|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Короткі теоретичні відомості. Клітина (лат. cellula) – основна структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, елементарна жива системаКлітина (лат. cellula) – основна структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, елементарна жива система. Розміри клітини варіюють від 0,1 мкм (бактерії) до 155 мм (яйце страуса); діаметр більшості еукаріотичних клітин знаходиться у межах 10–100 мкм (1 мкм = 0,000001 м). Тваринна клітина (рис. 3.1).Клітини організму людини і тварин різноманітні за розмірами (розміри соматичних клітин варіюють від декількох до 150 мкм). Вони вирізняються внутрішньою будовою, хімічним складом, характером обміну речовин, функціональним значенням і формою. Крім клітин із постійною формою, є група рухомих клітин, що безупинно змінюють форму. Загальне число клітин в організмі вищих тварин настільки велике, що неможливо зробити хоча б приблизний їх підрахунок.
Рисунок 3.1 – Органоїди тваринної клітини 1. Оболонка тваринної клітини, на відміну від рослинної, дуже тонка. Механічна тривкість тваринної тканини досягається наявністю нитчастих (фібрилярних) структур усередині клітини або в міжклітинній речовині. Під оболонкою тваринної клітини розуміють зовнішню цитоплазматичну мембрану клітини (плазмолему), що обмежує протопласт зовні, є його складовою частиною і пов'язані з нею глікопротеїди (глікокалікс) і речовини, що виділяються або поглинаються клітиною. Плазмолема – тонка, невидима в оптичний мікроскоп структура, складається з двох прошарків ліпідів і розташованого між ними прошарку білків. Велике значення має здатність цитоплазматичної мембрани захоплювати дрібні рідкі (піноцитоз) і великі (фагоцитоз) частинки та занурювати їх усередину клітини, де вони піддаються перетравленню. Процес, протилежний піноцитозу – екзоцитоз: викид продуктів метаболізму з клітини. 2. Цитоплазматична (ендоплазматична) сітка (ретикулум) – система анастомозуючих один з одним канальців або цистерн, стінки яких складаються з ліпопротеїдних мембран, видимих тільки за допомогою електронного мікроскопа. Розрізняють два види цитоплазматичної сітки: ґранулярну (шорсткувату) та аґранулярну (гладку). Для першої характерна наявність на мембранах зовнішньої поверхні канальців рибосом. Вони складаються з білків і рибонуклеїнової кислоти та належать до безмембранних клітинних органоїдів. Рибосоми можуть лежати й вільно. Їх комплекси називають полісомами, функції яких пов'язані з біосинтезом білків. Особливо багато вільних рибосом в ембріональних клітинах. Функціональне значення ґранулярної сітки – синтез білків і їх відокремлення. 3. Пластинчастий комплекс (апарат Гольджі) та лізосоми Гольджіосоми в оптичному мікроскопі мають вигляд сіточки і складаються з тонких ниток. В електронний мікроскоп видно, що пластинчастий комплекс є системою паралельно розташованих ліпопротеїдних подвійних гладких мембран, що утворюють замкнуті щілиноподібні канальці, цистерни і пухирці. Пластинчастий комплекс бере участь у синтезі вуглеводів, відокремленні й упакуванні (оточенні мембранами) вже утворених речовин, призначених для виведення з клітини, можливо, піддаючи їх при цьому останній хімічній перебудові. Він є джерелом клітинних лізосом, що присутні в кожній тваринній клітині у більшій або меншій кількості у вигляді дрібних округлих зерен. Це одномембранні структури, що містять ряд гідролітичних ферментів, які беруть участь у процесі травлення. Як правило, фагоцитарно активні клітини містять багато лізосом і спроможні до автолізису. 4. Мітохондрії у світловому мікроскопі спостерігаються у вигляді зерняток і ниток, розкиданих у цитоплазмі. Діаметр їх не перевищує 1 мкм, а число коливається до декількох тисяч. Мітохондрії забезпечують клітину енергією, необхідною для її життєдіяльності, синтезуючи макроергічні речовини, наприклад, аденозинтрифосфат (АТФ). Витрачена на синтез таких речовин енергія зберігається в їх хімічних зв'язках. При обмінних процесах у клітині, коли виникає необхідність в енергії, відбувається розпад цих речовин і її вивільнення. 5. Включення – це структури, що з'являються в клітині та зникають, залежно від умов її обміну й інтенсивності функцій. Вони мають вигляд то більших, то менших зерен і крапель, вакуолей. За складом це – білкові речовини, жири, глікоген, вітаміни, пігментні включення і речовини, що екскреатуються. Структурно-функціональна організація еукаріотичної клітини Клітина складається з великої кількості чітко впорядкованих різноманітних молекул. Молекулярні комплекси утворюють органели, які є складовою частиною клітинної системи. Внутрішній простір клітини поділено мембранами на відсіки (компартменти), де відбуваються тільки специфічні для цього простору реакції. Таким чином, клітина є складною системою макромолекул кількох рівнів організації. Це цілісна неподільна система, у якій можна виділити низку підсистем, відповідальних за специфічні функції: мембрани (перетинки), цитоплазму, ядро, мітохондрії тощо. Клітинні органели структурно і функціонально зв'язані між собою. Життєдіяльність клітин може здійснюватися тільки за умов скоординованого зв'язку між ними. Будь-яка клітина складається з поверхневого апарату, цитоплазми, органел та інших внутрішньоклітинних структур. Поверхневий апарат клітини утворюють такі структури: – плазматична мембрана (має ліпопротеїдну природу); – надмембранні структури (у бактерій, рослин і грибів – клітинна стінка, у тварин – глікокалікс); – підмембранні структури. Плазматична мембрана – це напівпроникний ліпідний бішар із убудованими в нього білками. Будову і функції структурних компонентів клітини відображено в табл. 3.1. Таблиця 3.1 – Будова і функції структурних компонентів
Клітина – відкрита система. Організація потоків речовини та енергії в клітині Клітина є відкритою системою, тому що вона не ізольована від зовнішнього середовища. Для життя та функціонування клітинам необхідно постійно взаємодіяти з навколишнім середовищем. Зокрема, між середовищем і клітинами постійно відбувається обмін речовиною, енергією й інформацією. Ці процеси забезпечують упорядкований у часі та просторі, координований перебіг усіх метаболічних і фізіологічних процесів. Завдання до теми 1. Роздивитися у мікроскоп цитологічний препарат людини (епідерміс шкіри, волосся). 2. Роздивитися у мікроскоп цитологічний препарат тварини (шкірний епідерміс або печінка пацюка, курячий ембріон). 3. Зробити відповідні рисунки і записи в практичному журналі. Контрольні питання 1. Перерахуйте і дайте стислу характеристику основних клітинних органоїдів. Які з них являють собою бімембранні структури? 2. Назвіть відмінні ознаки рослинної, грибної та тваринної клітин. Які подібності в їх будові вказують на єдність їх походження? 3. Які функціональні властивості клітини характеризують її як відкриту систему? Література: [3, с. 57–64; 4, с. 32–46; 5, с. 8–14, 16–18; 11, с. 78–82, 84–88; 12 с. 212–215].
Практичне заняття № 4 Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |