АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Усунення і знезараження стічних вод і твердих відходів

Читайте также:
  1. Визначення вмісту активного хлору в таблетках «Пантоцид» («Аквацид») та оцінка їх придатності для проведення знезараження води.
  2. Вимога про безоплатне усунення недоліків роботи, виконаної
  3. ВЛАСТИВОСТІ ПАРИ, РІДИНИ І ТВЕРДИХ ТІЛ
  4. Д) Щодо первинного обліку відходів
  5. ЗАГРОЗИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ТА ЗАХОДИ ЩОДО ЇХ УСУНЕННЯ
  6. ЗБІР ЗА РОЗМІЩЕННЯ ВІДХОДІВ
  7. Знезараження
  8. Кристалічні та аморфні тіла. Механічні властивості твердих тіл. Види деформацій. Модуль Юнга
  9. Методи очищення стічних вод
  10. Методи, засоби та режими знезараження окремих об’єктів при туберкульозі
  11. МЕТОДИКА ОЧИСТКИ І ЗНЕЗАРАЖЕННЯ ВОДИ
  12. Нейтралiзацiя заряду на поверхнi твердих дiелектричних матерiалiв

Стічні води соматичних лікарень, у яких відсутні інфек­ційні відділення, можуть спускатись у міську каналізацію без попередньої обробки. У населених пунктах, які не ма­ють загальної каналізації, під час будівництва лікарні слід передбачити локальні очисні споруди, в яких стічні води підлягають механічному (відстійники) та біологічному (біо­фільтри) очищенню з наступним знезараженням шляхом хлорування. Якщо лікарня невелика, доцільно очищувати стічні води на підземних майданчиках фільтрації.

Більш небезпечні є стічні води інфекційних відділень. Якщо в побутових стічних водах населених місць співвідношення патоген­них мікробів до кишкової палички становить 1:10 000 — 1: 1 000 000, то в стічних водах інфекційних відділень — 1:100 — 1:1000. В 1 л стічної води виявляють у середньо­му 5000 — 10 000 патогенних мікроорганізмів. Ось чому випорожнення хворих на кишкові інфекції до зливання в загальнолікарняну каналізацію дезінфікують у суднах, додаючи 200 г хлорного або негашеного вапна на 0,5 л виділень; тривалість обробки 30—45 хв. Централізована обробка стічних вод інфекційного відділення може здійснюватися наступними способами:

а) термічна обробка стоків за температури + 100 °С протягом 10 хв; знезаражування надійне, але цей спосіб через складнощі та економічний стан поки що значного поширення не набув; термічний спосіб застосовують для знезараження осаду зі стічних вод;

б) механічне очищення стоків у септику з наступною обробкою розчином хлорного вапна в кількості ЗО мг ак­тивного хлору на 1 л стоків протягом 30 хв (залишковий хлор не менше ніж 1 г на 1 л). Осад із септика знезара­жується шляхом термічної обробки;

в) безпосередня обробка стоків розчином хлорного вапна в кількості 50 мг активного хлору на 1 л стоків протягом 60 хв (залишкового хлору повинно бути не мен­ше ніж 3—5 мг на 1 л). Цей спосіб можна застосовувати, якщо концентрація суспендованих речовин у стоках від­ділення не перевищує 200—250 мг/л.

Усунення та знезараження твердих відходів. Кожна лі­карня повинна бути оснащена детально продуманою сис­темою збору, тимчасового зберігання, усунення та знеза­раження твердих відходів в умовах, що забезпечують високий санітарний рівень утримання будинків і садиби і які не допускають небезпеки поширення інфекції.

Для лікарень загального типу можна виходити з на­ступних приблизних добових норм нагромадження відходів: 500—600 г (1 — 1,5 л) твердих відходів; 350—400 г харчових відходів з розрахунку на одне ліжко і 20—25 г (0,05 л) відходів у поліклініках на одного відвідувача.

У приміщеннях лікарні, де нагромаджуються відходи, повинні бути сміттєприймачі з кришками. їх очищення має проводитися мінімум два рази на добу, перед зміною технічного персоналу. Після звільнення сміттєзбірників їх ретельно миють і дезінфікують. Із дворових сміттєзбір­ників сміття вивозять щоденно, знезаражують їх звичай­ними методами. Тверді відходи із заразних відділень (ін­фекційних, туберкульозних, дерматовенерологічних), перев'язочних, операційних та пологових (перев'язочний матеріал, ампутовані частини тіла тощо) доцільно збира­ти окремо і спалювати у спеціальних печах-деструкторах, які часто влаштовують при котельні.

 

 

Класифікація та гігієнічна характеристика основних харчових речовин. Фізіологічні норми потреби в основних харчових речовинах та енергії різних груп населення. Методи оцінки харчування населення.

Для нормального функціонування організму щоденний раціон повинен включати шість основних складових: білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні речовини та воду.

Гігієнічну оцінку харчування переважно починають з енергетичної цінності добового раціону, яку виражають у кілоджоулях (1 кДж = 0,2388 ккал, 1 ккал = 4,186 кДж).

Енергетична цінність харчового раціону в більшості випадків повинна відповідати енерговитратам людини. Енерговитрати організму залежать в основному від професії та характеру трудової діяльності, домашньої роботи, занять спортом, а також від віку, зросту, маси тіла, статі, фізіологічного стану, дії різноманітних чинників навколишнього середовища тощо.

До роботи невеликої фізичної активності відносять пра­цю конторських службовців, осіб розумової праці (вчите­лів, юристів, лікарів та ін.), працівників, які обслугову­ють пульти управління тощо; помірної фізичної активності — більшість осіб, зайнятих у легкій промис­ловості, продавців, студентів, домогосподарок та ін.; ви­сокої фізичної активності — основну масу працівників сільського господарства, деревообробної промисловості, металургів, частину будівельників та ін.; виключної фізич­ної активності — лісорубів, ковалів, гірників на підземних роботах, землекопів, вантажників та ін.

Енергетична цінність харчових продуктів визначаєть­ся вмістом у них вуглеводів, жирів і білків. Середня енергетична цінність 1 г білків дорівнює 17 кДж (4 ккал), вуглеводів — 15,7—16,7 (3,75— 4,0), жирів — 38 кДж (9 ккал). Найбільшу енергетичну цінність мають жири і вироби зі злаків і бобових. Мен­шою є енергетична цінність м'яса і риби, ще меншою — овочів і фруктів.

Добова кількість енергії повинна відповідним чином розподіляти­ся між окремими прийманнями їжі. Рекомендовано, щоб при чоти­риразовому харчуванні перший сніданок становив 25% загальної ка­лорійності добового раціону, другий сніданок —15%, обід — 35%, ве­черя — 25%, при триразовому харчуванні сніданок — 30%, обід — 45-50% і вечеря — 20-25%. їжа має бути різноманітна, тому меню слід складати на 7-10 днів.

 

 

Харчова і біологічна цінність м’яса та м’ясних продуктів. Санітарна експертиза м’яса та м’ясних продуктів. Ознаки псування м’яса. Профілактика захворювань, що пов’язані із споживанням недоброякісних м’ясних продуктів.

М'ясо є важливим джерелом біологічно цінних білків у харчуванні людини. М'ясо не приїдається і з нього мо­жна приготувати різноманітні вироби і страви, які харак­теризуються високими смаковими якостями. Воно за­своюється організмом на 92—97%, створює тривале відчуття ситості і особливе відчуття задоволення їжею.

Хімічний склад, органолептичні властивості і харчова цінність м'яса значно варіюють залежно від виду тварин, їх віку і характеру годування, а також від частини туші

Білків у м'ясі 13—18%, а кількість жиру коливається за­лежно від вгодованості тварини, наприклад, в яловичині його від 3 до 23%, у свинині — до 37%. М'ясо відгодованих тварин має велику енергетичну цінність, мі­стить більше незамінних амінокислот і біологічно цінних жирів. Вуглеводів в яловичині і свинині небага­то, менше ніж 1%. Із мінеральних речовин м'ясо містить досить багато фосфору, сірки, калію, натрію і заліза (3 мг на 100 г). У м'ясі є невелика кількість вітамінів групи В.

М'ясні продукти можуть стати причиною хар­чових отруєнь, деяких інфекційних захворювань і гельмін­тозів. М'ясо є добрим середовищем для розвитку мікроор­ганізмів, тому воно належить до продуктів, які швидко псуються. Особливо швидко псуються субпродукти — легені, мозок, серце, печінка, селезінка тощо.

Відбір проб м’яса. Зразки м’яса для дослідження відбирають біля складки на шиї, у ділянці 4-5-го шийного хребця, біля лопатки,у ділянці стегна. Маса кожного зразка повинна становити не менше 200 г. Загорнуті в пергаментний папір або харчову полі­етиленову плівку зразки вміщують у металевий ящик.

Супровідний документ повинен містити дані про дату й місце від­бору зразків, вид тварин, номер туші, причину і мету дослідження, а також підпис особи, що відбирала пробу

Органолептичне дослідження м’яса. Досліджують зовнішній ви­гляд, колір і запах м’яса, його консистенцію, стан жиру і сухожил­ків, прозорість та запашність бульйону.

Зовнішній вигляд, колір і запах аналізують як під час огляду туші, так і на свіжому розрізі м’яса. Липучість визначають, обмацу­ючи м’ясо зовні і на розрізі. При цьому встановлюють і його ела­стичність, для чого легким натискуванням пальця утворюють ямку, а потім спостерігають за її вирівнюванням. Прикладаючи до поверхні туші або до розрізу фільтрувальний папір, визначають зволоженість м’яса.

Стан жиру і сухожилків установлюють під час відбору зразків. Описують колір, запах і консистенцію жиру, констатують пружність і щільність сухожилків, стан суглобових поверхонь.

Запах м’ясного бульйону оціню­ють у момент появи пари з-під трохи відтуленого покривного скла при температурі 80-85°С.

Прозорість ви­значають візуально.

Визначення продуктів первісного розпаду білків у бульйоні. Метод ґрунтується на утворенні комплексів сірчанокислої міді з продуктами первісного розпаду білків у вигляді осаду.Бульон, приготований зі свіжого м’яса, при додаванні розчину сірчанокислої міді залишається прозорим. Якщо ж при додаванні сірчанокислої міді бульйон скаламутнів або в бульйоні із заморо­женого м’яса утворилися пластівці, то воно сумнівної свіжості.

Визначення аміаку і солей амонію. Метод грунтується на здат­ності аміаку і солей амонію, взаємодіючи з реактивом Несслера, утворювати забарвлену сполуку — йодистий меркурамоній.

При додаванні реактиву Несслера витяжка зі свіжого м’яса за­барвлюється у зеленкувато-жовтий колір і злегка каламутніє або залишається прозорою. Інтенсивний жовтий колір, іноді з оранже­вим відтінком, а також значна каламутність характерні для м’яса сумнівної свіжості.

Визначення сірководню. Бюксу на третину її об’єму заповню­ють шматочками м’яса і закривають кришкою. При наявності сірководню папірець набуває забарвлення від світло-бу­рого до чорного.

 

4.32 Гігієнічні основи лікувально–профілактичного харчування.

Мета лікувально-профілактичного харчування - підвищити стійкість організму до токсичних речовин, зменшити відкладення цих речовин у тканинах та підсилення їх виведення з тканин та крові. При цьому використовують захисні компоненти їжі

Для лікувально-профілактичного харчування розроблено п'ять раціонів, які повинні містити захисні компоненти

 


1 | 2 | 3 | 4 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)