АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Моделі бізнес-культур

Читайте также:
  1. I.4. ОСНОВНІ МОДЕЛІ ЗВЕРТАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
  2. Аналітичні показники та середні характеристики рядів динаміки. Трендові моделі
  3. Вибір моделі грошового потоку
  4. Вибір моделі транспортного засобу
  5. Витратні моделі економічної рівноваги. Моделі “витрати-випуск” та “вилучення-ін’єкції”.
  6. Вихідні дані для побудови робочої моделі (формули розрахунку)
  7. Вихідні дані до практичного заняття №6. «Побудова прогнозної моделі з використанням регресійно-кореляційної моделі»
  8. Відповідно до моделі САРМ
  9. Дерева рішень і моделі багатоатрибутної корисності
  10. Держава і церква: основні моделі взаємодії
  11. ЗАКІНЧЕННЯ ВИГОТОВЛЕННЯ КАРКАСА БЮГЕЛЬНОГО ПРОТЕЗА З ОПОРНИМИ КЛАММЕРАМИ ПРИ ВИГОТОВЛЕННІ ЙОГО НА ВОГНЕТРИВКІЙ МОДЕЛІ
  12. Заняття 11. Формування та особливості більшовицької економічної моделі. Західноукраїнські землі у міжвоєнний період (1921 – 1939).

Розгляд вищезазначених сегментів бізнес-культури приводить до необхідності дослідження її моделей.

Модель (model) — формальна або неформальна структура аналізу, використовуючи яку прагнуть абстрагуватися від склад­нощів реального світу, але зберегти характеристики економічної системи, що дають змогу зрозуміти поведінкові, організаційні та технічні взаємозв'язки, які лежать в основі системи, що аналізу­ється. У вужчому змісті модель визначається як деякий об'єкт (система), дослідження якого є засобом для одержання знань про інший об'єкт (оригінал). Отже, метою моделі є полегшення пояс­нення економічних явищ і розроблення економічних прогнозів. Існують різноманітні види моделей. Так, вони поділяються на

матеріальні й ідеальні. У свою чергу матеріальні можуть бути статистичними та динамічними, а ідеальні — образними, знако­вими та розумовими. В поєднанні із терміном «бізнес-культура» ці моделі набувають іншого, особливого значення.

Історики і культурологи давно обговорюють проблему виник­нення двох типів культур, пов'язану з історією людства, виник­ненням цивілізацій у різних частинах світу — дихотомію Схід — Захід. Такі феномени, як «влада — власність», общинні зв'язки і колективізм виникли і виявилися особливо стійкими на Сході. Разом з тим Схід — це «великий творець у духовній сфері». Для культури Заходу характерний більший динамізм, активно пере­творююча позиція людини, раціоналізм та індивідуалізм.

На основі чотирьох ідеологій Р. Харісона (влада, роль, завдан­ня і особистість) англійський фахівець у галузі менеджменту Ч. Хенді побудував свою модель, яка описує чотири типи бізнес- культур:

Культура влади (або «павутина») грунтується на сильній владі, зосередженій у центрі в руках одного керівника. Цей тип культури притаманний малим фірмам на ранніх етапах їх ство­рення і розвитку, хоча може проявлятися і на великих підприємс­твах з добре налагодженою взаємодією підрозділів.

Позиційна, або рольова культура (культура храму) прита­манна переважно великим державним або приватним організаці­ям з розвинутим бюрократичним апаратом. Головне — функція, а не людина. У зв'язку з цим неприйнятні індивідуалізм і агресив­ність. Рішення приймаються повільно, що може бути небезпечно в кризовій ситуації.

Матрична культура (або культура завдань). Працівники розміщені на перетині рядів та стовпців матриці. Матрична куль­тура характерна для творчих, дослідницьких, консалтингових компаній. Таким організаціям притаманні проблеми розпорошен­ня відповідальності і діяльності.

Індивідуальна культура (або культура «зірок»), де кожна людина (або підрозділ) є «зіркою». Такий тип культури власти­вий, наприклад, організаціям, створеним кількома фахівцями для спільного використання ресурсів. При цьому учасники об'єднан­ня працюють практично самостійно.

Поглибив цю модель Г. Хофштед. Він розглядав спосіб розпо­ділу влади і потяг до уникнення невпевненості. На основі опиту­вання 60 000 респондентів у 70 країнах про їх трудові та життєві цінності він виділив чотири пари факторів, які обумовлюють вид управління: колективізм — індивідуалізм; велика — мала дистан­ ція влади; сильне — слабке уникнення невизначеності; маскулі­нізація (чоловіча культура) — фемінізація (жіноча культура

Наприкінці минулого століття було оприлюднено результа­ти дослідження американських вчених Кіма Камерона і Роберта Куінна, які виділили чотири типи бізнес-культури: клановий, ад- хокрсітичний, ринковий та ієрархічний (бюрократичний) що утво­рюють континуум. Виокремлені типи частково збігаються з ти­пологією Ч. Хенді, проте деякі є поєднанням кількох управлінсь­ких схем. Принципово важливою є гіпотеза авторів щодо викори­стання в організації ознак всіх типів культур, хоча одна з них може бути домінантною.

В моделі Г. Бенвеністе використано критерії зарегламентова­ності дій зверху і сили горизонтальних взаємозв'язків та виок­ремлено теж чотири типи бізнес-культур:

Апатична. Зв'язки в групі слабкі, існує багато наказів, через що культура групи або організації має тенденцію до апатії або фаталізму.

Змагальна, індивідуалістична. Зв'язки в групі слабкі, нака­зів мало, тому в групі панує конкуренція. Стимули і механізми ринку відіграють у такій ситуації більш важливу роль.

Ієрархічна, колективістська. Зв'язки в групі міцні, видаєть­ся багато наказів стосовно того, як себе поводити, що породжує сильну організацію з чіткою структурою і визначеними лініями комунікацій і команд.

Егалітарна. Якщо зв'язки в групі сталі та існує не так бага­то наказів, культурі притаманна тенденція бути егалітарною. Всі члени групи довіряють один одному і мають спільні цілі. Плану­вання в такій організації набуває комунікативного характеру, по­єднуючи дійових осіб і допомагаючи їм проводити зміни. Досяг­нення порозуміння в такій групі суттєвіше, ніж в інших типах культури.

Модель А. Пригожина грунтується на двох типах бізнес-куль­тур, а саме: вертикальна (російська) — високий ступінь централі­зації, зарегламентованості зверху і низький рівень розвиненості співпраці по горизонталі; горизонтальна (західного типу) — ни­зький ступінь централізації і високий рівень розвитку співпраці по горизонталі.

Культура, яка пов'язана з підприємницькою діяльністю, в Україні тільки починає формуватися. В роки радянської влади розвивалася культура, яка відображала адміністративно-організа­ційну структуру держави і суспільну власність. Ця структура бу­ла вертикальною, передбачала ієрархічну градацію влади і підпо­рядкування зверху донизу, що визначало прояв ініціативи і само­стійності владних структур і перетворювало виконавців у без­ініціативних працівників, позбавляючи їх індивідуальної актив­ності. Розмаїття культур у бізнесі обумовлено великою кількістю га­лузей виробництва і сфер людської діяльності. Американські до­слідники О. Діл та Н. Кеннеді розробили інтегровану модель га­лузевої культури, яку можна подати у вигляді спрощеної схеми (рис. 10.3). Модель побудована з використанням двох критеріїв: ризику та зворотного зв'язку.

Критерій ризику — визначення того, наскільки об'єктивно і суб'єктивно ризиковані ті чи інші дії підприємства на певному ринку.

Критерій зворотного зв 'язку — швидкість реагування на ті чи інші дії підприємства на певному ринку (успіх чи невдача).

Швидкий Культура торгівлі Спекулятивна культура (культура вигідних угод)
Повільний Адміністративна культура Інвестиційна культура
  Низький Високий

Ризик

Рис. 10.3. Спрощена схема інтегрованої моделі галузевої культури

Культура торгівлі характеризується швидким зворотним зв'яз­ком, низьким ризиком. Притаманна торговим підприємствам.

Успіх таких підприємств залежить від кількості контрактів з покупцями і від наполегливості в пошуку угод. Оскільки окрема угода не може привести до банкрутства усього підприємства, то має місце низький ризик. Співпрацівники організації з культурою торгівлі у всіх стосунках ведуть колективну гру. Недоліки: кіль­кість переважає над якістю, мислення короткострокового успіху, тісніший зв'язок працівник-працівник ніж працівник-підприєм- ство, висока плинність кадрів (не буває династій).

Спекулятивна культура (культура вигідних угод) характе­ризується швидким зворотним зв'язком, а також середнім або ви­соким фінансовим ризиком. Притаманна підприємствам, що тор­гують цінними паперами, сировиною, косметикою, рекламою, «модою» і т. д. Основна стратегія таких підприємств — не проґа­вити свій шанс. Тут поважають швидкі угоди і швидке отримання грошей, що і впливає на норми поведінки і цінності організації. Співпрацівники впевнені в собі, мають індивідуальне бачення, високу самооцінку, агресивні риси характеру. Недоліки: коротко­зорість, агресивність, відсутність колегіальності

СР№13


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)