АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Природа естетичної діяльності

Читайте также:
  1. II. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності
  2. II. Хозяйственная природа науки
  3. III. Витрати діяльності
  4. Natur und Umwelt - Природа і довкілля
  5. VІ. ПРАВОВІ І НОРМАТИВНО – ТЕХНІЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
  6. Абиотические ( не живая природа )
  7. Аналіз витрат і ефективності діяльності суб’єктів державного сектору.
  8. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства за даними фінансової звітності.
  9. Аналіз фінансових результатів діяльності та рентабельності
  10. Атестація професійної діяльності вчителів в організації післядипломної педагогічної освіти в Греції
  11. Аудіювання як вид мовленнєвої діяльності.
  12. Безпека життєдіяльності

З”ясовуючи сутність естетичної діяльності звернемось насамперед до висхідного поняття естетичної науки – “естетичного”. З історії естетики відомо, що саме питання сутності естетичного було і є відкритим для різноманітних світоглядних концепцій. Від часів античності сутність естетичного прагнули розкрити головним чином через властивості форми і закономірності природи. З цих позицій мистецтво пояснювалось як наслідування дійсності, естетичне почуття ототожнювалось із спогляданням естетичного предмету.

Німецька класична філософія увела в естетику в якості пояснюючого принципу активну діяльність духа, суб”єктивного (Кант) або об”єктивного (Гегель). Це дозволило висунути питання про роль діяльності, активності суб”єкта у творенні естетичних цінностей. Тобто постало питання про творчий характер естетичної свідомості. Діяльність отже ототожнювалась із діяльністю свідомості і мислення.

Прихильники матеріалістичної діяльності концепції (Чернишевський, Плєханов) прагнули подолати цей відрив людської предметної діяльності від матеріальної праці. Виходячи із матеріального розуміння історії, вони доводили, що естетичні відносини ні з об”єктивної (як особливої предметно-чуттєвої форми практичної діяльності), ні з суб”єктивної сторони (як специфічної сторони свідомості) не даються людині як щось готове, але виникають історично як нове соціальне явище у практиці перетворення природи, суспільства і самої людини.

Для розуміння проблеми зазначимо, що під людською працею розуміється процес взаємодії людини із природою. Людина протистоїть природі як сила природи. Щоб отримати природні ресурси у формі, придатній для її життя, вона задіює свої природні сили: руки, ноги, голову. Впливаючи відтак на природу, а отже і змінюючи її, людина водночас змінює і свою власну природу. Тобто розвиває приспані в собі сили і підпорядковує їх своїй владі. Отже праця – це щось ширше ніж тільки засіб фізичного самозбереження, вона є і основою виникнення і розвитку перетворюючих і пізнавальних сил людини, її свобідного розвитку.

По мірі перетворення природи, її сил і предметів у сформовані людиною і для людини, у так звану “другу природу”, або інакше предметний світ людської культури, історично розвивався і суб”єктивний світ людини, тобто все багатство суб”єктивної людської чуттєвості: естетично значимі колір, ритм, симетрія, форма, пропорція. Все це – чуттєві прояви “олюдненої” природи, знову створена працею або використана у праці предметна суттєвість.

Таким чином естетичне освоєння світу мислиться як момент цілісного духовно-практичного перетворення світу. Це така зміна природних і суспільних явищ, яка здійснюється у відповідності із виявленими в них об”єктивними закономірностями і одночасно виступає як формування самої особистості, свобідне і усвідомлене її ствердження. У красі предмету концентровано втілюється історично визначена міра розвитку багатства людських матеріальних і духовних сил.

У другій половині ХХ століття людство все більше переконується у своїй залежності від природи і необхідності єднання з нею. Головна мета при цьому – досягнення гармонії між природнім і штучним середовищем, тобто така організація всієї діяльності суспільства, коли воно при вирішенні своїх потреб перетворює природу не знищуючі в ній рівноваги і сприяючи її розвитку. Досягнення цієї мети вимагає не тільки всебічного пізнання природних процесів і явищ, але й вихованості, яка передбачає нерозривність переконань особистості і способу її буття.

Активна роль в естетичному розвитку особистості належить побуту – всій невиробничій сфері людського життя, яка пов”язана із задоволенням життєво важливих потреб – в їжі, житлі, комунальних послугах, лікуванні, відпочинку, розвагах та ін. Отож побут мав велику самостійну цінність. Саме в царині побуту люди відпочивають від праці, відтворюють фізичні і духовні сили, виховують дітей, займаються самоосвітою, спортом, спілкуються, залучаються до мистецтва.

З цього видно, що побут – це складне структурне утворення, елементами якого є такі різні за своїм змістом явища, як предметне середовище, взаємовідносини людей, заняття у вільний час. Естетика побуту охоплює широку галузь, не встановлюючи щоденних правил. Вона визнає основні принципи правильної орієнтації умов для нормального людського життя. Дотримуючись принципу доцільності і здорового глузду, людина виготовляючи побутові речі прагне насамперед до оптимальної форми – цілісної композиційне завершеної, найбільш економічної в матеріалі і доцільної у використанні. Отже, образне начало у речах, оптимальна форма будь-якого предмету виявляються у єдності із життєво-практичною функцією речей. Художня цінність речі визначається не тільки доцільністю, але й естетично виразною формою. Краса безпосередньо оточуючих нас речей впливає на настрій, життєвий тонус, розвиває естетичний смак, залучає до культури спілкування, що відповідає рівню культури виготовлення цих речей.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)