АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Методика музичного виховання як наука

Читайте также:
  1. III. Метод, методика, технология
  2. XXII Наука не йде до бука
  3. А. Методика розрахунків збитків внаслідок забруднення атмосферного повітря
  4. Американский профессор Невилл Смелзер утверждал, что социология - это наука об обществе. Социология - socium (общество) logos(наука).
  5. Б. Методика розрахунку збитків від забруднення водних ресурсів.
  6. Биология как наука
  7. Бланкові, опитувальні, рисункові і проективні психодіагностичні методики. Сутність і частота народження. Поняття про об'єктивно-маніпуляційних методиках
  8. Взаимосвязь социолингвистики с другими науками
  9. Виховання в дусі миру та формування громадянськості
  10. Виховання гігієнічних навичок ВІЛ-інфікованих дітей
  11. Виховання і процес соціалізації.
  12. Виховання – це усвідомлене і цілеспрямоване зрощування людини як особистості у відповідності зі специфікою цілей, соціальних груп і організацій в яких воно здійснюється.

Методика музичного виховання входить у систему педагогічних наук і займає в ній своє самостійне місце. Вона вивчає закономірності музичного виховання з метою удосконалення його змісту і методів. Значення методики музичного виховання зумовлено важливою роллю музичного мистецтва в вихованні підростаючого покоління. Саме знання методики дозволяє педагогу виховувати в дітей розуміння музики та інтерес до музичного мистецтва, формувати погляди на його сутність і роль у житті суспільства.
Методика музичного виховання тісно пов'язана з естетикою, яка представляє її методологічну основу. Цей зв'язок проявляється, перш за все, у визначенні мети, завдань і змісту музичного виховання.
Методика також пов'язана з музикознавством, у якому все більше уваги приділяється удосконаленню методу аналізу музичних творів.
У вирішенні своїх проблем методика спирається на психологію. Наприклад, вивчення розвитку музичного сприйняття, творчих, музичних здібностей неможливе без знання закономірностей психіки дитини, її розвитку, без розуміння того, що являють собою музичні здібності та людська діяльність.
У вирішенні проблем співацької діяльності учнів методика спирається на дослідження в галузі фізіології.

До завдань методики музичного виховання входить удосконалення різних форм навчально-виховного процесу: уроку музичного мистецтва, факультативних музичних занять, позакласної та позашкільної роботи (гуртки, свята, концерти, вистави тощо).

Методика музичного виховання передбачає зв'язок музичного мистецтва як шкільного предмета з іншими, особливо близькими йому предметами: літературою, образотворчим мистецтвом, історією. Це необхідно для здійснення всебічного естетичного виховання учнів, формування їх духовної культури.

 

Методика музичного виховання як наукова дисципліна вивчає загаль­ні закономірності, педагогічного процесу на матеріалі предмета "Музика" завдання, зміст, організацію, форми і методи музичної роботи з молодшими школярами на уроках музики та в позаурочний час. Цей курс слід розглядати як важливу дисципліну навчального плану – підготовки вчителя початкових класів.

Методика музичного виховання належить до окремих методик, бо в ній навчально-виховний процес в основному реалізується засобами одного виду мистецтва - засобами музики. Вона безпосередньо пов’язана також з галуззю вікової педагогіки, бо присвячена музичній діяльності дітей молодшого шкільного віку.

Мета курсу - підготувати учнів педагогічного коледжу до музичного виховання молодших школярів на уроках музики і в позакласній роботі, допомогти ширше використовувати виховні можливості музичного мистецтва у повсякденному шкільному житті.

Завдання курсу методики музичного виховання - показати майбутньому вчителю шлях реалізації навчальної програми у процесі занять з учнями молодшого шкільного віку.

Методика музичного виховання озброює вчителя сучасними методами, відповідними завданнями, які поставлені програмою з музики; знайомить з різними видами музичної діяльності учнів загальноосвітньої школи, сприяє: створенню і розвитку навичок самостійної роботи з молодшими школярами, а також з музичною і загальнопедагогічною літературою.

Учитель на уроці музики повинен вирішувати складний комплекс нав­чально-виховних завдань, мета яких - формування соціально активної особистості, що володіє комплексом художніх знань, системою поглядів на мистецтво, розуміє його роль у житті суспільства, вдосконалює свої художні смаки і духовні потреби.

Робота вчителя на уроці музики характеризується багатоплановістю діяльності: він повинен цікаво і захоплено розповідати дітям про музи­ку, її форми і жанри, на високому професійному рівні проводити заняття із розучування і виконання пісень, уміти акомпанувати на інструменті пісні, а також твори для слухання, подавати теоретичні знання у до­ступній і захоплюючій формі, а також впроваджувати різні види позакласної роботи.

Здійснення цього потребує оволодіння багатьма знаннями та вміннями і може бути виконано за умови, якщо вчитель любить і розуміє дітей, знає не лише методику проведення уроку, принципи Його побудови та особливості організації позакласної роботи, а й добре знає клас, в якому є школярі з різними нахилами, інтересами і здібностями. Діяль­ність вчителя на уроці музики неможлива без достатньої вокальної та диригентсько-хорової підготовки, яка передбачає вміння читати хорові партитури, диригувати, володіти методикою постановки голосу й вимагає знання особливостей роботи з дитячим хором.

Музично-історичні знання вчителя повинні охоплювати музичну куль­туру з давніх часів до наших днів. Як різнобічне освічена людина, він мусить бути не тільки в курсі всіх музичних явищ сучасності, а й знайо­митися з різними явищами у суміжних галузях мистецтва. Слід пам’ятати слова К.Д. Ушинського про те, що вплив особистості вчителя на молоду душу має виховну силу, якої не можна замінити ні підручниками, ні моральними сентенціями, ні системою покарань й заохочень.

Основні завдання музичного виховання у загальноосвітній школі:

формування повноцінного сприймання музики /народної, класичної, сучасної/, здатність переживати породжені нею емоції, що необхідно для розуміння задуму твору; його музичної мови;

оволодіння всіма учнями правильним у вокальному розумінні, емо­ційним, виразним співом пісень, що відповідають вікові;

розвиток музичних здібностей при комплексному використанні різних форм музикування та синтезу різних видів мистецтва;

пробудження потреби музикувати, виражати своє ставлення до музичного твору, грати на музичних інструментах, виконувати музично-творчі рухи, співати, займатись музичною творчістю;

сприяння розвитку і збагаченню культури почуттів1 учнів, розвитку їх музичного смаку, потреби берегти, продовжувати і примножувати му­зичні традиції свого народу;

створення і систематизація уявлення учнів про музику, її виразні засоби, основні елементи музичної мови.

Уроки музики, як невід’ємної частини нашого життя, мають на меті забезпечити формування духовної культури особистості в тісному зв’язку з культурою її народу. Вони повинні готувати дітей до життя і творчості в умовах певних традицій, що склалися історично /а саме співацької, вокально-хорової культури України/, виховувати не лише знавців і ша­нувальників, чи навіть носіїв» а й активних творців музичних традицій.

У процесі формування знань мають забезпечуватися систематичність і послідовність музичного розвитку школярів;

міцність засвоєння знань,

встановлення зв’язків між знаннями, навичками і вміннями;

враховувати­ся вікові особливості формування інтелектуальної та емодійної сфер.

Музичні навички і вміння - один з видів умінь і навичок, а тому процес їх формування підлягав загальним закономірностям. У сучасній педагогіці й психології навичку розуміють як вироблену на основі вправ автоматизовану дію, що є компонентом уміння.

Уміння - це здатність виконувати складну комплексну дію. Навички формуються на основі знання способів виконання дій /прийомів/. Уміння - творчі дії, що характеризують готовність людини приймати рішення і творчо реалізувати їх. у ситуаціях, які змінюються, це набута у процесі навчання можливість самостійно використовувати знання і прийоми прак­тичних дій у нестандартних ситуаціях. Реалізація знань в уміннях вимагає оволодіння ще багатьма навичками. Уміння включають у себе, крім певних навичок, також знання, чуттєвий і практичний досвід.

Розрізняють початкові /або прості/ вміння, які в процесі їх фор­мування, частково автоматизуючись, можуть перетворюватися в навички і у відповідно складні вміння, що являють собою комплексні навички. Для вмінь і навичок у процесі їх формування і подальшого розвитку харак­терні постійний органічний взаємозв'язок і взаємовплив.

Формування складних, загальних умінь при навчанні музики пов'язу­ється із здатністю під час сприймання конкретного твору виявляти його численні зв’язки з різними галузями музики, з життям.

У процесі навчання передбачено такі етапи формування музичних умінь:

Нагромадження учнями музичного досвіду. Це забезпечується взаємозв'язком наступних тем з попередніми, активізацією наявного му­зичного досвіду.

Введення в знання, яке здійснюється на основі сприймання музи­ки, організації на уроці пошукових ситуацій і підведення школярів до самостійних висновків.

Закріплення вміння в різноманітних видах музичної діяльності учнів, орієнтованої на зростання ролі їх самостійності в опануванні музикою.

У цілому формування основних музичних умінь відображає рівень розвитку сприймання музики школярами та їхню здатність застосовувати набуті знання у процесі оволодіння новим матеріалом.

Поряд з основними музичними вміннями розглядають окремі музичні: вміння, що формуються в конкретних формах діяльності: у процесі хоро­вого співу, слухання музики, музикування тощо.

Музичні навички також безпосередньо пов’язані з музичною діяль­ністю школярів і виявляються у певних прийомах виконання музики:

вокально-хорові навички /дихання, звукоутворення, дикція, стрій, ансамбль/, спів за рукою диригента, двоголосний спів;

навички, пов’язані з музично-ритмічними рухами /крокування на місці у поєднанні з художньо-образнкм сприйманням музики, а також різні пластичні рухи рук і корпусу/;

навички гри на дитячих музичних інструментах.

Формування умінь і навичок не повинно бути самоціллю. Проте пев­ні якості, безумовно, необхідно сформувати і постійно контролювати.

Програма вимагає, щоб формування виконавських навичок школярів пов'язувалося з проникненням у художній задум твору, спиралося на отримані знання.

Через наявніоть індивідуально-поихологічних відмінностей у дітей виникає нерівномірність у засвоєнні знань і вдосконаленні навичок. Неоднакові можливості навчання в однокласників, те, що індивідуальні відмінності часто бувають істотнішими, ніж вікові, визначає складності у створенні навчальних умов, які б були сприятливі для кожного учня класу. Диференційований підхід передбачає не зниження складності й обсягу знань для учнів, які слабо встигають, а насамперед посилення поточної допомоги їм, попередження неуспішності з самого початку роботи, не допускаючи, щоб відставання і неуспішність стали звичними і запущеними. Учень не повинен вважати, що він-невстигаючий і не вірити у відсутність необхідних здібностей. Надто рідко, можна зустріти абсолютно немузикальних дітей; до кожної дитини треба знайти підхід, у кожної викликати відгук на музику і таким чином сприяти розвитку прихованих здібностей. Але в, навчальному процесі беруть участь конкретні діти і результати заходів, які проводяться, залежать від рівня розвитку кожної дитини, її попередньої підготовки, ставлення до пред­мета, від того, якою мірою вона залучена до активної діяльності. Дані досліджень красномовно свідчать, що на уроці одні діти засвоюють лише
30% навчального матеріалу, інші - 50%, треті.- 75%. Є такі, що засвою­ють повністю чи майже повністю. Попередження і подолання відставання окремих учнів зовсім не означає, що не треба посилювати роботу з діть­ми, які виявляють підвищений інтерес до предмета і неабиякі здіб­ності.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)