Дії аудитора при виявленні помилок і шахрайства

Якщо у ході перевірки аудитор виявив факти шахрайства, навмисних помилок, викривлення даних обліку, він повинен доповісти про отримані результати управлінському персоналу, керівництву (власникам) підприємства та, якщо така потреба існує, державним регулятивним установам.

Аудитор доповідає вищому управлінському персоналу у випадку, якщо були виявлені факти шахрайства (навіть у незначних обсягах, які не впливають на достовірність фінансової звітності). При цьому аудитор вказує на вади у системі внутрішнього контролю, які призвели до недобросовісного складання фінансової звітності.

Аудитор доповідає вищому керівному органу підприємства (або його власникам) у тому випадку, якщо у шахрайстві звинувачується управлінський персонал підприємства або посадова особа, яка працює у системі внутрішнього контролю. Так само, як і вищому управлінському персоналу, аудитор вказує власникам на вади у системі внутрішнього контролю.

Як правило, аудиторська концепція конфіденційності, забороняє розголошувати результати аудиторської перевірки третім особам. Втім, якщо це передбачено чинним законодавством, або на вимогу судових органів, можлива ситуація, коли аудитор буде змушений доповісти про виявлені факти шахрайства. Але наголошуємо ще раз, це не є розповсюдженою практикою.

Коли аудитор зробив свою доповідь керівництву підприємства, керівництво повинно вжити негайних заходів по ліквідації помилок та неточностей, аби надати аудитору можливість сформувати свій аудиторський висновок. Можлива така ситуація, що керівництво відмовляється вживати негайні заходи, тоді аудитор може розглянути питання про відмову від проведення перевірки. Такі ситуації є надзвичайно рідкими, і потребують ретельного обмірковування з вищого керівництва аудиторської компанії.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ

1. Поясніть у чому полягають відмінності між помилкою та шахрайством.
2. Як визначається рівень суттєвості помилки бухгалтерської звітності?
3. Які існують методи розкриття шахрайства та помилок?
4. Що повинен враховувати аудитор, описуючи факти шахрайства чи помилок?

Навчальні завдання.

Класифікуйте наступні твердження як факт шахрайства чи помилку:

- змінення, підробка або маніпуляція даними бухгалтерського обліку або первинних документів;

- невірне застосування положень облікової політики;

- змова;

- математичні або механічні помилки, які здійснені під час збору або обробки облікових даних;

- розкрадання активів та майна підприємства;

- застосування неправильної облікової оцінки як результат помилкового трактування суті господарських операцій;

- укриття або приховування реальних результатів господарських операцій або первинних документів

Тема 6. ПЛАНУВАННЯ АУДИТУ

Вивчення теми передбачає розгляд таких питань:

• планування, його мета, конкретизація завдань аудиту в процесі планування.
• аудиторська стратегія
• план та програма аудиторської перевірки.

6.1. Планування, його мета, конкретизація завдань аудиту в процесі планування.

Порядок планування аудиту регулюється Міжнародним стандартом аудиту 300. Планування – це початковий етап будь-якої аудиторської перевірки, який включає розробку загальної стратегії аудиту, встановлює обсяги та строки перевірки, а також розробку детальної програми аудиту, яка визначає обсяги та послідовність виконання необхідних аудиторських процедур, які необхідні для формування аудитором правдивої та неупередженої думки про достовірність фінансової звітності. При цьому робота аудитора повинна бути спланована таким чином, щоб проведення перевірки було максимально ефективним. План аудиторської перевірки, можна сказати, задає тон та направленість аудиту, оскільки допомагає вчасно зосередити увагу аудитора на найбільш ризикованих аспектах. Для того, щоб скласти ефективний план аудитору необхідно отримати чітке розуміння діяльності підприємства, середовища його функціонування, а також визначити на основі даних фінансової звітності ризик значної похибки.

Коротко основну мету планування можна викласти так:

Цикл планування. Якщо хтось думає, що планування можна визначити як початкову стадію аудиту, він помиляється. Планування – тривалий процес, який розпочинається, як правило перед початком перевірки і триває до її завершення. Гнучкість плану аудиторської перевірки пояснюється тим, що у ході перевірки можуть виникнути фактори, які впливатимуть на зміну раніше обраного підходу. Прикладами таких факторів можуть бути зміни у законодавстві, у економічній ситуації в країні або світі, виявлення суттєвих помилок, фактів шахрайства тощо. Хочемо ще раз наголосити, що планування це не просто складення списку необхідних процедур із датою їх виконання, а дуже важлива стадія перевірки, під час якої вирішуються важливі питання. По-перше, на стадії планування аудиторська фірма обов’язково готовить і відправляє клієнту лист - зобов’язання – документ, який визначає обов’язки аудитора при проведенні перевірки та містить згоду аудитора на проведення перевірки.

По-друге, на стадії планування необхідно розробити загальну стратегію аудиту, тобто визначити обсяги, строки та направленість перевірки шляхом попереднього ознайомлення із:

- формою фінансової звітності (якими нормативами керується підприємство при складанні звітності: національними, міжнародними чи спеціальними внутрішніми нормативами, розробленими на основі міжнародних);

- строками проведення перевірки, та який період охоплює перевірка (лише звітний чи звітний і попередні періоди);