АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Види словесних ігор

Читайте также:
  1. До словесних методів навчання належать навчальна дискусія і диспут.

У дошкільній педагогіці виокремлюють у самостійну групу словесні ігри (А.К.Бондаренко, О.І.Сорокіна, А.І.Максаков, Г.А.Тумакова, Є.І.Удальцова, Г.С.Швайко та ін.). На жаль, у педагогічних джерелах відсутнє визначення словесної гри. Найбільш повно подано характеристику словесної гри А.К.Бондаренко [20]. Автор пов'язує словесні ігри насамперед з інтелектуальним розвитком дитини і зокрема, з розвитком мислення. Вона зазначає, що словесні ігри спрямовані на "розвиток захоплюючої розумової діяль­ності, самостійності й активності їхнього мислення" [20: 4]. У словесній дидактичній грі діти вчаться діяти з речами, яких у цей час не сприймають, вони оперують уявленнями про ці предмети. Словесна гра вимагає використання на­бутих раніше знань у нових умовах, зв'язках і відношен­нях. У словесних іграх дитина вирішує самостійно різнома­нітні мисленнєві завдання: описує предмети, відгадує за описом, за ознаками схожості й відмінності, групує пред­мети за різними властивостями, ознаками, віднаходить алогізми в судженнях, складає різноманітні розповіді, не­бувальщини тощо.

Німецький педагог В.Базедов писав, що дітям дають велике задоволення ігри, в яких вони видові поняття об'єднують родовим і до родового поняття добирають видові [83]. Підкреслюючи значення ігор у розвитку розу­мових здібностей дітей, італійський педагог Д.А.Колоцца зазначав: "Під час гри дитина діяльна у всіх відношеннях - у вчинках, як і судженнях і умовисновках, про те, що вона робить, і джерелом її думки є власна особиста вільна діяль­ність. Це можна сказати майже про всі ігри. Та є й особливі ігри, які сприяють розвитку розуму і суджень; такими є ігри на порівняння, ігри із запитанням "чому?", ігри з незакінченим реченням тощо. Нічого немає більш шкідли­вого, ніж давати дитині судження у готовому вигляді; ніщо не суперечить законам здорової педагогіки, ніж надання великого значення числу механічних суджень, а не здіб­ностям і навичкам до самостійних суджень" [46: 235-236]. Отже, зауважимо, що автор вбачає у словесних іграх насамперед розвиток і вдосконалення мисленнєвих опе­рацій.

О.І.Сорокіна класифікує словесні дидактичні ігри, під­креслюючи також їх спрямованість передусім на пізна­вальну діяльність:

- ігри-подорожі, їх мета - звернути увагу на те, що зна­ходиться поруч, але не помічається ними. Розвивати вмін­ня, передавати це у зв'язному мовленні;

- ігри-доручення, у яких ігрове завдання та ігрові дії ґрунтуються на пропозиції що-небудь зробити;

- ігри-припущення (ігрове завдання виражене у самій назві: "що було б...?" тощо). Перед дітьми ставиться зав­дання і створюється ситуація, яка вимагає осмислення наступної дії, зіставити знання з обставинами або запропо­нованими умовами;

- ігри-загадки (розвивають здатність до аналізу, уза­гальнення);

- ігри-бесіди (в основі лежить спілкування педагога з дітьми, дітей з педагогом). Цінність полягає в активізації емоційно-розумових процесів (єдності слова, дії, думки та уяви дітей) [80: 16-17].

А.К.Бондаренко поділяє словесні ігри, спрямовані на розвиток мисленнєвих завдань, на чотири групи. До першої групи входять ігри, за допомогою яких формують уміння виділяти суттєві ознаки предметів, явищ ("Відгадай-но", "Крамниця", "Радіо", "Так-ні"). Другу групу становлять ігри, що використовуються для розвитку в дітей уміння порівнювати, спів ставляти, помічати алогізми, доходити правильних висновків ("Подібний-неподібний", "Хто біль­ше помітить небувальщин"). Ігри, за допомогою яких роз­вивається уміння узагальнювати, класифікувати предмети за різними ознаками, об'єднані у третю групу ("Що кому потрібно?", "Назви одним словом"). В особливу, четверту підгрупу виділяють ігри на розвиток уваги, швидкості мислення, витримки, почуття гумору: "Зіпсований теле­фон", "Фарби", "Білого і чорного не називати". Ми до цієї групи внесли також ігри, в яких діти засвоюють суспільний досвід: "В аптеці", "Ми їдемо до бібліотеки", "Пошта" (Див. схему 4). У цій групі словесні ігри виконують дидактичну функцію.

Отже, аналіз педагогічної літератури засвідчив, що ніх­то з учених не виокремлює мовленнєвої спрямованості сло­весних ігор, не акцентує увагу на слові, мовленні як про­відного, стрижневого ігрового засобу.

Класифікацію ігор за мовленнєвим завданням запо­чаткував В.М.Чистяков. На його думку, ігри, що навчають мови, переслідують таку мету:

- розширення запасу слів рідної мови;

- поглиблення і уточнення значень слів;

- розвиток і закріплення навичок зв'язного мовлення [86].

В.М.Чистяков надавав великого значення наочності під час навчання. Він пропонує використовувати ігри з "пісня­ми і рухами", автор виокремив їх в особливу групу "ігри у слова". Мета таких ігор - відгадування або знаходження слова, вигадування, дописування, відгадування загадок.

Схема 4

Класифікацією ігор для навчання дошкільників інозем­ної мови запропонував К.А.Радкін [86]. Він поділяє ігри на два типи: ігри з елементами перевтілення; ігри з елементами змагання. До групи ігор з елементами перевтілення К.А.Радкін відносить сюжетно-рольові ігри.

Критерії навчального завдання лежать в основі класи­фікації, що була запропонована А.А.Ейрамджян [86]. Автор поділяє мовленнєві ігри на чотири групи: фонетичні, лек­сичні, синтаксичні, ігри-діалоги. Кожна запропонована група ігор переслідує певну мету: фонетичні ігри сприяють виробленню правильної вимови; лексичні ігри - збага­ченню словникового запасу; синтаксичні - закріплюють уміння будувати речення різної складності; ігри-діалоги сприяють розвитку діалогічного мовлення. Зазначимо, що витоки словесних ігор сягають у народну педагогіку. Це такі ігри, як "А ми просо сіяли", "Мак-маківочки", "У ведмедя у бору", "Чорного і білого не назива­ти", "Море хвилюється", "Світи-світи ясно" [ 59 ].

Визначимо саме поняття "словесна гра". Словесна гра - це гра, змістом якої виступає мовленнєве висловлювання; засобом реалізації ігрової дії та ігрового задуму є слово; результат гри - це породження нового висловлювання - тексту (слово, фраза, речення, судження, розповідь). Сло­весна гра можлива тільки на основі попереднього досвіду дитини. У словесних іграх реалізується важливий мето­дологічний принцип єдності мови, мислення і мовлення. Крім мисленнєвих завдань, у словесних іграх вирішуються такі мовленнєві завдання, як виховання звукової культури мовлення, формування граматичної правильності мовлен­ня, збагачення, уточнення і активізація словника дітей, розвиток зв'язного мовлення.

Відтак, словесні ігри можна класифікувати за мовлен­нєвими завданнями або за метою таким чином (Див схему5). Ігри на розвиток: звукової культури мовленняі роз­виток звукового аналізу слів ("Відгадай слово", "Хто, вякому будиночку буде жити", "Знайди собі пару" тощо); б) гра­матичної правильності мовлення ("Що на картинці?", "У кого більше?", "Назви дію" тощо); в) збагачення, уточнення і активізація словника ("Відгадай за описом", "Склади букет", "Крамниця іграшок" тощо); г) розвиток діалогічного мов­лення ("Ми подорожуємо", "На гостини до лісовичка", "Бджілка-трудівниця" тощо); д) розвиток монологічного мовлення ("Розкажи про своїх друзів", "Полікуємо вед­медика", "Будівельники" тощо); ж) комунікативна спрямо­ваність мовлення, міжособистісне спілкування ("На імени­нах", "На гостини до бабусі", "Куди я потрапив?" тощо).

Отже, словесна гра - це природний спосіб організації спілкування дітей дошкільного віку, оскільки вона невиму­шено залучає дітей у міжособистісне спілкування. Знання, доступні й цікаві дітям, охоче засвоюються і відображають­ся, ускладнюються у ході словесної гри, коли в дітей виникає потреба пояснити один одному те, що вони знають, бачать, роблять. У цих ситуаціях діти оперують складними реченнями, які не завжди використовують на заняттях з розвитку мовлення. Словесні ігри зацікавлюють дітей стар­шого дошкільного віку, позитивно впливають на їхнє нав­чання, привчають самостійно доходити висновків. За допо­могою словесних ігор у дітей виховується бажання зай­матися розумовою працею. У грі сам процес мислення протікає активніше, труднощі розумової праці дитина долає легше, не помічаючи, що її навчають. Словесні ігри сприяють вихованню уміння уважно слухати педагога, швидко знаходити відповідь на запитання, точно форму­лювати свої думки, застосовувати знання у відповідності з поставленим завданням.

Розвиток мовлення у дітей старшого дошкільного віку засобами словесної гри будується з опертям на емоційно-во­льову сферу особистості дитини; її творчу уяву, мотивацій­ну діяльність. Дитині важливо знати, для чого, з погляду мотивів її діяльності, її мети, необхідно виконувати ту чи ту мовленнєву дію.

Схема 5

 

У ході словесних ігор діти мають можливість діяти, конкретні дії викликають мовленнєву активність дошкіль­ника, що й сприяє розвитку гри. Свої дії дошкільники супроводжують словами-зверненнями до однолітків, які їх чують і дають відповідь. У висловлюваннях діти планують свою діяльність, послідовність майбутніх дій. Саме у сло­весній грі відбувається перехід від ситуативних висловлю­вань до поза ситуативних без опертя на предмети і дії з ними. Висловлювання дітей хоч і спираються на конкретні предмети, почасти ніякого відношення до цих предметів не мають. Дитина може вільно оперувати образами предмета тоді, коли самого предмета немає, тобто дитина у плані уяви чи образного мислення невимушено об'єднує уявлення, вводить нові комбінації образів. У грі за допомогою уяви відбуваються комбінування наявних знань. Дійсні уявлення поєднуються з вигадкою, фантазією, створюються перехід­ні форми від реальної, фактичної дії з предметами до роздумів про них. У грі знання дітей, сформовані в наоч­ному плані, переводяться у мовленнєвий, а отже, узагаль­нюються [89].

У словесних іграх уявний світ завжди оформлений словами. За допомогою мовлення діти висловлюють свої думки, почуття, узгоджують свої дії у грі. Словесна гра створює умови, в ході яких доводиться дітям роз'ясню­вати, переконувати, доводити, розмірковувати, що краще стимулює дітей на зв'язне висловлювання. Словесна гра має таку саму структуру, як і дидактична. У структурі сло­весної гри виокремлюють такі компоненти: - ігровий задум; - ігрові мовленнєві дії; - рольова поведінка; - сюжето-складання; - мовленнєве оформлення і мовленнєвий супро­від (Див. рис. 1).

Рис. 1. Структурні компоненти словесної гри

Ігровий задум спонукає дитину вербалізувати свою діяльність. Тобто, в ігровому задумі містяться мовленнєві завдання, які спонукають дитину користуватися зв'язним мовленням, пояснити ці завдання. Розвиток ігрової мовлен­нєвої дії залежить від самих дітей, від їхньої уяви. Ігрова дія у словесній грі завжди супроводжується різними мов­леннєвими висловлюваннями. Супроводжуючи словами свої дії,діти вдосконалюють мовлення. Ігрова дія використову­ється у словесній грі в суто мовленнєвому плані. Рольове спілкування - це спілкування з іншими персонажами через ролі. Під час рольового спілкування спектр дій обмежений винятково мовленням. Рольове мовлення робить більш зрозумілим ігрову дію, яку реалізують діти в ході гри [6].

Сюжетоскладання - це розвиток уміння дітей виділя­ти, позначати цілісні сюжетні події, комбінувати їх у певній послідовності та узгоджувати з партнером у грі - це спосіб побудови гри, який несе велике мовленнєве навантаження[41: 112]. Сюжетоскладання здійснюється здебіль­шого мовленнєвими засобами, що сприяє розвитку всіх показників усного мовлення. Словесна гра вимагає вико­ристання мовленнєвого позначення і пояснення. Гра пере­ходить частково у план мовлення та уяви.

Ефективність навчання мовлення дошкільників у грі залежить від єдності мовних і немовних компонентів мов­леннєвої діяльності: правильне мовлення повинне поєдну­ватися з емоційно забарвленою мімікою, влучною жестику­ляцією, ігровою рухливістю. Наявність у словесній грі предметно-ігрового середовища, атрибутів ігрових персо­нажів посилюють емоційний вплив на дітей. Поєднання навчальної інтонації з емоційним забарвленням, її сприй­няття викликає активну розумову діяльність дітей і ство­рює умови глибокого та міцного засвоєння знань за рахунок довільної уваги. У словесній грі діти вчаться словом захо­пити слухача, викликати відповідні переживання. Інтона­ційна виразність у грі розвивається через наслідування дорослих і самостійне використання різноманітних засобів виразності для прояву своїх почуттів. При створенні образу за допомогою імітаційних рухів у дитини мобілізується фантазія, уява, мислення, мовлення.

Зміст словесної гри - це активне творче відображення у свідомості дитини її реального досвіду, безпосереднього знайомства з довкіллям; специфічний засіб, що визначає мовленнєвий матеріал, яким повинні оволодіти та оперу­вати діти у процесі гри [41: 39].

У словесній грі одночасно присутні два аспекти: пізна­вальний (навчальний) та ігровий (розважальний), діти водночас граються і навчаються. Пізнавальний зміст виражається у завданнях, що тісно пов'язані з ігровими діями. Мета прихована в ігровому завданні, стає непомітною для дитини, і засвоєння пізнавального змісту відбувається не­навмисно у процесі цікавих для дитини ігрових дій. Ос­новним мотивом виконання ігрового завдання є бажання досягти ігрової мети, виграти. Саме це спонукає дитину до розумової і мовленнєвої активності. У старшому дошкіль­ному віці на базі ігрових інтересів виникають і розви­ваються інтелектуальні. Водночас із розвитком логічного мислення у словесній грі формується уміння виражати думки словами. Для розв'язання ігрових завдань дитині потрібно віднайти характерні ознаки у предметах і явищах довкілля, порівнювати, групувати, класифікувати їх, до­ходити висновків, узагальнювати. Виконання цікавих ігро­вих дій і правил сприяє розвитку мовленнєвої спостереж­ливості.

Словесні ігри можуть проводитись у вигляді гри у влас­ному розумінні слова та гри-заняття (Див. рис. 2). У дру­гому випадку провідна роль належить педагогу.

Рис. 2. Форми організації словесної гри

Отже, словесні ігри у практиці роботи дошкільних нав­чальних закладів використовуються на заняттях з розвитку мовлення і. художньої літератури як ігровий метод; як са­мостійна гра-заняття, що проводиться під керівництвом педагога; як самостійно стимульована словесна гра дітей; як прийом на заняттях з інших розділів програми.

Вербальні ігри

Поруч зі словесними іграми в лінгвістичній і особливо у психологічній літературі використовують термін "вер­бальні" ігри. З'ясуємо сутність вербальної гри. У психоло­гічному словнику феномен "вербальний" застосовується для позначення форм знакового матеріалу, а також процесів оперування з цим матеріалом [79: 62]. На жаль, ні у психолого-педагогічній, ні в лінгводидактичній літературі ми не знайшли визначення вербальної гри, хоча цей термін уже тривалий час існує у науковому обігу.

Під вербальними іграми ми розуміємо словесні ігри, спрямовані на вирішення мовленнєвих завдань, змістом яких виступає безпосередньо зв'язне (діалогічне, монологічне) мовлення, мовленнєві висловлювання різного типу (опис, розповідь, міркування, пояснення), і які побудовані за зміс­том художніх текстів. Вербальні ігри можна поділити на дві великі групи: репродуктивні і творчі ігри (див, схему 6).

Під вербальними репродуктивними іграми розуміємо ігри відтворювального характеру, тобто ігри, в яких діти відтворюють зміст (близько до авторського тексту) одного знайомого художнього твору (оповідання, казки, вірша, пісні). Наприклад, "Червона шапочка і вовк", "Коза і семеро козенят", "Три ведмедя", "Гуси-лебеді" тощо.

До репродуктивних вербальних ігор відносимо ігри-драматизації, ігри за змістом художніх творів, ігри-інсценування, ігрові мовленнєві вправи за змістом художніх тво­рів, ігрові мовленнєві казкові ситуації.

Творчі вербальні ігри - це самостійне створення дітьми ігрового задуму і сюжету гри на основі знайомих дітям художніх творів, тобто творча інтерпретація змісту декількох знайомих дітям казок, оповідань тощо. До творчих вер­бальних ігор, як це видно зі схеми, віднесено сюжетно-рольові ігри, театралізовані ігри, режисерські, ігри-небувальщини.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)