|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Процес управління. Типи рішень, стилі і методи керівництваОснови соціології праці та управління 1. Предмет соціології праці. 2. Предмет соціології управління 3. Процес управління. Типи рішень, стилі і методи керівництва. 4. Застосування менеджерських методів праці на ріст ефективності праці.
Предмет соціології праці. Соціологія праці та управління має велике значення в підготовці різних фахівців, особливо менеджерів, економістів, інженерів. Її основи були закладені вченими: О. Контом, Е. Дюркгеймом, Вебером. На Заході ця галузь соціології називається індустріальною. Предметом вивчення соціології праці є: – соціальні спільності – тобто суб’єкти праці (менеджери, службовці, робітники); – соціальні інститути в сфері праці (праця, трудовий колектив, трудова діяльність); – соціально-трудові процеси – тобто ті, що відбуваються безпосередньо в трудових колективах в процесі праці (вивчаються співробітництво, суперництво, конфлікти, виробнича адаптація); – соціально-трудові відносини – тобто ті, що складаються між різними суб’єктами праці (тут вивчаються відносини рівності і нерівності між працівниками, між керівниками і підлеглими, мотивація праці, безробіття). Праця як соціальний інститут – це специфічна форма сумісної діяльності людей; метод здобування засобів існування людини; праця визначає специфіку всіх соціальних, економічних та інших процесів у суспільстві; навіть суспільний лад у державі. Трудовий колектив як соціальний інститут поєднує людей для сумісного виробництва товарів та послуг; форма узгодження індивідуальних і групових інтересів; найважливіша форма соціалізації особистості.
Предмет соціології управління Предметом вивчення соціології управління є: - форми і методи впливу на соціальні відносини, процеси, інститути, спільності в сфері праці; - регулювання соціальних відносин і процесів, інститутів у сфері праці. Отже соціологія управління вивчає багато проблем: - прийняття і реалізація управлінських рішень; - використання різноманітної інформації в процесі управління; - різних методів і стилів керівництва; - ефективність самоврядування. Процес управління. Типи рішень, стилі і методи керівництва. Управління є найбільш раціональним способом організації виробничої праці. Управління – це ціленаправлений планомірний, координований і свідомо організований процес, який сприяє досягненню максимального ефекту при мінімальних затратах ресурсів, зусиль і часу. Управлінський цикл носить назву адміністративної організації. Адміністративна організація – це система офіційних відносин, які обумовлені інструкціями, правилами, законами, розпорядженнями та іншим. Вона включає 3 компоненти: 1) розподіл функцій – спеціалізація між бригадами, відділами, цехами, дільницями; 2) субординація посад – розподіл прав, обов’язків, повноважень на різних рівнях; 3) система комунікацій – система передачі інформації (зверху донизу, знизу доверху, по горизонталі). Ефективність управління залежить від якості рішень, бо рішення це центральний елемент управління. Вчений А.Г.Прігожин запропонував 2 типи рішень: 1) жорстко обумовлені – це стандартизовані рішення, які обумовлені прийнятими вище розпорядженнями; 2) ситуативні – ті, що пов’язані з локальними змінами в організації (подяка, покарання), також зі змінами в структурі, цілях організації. За структурою об’єкта управління можна виділити – глобальні, регіональні, державні, обласні, районні, селищні рішення; За структурою суб’єкта управління – єдиноначальні, колегіальні, колективні і суспільні; За характером управлінського впливу – адміністративні, економічні, моральні, директивні, рекомендовані.
Є три групи методів керівництва: - адміністративні – засновані на можливості примусу (догана, звільнення); - економічні – економічні фактори впливу (премія, збільшення зарплатні); - соціально-психологічні – засновані на переконанні, авторитеті. Стиль керівництва – це певним чином упорядковане застосування управлінських методів, яке залежить від особистих здібностей та ділових якостей керівника. Існує три стилі керівництва: – Директивний (автократичний) – керівник тримає дистанцію з підлеглими, уникає неформальних відносин, бере на себе всю повноту влади і відповідальність за все. Контролює всі процеси, приймає рішення одноособово, вимогливий, владний. – Демократичний (колегіальний) – дружні відносини з колегами, без фамільярності, ділить владу між собою і підлеглими при прийнятті рішення враховує думку колективу, контролює кінцевий результат. – Пасивний (ліберальний) – підтримує неформальні відносини з колегами, делегування їм повноважень і відповідальності, надає підлеглим повну свободу і вони самостійно організовують свою роботу, рішення приймають колегіально, керівник лише у випадках необхідності втручаються у виробничий процес. Висновки: Частіше стилі керівництва не проявляються в чистому вигляді, йде змішання двох стилів.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |