АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Типологія управлінських рішень

Читайте также:
  1. Аналіз фінансових інвестицій у системі прийняття управлінських рішень.
  2. Безспірне списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів
  3. В. Типологія держав
  4. Визнання та приведення до виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу
  5. Виконання рішень з іноземним елементом
  6. Виконання рішень про передачу певних предметів і здійснення певних дій
  7. З організації примусового виконання рішень
  8. Зазначені розрахунки показників ефективності необхідні для прийняття тих чи інших оптимальних рішень.
  9. Зона можливих рішень
  10. Ієрархія прийняття рішень імобілізація обігових коштів
  11. Історична типологія мистецтва. Художня епоха. Художній напрям або течія. Художній метод. Художній стиль. Художня спадкоємність. Художня традиція. Художнє новаторство.
  12. Класифікація управлінських рішень

Все різноманіття управлінських рішень в залежності від характеру проблем і методів їх рішення можна умовно розділити на типи. [1, 33]
Так, з урахуванням стереотипності ситуацій і використовуваним методом, виділяються програмовані та не програмовані рішення. До програмованим зазвичай ставляться стандартні та повторювані рішення. За даними зарубіжної практики, близько 90% рішень приймаються за типових ситуацій. До таких ситуацій належать ті, що пов'язані із закупівлею товарів, формуванням асортименту, підбором кадрів і ін. Для їх вирішення застосовується відома модель з внесенням необхідних коректувань на специфічні особливості. Це робиться тому, що абсолютного повторення всіх нюансів ситуації практично не буває.

До не програмованих відносяться рішення, прийняті в нових ситуаціях. Вони можуть носити разовий, творчий характер, багато в чому залежать від здорового глузду та інтуїції (наприклад, розробка нових технологій, виробів, формування нової структури).

Окремі автори виділяють чотири рівні рішень в залежності від творчого вкладу менеджерів в їх розробку: рутинні, селективні, адаптаційні та інноваційні.

Перший рівень - рутинні відносини. Вони приймаються згідно відпрацьованому механізму і наявної програмі дій. Важливо вивчити особливості ситуації, співвіднести її з накопиченим досвідом, взяти відповідальність за конкретні дії. У прояві творчого підходу немає необхідності, тому що всі процедури вирішення відомі.

Другий рівень - селективні рішення. Ініціатива і свобода дій на даному рівні виявляється в обмежених межах. Наприклад, при оцінці різних відомих альтернатив і виборі з них оптимальних.

Третій рівень - адаптаційні рішення. Вони розраховуються на додаткові, непередбачені труднощі. Як правило, при їх розробці поєднується використання творчого нестандартного підходу на основі нових ідей з відпрацьованими раніше можливостями. Має значення особиста ініціатива керівника для пошуку нового рішення відомої проблеми.

Четвертий рівень - інноваційний. Рішення цього рівня пов'язані зі складністю та непередбачуваністю подій. Це викликає необхідність прийняття неординарних рішень, що містять нововведення.

Характер проблеми лежить і в основі застосування системного аналізу як одного з методів обґрунтування рішень. У зв'язку з його використанням виділяються три типи проблем:

добре структуровані;

слабо структуровані;

не структуровані.

Під структуризацією розуміється можливість кількісного вираження залежностей між елементами ситуації. Ступінь формалізації проблеми як ознака типізації вперше запропонована американськими фахівцями Г. Саймоном і А. Ньюеллом.

Добре структуровані вважаються проблеми, в яких залежності між елементами ситуації можуть отримувати чисельні значення або символи. При вирішенні добре структурованих проблем використовуються кількісні методи аналізу: лінійного, нелінійного, динамічного програмування, теорії масового обслуговування, теорії ігор, методологія яких відома як "дослідження операцій".

Слабо структуровані є проблеми, як правило, складні, що відрізняються, в першу чергу, якісними залежностями елементів ситуації. Проте слабо структуровані (або змішані) проблеми містять як якісні, так і кількісні елементи при переважній складі перших. Це область застосування системного аналізу. У розв'язанні подібних проблем виключається можливість побудови моделей, але не завжди. Все залежить від конкретної ситуації та прийнятності поєднання кількісних і евристичних методів.

Не структуровані (або якісно виражені) проблеми містять лише описи найважливіших ресурсів, ознак і характеристик, кількісні залежності між якими абсолютно невідомі. Вирішення проблем не структурованих виробляється з використанням евристичних методів, заснованих на інтуїції, логіці, теоретичних міркуваннях, досвід, професіоналізм особи або колективного органу суб'єкта управління. Це найбільш численний клас проблем.
У процесі структурування проблем необхідно звести до мінімуму кількість формалізації елементів з таким розрахунком, щоб проблема набула більш визначений характер. Розв'язувана проблема, незалежно від її типу, повинна ув'язуватися з цілями управління підприємством, і на цій основі доцільно формувати процедуру вирішення ситуації.




1 | 2 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)