|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
РІШЕННЯ - ОСНОВА УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІРішення - це вибір однієї з альтернатив. Воно завжди є результатом міркувань, висновків, обговорень постанов тощо, спрямованих на реалізацію завдань управління. Для будь-якого керівника, наприклад, директора навчального закладу, вони лежать в основі його менеджерської діяльності48. Отже, управлінське рішення - це програма дій керівника навчального закладу, педколективу, яка має передбачати: а) мету, завдання й етапи реалізації цього рішення; б) методи та засоби досягнення поставленої мети й завдань; в) коло виконавців, їх повноваження і відповідальність; г) строки виконання відповідного рішення; ґ) його організацію та регулювання одержуваної ситуації (за потреби). У загальноосвітньому навчальному закладі рішення приймають: директор, його заступники; педагогічна рада, рада школи, збори трудового колективу, профспілкові збори; учитель (у межах своїх повноважень, пов’язаних з управлінням навчанням, вихованням і розвитком учнів). Зовнішні чинники управлінських рішень: зміст і характер завдань перед навчальним закладом, ступінь компетентності педколективу, кількість часу на підготовку та реалізацію рішення, особливості соціально-психологічного клімату педколективу й ін. Внутрішні фактори - творчі здібності керівника, його емоційна стабільність, здатність до ризику, рівень домагань, рівень самооцінки своїх дій, особливості темпераменту й ін. Рішення класифікуються за певними ознаками: а) за сферою охоплення: - загальні - стосуються всього навчального закладу (покращення психологічного мікроклімату в педколективі, удосконалення навчально-матеріальної бази школи й ін.); - часткові, які стосуються окремих підрозділів навчального закладу, проблем і напрямів його діяльності (діяльність технічного персоналу школи, удосконалення режиму роботи колективу, визначення найбільш ефективних форм і методів морального, правового виховання учнів та ін.); б) за тривалістю дії: - перспективні (розвиток системи самоврядування у школі, 5-річна програма покращення санітарно-гігієнічного режиму школи й ін.); - поточні (підготовка школи до нового навчального року, підготовка наказів та розпоряджень та ін.); в) за рівнем прийняття: - на вищому рівні управління (директор); - середньому рівні (заступники директора); - на нижчому рівні (вчителі при забезпеченні навчально-виховного процесу з учнями й ін.); г) за характером розв’язування завдань: - організаційні запрограмовані, які випливають із циклічного характеру управління школою (розробка та затвердження річної планової документації та ін.); - організаційні незаплановані, тобто рішення, викликані новими або невідомими факторами чи ситуаціями (рішення про тимчасове припинення занять у школі за несприятливих кліматичних умов - низької температури й ін.); - компромісні (врівноваження протиріч, що виникли: оптимізація навчального навантаження окремих членів педколективу й ін.); ґ) за способом обґрунтування: · інтуїтивні, а отже часто суб’єктивні (ґрунтуються на відчуттях керівника в потребі, правильності саме такого рішення); · ґрунтуються на судженнях, виважених міркуваннях, обгрунтованих висновках (в їх основі - знання, досвід, управлінський стаж, кваліфікація керівника). Рішення на такій основі найбільш виправдані, оптимальні; ж) за способом прийняття: - одноосібні; - колегіальні (наприклад: рішення розробляється групою вчителів під керівництвом одного з членів дирекції школи); - колективні (приймаються загальними зборами колективу, педагогічною радою та ін.); з) за характером і змістом: - творчі рішення (приймаються з огляду на проблеми, які виникають уперше, після докладного вивчення стану справ, досвіду розв’язання цих ситуацій в інших школах, реальних можливостей своєї школи); - автоматичне прийняття рішення (на основі регламентації проблеми у відповідних законодавчо-нормативних документах, інструкцій, роз’яснень); - за аналогією (на основі вже наявного досвіду їх розв’язання у схожих ситуаціях). Обов’язкові вимоги до управлінського рішення: 1. Наукове обгрунтування рішення на основі достатньо повної і всебічної інформації. 2. Продуманість (передбачає обґрунтованість управлінського рішення, його справедливість, об’єктивність, цілеспрямованість і конкретність). 3. Повнота змісту (відображення в управлінському рішенні всіх сторін та опосередкувань об’єкта та суб’єкта управління, їх взаємодії, мети та завдань його прийняття, шляхів та засобів його реалізації.) 4. Повноважність, компетентність (прийняття керівником рішення в межах своїх прав та повноважень). 5. Узгодженість рішення з раніше прийнятими, що виключає появу протиріч, заперечень, альтернативних ситуацій. 6. Чіткість і стислість формулювань тексту рішення. 7. Адресність рішення, тобто чітке визначення кола його виконавців. 8. Відповідальність (які санкції можна застосувати до керівника, якщо прийняте рішення хибне). 9. Обов’язковість (вимога до керівника обов’язково приймати рішення, якщо цього вимагає ситуація у школі). 10. Передбачення контролю за виконанням відповідного рішення. Принципи вироблення управлінських рішень: · головна ланка (уміння керівника школи в багатогранному її функціонуванні визначити на певний момент головне, від розв’язання якого залежить багато інших взаємопов’язаних моментів чи підсистем, які є складовими частинами школи). · оптимальне залучення виконавців у процесі розробки рішення, які відповідають за цю ділянку роботи, є фахівцями. · паралельност і (під час визначення виконавців того чи іншого рішення не можна допускати дублювання їхніх повноважень, оскільки це об’єктивно викликає протидію, заперечення, непорозуміння. · урахування фактору часу, необхідного для виконання рішення (строк). · варіативності реалізації управлінського рішення (наявність кількох варіантів виконання). · врахування стилю роботи школи ( демократичного, ліберального та інш.) Технологія вироблення управлінського рішення Ця технологія передбачає певний порядок логічних і послідовних дій розробника (розробників) управлінського рішення, який має такі головні етапи: 1) формулювання проблеми (аналіз усіх внутрішніх і зовнішніх факторів ситуації, що склалась; із цієї інформації береться до уваги лише те, що стосується справи); 2) збір та первинне узагальнення інформації з проблеми на можливо допустимі варіанти управлінського рішення; 3) визначення форми втілення управлінського рішення (план, наказ, розпорядження, рішення колегіальних органів управління, наприклад педагогічної ради, й ін.; 4) формулювання кількох варіантів управлінського рішення, зіставлення між собою цих альтернативних варіантів, вибір одного найкращого з них (за допомогою групи експертів, “мозкового штурму” й ін.) Важливий елемент прийняття управлінського рішення - збір й узагальнення інформації з проблеми Ре алізація і регулювання управлінських рішень Оптимальне, всебічно виважене рішення буде не виконаним, якщо не буде організовано його виконання. Етапи реалізації рішення найчастіше такі: що потрібно робити (дії, види діяльності, заходи та ін.); хто й коли має це зробити; як саме це зробити; хто коли і як контролює виконання рішення; оцінка якості виконання рішення та діяльності виконавців; за потреби - корекційні заходи. Отже, виконання управлінського рішення має починатись з мобілізації зусиль колективу на його виконання.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |