АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Економісти, кажучи про масу грошей, як правило, мають на увазі найбільш вузьке їх визначення – М1

Читайте также:
  1. Definitions. Визначення.
  2. А.Визначення розмірів і площі зони хімічного зараження
  3. В якій відповіді дано визначення способу (форми) розкрадання чужого майна?
  4. В якій наведеній відповіді містяться визначення мети злочину?
  5. В якій наведеній відповіді містяться визначення мети злочину?
  6. Верно ли утверждение, что горизонтальная интеграция осуществляется, как правило, для увеличения объема продаж за счет приобретения (слияния) родственных предприятий
  7. Вибір типу та визначення необхідної кількості вогнегасників та їх розміщення
  8. Види комерційних банків. Визначення банківських операцій та їх класифікація
  9. Визначення
  10. Визначення
  11. Визначення
  12. Визначення

Доцент Г.А. Чередниченко

Тема 5. Грошовий ринок та банківська система в ринковій економіці.

1. Гроші і грошовий ринок.

2. Модель IS – LM: рівновага на товарному та грошовому ринках.

3. Банківська система. Особливості дворівневої банківської системи.

В макроекономіці гроші – це предмет, що служить загальноприйнятим посередником в обміні чи засобом платежу.

В цій дисципліні розглядають 4 функції грошей:

1. Гроші як міра вартості (грошова одиниця в якості масштабу для співставлення відносних вартостей товарів, послуг, ресурсів).

2. Гроші як засіб обігу (посередник при купівлі і продажу товарів та послуг).

3. Гроші як засіб платежу (використовують при продажу в кредит – цю функцію гроші виконують в момент сплати боргу, окрім того, при сплаті податків, ренти, виплаті зарплати, пенсій, стипендій).

4. Гроші як засіб накопичення вартості (накопичення грошей має сенс при незначній інфляції, в країнах з високим рівнем інфляції спостерігається субституція національних грошей стабільною, вільно конвертованою іноземною валютою, “currency substitution” – субституція грошового обігу).

Обсяг грошей в обігу країни визначає поняття “монетарна маса” – ММ. Це поняття включає загальну суму різних форм грошей, яка визначає купівельно-платіжну спроможність власників грошей. Банкноти і монети складають 10-15% загальної суми грошей в обігу країн з високо розвинутою фінансовою системою, решта – інші форми грошей.

Різні форми грошей розрізнюються по рівню їх ліквідності: чим скоріше можна перетворити певну суму грошей в конкретний товар чи послугу, тім вище ліквідність цієї форми грошей.

Перелік найбільш розповсюджених форм грошей у відповідності зі зниженням ступеню їх ліквідності: 1) готівка – банкноти і монети; 2) поточні банківські рахунки, на які можуть бути виписані чеки; 3) без чекові ощадні рахунки в банках; 4) дрібні строкові вклади (до 100 тис. дол., що покладені на певний строк), строкові вклади стають досяжними вкладникові після закінчення певного терміну; 5) крупні строкові вклади (> 100 тис. дол., це депозитні сертифікати підприємств, що можна продати на ринку сертифікатів).

Чек – це письмове розпорядження власника поточного рахунка в комерційному банку про виплату зазначеної в ньому суми грошей певній особі.

Грошові агрегати – це структурні елементи грошової пропозиції, що відрізняються за ступенем ліквідності.

Економісти, кажучи про масу грошей, як правило, мають на увазі найбільш вузьке їх визначення – М1.

М0 = готівка (1 форма)

М1 = готівка (1 форма) + чекові банківські рахунки (2 форма)

Вони прямо можуть бути використані як засіб обігу.

Більш широке тлумачення грошей (“майже гроші”):

М2 = М1 + 3 форма + 4 форма.

М3 = М2 + 5 форма.

Грошовий ринок, як і всі інші ринки, характеризується попитом та пропозицією, ціною рівноваги – рівноважною ставкою проценту.

Грошовий ринок – це ринок, на якому попит і пропозиція грошей визначають рівень процентної ставки.

Процент (interest) – плата за користування грошима, взятими у кредит.

Ставка (норма) проценту – ціна за позичені гроші, що визначається в грошах, отриманих за рік, в розрахунку на одну позичену гривню чи іншу грошову одиницю (вимірюється у %).

Розрізнюють номінальну і реальну процентну ставку.

Номінальна ставка проценту (грошова) вимірює грошовий доход за рік від наданої позики, в розрахунку на позичену грошову одиницю (іноді її називають “грошовою ставкою проценту”).

Реальна ставка проценту вимірює цей доход кількістю товарів і послуг, що зможе придбати власник грошей, вона враховує інфляцію. Реальна процентна ставка дорівнює номінальній процентній ставці мінус темп інфляції.

Якщо і – номінальна процентна ставка, r – реальна процентна ставка, а π – темп інфляції, то можна записати:

 

r = і – π

Наприклад, якщо номінальна процентна ставка 10% на рік, а темп інфляції 7% на рік, то реальна процентна ставка 10% - 7% = 3%. В інфляційні періоди треба використовувати реальні, а не номінальні процентні ставки, щоб розраховувати доходи від грошей, наданих у позику, в товарах та послугах.

Важливе значення у макроекономічному аналізі має розмежування рівноважної та нерівноважної процентних ставок.

Нерівноважна – це процентна ставка, за якою попит на гроші та їхня пропозиція не збігаються.

Рівноважна – це процентна ставка, за якою попит на гроші та їхня пропозиція дорівнюють одне одному. Ринок грошей збалансований. Рівноважна процентна ставка встановлюється в результаті взаємодії попиту на гроші та пропозиції грошей.

Висновок: за даною пропозицією грошей зі збільшенням попиту на гроші процентна ставка зростатиме. Процентна ставка знижуватиметься – зі збільшенням пропозиції грошей в умовах незмінного попиту на гроші. Обернені твердження також справедливі.

Попит на гроші складається з двох елементів:

1) попит на гроші для угод Dt (transactions demand for money) – його пред’являють домогосподарства, яким необхідно купляти товари та послуги, і підприємства, яким необхідно купляти економічні ресурси. Кількість грошей для угод пов’язана з номінальним ВНП – чим він більше, чим більша грошова вартість кінцевих товарів та послуг, тим більше потрібно грошей для укладання угод. Існує зворотній зв’язок Dt із ставкою проценту – при високій ставці проценту за інших незмінних умов попит на гроші для угод зменшується бо частину грошей вкладають в активи, що приносять високі проценти.

2) Попит на гроші з боку активів Da (asset demand for money) він пов’язаний з функцією грошей як засобу накопичення вартості, Da обумовлений тим, що люди прагнуть мати активи в різних формах – в грошах М1, М2, у вигляді акцій корпорацій, приватних або державних облігацій.

Існує теорія портфелю, що описує як раціональні люди вкладають своє багатство в “портфель” – набір цінних паперів. Вона базується на тому, що люди прагнуть отримувати високі доходи від своїх грошей, але не хочуть ними ризикувати. Ризиковані вклади можуть бути тільки при достатньо високих доходах від цих вкладів (при однакових доходах вибирають менш ризикований вклад). Важливе правило: диверсифікація портфелю між різними видами активів (“не класти всі яйця в один кошик”). Оптимальний портфель, звичайно, включає активи і з низьким, і з високим ризиком. Теорія портфеля використовує поняття “максимальна корисність”, “витрати втрачених можливостей”. Низький ризик мають процентні поточні рахунки. Більший ризик – при вкладанні свого багатства у акції різних компаній, різні види облігацій, нерухоме майно.

Попит на гроші з боку активів змінюється зворотно пропорційно ставці проценту. Коли процентна ставка або витрати втрачених можливостей (альтернативні витрати) володіння готівковими грошима М1 як активом низькі, то люди надають перевагу володінню більшою кількістю цих грошей в якості активів. І навпаки, коли процентна ставка висока, то вигідніше мати менше активів у вигляді готівки й придбати інші, більш прибуткові фінансові активи (наприклад, облігації).

Попит на гроші М1 – сума (по горизонталі) попиту на гроші для угод і попиту на гроші з боку активів при кожній можливій ставці проценту (зміна номінального ВНП викликає зрушення кривої попиту на гроші).

Загальний попит на гроші – це попит на гроші для угод і попит на гроші з боку активів: Dm = Dt + Dа


1 | 2 | 3 | 4 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)