АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Репродуктивні вербальні ігри

Читайте также:
  1. Вербальні творчі ігри
  2. ЗОВНІШНЯ ТЕХНІКА ВЧИТЕЛЯ (невербальні засоби)
  3. Невербальні засоби спілкування
  4. Невербальні засоби спілкування.
  5. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у комунікації.
  6. Окремі систему становлять ритміко-інтонаційні невербальні засоби: інтонація, гучність, темп, тембр, тональність.
  7. Це напрочуд легко зробити, якщо уважно проаналізувати вербальні і невербальні

Найбільш поширеним видом репродуктивних вербаль­них ігор є ігри-драматизації (Л.В.Артемова, Р.Й.Жуковська, Н.С.Карпинська, В.М.Федяєвська, Л.С.Фурміна та ін.).

Гра-драматизація - це особливий вид ігрової діяльності дітей дошкільного віку; це гра за змістом оповідання чи казки, добре знайомого дітям. Драматизувати - означає зобразити, розіграти в особах будь-який літературний твір, зберігаючи послідовність епізодів. При цьому сюжет гри, послідовність подій, що відбуваються, ролі, вчинки героїв, їхнє мовлення визначається текстом літературного твору [44].

Відмінність ігор-драматизацій від інших видів ігор полягає також у тому, що дітям потрібно визначити хід, перебіг подій, образи героїв казки чи оповідання, їхню поведінку, уявити персонажів саме в такому вигляді, в якому вони показані у творі зі всіма особливостями. Дитину потрібно підвести не тільки до розуміння типового, характер­ного в тому персонажі, який зображується, але й допомогти визначити специфічні ознаки, характерні для цього літера­турного твору, а не для образу взагалі. Дії, відтворювані дітьми у драматизації, більш складні, ніж при наслідуванні побаченого в житті. Дитині необхідно не тільки відтворити якийсь з життєвих об'єктів, але й поставити його в умови, запропоновані автором літературного тексту. Літератур­ний твір підказує, які дії треба виконувати, проте в ньому немає вказівок щодо способів утілення їх у рух, міміку, інтонацію. Це потребує від дитини прояву ініціативи, самостійності, конкретності в доборі зображувальних і виразних засобів, створених образів. Зберігаючи задум автора, освоєну ідею художнього твору, діти вплітають у сюжет свої враження від довкілля, деякий життєвий досвід. Дитині необхідно уявити себе на місці певного персонажу, проникнутись його почуттями, переживаннями, щоб пере­давати відповідний образ. Перевтілення допомагає дош­кільнику на основі сформованих навичок виразного читання і розповідання, набутого рухового досвіду, знань про довкілля створювати різноманітні за характером образи. Слід відзначити, що перевтілення і створення образу взагалі можливі тільки тоді, коли в дитини сформовані достатньо міцні знання про об'єкти і явища дійсності, що її оточують, та які відображені в літературному тексті. У випадку відсутності інформації, необхідної для розігру­вання героя літературного тексту, неможливо вести мову про драматизацію цього твору.

Експериментальні дослідження (Р.Й.Жуковська, Н.С.Карпинська) засвідчили необхідність розвитку в дітей спеціальних творчих здібностей, потрібних для гри-драматизації. Вони передбачають: розвиток поетичного слуху, тобто особливо чутливого сприйняття змісту і форми літе­ратурного тексту в єдності, а також виразності мовлення дитини; здатності швидко сприймати зміст літературного твору за умови його розуміння; уміння зберігати жвавість вражень, передавати їх у процесі створення образу героя у грі, виражати своє ставлення до нього і почуття, що ви­никли на цій основі, користуючись при цьому мовленням, рухами, мімікою. Чітко дотримуючись сюжету літера­турного твору, кожна дитина по-своєму створює той чи той образ. Учасники драматизації певним чином взаємодіють між собою. Вони уважно слухають репліки товаришів під час гри, слідкують за їхніми рухами, жестами, мімікою, реагують на відхилення від літературного тексту, залишаю­чись при цьому весь час у створеному образі.

Відносини між гравцями вирізняються від звичайного спілкування у повсякденному житті. Взаємодія "акторів" у грі-драматизації зовсім інша, ніж у реальних відносинах дітей. У драматизації беруть участь усі діти. їх не поділя­ють на акторів і глядачів, це не театральна вистава, а дитяча гра. На всіх вистачить ролей і головних, і другорядних, навіть, деревом, кущем, квіткою може бути дитина, аби грати. При цьому, для дошкільників важливо не тільки отримати задоволення від власної гри, але й донести розпо­відь чи казку до дітей - глядачів. У грі-драматизації дитина грає для себе, отримуючи насолоду від прийнятого на себе образу, взаємодії з іншими гравцями. Дошкільник відчуває задоволення при влучному доборі імітаційних рухів і голосу персонажу, від проникнення у запропонований авто­ром текст, входження в обставини літературного сюжету.

Гра-драматизація складається з двох частин: підготовки і самої драматизації. Перший етап підготовки до гри-драматизації передбачає заходи, спрямовані на засвоєння літературного тексту: читання або розповідання тексту вихователем; слухання його звукозапису; бесіда з дітьми в ході якої визначається характер і особливості голосів персонажів; переказ, у процесі якого закріплюються послідовність подій, що відбуваються, прямої мови персонажів тощо, переказу за ілюстраціями, сюжетними малюнками, виконаними дітьми тощо.

Другий етап складається з комплексу виховних заходів у ході яких поряд із загальними навчально-виховними завданнями певної групи вирішуються і завдання підготовки до гри-драматизації: збагачення знань дітей про персонажів та події, що відбуваються вправляння у виразному читанні тексту, підготовка атрибутів і декорацій. Спеціально організовуються ігрові вправи,спрямовані на пошук і розвиток виражальних засобів (імітаційні рухи, різні почуття, хода, міміка тощо), необхідних для створення образу.

Третій етап – сама гра-драматизація, ігрове відтворення. Дітям дошкільного віку властиве ігрове втілення літературного твору, який їм подобається. Дитяча література для цього дає багатий матеріал. Окремі літературні герої настільки припадають до душі дітям, що вони самостійно організовують ігри, в яких називають себе їхніми іменами, орієнтуються на їхню поведінку. В іграх на тему літературних творів зв'язок з тим чи іншим твором менш стійкий і визначений, ніж в іграх-драматизаціях: можливе поєднання подій з різних літературних джерел, уведення і нових дійових осіб, вільне, нерегламентоване передавання змісту тощо.

В іграх дітей молодшого дошкільного віку вже можна спостерігати, що вони об’єднують різні події, подекуди включають епізоди із казок, здебільшого з тих, що демонструвалися їм при показі лялькового театру. Одержавши яскраві зорові враження, діти відтворюють їх у грі. У середньому дошкільному віці стає звичним включення нових вражень у старі улюблені ігри. Діти цього віку відображають у своїх іграх не тільки ті казки, які їм показують, а ті, які розповідають (переповідають). Старші дошкільники комбінують в іграх свої знання, почерпнуті не тільки зі спостережень та розповідей дорослих, але й із книг. Казки й розповіді знаходять відображення в іграх дітей будь-якого віку, але по-різному. Одні діти розігрують окремі епізоди казки, інші діють так, як улюблений казковий герой, треті намагаються передати всю казку повністю, вносять у її зміст деякі зміни, вставляють деталі з життєвих спостережень або бажають повернути хід подій по-своєму, виявляють творчість і вигадку.

До репродуктивних вербальних ігор належать ігри за сюжетами літературних творів. За словами Р.Й. Жуковської, в іграх на літературні твори зв'язок зі змістом твору, що розігруються, менш стійкий і визначений, ніж в іграх-драматизаціях; тут можливе поєднання подій або героїв з різних художніх творів, вільне, нерегламентоване передавання змісту. У самостійних іграх за сюжетами літературних творів діти виступають своєрідним режисером подій, вони змінюють кінцівку на свій розсуд, уводять нових героїв тощо. Для того, щоб виникли сюжетно-рольові ігри, як засвідчують результати багатьох досліджень (Л.В. Артемова, Р.Й.Жуковська, Є.В. Зворигіна, Н.С. Карпинська та ін.), потрібно створювати відповідне ігрове предметне середовище: естетичне оформлення кімнати, наявність відповідних іграшок і персонажей, стимулювання дітей до творчо ігрових проявів.

Ігри-інсценізації суттєво відрізняються від усіх інших ігор. Вони вимагають слів автора і майже дослівного відтворення тексту художнього твору. Для цього літературний твір повинен бути дітям добре знайомий. Вихователь обов’язково готує атрибути (шапочки, костюми, елементи декорації тощо). Самостійність гри-драматизації визначається тим, на скільки діти знають текст художнього твору, на скільки подобаються їм герої. Тому наявність атрибутів, костюмів, декорацій буде стимулом дітей до гри. Більшість ігор-драматизацій побудовані в діалогічній формі, що активізує діалогічне мовлення дітей.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)