АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Особливості використання природних ресурсів у сфері господарювання

Читайте также:
  1. E. Використання антисептичних засобів
  2. IV. ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ УЧНІВ
  3. IІІ. Проведення перевірок суб’єктів господарювання та органів влади та інших підконтрольних об’єктів органами Держтехногенбезпеки України
  4. V. Особливості обліку деяких запасів
  5. V. Робочий час і його використання
  6. V. Характерологічні особливості
  7. VII. Використання міжнародного фактору в інтересах інноваційного розвитку економіки України
  8. VIII. Особливості проходження служби військовослужбовцями, щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство або справа розглядається судом чи вирок суду набрав законної сили
  9. Адаптивна система навчання з використанням інформаційних технологій.
  10. Адміністративно-правові відносини, їх структура, особливості та види.
  11. Активними операціями називаються операції з розміщення банківських ресурсів.
  12. Аналіз використання автопарку.

Відповідно до Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Природні ресурси можуть надаватися суб'єктам господарю­вання для використання або придбаватися ними у власність лише у випадках та порядку, передбачених законом. Суб'єкти госпо­дарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористу­вання відповідно до ГКУ та відповідних законів України. Кабі­нет Міністрів України забезпечує державний облік природних ресурсів, що належать до державної власності, перебувають в управлінні Автономної Республіки Крим, належать до комунальної власності й можуть використовуватись у господарській діяль­ності.

Суб'єктам господарювання може передаватись у власність зе­мля із закритими водоймами, ділянками лісів, загальнопоширеними корисними копалинами, що знаходяться в ній, у тому числі громадянам для ведення селянського (фермерського) гос­подарства, а також сільськогосподарським підприємствам для господарської діяльності. Порядок надання землі у власність визначається виключно законом з урахуванням необхідності ви­значення гарантій ефективного використання землі суб'єктами господарювання, запобігання її безгосподарному використанню та псуванню.

Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяль­ності надаються в користування на підставі спеціальних дозво­лів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші при­родні ресурси (у тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадя­нам і юридичним особам для здійснення господарської діяльнос­ті встановлюється земельним, водним, лісовим та іншими спе­ціальними законодавчими актами.

Права суб'єктів господарювання щодо використання природних ресурсів

Згідно зі ст. 152 ГКУ суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, має право:

• експлуатувати корисні властивості наданих йому природних ресурсів;

• використовувати для господарських потреб у встановленому законодавством порядку корисні копалини місцевого значен­ня, водні об'єкти, лісові ресурси, що знаходяться на наданій йому земельній ділянці;

• одержувати доходи від результатів господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів;

• одержувати пільгові коротко- та довгострокові кредити для реалізації заходів ефективного використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а також користуватися податко­вими пільгами при здійсненні зазначених заходів;

• вимагати компенсації шкоди, завданої належним йому природ­ним ресурсам іншими суб'єктами, а також усунення пере­шкод у здійсненні господарської діяльності, пов'язаної з ви­користанням природних ресурсів.

Обов'язки суб'єктів господарювання щодо використання природних ресурсів

Згідно зі ст. 153 ГКУ суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов'язаний:

• використовувати природні ресурси за цільовим призначенням, визначеним при їх наданні (придбанні) для використання в господарській діяльності;

• ефективно і економно використовувати природні ресурси на основі застосування новітніх технологій у виробничій діяль­ності;

• здійснювати заходи своєчасного відтворення і запобігання псу­ванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господа­рювання;

• своєчасно вносити відповідну плату за використання природ­них ресурсів;

• здійснювати господарську діяльність без порушення прав ін­ших власників та користувачів природних ресурсів;

• відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первин­ним користувачам природних ресурсів.

 

42. Організаційно-господарськими (згідно з ч. 1 ст. 176 ГК України) визна­ються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господар­ською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійсни­ти на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єктами господарювання є особи, визначені ст. 55 ГК України.

До категорії суб'єктів організаційно-господарських зобов'язань належать:

• органи державної влади, наділені господарською компетенцією, - щодо підпорядкованих їм державних підприємств і підконтрольних (з певних питань) підприємств та інших господарських організацій будь-яких форм власності;

• органи місцевого самоврядування, що діють у межах своєї господарської компетенції, - щодо комунальних підприємств та організацій і підконтр­ольних (з певних, визначених законом питань) підприємств та організацій будь-яких форм власності, що розташовані на території відповідної терито­ріальної громади;

• господарські об'єднання - щодо шдприємств-учасників;

• холдингові компанії - щодо своїх корпоративних підприємств;

• засновники унітарних підприємств (у тому числі дочірніх) і власники їх­нього майна (ними можуть бути суб'єкти господарювання – господарські товариства, виробничі кооперативи, господарські об'єднання та ін.) щодо створених ними підприємств;

• учасники господарських організацій корпоративного типу, що володіють корпоративними правами (в тому числі правом брати участь в управлінні організацією такого типу);

• суб'єкти господарювання, наділені управлінськими повноваженнями щодо інших суб'єкті на підставі укладених між ними договорів підприємницько­го характеру - про делегування управлінських повноважень одному з них, щодо підпорядкування двох і більше суб'єктів господарювання іншому та ін.

Відтак, розрізняють окремі підвиди організаційно-господарських зобов'язань залежно від: а) підстав виникнення (закон, договір, акт управління); б) від складу суб'єктів

 

Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати:

- між суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта, або органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта;

- між суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об'єднань чи товариств;

- між суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством;

- в інших випадках, передбачених ГК, іншими законодавчими актами або установчими документами суб'єкта господарювання.

Організаційно-господарські зобов'язання суб'єктів можуть виникати з договору та набувати форми договору (наприклад, засновницького договору про створення об'єднання підприємств, в якому визначаються взаємовідносини між учасниками об'єднання та органом управління об'єднання).


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)