втратити роботу, бути вимушено безробіт­ним 9,9 11,2 11,2 13,1
Потерпіти від якогось злочину (крадіжки, пограбування, нападу, шахрайства тощо) 7,9 10,3 7,9 7,4
Опинитися у великій матеріальній скруті, коли немає за що купити навіть необхідні продукти 34,0 36,4 40,1 44,2
Відчувати свою безпорадність перед сваво­лею влади 16,5 20,6 19,9 21,9
Втрачати великі суми грошей через невдалі комерційно-фінансові операції 4,0 5,7 5,5 3,8
Звертатися по допомогу до суду, прокура­тури, адвоката 3,1 3,6 3,4 3,4
Втрачати соціальний оптимізм, надію на те, що стан у країні зміниться на краще 24,8 29,1 29,6 29,3
Зневіритися в людях, зустрічаючись з під­лістю, зрадництвом 29,8 26,6 29,7 27,1

 

Стресові ситуації 1994 р. 1995 р. 1996 р. 1997 р.
Втрачати віру в свої сили такою мірою, що буквально нічого не хочеться робити 18,5 19,6 20,8 20,9
Серйозно конфліктували з оточенням 9,8 8,0 9,3 8,0
Переживати інші стресові ситуації 4.5 4,8 5,4 5,4
Жодних важких стресових ситуацій упро­довж останнього року не переживав (ла) 19,0 22,0 20,4 21,2
Не відповіли 0,9 0,1 0,0 0,1

Криза перехідного до ринкових відносин періоду втягує в екстре­мальні умови існування дедалі ширші верстви населення. Від неста­більності потерпають насамперед діти. Особливо зловісними є роз­губленість, втрата ідеалів, песимістичне сприйняття життя, відчужен­ня від суспільства. Серйозний дефіцит позитивного впливу на молоде покоління спричинюється тим, що в молоді та підлітків домінуючими почуттями стали тривога, соціальна пасивність, страх. ~~ Виник екзистенційний вакуум, вакуум духовності. На рівні особис­тості криза набуває форми знецінення всього, навіть життя. Тривожним є поглиблення соціального психотравматизму. Очевидним є дефіцит уваги, поваги до дитини. На загальнодержавному рівні не вироблено чіт­кої позиції суспільства, передовсім інтеграційного підходу до дитинства як до того реального суб'єкта майбутнього, який зможе взяти на себе ^ажливу історичну місію.

Ганебним для держави є збільшення чисельності дітей ризику, дітей вулиці. Ніколи ще влада вулиці над дітьми не була такою могутньою, ніколи ще процес самоорганізації дитинства на вулиці не набирав та­ких різноманітних, а часом і химерних форм. Це жертви відчуження та систематичного відторгнення. Йдеться не просто про сиріт, ма­лолітніх злочинців чи втікачів, які полишили свої сім'ї. Мова йде про хворобу, що стосується суті та відносин у суспільстві, урядової політики.

Викладене питання має загальнолюдське значення, оскільки саме вулиця стає живильним середовищем й загальним знаменником най-небезпечніших соціальних пороків — насилля, проституції, нарко­манії, кожен з яких лягає важким тягарем на суспільство, охоплює все більше дітей і молоді. Ми всі повинні усвідомити духовні аспекти такої кризи і протистояти їй. Байдужість суспільства до долі цих жертв — виклик людській гідності.

г—" На етапі трансформації суспільства посилюється місія і роль школи І у плеканні людського образу, забезпеченні фізичного, психічного, мо-


рального, духовного здоров'я дитини.] Саме "школа, — стверджував А. Маслоу, — повинна допомогти дитині заглянути в себе і визначити набір цінностей, які узгоджуються з її неповторною людською сутніс­тю" [5, с. 197]. Тим часом школа, як і суспільство, переживає кризу. Важка стресогенна ситуація характерна для шкільного життя. Як зазначав Я. Чепіга, "учительська праця тільки при виключних умовах позбавляється свого примусового характеру. Тому дуже рідко одержує дитина в школі вільний гарний розвиток. В більшості, навіть у масі, на дитину там чекають фізичні та духовні страждання. Сльози часто течуть в сім "храмі науки". Шкільні будинки сповнено скаргами, во­рогуванням, зненавистю, а то й розпачем, нелюдськими засобами збуджуються в дітях погані шкідливі почуття, розвиваються і ро­стуть в школі духові хвороби, опаскуджуючи чистоту і красу дитячої душі.

Як не схвилюватись учителеві од сієї неправди! І чи не прокинеть­ся в нім співчуття до сих мук і страждань дитячої душі? Адже він не може не бачити, як покривджено права дитини.

А коли педагог часом не бачить, часом серцем не відчує сих страждань, то в нього є ще розум, який він може спостерегти їх в ди­тині. А дійти до розуміння свого він повинен.

Треба розвинути духовний слух до чужих переживань. Треба нав­читися відчувати страждання чужої душі. Треба прихилити своє серце до життя. Тоді з'явиться і природне розуміння справедливості" [6, с. 40—41].

Як тонко підмітив відомий педагог рудименти авторитарної педа­гогіки, які й дотепер процвітають у наших школах, завдаючи болю і страждання нашим дітям! не може не хвилювати й занадто висока психофізіологічна ціна навчання в багатьох школах. Проблемним є дотримання прав дитини у школі, як цього вимагає Конвенція про права дитини.

Лише на шляху освоєння особистісно зорієнтованої педагогіки, за­безпечення прав дитини, гуманізації навчально-виховного процесу мож­ливе суттєве оновлення школи, спрямованої на плекання дитини як суб'єкта культури і власної життєтворчості. Школа покликана попере­дити дитину про небезпеки життя, зберегти у кризових ситуаціях, оз­броїти особистісними механізмами, які дозволяють молодій людині успішно подолати проблеми. Вона має захищати дитину від гримас жор­стокого життя, приходити їй на допомогу у скрутну хвилину. Стрижнева мета сучасної школи — навчити культури життєвого самовизначення, підтримати учня в його екзистенційних пошуках. Педагогічна під­тримка — це процес спільного з дитиною визнання її власних інте-


ресів, цілей, можливостей і шляхів подолання проблем, які заважають їй зберегти свою людську гідність. Школа сприяє в оволодінні мис­тецтвом життєтворчості, самопобудови, самоздійснення — своєрідної самодопомоги у продуктивному подоланні перешкод, поверненні на тимчасово втрачену траєкторію життєвого шляху (Т. М. Титаренко). ~ До важливих напрямів реформування школи можна віднести:

створення нового типу розвивальних середовищ і системи психолого-

педагогічної підтримки, яка сприяє особистісному зростанню;

формування ціннісного ставлення до себе, інших;


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)