АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Базові знання, вміння, навички, які необхідні для вивчення теми

Читайте также:
  1. I. Вивчення нового матеріалу
  2. I. Вивчення нового матеріалу
  3. II. ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ, ВИВЧЕННЯ НОВОГО
  4. III. Вивчення нового матеріалу
  5. III. Вивчення нового матеріалу
  6. IV. Вивчення нового матеріалу.
  7. Базові відомості
  8. БАЗОВІ ЗНАННЯ, ВМІННЯ НАВИЧКИ,НЕОБХІДНІ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ (міждисциплінарна інтеграція)
  9. Базові організації
  10. Вибір теми, підбір та вивчення літератури
  11. Вивчення іноземних мов як одна з умов соціалізації

(міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліни Знати Вміти
Попередні дисципліни: Анатомія, топографічна анатомія, фізіологія, патофізіологія, біохімія, пропедевтика внутрішніх хвороб, рентгенологія Анатомія органів черевної порожнини, за очеревинного простору, нирок і сечового міхура. Визначення морфологічних змін при травм порожнистих органів, нирок та сечового міхура. Вивчення біохімічних параметрів людини при цій патології. Виявлення ознак пошкодження порожнистих і паренхіматозних органів. Визначити топографічну анатомію органів черевної порожнини, клінічні, УЗД та рентгенологічні симптоми травм порожнистих органів, нирок та сечового міхура.
Наступні дисципліни: Шпитальна хірургія, анестезіологія, клінічна фармакологія Класифікацію, клінічні ознаки, методи діагностики при травмах порожнистих органів, нирок та сечового міхура, диференційну діагностику цієї патології, медикаментозні препарати, тактику лікування та прогноз.     Застосовувати отримані базові знання для подальшого вивчення проблем хворих з флегмоною шлунка, вибору оптимальних способів лікування та адекватних методів знеболення при операціях.
Внутрішньо-предметна інтеграція   Питому частку хворих з травмами порожнистих органів, нирок та сечового міхура в структурі хірургічних захворювань, зв’язок цієї патології з іншими хірургічними захворюваннями органів черевної порожнини. Результати та наслідки їх лікування, реабілітації хворих. Оцінювати ефективність результатів комплексного лікування в т.ч і оперативних втручань.

 

4. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів: орієнтовні карти для організації самостійної роботи студентів з учбовою літературою.

4.3. Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою

Основні завдання Вказівки Відповіді
Вивчити: 1. Етіологію Назвати основні етіологічні фактори травм порожнистих органів, нирок та сечового міхура.  
2. Патогенез Визначити патогенетичні порушення у органах і системах людини при цій патології.  
3. Класифікацію Скласти класифікацію травм порожнистих органів, нирок та сечового міхура.  
4. Клініку Назвати клінічні симптоми травм порожнистих органів, нирок та сечового міхура.  
5. Діагностику Дати перелік основних методів дослідження, котрі необхідні для діагностики травм порожнистих органів, нирок та сечового міхура.  
6. Диференційну діагностику Заповнити таблицю диференційної діагностики травм порожнистих органів, нирок та сечового міхура.  
7. Лікувальну тактику Скласти схеми лікування травм порожнистих органів, нирок та сечового міхура.  

 

4.4. Інструктивні матеріали для оволодіння зазначеними професійними вміннями та навичками.

Завдання Вказівка Примітка
  1. Оволодіти методикою обстеження хворих з пошкодженнями шлунка, ДПК. ПШЗ, нирок і сечового міхура. Виконати в наведеній послідовності 1. Огляд передньої черевної стінки. 2. Перкусія черевної порожнини. 3. Пальпація органів черевної порожнини. 4. Аускультація черевної порожнини.     - колір шкіри, наявність мацерацій, ознак запалення та інше; - перкусія і пальпація печінки, нирок, підшлункової залози, тонкого і товстого кишечника. - наявність чи відсутність кишкових шумів при прослуховуванні.
2. Навчитись правильно оцінювати та інтерпретувати результати інструментальних досліджень органів черевної порожнини. ФГДС ФКС Ірігографія, -скопія УЗД КТ МРТ   - стан слизової оболонки (колір, судинний малюнок), наявність патологічних утворень – виразок, поліпів, новоутворень, домішок – крові, слизу, гною. - інформативні інструментальні методи діагностики патології органів черевної порожнини.  
3. Визначити лікувальну тактику при пошкодженнях шлунка, ДПК. ПШЗ, нирок і сечового міхура. Визначити покази до: 1) консервативного лікування; 2) хірургічного лікування: - радикальні операції; - паліативні операції; - реконструктивні операції. Показанням до операції слід вважати підтверджені лабораторними та інструментальними методами діагностики дані за гнійно-некротичний процес шлунка. Хірургічне втручання повинно бути націленим на: 1) ліквідацію патологічного вогнища; 2) ліквідація та профілактика проявів поліорганної недостатності; 3) відновлення функцій пошкоджених органів

 

5.Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття:

Зміст теми Пошкодження шлунку, 12-палої кишки, підшлункової залози, нирок і сечового міхура.

Шлунок. Відкриті ушкодження шлунка найчастіше трапляються при торако-абдоминальних пораненнях. При цьому більшість органу попереду перебуває під захистом реберного каркаса, а згори безпосередньо прилягає до діафрагмі. При цьому нерідко одночасно відбувається поранення лівої частини печінки чи селезінки. Закриті ушкодження виникають при сильному ударі вепигастральную область, падінні я з висот. Переповнення шлунка їжею призводить до гідродинамическому удару і сприяє розриву його стінки. Розрізняють забиті місця, розриви, розможення стінки органу та повний відрив шлунка. Вважається, що передня стінка шлунка схильна до розривів, задня – до розмозження. Вкрай рідко спостерігається повний відрив шлунка від стравоходу чи шлунка від дванадцятипалої кишки.

Дванадцатипала кишка. Ізольовані ушкодження дванадцятипалої кишки в її анатомічному положенніа надзвичайно рідкісні, навіть ножові поранення дванадцятипалої кишки часто поєднуються з пораненням головки підшлункової залози, верхньої брижеєчної артерії, нижньої порожнистої вени, правої нирки. Ушкодження заочеревинно розташованих відділів дванадцятипалої кишки, зазвичай супроводжуються виникненням гематоми, що дуже швидко призводить до флегмони заочеревинної клітковини.

Тонка кишка. Ушкодження тонкої кишки – найчастіший вид травми органів черевної порожнини. Наявність у просвіті кишки газу та рідкого вмісту сприяє формуванню гідродинамічного удару з ушкодженням стінки органу, іноді досить значному. Закрита травма живота, наводить найчастіше до одиночному розриву петлі тонкої кишки. У місцях фіксації частіше виникають відриви ділянки кишки від брижі з внутрішньо-очеревинною кровотечею і некрозом кишки. Також може відбутися размозжження стінки тонкої кишки, забиті місця як крововиливів.

Товста кишка. Менша, проти тонкої кишки протяжність, відносна захищеність висхідної, низхідної, ободочної і прямої кишок, зумовлюють рідше ушкодження товстої кишки. Частіше пошкоджуються рухливі її відділи – попереково-обвідна і сигмовидна. Причини і механізм закритих ушкоджень товстої кишки приблизно такі самі, як і тонкої кишки. Особливість клініки, що виражається в ранньому розвитку перитоніту чи флегмоні заочеревинної клітковини, має вирішальне значення у визначенні хірургічної тактики. Особливу групу становлять ушкодження прямої кишка при випадковому чи навмисному попаданні сторонніх тіл та стиснутого газу через заднє-прохідний отвір, за нормальної постановки клізм. Усі ушкодження прямої кишки ділять на внутрішньо-черевні і позачеревні.

Судини черевної порожнини і заочеревинного простору. Будь-яке ушкодження черевної порожнини і заочеревинного простору, природно, супроводжується порушенням цілості кровоносних судин. Найпоширенішим варіантом ізольованого поранення кровоносних судин черевної порожнини є поранення великого сальника. Будь-яке ушкодження заочеревинно розміщеного органу, кровоносної судини супроводжується крововиливом в пухку заочеревинну клітковину. Кровотеча в заочеревинну клітковину може становити кількох літрів.

З органів, які розташовані заочеревинно, найчастіше травмуються підшлункова залоза, нирки та сечовий міхур. Пошкодження підшлункової залози спостерігаються нечасто. Вони рідко коли бувають ізольованими. Звичайно одночасно із підшлунковою залозою травмуються дванадцятипала кишка, шлунок, печінка, селезінка тощо. Небезпека у разі пошкодження підшлункової залози полягає в тому, що в черевну порожнину або заочеревинний простір виливається не лише кров, але й сік залози. При цьому він активується, зумовлюючи розплавлення як самої підшлункової залози, так і сусідніх м'яких тканин. Діагностика пошкоджень підшлункової залози тяжка. Хворі бліді, шкіра вкрита холодним потом. Відзначаються тахікардія, зниження артеріального тиску, напруження м'язів передньої черевної стінки в проекції підшлункової залози, високе стояння лівого купола діафрагми, болючість під час натискування в лівому реберно-хребетному кугі. У крові збільшується вміст ферментів підшлункової залози, а інколи і цукру. Лікування пошкоджень підшлункової залози тільки оперативне.

Пошкодження нирок при закритій травмі зустрічаються досить часто. Вони можуть проявлятися у вигляді забиття, розриву і руйнування тканин нирки з відриванням ніжки. Забиття нирки супроводжується незначним болем у попереку і мікрогематурією (незначна кількість крові в сечі). Для тяжчих пошкоджень нирки характерна тріада: біль у відповідній поперековій ділянці, її припухлість, гематурія. Травми нирок діляться на внутрішньо- і позаочеревинні. Описана вище тріада характерна для позаочеревинних розривів нирок. У разі внутрішньоочеревинного розриву, коли сеча потрапляє в черевну порожнину, розвивається перитоніт. У діагностиці травм нирок важливе місце посідають лабораторні і рентгенологічні методи дослідження. Під час дослідження крові виявляють анемію, сечі - гематурію. У разі внутрішньовенної урографії (внутрішньовенне введення контрастної речовини) на рентгенографах помітні затікання сечі за межі сечовивідних шляхів. Забиття нирок і невеликі позаочеревинні розриви лікують консервативними методами (ліжковий режим, холод на поперекову ділянку, гемостатичні засоби, антибіотики, інфузійна терапія). Показанням до оперативного втручання є заочеревинні гематоми, які швидко збільшуються, або ознаки прогресуючого перитоніту. Перед операцією обов'язково треба переконатися, що є друга нирка, оскільки іноді доводиться видаляти травмовану нирку.

Розриви сечового міхура бувають частіше у разі травми нижньої половини живота з переломом тазових кісток при переповненому міхурі. Розриви його, як і розриви нирок, бувають поза- і внутрішньоочеревинні. У разі позаоче-ревинного розриву спостерігаються різка болючість передньої черевної стінки над лобковим симфізом, припухлість, пастозність у цій ділянці. У разі внутрішньоочеревинного розриву сечового міхура швидко розвиваються ознаки перитоніту. В обох випадках спостерігаються макрогематурія, позиви на сечовипускання. У діагностиці розривів сечового міхура допомагає ретроградна цистографія (контрастну речовину вводять у сечовий міхур через катетер). Можна виявити затікання контрастної речовини в паравезикальну клітковину або в черевну порожнину. Лікування розривів сечового міхура оперативне. За внутрішньо-очеревинного розриву показані лапаротомія, зашивання рани сечового міхура, висушування і промивання черевної порожнини, дренування її і накладання надлобкової нориці сечового міхура (для виведення протягом 7-10 діб сечі з метою зменшення тиску в міхурі). При позаочеревинних розривах сечового міхура по білій лінії над лобковим симфізом розрізують шкіру, апоневроз. Знаходять дефект у сечовому міхурі і зашивають. Накладають надлобкову норицю і дренують навколишню клітковину.

 

Завдання для самоконтролю.

1. Етіопатогенез пошкоджень шлунку, ДПК і підшлункової залози.

2. Етіопатогенез пошкоджень нирок і сечового міхура.

3. Клінічна картина пошкоджень шлунку, ДПК і підшлункової залози.

4. Клінічна картина пошкоджень нирок і сечового міхура.

7. Методи діагностики пошкоджень шлунку, ДПК і підшлункової залози

8. Методи діагностики пошкоджень нирок і сечового міхура.

9. Лікувальна тактика при пошкодженнях шлунку, ДПК і підшлункової залози.

10. Лікувальна тактика при пошкодженнях нирок і сечового міхура.


1 | 2 | 3 | 4 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)