АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ГЛОСАРІЙ (термінологічний словник)

Читайте также:
  1. Глосарій
  2. ГЛОСАРІЙ
  3. Глосарій (Термінологічний словник)

Аборт – (з лат. abortus–викидень) – це переривання вагітності впродовж перших 28 тижнів. За характером виникнення розрізняють аборт штучний та самовільний.

Агресивність –(з лат. aggredі – нападати) – короткочасний емоційний стан або індивідуальна риса особистості, що характеризується стійкою готовністю людей до агресивних дій, спрямованих на завдання психологічної або фізіологічної шкоди або знищення когось.

Адаптація соціальна – пристосування індивіда до умов соціального середовища, формування адекватної системи відносин із соціальними об’єктами, рольова пластичність поведінки, інтеграція особистості у соціальної групи, діяльність щодо освоєння стабільних соціальних умов, прийняття норм і цінностей нового соціального середовища, форм соціальної взаємодії.

Акселерація –прискорення соматичного розвитку й фізіологічне дозрівання дітей та підлітків порівняно з попередніми поколіннями.

Алкогольна залежність – хронічне захворювання, що розвивається в результаті безконтрольного й систематичного вжитку спиртних напоїв і призводить до фізіологічних, психологічних і соціальних розладів.

Амністія – акт найвищого законодавчого органу держави про повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певних категорій осіб, винних у вчиненні злочинів.

Аналоги наркотичних і психотропних речовин – речовини та інші об’єктивні подразники (наприклад, психотропна музика, електромагнітні випромінювання), котрі подібно до наркотичних та психотропних речовин мають специфічний вплив на психіку людини.

Аномалія поведінкова – (з грецьк. – відхилення) – відхилення від загальної закономірності у поведінці. Тип поведінки, для якого характерне відхилення від взірців поведінки, очікуваних у конкретній культурі, конкретній ситуації. Аномальна поведінка можна спостерігати у дітей, котрі мають порушення пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери та психологічного розвитку взагалі.

Аномія – стан суспільної системи, для якого властива відсутність загально прийнятих цінностей і норм як універсальних регуляторів соціальної поведінки людей.

Антисоціальні особистості – люди, які не відповідають стандартам поведінки, що схвалюється товариством, тобто особистості, суспільна поведінка яких не збігається з узвичаєними в даному товаристві соціальними нормами, традиціями, що склалися.

Апатія – байдужість до навколишнього й втрата ініціативи як наслідок зниження психомоторної активності. Характеризується млявістю, бездіяльністю, емоційною індиферентністю, відсутністю спонукань та інтересів.

Бандитизм – організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у банді або у вчинюваному нею нападі.

Безвісти пропалий – особа, яка зникла раптово і місцеперебування якої невідоме. Розшук безвісті пропалої особи здійснюють органи внутрішніх справ та їхні оперативні підрозділи у разі, коли є підстави вважати, що вона стала жертвою злочину або нещасного випадку.

Бездомність –відсутність у індивідів або сімей постійного житла, що робить неможливим як ведення осілого способу життя, так і повноцінного соціального функціонування.

Безробітні – працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність відповідної роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, справді шукають роботу та здатні приступити до праці.

Бідність (злиденність) показник критично низького рівня життя малозабезпечених громадян і категорій населення, недостатнього ступеня задоволення їхніх матеріальних і духовних потреб; соціальний індикатор необхідності здійснення адресної соціальної допомоги, введення законодавчо установлених додаткових соціальних гарантій для найбільш уразливих верств населення. Відображає грань фізіологічного виживання людини й характеризується системою кількісних і якісних показників: співвідношенням реальних доходів на душу населення й прожиткового мінімуму, соціально-економічним потенціалом сім’ї та ін. Методологічно бідність може розглядатися як поєднання низької майнової забезпеченості, поганих житлових умов і низького прибутку на душу населення.

Біженці – іноземні громадяни або особи без громадянства, котрі внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвами переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, вимушені залишити територію держави, громадянами якої вони є (або територію країни свого постійного проживання) і не можуть або не бажають скористатися захистом цієї держави через такі побоювання (Закон України «Про біженців» від 21 червня 2001 року).

Бродяжництво – переміщення впродовж тривалого часу з одного населеного пункту до іншого або в межах одного населеного пункту особи, яка не має постійного місця проживання чи залишила його.

Будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів – установи, що здійснюють матеріально-побутове обслуговування людей похилого віку та осіб з функціональними обмеженнями, які потребують догляду і не мають працездатних дітей та родичів, котрі за законом повинні їх утримувати.

Будинки-інтернати для дітей-інвалідів – медико-соціальні установи, призначені для довгочасного проживання в них дітей, які мають функціональні обмеження. До таких будинків приймають дітей до 18 років, які мають відхилення від норми у фізичному та розумовому розвитку; тих, хто потребує догляду і медичне обслуговування, а також соціально-трудової адаптації.

Будинок дитини – дитячий заклад для утримання та виховання дітей засуджених жінок.

Будинок дитячий сімейного типу – окрема сім’я, створена за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, що бере на виховання та спільне проживання не менш ніж 5 дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування.

Важка життєва ситуація – становище, яке об’єктивно порушує життєдіяльність людини (або суб’єктивно сприймається як важке особисто для неї), яке вона не може подолати самостійно і потребує підтримки і допомоги соціальних служб (інвалідність, сирітство, бездоглядність, малозабезпеченість, безробіття, конфлікти і жорстокі відносини в сім’ї, самотність, нездатність до самообслуговування у зв’язку з віком, хворобою тощо).

Важковиховувані діти – це досить широке узагальнене поняття, яке охоплює різні категорії дітей з певними відхиленнями у поведінці, з якими вчителю важко працювати, які завдають чимало турбот і прикростей не тільки вчителям, але й нерідко батькам, однокласникам.

Вживання наркотичних засобів або психотропних речовин незаконне – якщо воно не носить терапевтичної мети і не відбувається під наглядом лікаря, тобто не є соціально схваленим і спричиняє соціальну безпеку.

Вигорання – характеристика психологічного стану здорових людей, що знаходяться в інтенсивному й тісному спілкуванні з клієнтами, пацієнтами, в емоційно напруженій атмосфері при наданні професійної допомоги.

Виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин – посів і вирощування заборонених до використання опійного маку, сортів коноплі, багатих на тетрагідроканнабіол, карається у відповідності до статей кримінального кодексу.

Виконавець злочину – особа, яка безпосередньо вчинила злочин.

Виктимологія – наука, що вивчає різноманітні категорії людей, які сталі жертвами несприятливих умов соціалізації і насильства.

Виправна колонія для неповнолітніх (ВК) – спеціальна установа Департаменту виконання покарань Міністерства внутрішніх справ, де відбувають визначений рішенням суду термін покарання неповнолітні віком від 14 до 18 років.

Виправно-трудова установа – заклад, який виконує покарання у вигляді позбавлення волі. За кримінальним і виправно-трудовим законодавством України до цих установ належать: виправно-трудові колонії для засуджених до позбавлення волі, які досягли повноліття; в’язниці; виховно-трудові колонії для неповнолітніх.

Вирок – рішення суду першої чи апеляційної інстанції про винність або невинність підсудного у скоєнні злочину і застосування або незастосування до нього покарання. Особу вважають невинною у вчиненні злочину і не піддють кримінальному покаранню, допоки її вину не доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вирок суду.

Виховання –у широкому розумінні – функція суспільства, яка забезпечує його розвиток шляхом передачі новим поколінням людей соціально-історичного досвіду попередніх поколінь у відповідності з цілями та інтересами соціальних груп. У вузькому розумінні – процес усвідомленого, цілеспрямованого та систематичного формування особистості, що здійснюють у рамках та під впливом соціальних інститутів (сім’ї, виховних та навчальних закладів, закладів культури, громадських організацій, засобів масової інформації тощо), що має на меті підготовку до виконання соціальних функцій та ролей, до життєдіяльності в різних сферах соціальної практики.

Виховання соціальне –ступінь турботи суспільства про свій прогрес в особі молодших поколінь; умови, що створює суспільство, державні і приватні структури для фізичного і соціального розвитку людини: сприяння соціально незахищеним сім’ям і дітям, фізіологічного росту та здоров’ю дітей; привчання до співжиття з природою, людьми, світом речей; адаптація людини до встановлених порядків і норм суспільної поведінки; створення соціальних закладів захисту сім’ї та дитинства, сприяння розумній та успішній самоорганізації життя особистості в умовах сім’ї, школи, оточуючого мікросередовища; освіта людей у різних сферах побутового, трудового, громадського життя.

Військовозобов’язаний – громадянин України, який відповідно до Закону «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» визнаний придатним до військової служби і перебуває у запасі.

Військовослужбовці – громадяни України, які відбувають військову службу згідно із Законом «Про загальний військовий обов’язок і військову службу».

Вік соціальний — рівень соціальних досягнень індивіда (кар’єра, суспільний стан, сімейний статус тощо) порівняно із статистичним середнім рівнем подібних досягнень людей одного з ним віку.

Віктимність – схильність людини стати жертвою тих або інших обставин.

Віктимогенність – наявність у тих або інших об'єктивних обставинах соціалізації характеристик, рис, небезпек, вплив яких може зробити людину жертвою цих обставин.

ВІЛ-інфекція – проникнення вірусу імунодефіциту до організму людини та стан зараженості організму, що може проявлятися або не проявлятися у захворюванні.

ВІЛ-інфіковані – особи, які заражені вірусом імунодефіциту. Більшість вчених вважає, що зараження ВІЛ-інфекцією призводить до виникнення більш численних і серйозних психосоціальних наслідків, аніж будь-яке інше захворювання.

Вулична злочинність – сукупність злочинів, скоєних упродовж певного проміжку часу на певній території міста чи ін. населеного пункту, що співвідноситься з поняттям «вулиця».

Вчинок –особистісна форма поведінки суб’єкта, комплекс його свідомо-рефлексивних дій, які можна оцінювати як акти соціально-моральної орієнтації, самореалізації, самовизначення, самоствердження; в моделях вчинків суб’єкт демонструє своє ставлення до інших суб’єктів, до зовнішнього середовища, до суспільства.

Галюциногени – психотропні речовини, які належать до дизлептиків і викликають розлади сприйняття у вигляді галюцинацій (частіше екзогенних, істинних).

Гашиш – наркотична речовина, яку отримують у вигляді амонистої речовини з поверхні верхівок коноплі під час квітіння. Смолу висушують, іноді пресують і таким чином виготовляють наркотик.

Геріатрія – (з грецьк. – старий) – розділ геронтології, який вивчає особливості захворювань людей похилого та старечого віку, а також методи лікування та запобігання їм.

Грабіж – злочин проти приватної власності громадян, який полягає у відкритому викраденні їхнього індивідуального майна. Викрадення визнають відкритим, якщо його здійснено у присутності потерпілого або інших осіб, коли винна особа усвідомлювала, що чинить злочин відкрито, а присутні розуміли сутність її протиправних дій.

Групи ризику – категорії людей, чиє соціальне становище за якимись критеріями не має стабільності, які практично не в змозі самостійно подолати власні труднощі, що може привести якщо не до біологічної загибелі, то до втрати соціальної значимості та духовності.

Девіанти – особи девіантної (що відхиляється) поведінки – поведінка, що не узгоджується з нормами, не відповідає сподіванням соціальної групи або всього товариства; жертви девіації.

Девіантність –характеристика поведінки, яка не збігається з соціальними нормами і цінностями, прийнятими у суспільстві. (див. Поведінка девіантна).

Дезертирство – це самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез`явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, з відпустки або з лікувального закладу.

Делінквент – (з лат. – правопорушник) – суб’єкт, чия поведінка, котра відхиляється від норми, у крайніх своїх проявах являє собою кримінально карні дії.

Деприванти – “жертви” депривації.

Депривація (буквально з латинської – утрата, позбавлення чого-небудь). Як суспільне й психологічне явище може бути розглянуте з цих позицій.

Дисидент – людина, не адаптована в суспільстві, жертва соціалізації.

Дискримінація (від лат. – розрізнення) – приниження прав якоїсь групи громадян у силу їхньої національності, раси, статі, віросповідання тощо. У галузі міжнародних відносин – надання громадянам і організаціям якоїсь держави менших прав і привілеїв, ніж громадянам і організаціям іншої держави.

Діти аномальні – (з грецьк. – відхилення від заг. закономірності, аномальний, тобто той, що не відповідає певним правилам) – характеризуються дизонтогенезом та дисгенезом. Діти аномальні, що відрізняються відхиленням у фізичному або психічному розвитку, внаслідок вроджених дефектів організму в цілому та нервової системи зокрема, або внаслідок хвороби чи травми.

Діти бездоглядні –діти, які залишилися без нагляду, уваги, турботи, позитивного впливу з боку батьків або осіб, що їх замінюють. Бездоглядна дитина живе під одним дахом з батьками, зберігає зв’язки з сім’єю, у неї ще є емоційна прихильність до когось із членів родини, але зв’язки ці слабкі і знаходяться під загрозою атрофії та розладу. Відсутність належного догляду та утримування, нехтування інтересами й потребами особистості, яка розвивається, створюють у сім’ї реальну загрозу психічному, фіз. і моральному розвитку дитини.

Діти бездомні –це діти, які не мають батьківської або державної опіки, постійного місця проживання, відповідних віку позитивних занять, необхідного нагляду, систематичного навчання і виховання.

Діти групи ризику – “це та категорія дітей, яка в силу визначених обставин свого життя більше за інші категорії піддається негативним зовнішнім впливам з боку суспільства і його кримінальних елементів, що стали причиною дезадаптації неповнолітніх”.

Екстремізм (від лат. – крайній) – схильність до крайніх поглядів, заходів (звичайно в політиці).

Еміграція – 1. Зумовлене політичними, економічними, військовими, етнічними, культурними і релігійними причинами вимушене або добровільне переміщення людей з країни постійного проживання в ін. країни. 2. Сукупність осіб, що переселилися з однієї країни до іншої.

Жертви насильства – особи, які зазнають насильство як примус, що здійснює соціальний суб'єкт (індивід, група, соціум) для досягнення поставлених цілей.

Жінки – соціально-демографічна група населення, яка, у силу своїх особливостей, належить до категорії, що першорядно потребує соціальної допомоги (особливо в нашій країні).

Заклади наркологічні – заклади, що належать до Міністерства охорони здоров’я України і забезпечують надання медичної допомоги населенню, що страждає від наркоманії та алкоголізму, а також займаються питаннями профілактики.

Залежність – надмірна прив’язаність суб’єкта до чогось або когось. У дітей спостерігають надмірну залежність від дорослого. У дорослих надмірна залежність спостерігається при наявності ознак психологічного нездоров’я.

Залежність алкогольна – за визначенням ВООЗ (1965 р.), періодичний або хронічний стан, викликаний повторним вживанням штучної чи природньої речовини, в даному випадку алкоголю.

Занедбаність педагогічна –стійкі відхилення від норми в моральній свідомості й поведінці чи навчальній діяльності, спричинені недоліками педагогічного впливу.

Засудження умовне –вид засудження, яке полягає у звільненні від позбавлення волі на певних умовах.

Звички шкідливі – сформована дія, виконання якої за певних обставин стало потребою і яка є соціальною несхвальною.

Зґвалтування – статеві зносини із застосуванням фіз. насилля, погроз або із застосуванням безпорадного стану потерпілої. Згідно Закону є злочином: обтяжує провину при цьому загроза вбивства або спричинення важкого тілесного пошкодження, здійснення зґвалтування повторно або групою осіб, а також зґвалтування неповнолітньої.

Злиденні – люди, які характеризуються феноменом жебракування – “стан, при якому ведення нормального способу життя стає неможливим або скрутним через відсутність матеріальних засобів і коштів, власності, навичок трудової діяльності, а соціальне функціонування забезпечується в певною мірою збором милостині”.

Зловживання наркотиками – вживання психоактивних речовин, які включені в офіційний «Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин та їх прекурсорів, що підлягають контролю на Україні» (спеціальні списки), внаслідок чого розвиваються психічні та поведінкові розлади, що зашкоджують фізичному та психічному здоров’ю.

Зловживання психотропними речовинами – вживання речовин, що впливають на психічну діяльність людини та викликають розвиток психічних та поведінкових розладів, які зашкоджують фізичному та психічному здоров’ю. Зловживання психотропними речовинами визначається як неадекватне вживання, яке характеризується продовженням вживання, незважаючи на усвідомлення того, що вживання зумовлює або загострює постійні або тимчасові соціальні, виробничі, психологічні або фізіологічні проблеми.

Злочинність групова – різновид злочинності, коли злочин є результатом протизаконних діянь кількох (групи) осіб.

Злочинність організована – це діяльність групи осіб, об’єднаних в організацію, яка має структуру, спец. пристосовану для скоєння злочинів.

Імміграція — процес виїзду громадян до іншої країни на постійне довготривале проживання.

Інвалід –(з лат. invalidus – безсилий, слабкий, хворий) – особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою або уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності інваліда, викликає потребу в соціальній допомозі та захисті.

Інвалідність – постійна або тривала втрата здоров’я внаслідок: трудового каліцтва або професійного захворювання, загального захворювання (у т.ч. каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалід з дитинства).

Контрабанда –переміщення товарів через митний кордон поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлені відповідні правила вивезення.

Корупція – діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. Згідно із Законом України «Про боротьбу з корупцією», відповідальність настає не за корупцією взагалі, а за конкретні, передбачені законодавством, корупційні діяння та інші, пов’язані з корупцією, правопорушення.

Крадіжка – таємне викрадення чужого майна. Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Як правило, крадіжка здійснюють за відсутності будь-яких осіб (власників, власників майна, осіб, під охороною яких воно перебуває, свідків тощо). Суб`єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Лесбіянство – жіночий гомосексуалізм, потяг жінки до жінки.

Люди похилого віку – генерація осіб старшого віку, в якій у відповідності з класифікацією ВООЗ виділяють чотири підгрупи: літні (55–64 роки), люди похилого віку (65–74 роки), старі (75–84 роки), престарілі (85 років і старші). У деяких випадках виділяють підгрупу довгожителів (понад 100 років).

Маргінали (буквально з латинської – той, хто знаходиться на краю) – “індивіди, які втратили ознаки приналежності до стабільного соціального інституту, прошарку, групи в межах сформованих соціальних стосунків, що знаходяться в проміжному, “прикордонному” стані між ними”.

Маргінальність – (з лат. marginalis – той, що знаходиться на межі) – стан груп людей чи особистостей, поставлених суспільним розвитком на межу двох культур, що беруть участь у взаємодії цих культур, але не прилучаються цілком до жодної з них.

Меншини національні –групи громадян України, які не українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Меншини соціальні – сукупність малих соціальних груп, колективів, малочисельних етносів, організацій, які опосередковують зв’язок між індивідами та суспільством.

Міграція – (з лат. migratio – переселення) в широкому значенні – процес просторового переміщення людей між поселеннями, регіонами, країнами. У вузькому значенні під міграцією розуміють сукупність переселень людей, пов’язаних зі зміною ними місця проживання на постійно чи порівняно довготривалий термін, що призводить до зміни територіального розміщення населення.

Молодь –громадяни України віком від 15 до 35 років.

Наркоманія – (з грецьк. – божевілля, пристрасть) – соціально небезпечне психічне захворювання; токсикоманія, викликана зловживанням наркотичними засобами з метою викликати ейфорію; порушення свідомості, сп’яніння, стан блаженства, підвищеного радісного настрою тощо.

Наркотична залежність (наркоманія) – хронічне захворювання, що виникає в результаті тривалого вжитку психоактивної речовини (речовин), що впливають на емоційний стан індивіда, коли останній не може припинити самостійно його застосування, незважаючи на виникаючі в зв'язку з цим серйозні проблеми (погіршення здоров'я, сутичка із законом, соціальні й матеріально-фінансові ускладнення). Немедичне споживання наркотиків вважається девіацією.

Насильство – примус (дія), яку здійснює індивід чи група для досягнення поставлених цілей і яке пов’язано з прямим заподіянням фізичного, психічного чи морального збитку іншій особі чи з погрозою такого заподіяння.

Насильство у сім’ї – форма деструктивної соціальної взаємодії в сім’ї, що відображає її загальне неблагополуччя і порушення в ціннісно-нормативній сфері індивідів; емоційне, фіз. чи сексуальне насильство, яке свідомо чи несвідомо чинять щодо членівродини чиінших домочадців.

Неповнолітні – особи, які не досягли віку, з якого закон визнає їх повністю дієздатними. В Україні неповнолітніми визнають осіб, які не досягли 18-річного віку. Враховуючи фізіологічні, психологічні і соціальні особливості неповнолітніх різного віку, законодавство встановлює певні обмеження щодо вчинення неповнолітніми дій, з якими пов’язане настання певних правових наслідків.

Неповнолітній злочинець – соціальне поняття, яке застосовують до неповнолітньої особи, яка своїми діями або бездіяльністю скоїла злочин.

Неповнолітній правопорушник – визначення, яке застосовують до неповнолітньої особи, схильної до скоєння вчинків, або такої, що порушила адміністративне чи кримінальне законодавство. Інша назва — «делінквент».

Неформальні об’єднання –ценесанкціоновані владою, автономно та спонтанно виникаючі молодіжні групи та рухи, об’єднані спільними ідеями та інтересами, відмінними від загальноприйнятих, традиційних уявлень про престижне та корисне.

Обвинувачуваний – особа, щодо якої на підставі достатності доказів про скоєння нею злочину в установленому законом порядку винесена постанова про притягнення до участі в справі як обвинувачу вальний.

Обдарованість –комплексна характеристика сфери здібностей, яка містить: 1) якісно своєрідне поєднання здібностей, яке забезпечує можливість високопродуктивної діяльності у певній сфері; 2) інтеграцію здібностей, що обумовлює широту можливостей людини, її здатності до навчання.

Опіум – (з грецьк. – рослинний сік) – синонім слова «опій»; засохлий молочний сік з нестиглих головок снодійного маку. Містить алкалоїди, морфій, папаверин, кодеїн та ін. У медицині опіум застосовують як знеболюючий засіб. При зловживанні опіумом розвивається хвороблива пристрасть до нього – наркоманія. Опіум – це наркотична речовина натурального походження, яку отримують з опійного маку, маку-сирцю.

Особи з вираженим синдромом «емоційного згоряння» – психологічно здорові люди, які знаходяться в інтенсивному й тісному спілкуванні з іншими людьми в емоційно перевантаженій атмосфері при наданні професійної допомоги (виконанні професійних обов'язків).

Особи з обмеженими можливостями – це люди, які мають функціональні обмеження, недієздатні до якоїсь діяльності в результаті захворювання, відхилень або хиб розвитку, нетипового стану здоров'я, унаслідок неадаптованості зовнішнього середовища до особливих потреб індивіда, через негативні стереотипи, забобони, що виділяють нетипових людей у соціально-культурній системі.

Особи, які займаються проституцією, де проституція – “сфера знеособлених емоційно, позашлюбних, безладних, здійснюваних за плату, статевих стосунків”.

Особистість маргінальна – людина, яка знаходиться на межі різних соціальних груп, систем, культур, і яка відчуває на собі вплив їхніх норм, цінностей тощо, які суперечать одна одній; індивід, що займає проміжне становище між різними соціальними групами.

Педофілія – сексуальний розлад, при якому сексуальним об’єктом є діти.

Пенітенціарна система – (з лат. poenіtentіa–каяття) – система норм, органів та закладів, що організовує відбування покарання осіб, притягнених судом до позбавлення волі. Може включати в себе різні умови для засуджених – від одиночного ув’язнення до умовного відбування покарання (умовно-дострокового звільнення).

Пенсіонери –громадяни, які реалізують своє право на грошове забезпечення, встановлення чинним пенсійним законодавством і Конституцією. Пенсійний вік в Україні встановлено для чоловіків 60 років, для жінок – 55 років. Пенсіонерами вважають також інвалідів; непрацездатних члени сім’ї померлого, що перебували на його утриманні; осіб, які наглядають за дітьми, братами, сестрами або внуками померлого годувальника, якщо вони не досягли 14 років; деякі категорії працівників, які довгий час займалися певною діяльністю у відповідності зі своєю професією; осіб, які проходили військову службу в органах внутрішніх справ, їхні сім’ї. Є й працездатні пенсіонери, тобто ті громадяни, які отримують пенсію і в той же час продовжують трудову діяльність.

Пияцтво – хронічне (довготривале) зловживання алкоголем, що завдає шкоди здоров’ю та спричиняє соціальну дезадаптацію, але не викликає наркотичної залежності. Пияцтво як зловживання спиртними напоями найчастіше буває: ситуаційним, традиційним або заснованим на хибних установках.

Поведінка девіантна (з лат. devіatіo – відхилення) – вчинок, діяльність людини, яка не відповідає офіційно встановленим чи фактично сформованим у даному суспільстві нормам (стереотипам, зразкам.

Покарання – моральні, психолого-педагогічні і юридичні засоби корекції поведінки людини, виправлення її в потрібному для окремого індивіда, групи чи всього суспільства напрямі.

Порнографія – (з грецьк. – розпусник та письмо) – брутально натуралістичні твори літератури, живопису, кіно, фотографії, на яких непристойно, зухвало-цинічно зображені статеві органи або сцени розпусти, статевої розбещеності тощо.

Потерпілий – особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Визнання громадянина потерпілим у справі має бути процесуальне оформлене постановою органу дізнання, слідчого, прокурора, судді або ухвалою суду.

Призовники –особи, які приписані до призовних дільниць. На строкову військову службу в мирний час призивають придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян чоловічої статі, яким до дня відправки у військові частини виповнилося 18 років.

Прийомна сім’я – сім’я, яка добровільно взяла із закладів для дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання.

Притулок – соціальний заклад, у якому людей забезпечують харчуванням і необхідною допомогою. Розрізняють притулки загального типу (індивід сам визначає час і терміни свого перебування в притулку) та діагностичного (його основне завдання – діагностика ситуації, в якій знаходиться особа і визначення його подальшої долі).

Проституція (з лат. prostitutio – збезчещення, оскверняти) – соціальне явище, вид діяльності для здобуття матеріальних або інших вигод, товаром у якій є тіло людини, яке використовують для статевих зносин.

Профілактика – (з грецьк. – запобіжний) – система заходів, спрямованих на запобігання виникненню й поширенню хвороб, на охорону здоров’я. Існує профілактика первинна (запобігання захворюванню), вторинна (запобігання повторного захворювання), третинна (запобігання прогресування хвороби, запобігання інвалідності).

Реабілітація – відновлення особистісного і суспільного становища хворого за допомогою комплексу медичних, соціально-економічних, психологічних, педагогічних, юридичних засобів, спрямованих на запобігання втрати працездатності, інвалідизації, обмеження звичайної діяльності та соціальної недостатності.

Ризик – ситуативна характеристика проблемної діяльності, що означає невизначеність її наслідків, при якій можливі альтернативні варіанти помилки або успіху. На основі поняття ризику виникає поняття групи ризику.

Розбещення неповнолітніх – вчинення розпутних дій щодо особи, яка не досягла 16-річного віку. Санкції за розбещення неповнолітніх передбачено ст.156 Кримінального кодексу України, яка відображає вирішення на законодавчому рівні проблеми педофілії, що виявляється у прагненні вчинювати дії сексуального характеру з дітьми. Потерпілим може бути особа жіночої чи чоловічої стати, яка не досягла 16-річного віку. Суб’єктом злочину може бути жіночої чи чоловічої стати, яка досягла 16-річного віку. Винний і потерпілий можуть бути особами як однієї, так і різної статі.

Розлучення – припинення шлюбу за життя подружжя за їхньою заявою або заявою одного з них. Чоловік не має права без згоди дружини порушувати питання про розірвання шлюбу під час вагітності її, а також упродовж року після народження дитини.

Садизм – патологічна пристрасть до жорстоких вчинків, катування. Завдаючи фізичних мук іншим, садист дістає насолоду.

Самогубство (суїцид) – добровільне і навмисне припинення свого життя; є предметом наук, що вивчають цінності, благополуччя і мораль суспільства.

Самотні – особи, які характеризують феномен “самітності” – соціально-психологічний стан вузькості або відсутність соціальних контактів, поведінкової відчуженості й емоційної незалученості індивіда; соціальна хвороба, що полягає в масовій наявності індивідів, які відчувають такі стани.

Секта –невелика добровільна релігійна група, створена за принципом винятковості, яка вимагає від своїх членів повного підпорядкування, підкреслює свою окремішність від суспільства та відкидає його.

Сирітство – соціальне явище, зумовлене наявністю у суспільстві дітей, батьки яких померли, а також дітей, які залишилися без піклування батьків внаслідок позбавлення їх батьківських прав, визнання у встановленому порядку батьків недієздатними, безвісти пропалими тощо.

Сирітство соціальне – соціальне явище, обумовлене ухиленням або відстороненням батьків від виконання батьківських обов’язків щодо неповнолітньої дитини. Основні причини соціального сирітства: асоціальна поведінка батьків (наркотична і алкогольна залежність, злочинність), позашлюбне народження дитини, бідність, безробіття, тяжкий морально-психологічний клімат у багатьох сім’ях.

Сім’я (родина) – об’єднання людей (мала соціальна група), що ґрунтується на шлюбі чи кровній спорідненості і здійснює спільну життєдіяльність на основі спільного побуту, матеріальної і морально-психологічної взаємодопомоги.

Сім’я молода – подружжя, в якому вік чоловіка та дружини не перевищує 35 років, або неповна сім’я, в якій мати (батько) віком до 35 років.

Сімейне виховання –одна з форм виховання дітей, що поєднує цілеспрямовані педагогічні дії батьків з повсякденним впливом сімейного побуту. Головне завдання сімейного виховання – підготовка дітей до життя в існуючих соціальних умовах, набуття ними знань, умінь і навичок, необхідних для норм. формування особистості в умовах родини.

Сутенер – особа, що займається сутенерством, яке полягає у створенні, керівництві або участі в організованій групі, яка забезпечує діяльність з надання сексуальних послуг особами чоловічої та жіночої статі для отримання прибутку.

Тероризм міжнародний – насильницькі акти, які здійснюються проти окремих громадян або об'єктів, у т.ч. тих, хто знаходиться під захистом міжнародного права, вибухи в громадських місцях, на вулицях, в аеропортах і вокзалах та ін. акти.

Торгівля людьми – незаконна діяльність або відповідні наміри до неї, де товаром є люди. Торгівля людьми пов’язана з вербуванням, перевезенням, купівлею та примусом до роботи в певній країні або за її межами. Людина, яку примусово й обманом схиляють до праці супротив її волі, порушуючи при цьому її права, набуває статусу жертви торгівлі.

Ув’язнення попереднє – запобіжний захід щодо обвинуваченого, підсудного, підозрюваного у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Взяття під варту як запобіжний захід застосовують у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на термін понад один рік.

Хворий на наркоманію – особа, яка зловживає наркотичними засобами і страждає психічною та фіз. залежністю від них.

Хуліганство – брутальне порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Хуліганство дрібне – нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян й інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. На відміну від кримінально-карних хуліганських проявів, дрібне хуліганство. не має характеру грубого порушення громадського порядку. Суб’єктом адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство може бути особа, яка на момент його скоєння досягла 16 років.


ЛІТЕРАТУРА

 

1. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях: Навч. посібник. – К., 2003. – 134 с.

2. Введення у соціальну роботу: Навч. посібник. – К., 2001. – 288 с.

3. Діти “групи ризику”: психологічні, соціальні та правові аспекти. – К., 2001. – 192 с.

4. Доуэл М., Марш П. Ориентированная на решение задачи социальная работа. – К., 1997. – 136 с.

5. Зверева И.Д. Опыт организации социальной политики подростков за рубежом // Практ. психологія та соц. р-та. – 1998. - № 2. – С. 37-39.

6. Звєрєва І.Д. Соціальна підтримка безробітної молоді // Практ. психологія та соц. р-та. – 1998. - № 8. – С. 26-28.

7. Иванова А. Работа социального педагога с детьми из неблагоприятных семей // Воспитание школьников. – 2000. - № 7. – С. 22-25.

8. Камалина Л. Комплекс социальной политики детям и подросткам // Воспитание школьников. – 1998. – № 1. – С. 15-17.

9. Капська А.Й. та ін. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) / А.Й.Капська, О.В.Безпалько, Р.Х.Вайнола; Заг. ред.: І.Звєрєвої та Г.Лактіонової. – К., 2001. – 129 с.

10. Киселев А.С. Социальная помощь в школе // Практ. психол. та соц. р-та. – 2001. - № 2. – С. 40-47.

11. Клейберг Ю.А. Психология девиантного поведения: Учеб. пособие для вузов. – М., 2001. – 160 с.

12. Ковалева А.И. Социализация личности: норма и отклонение. – М., 1996

13. Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка / Соціальна робота: Навч. посібник. – К., 1997. – 392 с.

14. Козлов А.А., Иванова Т.Б. Практикум социального работника: Серия “Учебные пособия”. – Ростов-н/Д, 2001. – 320 с.

15. Конвенція про права дитини // Виховна робота в закладах освіти України. – К. – 1995. – С. 3-24.

16. Лютий В.П. Соціальна робота з групами дітей девіантної поведінки: Навч. посібник. – К., 2000. – 51 с.

17. Майерс Д. Социальная психология / Пер. с англ. – СПб., 1997. – 688 с.

18. Мудрик А.В. Социальная педагогика: Учебник для студентов пед. вузов / Под ред. В.А.Сластенина. – М., 1999. – 184 с.

19. Мустаева Ф.А. Основы социальной педагогики: Учебник для студентов высш. пед. учеб. заведений. – 2-е изд., перераб. и доп. – М., 2001. – 416 с.

20. Никитина Л. Нормативно-правовая база деятельности социального педагога // Воспитание школьников. – 2001. - № 4. – С. 30-33.

21. Никитина Л. Технологии социально-педагогической работы: краткий анализ // Воспитание школьников. – 2000. - № 10. – С. 14-15.

22. Никитина Л. Функции и роли социального педагога // Воспитание школьников. – 2000. - № 8. – С. 30-36.

23. Об основах системы профилактики безнадзорности и правонарушений несовершеннолетних // Народное образование. – 1999. - № 9. – С. 8-28.

24. Олиференко Л.Я. и др. Социально-педагогическая поддержка детей группы риска: Учеб. пособие для студентов высш. пед. учеб. заведений / Л.Я.Олиференко, Т.И.Шульга, И.Ф.Дементьева. – М., 2002. – 256 с.

25. Петрынин А.Г., Печенюк А.М. Педагогическая реабилитация несовершеннолетних с девиантно-криминальным поведением: психолого-педагогическая и медико-социальная помощь: Учеб.-метод. пособие. – М., 2001. – 148 с.

26. Плоткин М.М. Социально-педагогическая помощь детям из неблагополучных семей // Педагогика. – 2000. - № 1. – С. 47-51.

27. Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності: Указ Президента від 28.01.2000 // Урядовий кур’єр. – 2000. – 16 лютого.

28. Про охорону дитинства: Закон України // Офіційний вісник України. – 2001. - № 22. – Ст. 981.

29. Про соціальну роботу з дітьми та молоддю: Закон України // Офіційний вісник України. – 2001. - № 29. – Ст. 1293

30. Проблемы медико-санитарной помощи инвалидам и престарелым в домах-интернатах. Сборник научных трудов. – М., 1986.

31. Психология социальной работы / О.Н.Александрова, О.Н.Боголюбова, Н.Л.Васильева и др.; Под общей ред. М.А.Гулиной. – СПб., 2002. – 352 с.

32. Словарь-справочник по социальной работе / Под ред. Е.И.Холостовой. – М., 2000. – 424 с.

33. Социальная работа / Под общ. ред. проф. В.И.Курбатова. – Ростов н/Д, 1999. – 576 с.

34. Социальная работа: история, теория и практика: Науч., учебно-метод. пособие для студентов, магистрантов, аспирантов и специалистов в области социальной педагогики, социальной работы / Харченко С.Я., Кратинов Н.С., Ваховский Л.Ц., Кратинова В.А., Песоцкая О.П., Покладова В.В. В 2 ч. – Ч.1. – Луганск, 2002. – 158 с.

35. Соціальна робота з дітьми, молоддю, жінками, різними категоріями сімей: Аналітичний звіт щодо діяльності центрів соціальних служб для молоді / Упор.: Р.Г.Драпушко, С.В.Толстоухова, О.К.Шатохіна, Л.І.Шамрай. – К., 1999. – 140 с.

36. Соціальні служби - родині: Розвиток нових підходів в Україні / За ред. І.М.Григи, Т.В.Семигіної. – К., 2002. – 128 с.

37. Телешевская М.Э. Учись владеть собой. Л., 1973.

38. Теория и методика социальной работы (Краткий курс). – М., 1994. – 192 с.

39. Территориальные социальные службы: теория и практика функционирования. – М., 1995.

40. Тетерский С.В. Введение в социальную работу: Учеб. пособие. – М., 2000. – 496 с.

41. Технологии социальной работы: Учебник / Под общ. ред. проф. Е.И.Холостовой. – М., 2001. – 400 с.

42. Технология социальной работы: Учеб. пособие для студентов высш. учеб. заведений / Под ред. И.Г.Зайнышева. – М., 2000. – 240 с.

43. Технології соціально-педагогічної роботи: Навч. посібник / За заг. ред. проф. А.Й.Капської. – К., 2000. – 372 с.

44. Трубавіна І.М. Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сім'єю: Навч. посібник. – К., 2002. – 132 с.

45. Шакурова М.В. Методика и технология работы социального педагога. – М., 2002. – 272 с.

46. Шептенко П.А., Воронина Г.А. Методика и технология работы социального педагога / Под ред. В.А. Сластенина. – М., 2001. – 208 с.

47. Шульга Т.И., Слот В., Спаниярд Х. Методика работы с детьми “группы риска”. – 2-е изд., доп. – М., 2001. – 128 с.

48. Яцемирская Р.С., Беленькая И.Г. Социальная геронтология: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.,1999. – 224 с.

 

 

 

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.033 сек.)