АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

МОДУЛЬ II. Архаїчні форми вірування. Етнонаціональні релігії

Читайте также:
  1. A) способом формирования банковских ресурсов из недепозитных источников
  2. A) это основные или ведущие начала процесса формирования развития и функционирования права
  3. A. формируется фотохимический туман
  4. Cущность, виды, источники формирования доходов. Дифференциация доходов населения.
  5. E) формирование правительства из членов партии, располагающих большинством мест в Парламенте
  6. III. КРИТЕРИИ ДОПУСКА К СДАЧЕ ИТОГОВОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЯ (ЭКЗАМЕНА).
  7. Актуальность и методология обеспечения безопасности жизнедеятельности. Характерные особенности современного производства, зоны формирования опасных и вредных факторов.
  8. Алгоритм автоматического формирования парных симметричных ключей шифрования-дешифрования открытых сообщений на рабочих станциях абонентов корпоративной системы.
  9. Анализ формирования и выполнения производственной программы
  10. Б) Формирование отечественной социологии права в советский период
  11. Басня изучается в жанровой специфике, образовательный процесс направлен на формирование системы читательских умений
  12. БИЛЕТ 5-6Поняття про організаційні форми навчання. Класифікація форм навчання природознавству.Класифік норм навч.природозн.

АВАТАРА – в індуїзмі перевтілення головного божества в образи інших богів, людини або тварин. Наприклад, бог Вішну здійснює багато перетворень, основними з них вважають десять: у перших чотирьох він виступає в образі тварин (вепра, людини-лева, риби і черепахи); п’яте – втілюється в образі карлика-велетня; в останніх п’ятьох – перевтілюється у напівбогів і героїв індійської міфології (Парашу рана, Рама, Кришна, Будда, Месія-Калка). Перевтілення індійських божеств описані у Ведах.

АВЕСТА — священна книга зороастризму.

АНІМАТИЗМ (лат. — уособлений, оживлений) — перенесення психічних властивостей людей на природу, ставлення до неї як до живої істоти.

АНІМІЗМ (лат. — душа) — віра й духів і душу.

БРАХМА – вищий Бог в пантеоні індуїзму. Виникнення уявлення про Брахму як творця та охоронця загального порядку припадає на пізньоведичний період (перша половина I тис. до н.е.), коли виникло класове суспільство, виділилися і набули певного впливу жерці-брахмани. Брахмани порушили і розвивали ідею про божественну трійцю – «тримурті», в якій Брахма виступав як творче начало. Проте в очах віруючих Брахма був надто абстрактним образом, тому значного поширення набуло поклоніння двом іншим богам трійці – Вішну і Шиві.

БРАХМАН – (неточно – брамін, браман) – жрець, представник вищої касти в Індії. Із введенням культу Брахми та ускладненням релігійного ритуалу обов’язки жерця набули спадкового характеру, і брахмани утворили особливу соціальну групу. Вони монополізували вивчення Вед, оголосивши особливу соціальну групу. Вони монополізували вивчення Вед, оголосивши їхню мову (ведичний санскрит) священною, користуватися якою могли лише брахмани і твердили, ніби вони могли впливати на богів. Нині брахмани займаються не тільки культовим служінням, а й іншими видами діяльності. Проте багато з них живуть за рахунок віруючих.

ВАКХАНАЛІЇ – нічні свята на честь бога Вакса (Діоніса), що мали оргаїстичний характер і користувалися особливою популярністю в Італії з початку II ст. до н.е. У вакханалії брали участь вільні та раби незалежно від статі, віку і належності до тієї чи іншої народності. Жрецькі функції виконувалися переважно жінками. Вакханки в священному шаленстві розривали на частини живого бика і поїдали сире м’ясо заради прилучення до «божественного начала». З цим обрядом безпосередньо пов’язане християнське причастя.

ВІДЬМА – зла чарівниця, служителька диявола, «нечистої сили». Повір’я приписували відьмі чаклунство, надприродні дії на шкоду людям, а також нічні оргії-шабаші в горах, тобто в місцях стародавніх язичеських культів.

ВІШНУ – один з основних богів індуїстського пантеону. У наш час поклоніння Вішну та його аватарам (перевтіленням) є найпоширенішою формою релігійного культу в Індії. З аватар Вішну найпопулярніші Кришна і Рама, до них індуїзм відносить також і Будду.

ДАО - у даосизмі вічне, незмінне, безформне, непізнаванне начало всіх речей і явищ.

ДАОСИЗМ - релігійно-філософське вчення, згідно з яким природа і життя людей підпорядковані загальному божественному законові дао.

ДЕ - у даосизмі опредмечений, конкретний вияв дао в речах і в поведінці людини (міра її доброчинності).

ДЕЗІНТЕГРАТИВНА ФУНКЦІЯ РЕЛІГІЇ - здатність релігії за певних умов послаблювати стабільність і стійкість особи, певних соціальних груп чи суспільства загалом і навіть викликати релігійне протистояння.

ДЕЇЗМ (лат. — Бог) — релігійно-філософське вчення, за яким Бог є безликою першопричиною світу, але заперечує його подальше втручання в хід подій (послідовники - Локк, Руссо, Вольтер, Лессінг, Ломоносов та ін.).

ДЕМОН (гр.— божество, дух) — у давньогрецькій міфології — надприродна істота, дух, що володіє надлюдською силою, належить до невидимого світу і має вплив на життя і долю людей. У християнстві — злий дух, диявол.

ДЕМОНІЗМ — одна з форм давніх вірувань, що грунтувалася на уявленнях про існування надприродних істот — демонів як безплотних сутностей.

ДЕМОНОЛОГІЯ — релігійне вчення про демонів, яке виникло на грунті первісної віри в духів.

ДЕНОМІНАЦІЯ - перехідний тип релігійної організації, яка має риси церкви та секти.

ДОГМАТ — основне положення віровчення, яке визнається незаперечною істиною, має силу непохитного авторитету і не підлягає критиці. Вимога беззастережного визнання Д., сліпого прийняття їх на віру — серед головних вимог християнської церкви.

ДОГМАТИКА — систематичний виклад основних догматів.

ДУХ — у релігії та міфології безплотна, надприродна сутність, яка уособлює людське мислення, свідомість, психічні здібності. В релігійному й ідеалістичному світогляді Д., розглядається як первинне щодо природи. У релігіях під Д. нерідко розуміється особливий нематеріальний початок, розумний і самодостатній, тобто божество. Звідси походить і пункт християнського віровчення про третю іпостась св. Трійці - Дух Святий.

ДУХОВЕНСТВО — служителі культу, які вважаються посередниками між богом та людьми, що здійснюють культові дії — таїнства, а також виконують роль проповідників віровчення даної релігії. У православ’ї Д. поділяється на чорне (ченці) та біле (священики, яким дозволяється одружуватися).

ДУША — у буденній свідомості — глибинний внутрішній світ людини, її почуття і переживання; у найдавніших віруваннях — таємнича «чуттєво-надчуттєва» істота, яка уявлялася носієм життя та деяких важливих станів людського тіла; у релігійній інтерпретації — безплотна духовна сутність, що визначає життєві стани і здібності людини.

ЕКЗАРХ - 1. У Стародавній Греції глава жерців, які перебували при храмі. 2. У Візантійській імперії правитель області (діоцезу), а також єпископ, що завідує церквою в діоцезі. 3. В сучасному православ’ї глава церковного округу у межах адміністративно-теріторіальної області.

ЕТНОНАЦІНАЛЬНІ РЕЛІГІЇ — релігії, чия поява і функціонування, межі поширення та основні символи пов'язані з певною етнонаціональною спільнотою.

ЕТНОС (гр. — народ, плем’я) — історична, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об'єднаних спільним походженням, культурою, мовою, самосвідомістю та етнонімом (назвою).

ЄРЕСЬ — слово, яке використовується церковниками щодо поглядів і вчень, котрі відступають від прийнятої церквою доктрини в питаннях догматики і культу.

ЖЕРТВОПРИНОШЕННЯ — один із стародавніх релігійних обрядів, принесення жертв духам померлих предків, обожнюваним предметам, богам, злим духам тощо. Ж. виникло в епоху первісного суспільства, коли мисливці кращу частину своєї здобичі залишали для духів померлих предків або духів-покровителів. Ж. набувало часом диких, бузувірських форм. У тій чи іншій формі Ж. збереглося в усіх релігіях й до нашого часу: запалювання свічок і лампад, освячення хліба, плодів, поминання родичів на могилах, причастя, обітниці, калічення себе у бузувірських сектах.

ЖРЕЦТВО — група людей, яка в політеїстичних релігіях виконує функції посередника між віруючими й надприродними силами та здійснює релігійні обряди.

ЗАМОВА – словесні формули, заклинання, магічні молитви, які нібито мають чудодійні властивості визначати сприятливий збіг обставин у житті людей, відвертати нещастя, захищати від ворогів і спокусників. За своєю суттю замова - невід’ємний елемент первісної магії. В сучасних релігіях замова існує у формі молитов і проклять, з якими віруючі та служителі культу звертаються до Бога з проханням врятувати від життєвих негараздів або ж покарати грішників і відступників.

ЗООМОРФІЗМ - надання рис тварин образам реальних або вигаданих об'єктів.

ЗОРОАСТРИЗМ — релігія стародавніх народів Ірану, Середньої Азії, Азербайджану, засновником якої вважається міфічний пророк Заратустра. Зороастризм як релігія складався у І тис. до н. е. Вчення 3. викладене у кн. Авеста. Для цієї релігії характерні: дуалізм (уявлення про наявність у світі двох божественних начал — добра і зла, які ведуть між собою непримиренну боротьбу); поклоніння вогню; осудження жертвоприношень; віра у прихід месії; страшний суд; потойбічне життя. Багато з ідей 3. вплинули на формування іудаїзму та християнства.

ІДОЛ — предмет, що зображає божество, якому поклонялися у глибоку давнину. Ідолопоклонство — пережиток тотемізму та фетишизму — зберігається в сучасних релігіях у вигляді поклоніння іконам, статуям, культовим атрибутам, "священним" книгам, мощам "святих" тощо.

ІНДУЇЗМ — поширена в сучасній Індії релігія, в основу віровчення якої покладено релігійно-філософські ідеї брахманізму та ведичні традиції.

ІНТУЇТИВНИЙ — той, який ґрунтується на інтуїції, зумовлений нею.

ІНТУЇЦІЯ (лат.— уява, споглядання) — безпосереднє осягнення істини без логічного обгрунтування, проміжних ланок аргументації; проникливість, відчуття, здогад.

ЙОГА (санскр.— з'єднання, зосередження) — в індійській традиції один із ортодоксальних (брахманських) напрямів, у якому створено систему послідовного очищення і просвітлення розуму, а також комплекс особливих практичних вправ для досягнення стану "звільнення" душі від тягара тіла, матерії.

КАРМА – поняття, яким у брахманізмі, буддизмі та індуїзмі називають своєрідну містичну силу або автоматично діючий «закон відплати», згідно з яким поведінка людини в реальному житті зумовлює її нинішню долю і посмертний стан душі. Остання зазнає багато перевтілень. За праведне життя людина може досягти мокші, тобто спасіння чи повного звільнення від страждань.

КЛЕРИКАЛИ — фанатичні у вірі і найконсервативніші у практичному житті церковники та богослови. К. розробили власну богословську систему, що набуває дедалі більшого значення. К. мають політичні партії (яким у деяких країнах Заходу належить влада), молодіжні, профспілкові, кооперативні та ін. організації.

КОЛЯДА – цикл стародавніх слов’янських новорічних дохристиянських свят, у період зимового сонцестояння, присвячених аграрному культу, що супроводжувалися веселими звичаями (перевдяганням, іграми, танцями, ворожінням, піснями, висловлюванням господарям щастя та благополуччя й обдаруванням колядників). З поширенням християнства коляди за часом збігалися із святом Різдва. Пізніше церква багато з обрядів коляди асимілювали з християнськими культовими діями.

КОМУНІКАЦІЯ (лат. — зв'язок, повідомлення) — передавання інформації від однієї людини до іншої; спілкування, яке грунтується на взаєморозумінні.

КОНФЕСІЯ (лат.— визнання, сповідування) — релігійне об'єднання, що має своє віровчення, культ і організацію.

КОНФУЦІАНСТВО — комплекс давньокитайських філософських, релігійних, етичних доктрин, сформованих Конфуцієм (551—- 479 до н. е.). У їх основі — питання моральної природи людини, її життя в родині, державі, суспільстві.

КРИШНА (з інд. санскр. – чорний, темний, Верховний) – в індуїстській міфології Бог-рятівник, одне з перевтілень верховного Бога Вішну. В релігії Товариства Свідомості Кришни він є втіленням Верховної Особи Господа. Вважається, що Кришна – реальна історична особа, що згаду.ться у ведичній літературі як мудрець і пророк, мудрий політик і хоробрий воїн, який поступово був обожнений. У книзі «Багагавад-гіта» Кришна зображується як втілення найвищого Божества в кришнаїзмі.

КУЛЬТОВА ДІЯЛЬНІСТЬ — система певних обрядів, сукупність стереотипних символічних дій віруючих, у якій втілюються їхні релігійні уявлення. Спрямована на встановлення двосторонніх стосунків між людиною і надприродним.

КУЩІ (інша назва – сукот) – іудейське свято, відзначається восени в пам’ять про сорокарічний вихід євреїв з вавилонського полону. Згідно з традицією свято проводиться у куренях з солом’яною або листяною покрівлею, що називається сукка й символізує вдячність Богу за добрий врожай і щасливий вихід з полону. У синагогах під час свята відбувається процесія, учасники якої тримають гілки пальми і верби, якими потім стукають об підлогу і випрошують дощу. В останній день свята починається річне коло читання Тори у синагозі.

ЛЮЦИФЕР (староєврейське – протидіяти) – диявол або сатана. У різних релігіях трактується як злий дух, глава злих сил, які є винуватцями зла, штовхають людей до гріха, панують у пеклі. У християнстві – супротивник Бога. Віра в Люцифера склалася на основі уявлень у родоплемінному суспільстві про злих і добрих духів.

МАГІЯ — сукупність релігійних уявлень та обрядів, пов'язаних з вірою у надприродну силу, яка нібито здатна чудодійно впливати на хід подій в житті людей, зумовлювати збіг сприятливих чи несприятливих обставин в їхній життєдіяльності. М. поширилася серед усіх народів земної кулі в різних формах: виробнича, лікувальна, зашкодлива тощо. Магічні уявлення та дійства збереглися у формі побутових забобонів до наших днів.

МАРА (вбивати, знищувати) – у багатьох релігіях і міфології народів світу демонічне уособлення зла. У міфах народів Європи мара – втілення нічного страхіття; у слов’ян – смерті, знищення; буддизмі – бог смерті, який панує у світі. Образ мари походить з індоєвропейської культури.

МАСЛЯНА – стародавнє слов’янське свято, приурочене проводам зими і зустрічі весни. Відзначається на тижні, що передує передпасхальному посту. Дні святкового тижня мали традиційні назви: Понеділок – зустріч, Вівторок – загравання, Середа – ласощі, Четвер – гуляння, П’ятниця – тещина вечірка, Субота – Вдовини посиденьки, Неділя – проводи. Обрядові дії мали очищувальний характер і були покликані сприяти швидкому приходу весни.

МАСОРЕТИ – іудейські автори, які переписували, редагували, зберігали та переповідали з покоління в покоління стародавні єврейські й арамейські тексти Старого Завіту. Вони встановили правопис біблійних текстів, упорядкували богословські примітки до старозавітних оповідань. Відредагований Старий Завіт дістав назву масоретського.

МАЦА – пасхальні тонкі коржики з неквашеного тіста, що їх іудеї випікають в пам’ять про скитання євреїв у пустелі. Іудаїзм вимагає вживати мацу замість хліба в дні релігійного свята пасхи. У дійсності випічка маци запозичена зі стародавнього східного магічного обряду приготування хліба з продуктів нового врожаю.

МІСТИКА (гр. — таємничий) — релігійне вчення, яке стверджує можливість спілкування людини з навколишніми силами (духами, демонами тощо).

МІФ (іран. - розповідь, переказ) — духовне відтворення дійсності у формі легенд, розповідей, персонажі й події яких визнаються об'єктивно наявними або такими, що існували в минулому.

МОЛИТВА — вербальне (словесне) звернення людини до об'єкта своєї віри (Бога, святих тощо) із проханням усіляких благ, заступництва, відвернення зла; суттєвий елемент культу розвинутих релігій.

МОНІЗМ (гр. — один, єдиний) — принцип пояснення світу у світлі єдиного начала, єдності основи (субстанції) всього сущого. Монізм може бути матеріалістичний (начало — матерія) й ідеалістичний (начало — дух).

МОНОТЕЇЗМ (гр. — єдиний Бог) — форма вірувань і культу, що полягає у поклонінні єдиному Богу.

МОНОТЕЇСТИЧНІ РЕЛІГІЇ — християнство, іудаїзмі, іслам.

НЕСВІДОМЕ — сутність психічних явищ, станів і дій, які лежать поза сферою свідомості (розуму) та формуються опосередковано через генетичне закодований еволюційний досвід, без безпосередньої участі індивіда.

ОКУЛЬТИЗМ (лат. — прихований, таємний) — містичне вчення, яке визнає існування надприродних сил, можливість безпосереднього спілкування з ними за допомогою магічних обрядів, таємних ритуалів.

ОРТОДОКС (гр. — правовірний) — людина, яка неухильно дотримується принципів певного вчення, поглядів, світогляду.

ОРТОДОКСІЯ (гр. — правильна думка) — тверда послідовність у поглядах, без будь-яких відхилень (православна церква відстояла свою "ортодоксію" від єресі).

ПАНТЕЇЗМ — філософсько-релігійне вчення, за яким Бог є безособовим началом, розлитим у всій природі.

ПАНТЕОН (гр. — місце, присвячене всім богам) — сукупність богів певної конфесії; у стародавніх греків і римлян — храм, присвячений усім богам; нині — місце поховання видатних людей,

ПОЛІТЕЇЗМ (гр. — багатобожжя) — уявлення про існування кількох або багатьох богів та поклоніння їм.

ПРОВИДІННЯ (промисл) — цілеспрямована дія божества. Згідно з релігійним вченням, це недоступна людському розумові воля, діяльність "всемогутнього Бога", спрямована до найбільшого блага творіння взагалі, а людини особливо.

РАБИН – священнослужитель в іудейській релігії, керівник іудейської громади: він і «законовчитель», і суддя в усіх релігійних і нерелігійних питаннях.

РЕЛІГІЙНА СВІДОМІСТЬ — система (сукупність) релігійних ідей, понять, принципів, міркувань, аргументів, концепцій, сенсом яких є здебільшого віра у надприродне.

РЕЛІГІЙНА ТОЛЕРАНТНІСТЬ — такий характер взаємовідносин представників різних конфесій, який базується на принципах взаємоповаги та свідомої відмови від зверхності, ущемлення прав і приниження гідності один одного.

РЕЛІГІЙНИЙ КУЛЬТ — реалізація віри у діях груп людей, індивідів.

РИТУАЛ — сукупність і порядок обрядових дій, церемоній релігійного культу, що передбачають безумовне виконання твердих правил здійснення молитви віруючими та ін. Ритуал, виступаючий зовнішнім проявом релігійного акту (богослужіння, весілля та ін.), нібито надає можливість, вступити в контакт з духами, богами і т. п. Р. має магічне значення, притаманний усім релігійним культам.

САМОСВІДОМІСТЬ — спрямованість свідомості людини на саму себе або усвідомлення нею кожного акту свідомості, свого становища у світі, власних інтересів і перспектив.

САНСАРА (санскр. — мандрівка, теча життя) — брахманізмі, буддизмі, джайнізмі й ін. — вчення про неминучі страждання у земному житті та переселення душ, померлих в інші тіла. Теж само, що і метемпсихоз (гр. — переселення душ).

СВЯТЕ ПИСЬМО — кодифіковане віровчення розвинутих релігій: в індуїзмі — Веди, в зороастризмі— Авеста, в іудаїзмі — Тора, в буддизмі — Трипітака, у християнстві — Біблія, в ісламі — Коран тощо.

СЕКУЛЯРИЗАЦІЯ (лат. — світський) — звільнення суспільної, групової та індивідуальної свідомості, соціальних інститутів і відносин від впливу релігії.

СИНКРЕТИЗМ — злиття вірувань та обрядів різних релігій. Наприклад, християнство від самого початку мало синкретичний характер, поєднуючи елементи іудаїзму, стоїцизму Сенеки й античних культів. Такий самий характер має іслам, іудаїзм, сектантські віровчення та культ. С. свідчить про спільність і земний характер причин, які породжують релігію.

СИНТОЇЗМ (япон. — шлях богів) — національна релігія японців, що сформувалася в VI—VII ст. на основі анімістичних культів.

СІОН — частина Єрусалима (пагорб), де, згідно з Біблією, розташовувався цар Давид і храм Ягве. У Біблії неодноразово зазначається, що на С. "живе Бог". Тут відображено поширене серед стародавніх народів вірування, нібито гори є житлом богів. З часом слово "сіон" стало в іудаїзмі символом "вірності" Богові, у цьому ж значенні воно перейшло до християнства і одержало значне поширення в християнському сектантстві.

СОФІЯ — (гр. — знання, мудрість) — поняття-символ, міфологема в античній і середньовічній філософії. У вітчизняній релігійно-філософській і богословській думці насамперед асоціювалася з біблійною "Премудрістю Божою". С. знайшла відображення у богослужінні, храмовій архітектурі, іконопис, її іпостасна природа зумовила розуміння С. як богині. Вона являє собою ідею вічної жіночості, яку греки пошановували в образах Афродити, Деметри, а східні релігії обожнювали як Ісиду, Кібелу, Іштар. У слов'янській міфології вона відобразилася в культах Лади і Мокоші. Саме ця богиня давала назву першим християнським храмам в Русі-Україні.

ТАБУ — релігійна заборона у первісних народів на речі або дії, вимовляння певних слів, на їжу, відвідування певних місць у храмі, святилищі і т. п., за порушення якої загрожує "надприродна" кара, хвороба або смерть.

ТЕЇЗМ (гр. — Бог) — релігійне вчення, яке визнає буття Бога як абсолютної надприродної особи, що створила світ і керує ним.

ТЕОЛОГІЯ (гр. — Бог і вчення) систематизований виклад релігійного вчення про Бога; сукупність вироблених певною релігією доказів істинності власних догм, правил і норм життя духовенства і віруючих, боговстановленості віровчення і церкви. Інша назва — богослов'я.

ТОТЕМІЗМ (індіан. — його рід) — віра в надприродну спорідненість груп людей (роду, племені) із певними видами тварин, рослин чи якимись речами.

ТРАНСЦЕНДЕНТНИЙ (лат. — переступати) - той, що лежить за межами людського буття, свідомості й пізнання і перевищує їх. У богослов'ї — недоступна людині сфера потойбічного, зовнішнього щодо релігії.

УПИРІ - перевертні в релігійних повір’ях. Вважалося, що упирі можуть перекидатися на звірів, птахів, набувати чоловічого вигляду. Їх основне заняття висмоктувати кров у людей, молоко в корів, вони крадуть дощ, насилають неврожай. Уява про упирів сягає корінням в анімістичні і тотеміністичні вірування. Близькими до упирів є образи русалок, водяників, відьом, лісовиків, чортів тощо. Залишки уявлень про «нечисті сили» й досі зустрічаються у народних повір’ях.

ФЕНОМЕН (гр. — те, що з'являється) — явище, за яким приховується певна закономірність, сутність.

ФЕТИШИЗМ (франц. — ідол; порт. — зачарована річ) — віра в існування у матеріальних об'єктів надприродних властивостей.

ХЕДЕР – традиційна початкова релігійна школа у єврейській громаді. Навчання у хедері зводиться до вивчення Біблії і Талмуду. В Україні існували до кінця XIX ст.., потім були закриті, а учні переведені до шкіл національних меншин.

ХЕРЕМ - прокляття, відлучення від синагоги тих, хто порушив настанови і правила єврейської громади, бере під сумнів положення Талмуду.

ХІЛІАЗМ (гр. - тисяча) - віра в "тисячолітнє царство" бога і праведників на землі, в здійснення містичного ідеала справедливості ще до кінця світу. Термін звичайно застосовується до ранньохристиянських вчень, що засуджувались церквою в III ст., але відродились в середньовіччі і сучасному секстантстві.

ЦЕРКВА (гр. — Господній дім) — релігійна організація зі складними, централізованими та ієрархізованими стосунками між священиками І віруючими, що виробляє, зберігає, передає релігійну інформацію, організовує та координує релігійну діяльність і контролює поведінку віруючих.

ЧАКЛУН (волхв, маг, чарівник) — згідно з марновірними уявленнями, запозиченими з язичества, особа, яка нібито володіє здатністю за допомогою магічних обрядів впливати на сили природи й суспільства.

ШАМАНСТВО — форма релігії, культ головним чином злих духів, які викликають хвороби. Особливо поширене у народів Північної Азії (чукчів, бурятів та ін.). Для Ш. є характерним особливий релігійний ритуал — камлання, до якого віруючі звертаються з метою лікування хвороб, забезпечення успіху в промислі і т. п. Під час камлання шаман викликає у себе нервово-психічний стан, який призводить нібито до того, що духи входять в його тіло або мого душа відправляється в світ духів.

ЯЗИЧНИЦТВО — різні релігійні вірування, що існували у всіх народів до прийнятті ними світових релігій.

ЯХВЕ (Ягве, Єгова) – верховний бог в іудаїзмі. У пантеоні богів він був висунутий на перше місце єврейськими племенами приблизно X ст. до. н. З культом Яхве пов’язані виникнення і розвиток іудейського монотеїзму.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.011 сек.)