АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Профессійне навчання та підвищення кваліфікації

Читайте также:
  1. Адаптивна система навчання з використанням інформаційних технологій.
  2. БИЛЕТ 5-6Поняття про організаційні форми навчання. Класифікація форм навчання природознавству.Класифік норм навч.природозн.
  3. Вибір системи виробничого навчання
  4. Визначення категорії «технологія навчання». Технологія та методи навчання
  5. Витрати на навчання персоналу
  6. для навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра
  7. для студентів 2 курсу (заочна форма навчання)
  8. Для студентів заочної форми навчання
  9. До програми навчання Академії входили слов’янська, грецька, польська, латинська мови, граматики цих мов, риторика, діалектика, астрономія, математика, філософія, богослов’я.
  10. Епідеміологічне обстеження вогнища та протиепідемічні заходи за місцем роботи або навчання хворого
  11. Етапи навчання аудіювання. Система вправ для навчання аудіювання.
  12. Загальнодидактичні принципи теорії навчання у вищій школі

Професійний розвиток – це процес підготування співробітників до виконання нових виробничих функцій, отриманню нової посад, вирішенню нових питань. Основними напрямками профессійного навчання та підвищення кваліфікаціє є:

1. Первинне навчання у відповідності до завдань підприємства та специфіки роботи.

2. Навчання для ліквідації розриву між вимогами посади та наявними якостями працівника.

3. Навчання для підвищення кваліфікації.

4. Навчання для роботи за новими напрямками розвитку організації.

5. Навчання для засвоєння нових прийомів та заходів виконання трудових операцій.

Підготовка нових працівників – первинне профессійне навчання та економічне навчання осіб, що були прийняті на підприємство та раніше не працювали. Перепідготовка організується з метою засвоєння вивільненими працівниками нових професій, якщо по своїм професіям вони вже не можуть працювати.

Навчання робітників іншими (суміжним) професіям з початковим рівнем кваліфікацій більш високим з метою розширення професійної майстерності, підготовки до роботи в нових умовах

Підвищення кваліфікації – це навчання після отримання працівником загальної освіти, направлене на послідовну підтримку та вдосконалення їх професійних та економічних знань та навиків.

Існують такі форми підвищення кваліфікації:

1. Внутрішня (в рамках організації, на робочому місці чи за його межами) та зовнішня (в навчальних закладах, спеціальних центрах).

2. Організаційна та неорганізаційна (самонавчання).

3. Професійна чи проблемно-оріентована (по вимозі), що направлена на відпрацювання необхідної організації поведінки.

4. Побудована на стандартних чи спеціальних (загальних, конкретних) програмах.

5. Така, що призначається для конкретних цільових груп (керівників чи спеціалістів), або для всього персоналу.

Сучасні програми по підвищенню кваліфікації мають за мету навчити працівника самостійно мислити, вирішувати комплексні питання, приміняти підприємницький підхід до вирішення питань, до справи, працювати в команді. Вони дають знання, що виходять за рамки посади та викликають бажання вчитися надалі.

Планування кар’єри. Переміщення та звільнення працівників.

Кар’єра – це суб’єктивно осмислені, визначені, власні судження працівника про своє трудове майбутнє, шляхи самовираження та задоволеності працею, на які він сподівається. Це переміщення працівника по ланках службової ієрархії чи послідовна зміна зайнять, як в рамках окремої організації, так і на протязі всього життя, а також сприйняття людиною цих етапів.

Розрізняють декілька видів кар’єри (див. Додаток 5):

1. Внутрішньоорганізаційна – означає, що конкретний працівник в процесі своєї професійної діяльності проходить всі стадії розвитку: від навчання та прийому на роботу до виходу на пенсію. Ці стадії працівник проходить безпосередньо в стінах однієї організації.

2. Міжорганізаційна - означає, що конкретний працівник в процесі своєї професійної діяльності проходить всі стадії розвитку: від навчання та прийому на роботу до виходу на пенсію. Ці стадії він прохоить на різних організаціях.

3. Спеціалізована - означає, що конкретний працівник в процесі своєї професійної діяльності проходить всі стадії розвитку: від навчання та прийому на роботу до виходу на пенсію. Але ці стадії він може пройти послідовно як на одній організації так і на різних, але в рамках професії та області діяльності в який він спеціалізується.

4. Неспеціалізована - означає, що конкретний працівник в процесі своєї професійної діяльності проходить всі стадії розвитку: від навчання та прийому на роботу до виходу на пенсію. Але піднімаючись по службі, він повинен поглянути на діяльність фірми з усіх боків не затримуючись на одному місці довше, ніж три роки.

5. Вертикальна – підвищення на посаді по вертикалі по структурній ієрархії.

6. Горизонтальна – переміщення в іншу функціональну область діяльності, або виконання визначеної функціональної ролі на сходинці, яка не має жорсткого формального закріплення в організаційній структурі.

7. Прихована.

8. Сходинкова – поєднує в собі елементи вертикальної та горизонтальної кар’єри, шляхом чередування вертикального та горизонтального росту.

Планування та контроль ділової кар’єри полягає в том, що з моменту прийняття на роботу в організацію та до можливого звільнення працівника необхідно організувати планомірне горизонтальне та вертикальне переміщення робітника по системі посад та робочих місць. Працівник повинен знати не лише свої короткострокові та довгострокові перспективи, а й те, яких результатів він повинен досягти, щоб розраховувати на підвищення.

Службове підвищення може виконуватись відповідно до таких принципів, як результативність праці; компетентність та потенціальні можливості; здатність добре організувати формальну сторону справи; старшинство (вміння дочекатись своєї “зоряної години”); загальні здібності.

Переміщення покращують морально-психологічний клімати, тому що довге спілкування керівників та підлеглих призводить до зникнення офіційності у відношеннях між ними, послабленню дисципліни, виникненню панібратства, а отже зниженню ефективності роботи.

Ділова кар’єра перетворилась на об’єкт управління. Вона зводиться до сукупності заходів, що проводяться кадровими службами та консалтинговими фірмами, та які дозволяють працівника розкрити свої здібності та використати їх найбільш гідним способом.

Кадрові сужби планують схему можливих переміщень з урахуванням очікуваних вакансій та стимулюють планувння особистої кар’єри. Наприклад:

1. Підвищення чи пониження на посаді з розширенням кола обов’язків та прав.

2. Підвищення рівня кваліфікації, що сопроводжується дорученням більш складних завдань, збільшенням заробітної плати, але збереженням посади.

3. Заміна кола завдань та обов’язків без підвищення на посаді та зросту заробітної платні, тобто ротація.

Програма розвитку кар’єри повинна забезпечувати підвищення рівня зацікавленості працівників, визначення осіб з високим потенціалом. В організації потрібен постійний аналіз можливостей розвитку кар’єри та регулярне заповнення форм, що відображує результативність праці, оцінку кваліфікації, знань, професійних навичок, тощо.

Питання про звільнення персоналу виникає як правило тоді, коли організація змушена скорочувати чи перебудовувати свою діяльність. Вивільнення персоналу призводить до усунення надлишкової кількості, зниженню додаткових витрат, визваних низькою продуктивністю праці та якості, а отже воно є економічною необхідністю.

Звільнення вимагає дотримання трудового законодавства, чітких, максимально об’єктивних критерієв відбору, прив’язки до робочих місць, мінімізації витрат та отримання економії, витрат пов’язаних зі звільенням, відкритості, інформування, компенсації та допомозі у працевлаштуванні.

У відповідності до трудового законодавства України основою для припинення трудового договору є згода обох сторін, закінчення строку, призив або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну, невійськову, службу, розірвання трудового договору за ініціативою працівника, з ініціативи власника або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу, переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду, набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджують до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи, підстави передбачені контрактом.

У разі зміни власника підприємства, а також у раз його реорганізації дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженного ним органу можлива лише у разі скорочення чисельності або штату працівників. Якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і ждна з сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

 


Додаток 1.

 

 

Маршали     Управління вищої ланки (інстітуційний рівень) Прем’єр-міністри, віце-прем’єри
       
Генерали Керівники об’єднань, міністри
       
Полковники Керівники підприємств
    Управління середньої ланки (управлінський рівень)    
Майори Головні спеціалісти
       
Капітани Управління нищої ланки (технічний рівень) Начальники цехів та відділів
       
Лейтенанти Спеціалісти, майстри, начальники ділянок.

 

Рівні управління


Додаток 2

Склад функціональних підсистем системи управління персоналом організації та їх основні функції.


Додаток 3.

 

Види адаптації Фактори, що впливають на адаптацію

 

Адаптац і я   Виробнича адаптаці   Профессійна   Характер та зміст праці в конкретній професії
Психофізіологічна Рівень організації та умов праці
Соціально-психологічна Норми взаємовідносин в колективі
Організаційно-адміністративна Система організації праці
Економічна Організаційна структура організації
Сантірано-гігієнічна Професійна структура колективу
  Розміри зарплати
Стан виробничої та технічної дисціпліни
Ступінь готовності працівника до трудового процесу
Правила трудового розпорядку
Не виробнича адаптація  
  Адаптація до побутових умов   Засоби надання та можливості отримання житла, місця у дитячому садку
  Адаптація до невиробничого спілкування з колегами Форми спілкування у неробочий час
    Адаптація в період відпочинку Наявність баз відпочинку, поліклініки, спортивно-культирних закладів, тощо

 

Види адаптації та фактори, що на неї впливають.
Додаток 4

 

Управління профорієнтацією та адаптацією персоналу організації
   
     
Подолання дисбалансу потреби в профессійній праці між робітником та організацією   Забезпечення взаємного пристосування та поступового входження працівника в соціально-економічні та виробничі умови
         
               
Розвиток психологічного та мотива-ційного під-ходів до ви-бору професії   Формування конкурентно-здатної квалі-фікації працівників Розвиток позитив-ного від-ношення до нової професії Економія часу безпосере-днього ке-рівника та працівників підрозділу Скорочен-ня періоду звикання нових пра-цівників до професії Зменшення стартових соціально-психологіч-них та мате-ріальних витрат у нових працівників
     
         
Проф-консультація Профін-формація Проф-відбір Проф-адаптація
                                               

 

Цілі та завдання системи управління профорієнтацією та адаптацією в організації.


Додаток 5

 

  Ділова кар’єра  
   
     
Внутрішнєорганізаційна   Зовнішнєорганізаційна
     
   
     
Професійна спеціалізована   Професійна не спеціалізована
     
   
         
Вертикальна Горизонтальна Прихована Сходинкова
                       

 

Види ділової кар‘єри


Список літератури:

 

1. Г.В. Щекин «Теория и практика и практика управления персоналом»; учебно-методическое пособие; Киев 1998.

2. Г.В, Щекин «Основы кадрового менеджмента»; учебник; Киев 1999.

3. Г.В. Щекин «Как эффективно управлять людьми: психология кадрового менеджмента; Киев –1999.

4. В.А. Дятлов, А.Я. Кибанов, В.Т. Пихало «Управление персоналом»; учебное пособие для вузов; Москва 1998.

5. В.Р. Веснин «Практический менеджмент персонала»; пособие по кадровой работе; Москва 1998.

6. Жан Марк ле Галль «Управление людскими ресурсами»; Москва 1995.

7. М. Мескон, М. Альберт «Основі менеджмента»;Москва 1995.

8. Кодекс законів про працю.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)