АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

СЛОВНИК ПЕРСОНАЛІЙ

Читайте также:
  1. Вимоги до визначення поняття у словнику
  2. Він може перекласти цей текст без словника.
  3. Економічний словник
  4. Енциклопедичні словники, їх роль у навчанні та проф. діяльності.
  5. Етап автоматизації дій учнів з новими ЛО активного словника
  6. Завдання 4. Запишіть десять словників з Вашого фаху. Якими з них вам доводилося користуватися?
  7. Завдання, принципи та зміст словникової роботи
  8. КОРОТКИЙ ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
  9. КОРОТКИЙ словник ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ
  10. КОРОТКИЙ СЛОВНИК МЕДИЧНИХ ТЕРМІНІВ
  11. Короткий словник політологічних термінів
  12. Короткий термінологічний словник

АДОРНО ТЕОДОР (1903-1969) - німецький філософ і со­ціолог мистецтва ліворадикальної орієнтації, один з видатних представників Франкфуртської школи. Основні твори: «Філо­софія нової музики» (1949), «Негативна діалектика» (1966).

АНСЕАЬМ КЕНТЕРБЕРІЙСЬКИЙ (1033-1109) - теолог і філософ, намагався раціонально обґрунтувати догмати хрис­тиянства.

АРІСТОТЕЛЬ (384-322 до н. е.) - давньогрецький філософ і вчений, засновник таких наук, як логіка, метафізика, політологія, поетика тощо. Головна філософська праця - «Метафізика».

БАХТІН МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ (1895-1975) - ро­сійський філолог, літературознавець, теоретик мистецтва, фахі­вець у галузі теорії пізнання, культурології. Основний філо­софсько-естетичний твір - «Естетика словесної творчості» (1979).

БЕКОН ФРЕНСІС (1561-1626) - англійський філософ, за­сновник матеріалізму та експериментальної науки Нового часу; займав високий державний пост лорда-канцлера. Автор трак­тату «Новий Органон» (1620).

БЕРГСОН АНРІ (1859-1941) - французький філософ, представ­ник інтуїтивізму і філософії життя. Основні твори: «Матерія і пам'ять» (1896), «Вступ до метафізики» (1903), «Творча еволюція» (1907).

БЕРДЯЕВ МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ (1874-1948) - заснов­ник вітчизняного екзистенціалізму, релігійний філософ і публі­цист. Основні твори: «Смисл творчості» (1916), «Світогляд Достоєвського» (1923), «Російська ідея» (1946), «Самопізнання» (1949).

БЕРКЛІ ДЖОРДЖ (1685-1753) - англійський філософ, суб'єктивний ідеаліст, протягом майже двадцяти років - єпис­коп в Ірландії. Основні твори: «Досвід нової теорії зору» (1709), «Трактат про начала людського знання» (1710), «Три розмови між Гіласом і Філонусом» (1713).

БУЛГАКОВ СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ (1871-1944) - ро­сійський релігійний філософ, богослов, економіст. Основні твори: «Філософія господарства» (1912), «Про боголюдство. Трилогія» (1933-1945), «Філософія імені» (1953).

ВЕРНАДСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ (1863-1945) -український природодослідник і мислитель, засновник геохімії, біогеохімії, радіогеології. Основні твори: «Початок і вічність життя» (1922), «Біосфера» (1926), «Нариси геохімії» (1927).

ВИШЕНСЬКИЙ ІВАН (між 1545-1550 - бл. 1620) - укра­їнський письменник, критик, сатирик, мислитель. Філософсь­ке світосприйняття ґрунтувалося на текстах Святого письма, творах представників східної патристики. Виступав полум'я­ним захисником православ'я. Основні твори: «Книжка», «Роз­вінчання диявола-миродержця», «Послання до всіх взагалі в Лядській землі живучих», «Позорище мисленнєве» та ін.

ВІТГЕНШТЕЙН ЛЮДВІГ (1889-1951) - австрійський фі­лософ і логік, один із засновників аналітичної філософії. Основні твори: «Логіко-філософський трактат» (1921), «Філо­софські дослідження» (1953).

ВОЛОДИМИР МОНОМАХ (1053-1125) - державний і полі­тичний діяч Київської Русі, мислитель, один із родоначаль­ників християнського гуманізму. Автор «Повчання Володими­ра Мономаха», яке стало не тільки духовним заповітом його дітям і нащадкам, а й взірцем утвердження ідеалу князівського правління, що найбільш відповідало інтересам єдності Русі.

ГАЙДЕГГЕР МАРТІН (1889-1976) - німецький філософ, один з основоположників німецького екзистенціалізму. Основ­на праця - «Буття і час» (1927).

ГЕГЕЛЬ ГЕОРГ ВІЛЬГЕАЬМ ФРІДРІХ (1770-1831) - ні­мецький філософ, об'єктивний ідеаліст, представник німецької класичної філософії, творець оригінальної філософської сис­теми. Основні твори: «Феноменологія духу» (1807), «Наука логіки» (1812-1816), «Енциклопедія філософських наук» (1817), «Філософія права» (1821).

ГЕЛЬВЕЦІЙ КЛОД АДРІАН (1715-1771) - французький філософ-матеріаліст, послідовник сенсуалізму Локка. Основні твори: «Про розум» (1758), «Про людину» (1769).

ГЕРАКЛІТ ЕФЕСЬКИЙ (бл. 544 - бл. 483 до н. е.) - давньо­грецький філософ, вважав вогонь першоелементом світу (кос­мосу). Твір «Про природу», що дійшов до нас у фрагментах, славився в давнину глибиною, претензією на пророцтво і загадковістю викладу, за що сучасники прозвали Геракліта «Темним».

ТІЗЕЛЬ ІНОКЕНТІЙ (бл. 1600-1683) - культурний і цер­ковний діяч, історик, філософ. Народився в Пруссії. Вступив до Києво-Могилянської академії, потім на кошти П. Могили вчився в Польщі та в Англії. Після повернення був обраний про­фесором філософії Києво-Могилянської академії, а в 1646 р. -її ректором. З 1650 р. - ігумен київських Кирилівського та Миколаївського монастирів, з 1656 р. - архімандрит Києво-Печерської лаври. Автор праць «Про істинну віру», «Стара віра», «Мир з богом чоловіку», «Праця з загальної філософії» та ін.

ГОББС ТОМАС (1588-1679) - англійський філософ-мате­ріаліст і сучасник англійської буржуазної революції, під час якої емігрував у Париж, де написав свої головні твори - «Філо­софські елементи вчення про громадянина» (1642) і «Левіа­фан» (1651). У вченні про суспільство захищає теорію суспіль­ного договору, що лежить в основі становлення держави.

ГОГОЦЬКИЙ СИЛЬВЕСТР СИЛЬВЕСТРОВИЧ (1813— 1889) - український і російський філософ, представник укра­їнської академічної філософії. Свої погляди називав теїстич­ними, а саму філософію розглядав як умоглядну моральну на­уку. Основні твори: «Критичний погляд на філософію І. Канта», «Філософський лексикон» (в 4 т.), «Огляд системи Гегеля».

ГУССЕРЛЬ ЕДМУНД (1859-1938) - німецький філософ, засновник феноменології. Основні твори: «Філософія арифме­тики» (1894), «Логічні дослідження» (1901).

ДЕКАРТ РЕНЕ (1596-1650) - французький філософ, мате­матик, фізик, фізіолог. Родоначальник раціоналізму в євро­пейській філософії. Основні твори: «Розмірковування про метод» (1637), «Начала філософії» (1644).

ДЕМОКРІТ ІЗ АБДЕРА (бл. 460 - бл. 370 до н. е.) - давньо­грецький філософ-матеріаліст, перший енциклопедист серед греків. Визнавав два начала - атоми і порожнечу; вважається одним з родоначальників атомістики.

ДІДРО ДЕНІ (1713-1784) - французький філософ, просвіт­ник, керівник - засновник та редактор «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв та ремесел», письменник, критик мистецтва. Основні твори: «Думки до пояснення при­роди» (1754), «Розмова д'Аламбера з Дідро» (1769), «Філо­софські обґрунтування матерії і руху» (1770), «Елементи фізіології» (1774-1780).

ДІЛЬТЕЙ ВІЛЬГЕЛЬМ (1833-1911) - німецький філософ, психолог та історик культури. Провідний представник філо­софії життя, засновник філософської герменевтики. Основні твори: «Вступ до наук про дух», «Критика історичного ро­зуму» (1883), «Описова психологія» (1896), «Виникнення гер­меневтики» (1900) та ін.

ДРОГОБИЧ ЮРІЙ (бл. 1450-1494) - український вчений, доктор медицини і філософії, представник раннього гуманізму в Україні. Освіту здобув у Краківському та Болонському університетах. З 1487 р. - професор медицини та астрономії Краківського університету. Праці Дрогобича були відомі в багатьох країнах Європи.

ДЮРКГЕЙМ ЕМІЛЬ (1858-1917) - французький соціолог і філософ, родоначальник французької соціологічної школи. Основні твори: «Про розподіл суспільної праці» (1893), «Само­губство» (1897), «Елементарні форми релігійного життя» (1912).

ЕНГЕЛЬС ФРІДРІХ (1820-1895) - німецький вчений і гро­мадський діяч, родоначальник марксизму як цілісної соціально-економічної концепції. Особистий друг і помічник К. Маркса, співавтор багатьох праць з теорії комунізму і критики капіта­лізму. Основні твори: «Людвіг Фейербах і кінець класичної німецької філософії» (1886), «Анти-Дюрінг» (1878), «Похо­дження сім'ї, приватної власності і держави» (1884), «Діалек­тика природи» (1873-1882).

ЕРАЗМ РОТТЕРДАМСЬКИЙ (1469-1536) - гуманіст епохи Відродження, голова «північних гуманістів», філолог, письмен­ник. Родом з Роттердама. Автор «Похвали Глупоті» - сатири, що висміює звичаї та пороки сучасного йому суспільства. Відіграв велику роль у підготовці Реформації, але не прийняв її. Ворог релігійного фанатизму. Не протиставляє віру і знан­ня, оскільки знання слугує зміцненню віри, розумінню Святого письма.

ІЛАРІОН КИЇВСЬКИЙ (XI ст.) - давньоруський письменник, перший Київський митрополит з русичів. Перший відомий нам давньоруський книжник і мислитель, який зробив своїм предметом розмірковування про долю людства, спробував роз­глянути основні тенденції і рушійні сили історії. Його погля­ди знайшли відображення у праці «Слово про закон і благо­дать» - першій пам'ятці вітчизняної культури мислення.

КАМЮ АЛЬБЕР (1913-1960) - французький письменник і філософ, представник атеїстичного екзистенціалізму, лауреат Нобелівської премії 1957 р. Основні твори: «Міф про Сізіфа» (1942), «Бунтуюча людина» (1951) та ін.

КАНТ ІММАНУЇЛ (1724-1804) - німецький філософ і вче­ний, родоначальник німецького класичного ідеалізму. Основні твори: «Критика чистого розуму» (1781), «Критика практич­ного розуму» (1788), «Критика здатності судження» (1790).

КОНИСЬКИЙ ГЕОРГІЙ (1717-1795) - український цер­ковний діяч, філософ, визначний мислитель XVIII ст. Керував кафедрою філософії в Києво-Могилянській академії, читав курс загальної філософії, був професором богослов'я і ректо­ром академії. Праці: «Воскресіння мертвих» і 80 промов та проповідей, які майже всі опубліковані.

КОНТ ОГЮСТ (1798-1857) - французький філософ, один з основоположників позитивізму і соціології. Основні твори: «Курс позитивної філософії» (1830-1842), «Система позитив­ної політики» (1851-1854).

КОНФУЦІЙ (бл. 551-479 до н. е.) - давньокитайський філософ і педагог, засновник конфуціанства. Суть його вчення викладено в книзі «Лунь юй» («Бесіди та судження»). Кон­цепція людяності в уявленні Конфуція - це система декількох найважливіших ідей: відданість імператору, вірність обов'язку, повага синів.

КУЛЬЧИЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР (1895-1980) - український філософ, громадський і культурно-освітній діяч української діаспори. Вивчав філософію у Львівському університеті і в Сорбонні, був професором філософії і психології Українсь­кого Вільного Університету в Мюнхені. Автор 130 статей і монографій з психології, етнографії, антропології, філософії, педагогіки, літературознавства, германістики. Писав англійсь­кою, німецькою, французькою, українською мовами.

ЛОКК ДЖОН (1632-1704) - англійський філософ-матеріаліст, діяльність якого належить до епохи Реставрації в Англії. Він взяв участь у боротьбі партій Англії як філософ, еко­номіст і політичний письменник. Основна праця - «Досвід про людський розум» (1690).

ЛОСЄВ ОЛЕКСІЙ ФЕДОРОВИЧ (1893-1988) - філософ, філолог, автор ряду фундаментальних праць з античної есте­тики, логіки, мовознавства, перекладач філософської і худож­ньої літератури зі стародавніх мов. Основні твори: «Ерос у Платона» (1916), «Античний космос і сучасна наука» (1927), «Діалектика художньої форми» (1927), «Діалектика міфу» (1930), «Антична міфологія в її історичному розвитку» (1957), «Істо­рія античної естетики» (1963-1980), «Володимир Соловйов та його час» (1990) (вийшла посмертно).

МАМАРДАШВІЛІ МЕРАБ КОСТЯНТИНОВИЧ (1930-1990) - грузинський і російський філософ, спеціаліст з мета-філософії, теорії пізнання, методології науки, історії філосо­фії. Основні твори: «Класичний і некласичний ідеали раціо­нальності» (1984), «Як я розумію філософію» (1990).

МАРІТЕН ЖАК (1882-1973) - французький філософ-неотоміст. Основні твори: «Інтегральний гуманізм» (1936), «Символ віри» (1941).

МАРКС КАРЛ (1818-1883) - німецький соціолог, філософ, економіст, основоположник марксизму. Основні твори: «Капі­тал» (1867-1894), «Злиденність філософії» (1847), «Святе сімейство» (1844-1845), «Німецька ідеологія» (1845-1846) та ін.

МОГИЛА ПЕТРО (1596-1647) - український церковний, політичний, культурно-освітній діяч, реформатор, Київський митрополит з 1632 р. Створив Київський колегіум (1632), від­крив колегію в Кремінці (1636), слов'яно-греко-латинську ака­демію в Яссах (1640). Дбав про розвиток Києво-Печерської лаврської друкарні, сам підготував 20 творів церковно-теоло­гічного, полемічного, філософського та моралізаторського ха­рактеру. Все своє майно, кошти, бібліотеку заповів академії.

МОНТЕНЬ МІШЕЛЬ (1533-1592) - французький філософ-гуманіст. Головний твір - «Досліди» (1580-1588).

НІЦШЕ ФРІДРІХ (1844-1900) - німецький філософ, про­фесор філології в Базелі (Швейцарія), культуролог, етик. Ос­новні твори: «Так казав Заратустра» (1883-1884), «По той бік добра і зла» (1886), «Воля до влади» (1906).

НОВИЦЬКИЙ ОРЕСТ МАРКОВИЧ (1806-1884) - укра­їнський філософ, перший професор філософії Київського уні­верситету. Автор праць: «Про дорікання, які роблять філосо­фії...», «Керівництво до логіки», «Поступовий розвиток давніх фі­лософських вчень у зв'язку з розвитком язичницьких вірувань».

ОРТЕГА-І-ГАСЕТ ХОСЕ (1883-1955) - іспанський філософ, соціолог, культуролог. Основні твори: «Дегуманізація мистецт­ва» (1925), «Повстання мас» (1929-1930). '

ПАСКАЛЬ БЛЕЗ (1623-1662) - французький релігійний філософ, письменник, вчений, один з основоположників науки Нового часу, що стояв біля витоків теорії ймовірностей, диференціального числення, творець гідростатики і т. д. Однак стверджував перевагу віри над розумом. Основна філософська праця - «Думки».

ПІФАГОР САМОСЬКИЙ (бл 570 - бл. 500 до н. е.) - давньо­грецький філософ, релігійний і політичний діяч, засновник пі­фагореїзму.

ПЛАТОН (428-347 до н. е.) - давньогрецький філософ, полі­толог, учень Сократа, засновник об'єктивного ідеалізму. Основні твори: текст промови «Апологія Сократа», 25 досто­вірно ідентифікованих діалогів, «Держава», «Закони».

ПРОКОПОВИЧ ФЕОФАН (1681-1736) - український і ро­сійський церковний та громадський діяч, письменник, учений, філософ. Найосвіченіша людина того часу в Росії. Радник Петра І з питань освіти й церкви, глава «вченої дружини» царя.

РАССЕЛ БЕРТРАН (1872-1970) - англійський філософ-позитивіст, логік, громадський діяч. У книзі «Чому я не хрис­тиянин» вказав на страх як на основу релігії, вважав науку засобом самоствердження людини.

САКОВИЧ КАСІЯН (бл. 1578-1647) - український письмен­ник, культурно-освітній діяч, філософ. Освіту здобув у Замойській академії і Краківському університеті. Основні твори: «Арістотелівські проблеми, або Питання про природу люди­ни...», «Трактат про душу».

САРТР ЖАН-ПОЛЬ (1905-1980) - французький філософ і письменник, голова французького атеїстичного екзистен­ціалізму. Філософські погляди суперечливі. Основні твори: «Уява» (1936), «Буття і ніщо» (1943), «Екзистенціалізм -це гуманізм» (1946), «Критика діалектичного розуму» (1960), «Ситуації» (1947-1964).

СКОВОРОДА ГРИГОРІЙ САВОВИЧ (1722-1794) - видат­ний український філософ, поет, просвітитель. Найвидатніші серед праць - «Сад божественних пісень», «Байки Харківські», «Нарцис», «Асхань», «Алфавіт світу», «Жона Лотова», «Потоп зміїн» та ін.

СОКРАТ (бл. 469-399 до н. е.) - давньогрецький філософ, вчення якого повернуло мислителів від матеріалістичного натура­лізму до ідеалізму. Жив і навчав в Афінах, де його слухали численні учні - Платон, Антісфен, Арістіпп, Евклід з Мегари. Про вчення Сократа, який принципово нічого не писав, можна судити зі свідчень Платона і Арістотеля. Будова світу, фізична природа речей - таємниця; пізнати ми можемо тільки самих себе. Найвище завдання знання - практичне, це мистецтво жити.

СОЛОВЙОВ ВОЛОДИМИР СЕРГІЙОВИЧ (1853-1900) -російський релігійний філософ-містик. У своїх працях «Чи­тання про боголюдство» (1877-1881), «Виправдання добра» (1897-1899) та ін. намагався створити всеохоплююче філо­софсько-богословське вчення - «метафізику всеєдності».

СОРОКІН ПИТИРИМ ОЛЕКСАНДРОВИЧ (1889-1968) - російський психолог і соціолог, активний учасник Лютневої революції 1917 р. в Росії, емігрант з 1922 р. Жив у США, був названий «американським соціологом № 1»; автор оригі­нальної концепції соціальної культури. Основна праця, видана в Росії, - книга «Людина. Цивілізація. Суспільство» (1992).

СПЕНСЕР ГЕРБЕРТ (1820-1903) - англійський філософ і соціолог, один з родоначальників позитивізму. Основна праця -«Система синтетичної філософії» (1862-1896).

СПІНОЗА БЕНЕДИКТ (1632-1677) - нідерландський філо­соф, пантеїст. Основні твори: «Богословсько-політичний трак­тат» (1670), «Етика» (1677).

ТАРД ГАБРІЄЛЬ (1843-1904) - французький соціолог і кри­міналіст, один з основоположників соціальної психології. Ос­новні твори: «Закони наслідування» (1890), «Соціальна ло­гіка» (1894).

ТЕЙЯР ДЕ ШАРДЕН, П'ЄР (1881-1955) - французький вчений-палеонтолог, філософ, теолог. Прагнув зняти проти­лежність науки і релігії. Католицька церква засудила вчення як модерністське, але його еволюціоністська теорія набула поши­рення. Головна праця - «Феномен людини» (1956).

ТЕРТУЛАІАН КВІНТ СЕПТИЛІЙ ФЛОРЕНС (бл. 160 -після 220) - християнський апологет, прихильник концепції «чистої» віри.

ТОМА АКВІНСЬКИЙ (1225-1274) - католицький теолог, намагався обґрунтувати християнське віровчення з філософсь­кої точки зору. У 1323 р. його було визнано святим Папа Лев XII в енцикліці у 1879 р. назвав філософську систему Аквінського «єдиною істинною філософією католицизму».

ТРУБЕЦЬКОЙ ЄВГЕНІЙ МИКОЛАЙОВИЧ (1863-1920) - російський філософ, громадський діяч, активний учасник релі­гійно-філософського товариства пам'яті В. Соловйова. Голов­на книга - «Сенс життя» (1918).

ТРУБЕЦЬКОЙ СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ (1862-1905) -російський філософ, громадський діяч, публіцист. Основні тво­ри: «Про природу людської свідомості» (1890), «Основи ідеа­лізму» (1896), «Вчення про Логос і його історію». У 1905 р. його було обрано ректором Московського університету.

ФЕДОРОВ МИКОЛА ФЕДОРОВИЧ (1828-1903) - російсь­кий мислитель, представник релігійно-філософського напрямку космізму. Основна праця - «Філософія загальної справи» (1903).

ФЕЙЄРБАХ ЛЮДВІГ (1804-1872) - німецький філософ-матеріаліст і атеїст. Основні твори: «До критики філософії Гегеля» (1839), «Сутність християнства» (1841), «Основи філо­софії майбутнього» (1843).

ФІХТЕ ЙОГ АНН ГОТЛІБ (1762-1814) - німецький філософ, другий за часом після Канта діяч німецького класичного ідеа­лізму. Основна робота - «Науковчення» (1794).

ФЛОРЕНСЬКИЙ ПАВЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ (1882-1943) - російський релігійний філософ, вчений, богослов. Основна ро­бота - «Історія нової філософії» (1897-1907).

ФРАНК СЕМЕН ЛЮДВІГОВИЧ (1877-1950) - російський релігійний філософ, послідовник В. С. Соловйова, учасник збірника «Віхи»; емігрував у 1922 р. У філософії розвивав ідеї всеєдності й боголюдства. Основні твори: «Сенс життя» (1926), «Нарис методології суспільних наук» (1922), «Світло в темряві» (1949), «Реальність і людина» (1950).

ФРЕЙД ЗІГМУНД (1856-1939) - австрійський лікар-психіатр і психолог, засновник психоаналізу і фрейдизму. Основні твори: «Тлумачення сновидінь» (1900), «Психопатологія повсякденного життя» (1904), «Тотем і табу» (1913), «Я і Воно» (1923).

ФРОММ ЕРІХ (1900-1980) - німецько-американський філо­соф, соціолог і психолог, один з провідних представників нео­фрейдизму. Основні твори: «Втеча від свободи» (1941), «Психо­аналіз і релігія» (1950), «Революція надії» (1964).

ЧИЖЕВСЬКИЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ (1894-1977) - укра­їнський філолог, філософ, історик філософії. Освіту здобував у Петербурзі, Києві, Німеччині. Працював в українських і ні­мецьких університетах, був одним з організаторів Української вільної академії в Аугсбурзі, професором філософії Українсь­кого Вільного університету в Мюнхені. Автор понад 900 науко­вих праць з різних галузей знання.

ЮМ ДЕВІД (1711-1776) - англійський філософ-ідеаліст, психолог, історик. Завдання знання вбачав не в осягненні бут­тя самого по собі, а в здатності бути керівництвом для прак­тичного життя. Єдиний об'єкт пізнання, який може бути дове­дено, за Юмом, - це об'єкти математики, решту можна осяг­нути лише з досвіду, а оскільки досвід індивідуальний, то й знання індивідуальні: суб'єктивні. Основні твори: «Трактат про людську природу» (1739-1740), «Дослідження про людський розум» (1748).

ЮНГ КАРЛ ГУСТАВ (1875-1961) - швейцарський психоаналітик, психіатр, культуролог. Засновник аналітичної психо­логії. Основні твори: «Метаморфози і символи лібідо» (1912), «Трансцендентна функція» (1916), «Дійсність душі» (1934) та ін.

ЮРКЕВИЧ ПАМФИЛ ДАНИЛОВИЧ (1826-1874) - укра­їнський філософ, видатний представник української академіч­ної філософії. Безпосередній вчитель В. С. Соловйова. Написав ряд глибоких праць з історії філософії, духовності.

ЯСПЕРС КАРА (1883-1969) - німецький філософ-екзистенціаліст. Основні твори: «Розум і екзистенція» (1935), «Філо­софія» (1932), «Атомна бомба і майбутнє людства» (1958), «Сенс і призначення історії» (1949).


1 | 2 | 3 | 4 | 5 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.009 сек.)