АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

III. Захист інтересів клієнта

Читайте также:
  1. IV. ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ЛЮДИНИ ВІД НЕБЕЗПЕЧНИХ ФАКТОРІВ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ МИРНОГО ТА ВОЄННОГО ЧАСІВ
  2. VII. РОЗВИТОК САМОВРЯДУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ СТУДЕНТІВ
  3. VІ. ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ
  4. А) Соціальний захист дітей-інвалідів
  5. Адміністративний порядок захисту прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок.
  6. Аналіз захисту дипломних робіт студентів ФМТЗ 2011-2012 р. р. День 2(24.05.2012)
  7. Безпосереднє політичне представництво інтересів
  8. БОКС 3.2. Національні парки та конфлікти інтересів
  9. Вакцинація: найефективніший засіб захисту
  10. Взаємовідносини біржових посередників з клієнтами.
  11. Взаємодія потреб та інтересів як рушійна сила соціально-економічного прогресу

3.1. Психологи суворо додержуються принципу добровільної участі клієнта в обстеженнях. Під час роботи з дітьми, па­цієн­та­ми з тяжкими психічними розла­дами (тобто в крайніх випадках) допускаються відхи­лення від принципу добро­вільності, але в ме­жах законодавчих норм; обов’язком психолога є намагання на­ла­годити з клієнтом співробіт­ни­цтво. Психологи утримуються від непотріб­них лікувань клієнта.

3.2. Психологи, вступаючи у контакт з особами, для яких він є обов’­яз­ково-при­мусовим (наприклад, у разі проведення пси­хо­логічної експер­тизи), не мають права змушувати клієнта по­ві­домляти відомості поза його волею, не можуть вживати при­му­сових заходів для одержання да­них, крім випадків, коли така ін­формація сприятиме безпеці навко­лиш­ніх або самого клі­єнта.

3.3. Психологи не беруть участі в діях, спрямованих проти сво­боди особи. Вони не мають пра­ва змушувати клієнта роз­по­ві­да­ти про свою життєву філософію, політичні, релігійні чи етичні пере­ко­нання, не по­винні вимагати відмовитися від них.

3.4. Психологи беруть на себе професійну відповідальність за квалі­фі­коване об­стеження, консультування, лікування. Вони до­мовляються по терміни заверше­ння своєї діяльності або до­ці­ль­ність направлення клі­єнта до іншого компетент­ного спеціаліста. Відповідальність з психо­ло­га знімається, якщо він упевнився, що інший спеціаліст узяв відпо­віда­льність за клієнта на себе.

3.5. Психологи не мають матеріальних або особистих привілеїв, не мо­жуть ви­користовувати свої знання і становище, довірливе ставлення і залежність клієн­та у власних корисливих інтересах. У тих випадках, коли послуги є платними, про фінансові умови домовляються зазда­ле­гідь; не встановлюється додаткова оплата за консультації і не береться плата з тих, кого психолог навчає або зби­рається екзаменувати. Якщо клієнт може отримати пси­хологічну допомогу без­коштовно або мен­шим коштом в іншого фахівця, то психолог інформує про це клієнта

3.6. Психолог уникає встановлення неофіційних взаємин з клієн­том, якщо це може стати на переш­коді проведенню діагнос­тич­ної, консуль­таційної і корекційної роботи з ним. Між психо­ло­гом і клі­єнтом не по­винно бути статевої близь­кості у період, ко­ли психолог несе відпові­да­льність за нього.

3.7. Психолог має право вирішувати, на якому етапі консульту­вання або лікува­ння можна дати об’єктивний професійний вис­новок, а у ви­падках, коли він не може діяти в інтересах клієнта, роз’яснює йому і батькам (опікунам, піклуваль­никам) реальний стан справ.

3.8. Висновок за результатами проведеного обстеження чи ліку­вання робить сам психолог, він не може перекладати це на ін­ших. Психолог повинен чітко і однозначно формулювати висно­вок, так, щоб його мо­жна було правильно зро­зуміти і викорис­тати отримані дані на користь клієнта.

3.9. Психолог не робить висновків і не дає порад, не маючи дос­товір­них знань про клієнта або си­туацію, в якій він перебуває. У звіті (вис­новку) психолога має міститися лише необхідна і вод­ночас достатня, що відзначається цілковитою надійністю резуль­татів, інформація для розв’язання постав­леного завдання, вка­зу­ватися межі здійснюваних до­сліджень, характер виявлених симптомів – пос­тійний чи тимчасовий.

3.10. Психолог у доступній формі повідомляє обстежуваному про по­ставлений діагноз і методи та засоби допомоги. При цьо­му він зобо­в’я­заний обачливо і обережно висловлюватися щодо вияв­ле­них патологій у психічному стані клієн­та. Психолог обо­в’язково попереджає про те, хто і для чого може використати ці дані; він не може приховувати від людини, які офіційні рішення можуть бути винесені на підставі ви­с­нов­ку. Психолог уповнова­жений особисто запобігати некоректному і не­етичному викорис­танню результатів досліджень і повинен ви­конувати цей обов’язок, незалежно від посадової субординації.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)