АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Розвиток ідей гармонійного і всебічного виховання особистості в історико-педагогічній науці

Читайте также:
  1. IV. ВПРАВИ НА РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ
  2. N 1243, 31.10.2011, Наказ, Про Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
  3. VII. РОЗВИТОК САМОВРЯДУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ СТУДЕНТІВ
  4. А) людської особистості
  5. А) Органічна частина культури суспільства й особистості.
  6. А. С. Макаренко про програму формування особистості
  7. Акцешуація характеру та особистості
  8. В другій половині ХХ ст. розвиток неомарксизму був стимульований низкою чинників об“єктивного характеру.
  9. В) дослідження умов, які забезпечує суспільство для виховання особистості.
  10. В) Істеричні особистості.
  11. Взаємозв’язок розвитку, виховання та навчання
  12. Виберіть етіологічний фактор обумовлюючий розвиток сальмонельозу.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

ТЕМА. Видатні педагоги про мету виховання. Трактування мети виховання в сучасних нормативних документах.

План

1. Поняття мети виховання в педагогіці. Співвідношення понять «мета виховання» та «виховний ідеал».

2. Розвиток ідей гармонійного і всебічного виховання особистості в історико-педагогічній науці.

3. Сучасне звучання головної мети національного виховання в українській державі.

4. Видатні педагоги про мету виховання.

5. Трактування мети виховання в сучасних нормативних документах України.

Література.

ХІД ВИКОНАННЯ

 

  1. Поняття мети виховання в педагогіці. Співвідношення понять «мета виховання» та «виховний ідеал».

Проблема мети і завдань виховання підростаючого покоління така ж давня, як і саме поняття виховання, а категорія мети – одна з вихідних категорій педагогіки.

Для розуміння сутності проблеми мети і завдань виховання проаналізуємо наступні поняття і терміни: "мета", "ціль", "цілеспрямованість", "завдання", "ідеал".

Цілеспрямованість – найважливіша характеристика педагогічного процесу, основним завданням якого є виховання особистості людини. Цілеспрямованість виховання означає обгрунтовану послідовність цілей виховання, постійне коригування виховних дій. Ціль визначає не лише характер окремих виховних впливів, а й спрямованість і специфіку функціонування як всього виховного процесу, так і кожного його компонента. Основній меті виховання в нашому суспільстві підпорядковуються зміст, організація, методи, форми й результат виховання. Тому проблема мети виховання в педагогіці є фундаментальною.

У “Словнику української мови” ціль визначається як те, “до чого прагнуть, чого намагаються досягти; мета”. Мета – це образ певного передбачуваного результату, на досягнення якого спрямовані або будуть спрямовані дії. Атрибутом будь-якої мети є певне спонукання, вольове ставлення вихованця до очікуваного результату, його бажання, прагнення реалізувати мету. Кінцева мета – це самоціль всієї діяльності вихованця, вона наскрізь її пронизує і зводить всі інші цілі до ролі допоміжних засобів.

Мета виховання – це наперед визначені результати формування, розвитку і постійного самовдосконалення особистості, яких прагнуть досягти в процесі виховання.

Мета є визначальною характеристикою виховної системи. Саме ціль і засоби її досягнення відрізняють одні системи від інших: системи, спрямовані на задоволення потреб дитини – її прагнень, бажань, інтересів. У сучасному світі існує багато цілей виховання і відповідних їм виховних систем. Діапазон відмінностей між цілями широкий – від незначних змін деяких якостей людини до кардинальних змін її особистості. Мета визначає загальну цілеспрямованість виховання. У практичній виховний роботі педагог ставить конкретніші цілі, обираючи відповідний зміст і способи виховної діяльності, причому реальні результати виховання порівнює із загальною метою.

У педагогіці прийнято конкретні цілі виховання називати завданнями. Мета і завдання зіставляються як ціле і частина, система і її компоненти. Тому справедливим може бути і таке визначення: мета виховання – це система завдань, які вона вирішує.

Ідеал – уявлення про взірець людської поведінки і стосунків між людьми, що виникають із розуміння мети життя.

Проаналізуємо два підходи до визначення ідеалу виховання:
Г. Ващенка і Г. Сковороди. На ідеалі національного виховання Григорія Ващенка акцентують увагу багато авторів під час формування сучасного ідеалу. В його основі – критика “більшовицького” ідеалу виховання і необхідність опори на загальнолюдські та національні цінності, що є духовним надбанням українського народу. До загальнолюдських цінностей належать закон творення добра та боротьби зі злом, пошук правди, справедливості, визнання ідеалів любові й краси. Носієм усіх цих цінностей є християнська релігія. Вона орієнтує людину на служіння Вищому ідеалові.

Водночас, людина народжується і живе в конкретному національному середовищі. Таким чином, ідеал національного виховання грунтується на служінні Богові і своїй нації. Бог – це абсолютна Правда, Любов, Справедливість, Краса тощо. Нація – реальна земна спільнота, в житті якої повинні реалізуватися абсолютні загальнолюдські цінності. В педагогічному розумінні виховний ідеал, за Г. Ващенком, – людина, яка служить Богові й Україні. На його думку, благом для Батьківщини є:

1) державна незалежність, можливість українського народу вільно творити своє політичне, соціальне, господарське й релігійне життя;

2) об’єднання всіх українців, незважаючи на їхнє територіальне походження, церковну приналежність, соціальний стан, в одну спільноту з єдиним творчим прагненням і високим патріотизмом;

3) справедливий державний устрій, що підтримував би лад у суспільстві й водночас забезпечував особисті права і волю кожного громадянина, сприяв розвиткові й прояву його здібностей для загального блага;

4) справедливий соціальний устрій, за якого зникла би боротьба між окремими суспільними групами;

5) високий рівень народного господарства і справедлива його організація, без елементів експлуатації, що забезпечувала б матеріальний добробут всіх громадян;

6) розквіт духовної культури українського народу: науки, мистецтва, освіти; піднесення її до найвищого світового рівня;

7) високий релігійно-моральний рівень українського народу, втілення в життя вчення Христа;

8) здоров’я українського народу, зведення до мінімуму його хвороб і виродження.

Така орієнтація виховного ідеалу приводить до категоричного протиставлення українського національного виховання, з одного боку, більшовицькій моделі, яка грунтується на матеріалізмі й атеїзмі; а з іншого – національно-соціалістичній ідеології фашизму з її проповіддю культу сили і зневаги до людини.

Григорій Сковорода звертав особливу увагу на виховання Людини, підкреслював необхідність прокладання людиною шляху до себе: “Слухай, християнине з твоїм поганським серцем! Чи довго тобі лежати на землі! Чи будеш ти коли-небудь людиною? Не будеш – чому? Вернися ж у дім твій, о буйний чоловіче! Очисти спершу свою світлицю, знайди всередині себе світло, тоді знайдеш і біблійним сміттям засипану драхму...”

Надзвичайно мудрою є одна із його притч: “Стародавній мудрець Едіп, вмираючи, залишає малолітньому синові в спадок історію під назвою “Сфінкс”. Любий сину, ось тобі найкращий мій спадок. Прийми цю маленьку книжечку із правиці моєї; люби її, якщо хочеш любити твого батька; мене вшануєш, шануючи її. Носи її з собою і май у серці своєму, лягаючи і встаючи. Вона тобі плід принесе такий, як і мені, розумій – блаженний кінець життя твого. Не будь нахабним і безсовісним, ступай тихенько, життя є небезпечний шлях; привчай себе задовольнятися з малого, не наслідуй тих, хто розтрачує серце по зовнішності. Вчися збирати розсипані думки твої і повертати їх всередину себе. Щастя твоє всередині тебе, тут центр його закопаний: пізнавши себе, все пізнаєш. Не пізнавши себе, у пітьмі ходитимеш і лякатимешся страху, де його не було. Пізнати себе повно, пізнатися й здружитися з собою – це є невід’ємний мир, істина щастя і мудрість досконала. Ах, якби я міг тепер закарбувати на твоєму серці пізнання самого себе.., але світло це осяває у пізньому віці, якщо хтось щасливий... Будь добрим до всіх. Не образиш і ворога свого, якщо хоч трохи намагатимешся себе пізнати... Звичайно, пізнаєш себе, якщо сильно прагнутимеш вникати всередину себе, сильно, сильно... лише цим врятуєшся від лютого мучителя”.

Великий український філософ і педагог подає нам повну програму виховання людини, стрижньовими компонентами якої є добро, любов і самопізнання, що забезпечують само-актуалізацію людини у житті.

Отже, до змісту ідеалу українського виховання мають входити уявлення про найвищу досконалість, яка формувалась у свідомості громадян України протягом багатьох століть. Основою цього ідеалу повинні бути, з одного боку, корінні суспільні інтереси українського народу – створення української держави та забезпечення її незалежності й недоторканності, а з іншого – Людина – духовно багата, розумово розвинута, фізично досконала особистість українського громадянина. Щоб не повторювати помилки минулого, не формувати в українських громадян рабську психологію споживацького патріотизму, необхідно надавати перевагу Людині, яка перебуває “...на шляху пізнання Бога і самої себе... Ідеал виховання – Людина. Людина, здатна зрозуміти, що відбувається з нею і навколо неї. Людина пізнаюча, людина добра, людина щаслива. Такий виховний ідеал бачимо ми, стоячи на плечах геніїв. Такий виховний ідеал вказує нам наш великий предтеча Григорій Сковорода. І якби ми набрали трохи мудрості і сили та пішли за ним, він і довів би нас до славної істинної людини. Вона є воскресіння і життя наше. Повторимо за мудрецем його ж словами: “Куди тебе біс жене? Повернися в дім свій!”, “Шляхи твої всередині себе закінчиш”, “У тобі джерело життя”.

Отже, мета й ідеал виховання діалектично взаємозв’язані. З ідеалу виводяться загальні та конкретні цілі виховання. Якщо він дуже віддалений, абстрактний і розмитий, то цілі виховання з нього вивести важко, а то неможливо. При значній конкретизації, навпаки – ідеал підмінює цілі і втрачає свою привабливість взірця. Тому вживається поняття практичного (реального) ідеалу – узагальненого зразка вихованості у відповідності з існуючими уявленнями про виховану людини. Необхідно оптимально поєднувати загальнолюдські та національні цінності у виховному ідеалі, надаючи перевагу першим. Але в той же час джерелом обгрунтування ідеалу українського виховання має бути сам народ, його історія, дух, традиції, цінності, менталітет і ментальність. “Людина на шляху пізнання Бога, Людина – єство і сутність України – ось наш ідеал”.

 

Розвиток ідей гармонійного і всебічного виховання особистості в історико-педагогічній науці.

Всебічно і гармонійно сформована особистість є метою цивілізованого суспільства. Цей ідеал не втратив своєї значимості протягом сторіч, починаючи з афінської системи виховання, де й зародилося розуміння гармонійності людини (калокагатія – ідеал фізичної і моральної досконалості). Гармонія була метою виховання в афінській, римській, візантійській системах, а через тисячу років – в епоху Відродження, згодом – у період нового часу (XVIII – XIX ст.). Така ідея виникла ще в античній філософії: Платон основну увагу звертав на виховання розуму, волі й почуттів, Арістотель робив акцент на вихованні мужності й витривалості, поміркованості й справедливості, високої інтелектуальної і моральної чистоти. З ініціативи видатного французького представника “нової філософії” Рене Декарта (1596 – 1650) термін “гармонія” було доповнено терміном “всебічність”. Так було сформовано концепцію гармонійно розвиненої людини.

Педагоги-гуманісти епохи Відродження Ф. Рабле, М. Монгень до змісту всебічного розвитку внесли культ тілесної краси, насолоду мистецтвом, музикою, літературою. Соціалісти-утопісти Т. Мор, Т. Кампанелла висунули ідею поєднання виховання і праці. Р. Оуен звертав увагу на одночасний розвиток інтелектуальних і фізичних сил особистості, її моральне та естетичне формування. Шляхи досягнення цієї мети він убачав у поєднанні навчання й виховання з продуктивною працею. Ж.-Ж. Руссо намагався підпорядкувати цілі виховання формуванню загальнолюдських цінностей. Й. Гербарт метою виховання проголошував розвиток всебічних інтересів, спрямованих на гармонійний розвиток усіх здібностей людини.

Із збільшенням обсягу наукових знань, особливо у XVIII ст., коли природничі й точні науки нагромаджували велику кількість нових фактів, часто будучи неспроможними розкрити їх внутрішню сутність, спеціалізація в мистецтві, науці стала закономірною, а всебічність перестала бути актуальною. Поняття “всебічний і гармонійний розвиток” почали трактувати як ідеал, до якого слід прагнути в процесі виховання. Проте сучасне його розуміння не є однозначним: одні схильні вживати його щодо професійної сфери, інші – стосовно сфери духовного розвитку, поділяючи людей за освітою на “фізиків” і “ліриків”; дехто вбачає у всебічності набір чеснот.

 


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)